Ухвала

від 09.04.2013 по справі 2а-13376/11/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2013 року м. Київ К/9991/50442/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Суддя-доповідач:Вербицька О.В. Судді: Лосєв А.М. Маринчак Н.Є. розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28.03.2012 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2012 року

у справі № 77163/12/9104

за позовом Приватного акціонерного товариства «Картонно-паперова компанія»

до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство «Картонно-паперова компанія» (далі по тексту - позивач, ПАТ «Картонно-паперова компанія») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28.03.2012 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2012 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

У касаційній скарзі ДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28.03.2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2012 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ПАТ «Картонно-паперова компанія», посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу ДПІ залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ «Картонно-паперова компанія» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень 2011 року, за результатами якої складено акт № 380/23-4/00278793 від 16.06.2011 року.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України , а саме: завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ у квітні 2011 року на 261563 грн., завищено залишок від'ємного значення за квітень 2011р на суму 13253,0 грн.; п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України , а саме - занижено податкове зобов'язання по ПДВ березень 2011 року на суму ПДВ 6331,40 грн.; ст. 203 , ст. 215 , ст. 216 Цивільного кодексу України , п. 198.3, п 198.6 ст.198 Податкового кодексу України - завищено від'ємне значення різниш сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за квітень 2011р на ПДВ 49 888,0 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 08.07.2011 року № 0000362340/0/16092 про завищення суми бюджетного відшкодування в розмірі 261563,00 грн. та 1,00 грн. штрафних санкцій та податкове повідомлення-рішення № 0000372340/0/16093 про сплату податкового зобов'язання по податку на додану вартість на суму ПДВ 6331,00 грн. та 1,00 грн. штрафних санкцій.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну" територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У відповідності до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями , іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу .

Відповідно до п.200.1, п. 200.4. ст. 200 ПК України бюджетному відшкодуванню підлягає та частина суми податку (визначена як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду), яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ПАТ «Картонно-паперова компанія» та ТзОВ «Екологічне підприємство «Вторма-Юг» було укладено договір поставки від 08.02.2011 року № ДГ-08/02/11 (далі - договір поставки), предметом якого є продаж макулатури, умови передачі товару - склад продавця, приймання товару лише на складі покупця по кількості на підставі товаросупровідних документів продавця та заключення комірника покупця, по якості - на підставі документів продавця.

Фактичне виконання вказаного договору підтверджується накладними, податковими накладними, внутрішніми накладними із відміткою лабораторії про якість товару та відміткою комірника підприємства про прийняття товару, а також товаро-транспортними накладними.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, судами попередніх інстанцій вірно зроблено висновок, що на час перевірки, договір укладений між ПАТ «Картонно-паперова компанія» та ТзОВ «Екологічне підприємство «Вторма-Юг» був сторонами виконаний належним чином.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що між ПАТ «Картонно-паперова компанія» та ТзОВ «Мадіс» було укладено договір купівлі-продажу целюлози від 23.01.2007 року №13/01-200 (далі - договір купівлі-продажу), предметом якого є передача у власність позивача целюлози сульфатної біленої хвойних та листяних порід, яка здійснюється шляхом відвантаження товару автомобільним транспортом зі складу продавця. Відповідно до п. 4 договору купівлі-продажу приймання товару покупцем здійснюється лише на складі покупця. Приймання товару по кількості здійснюється на підставі товаросупровідних документів продавця та заключення комірника покупця. Приймання товару по якості здійснюється на підставі документів продавця, які підтверджують його якість та заключення лабораторії покупця.

Суди попередніх інстанцій вірно дійшли висновку, що, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні рішення є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Львівського окружного адміністративного суду від 28.03.2012 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2012 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби відхилити.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28.03.2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2012 року залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді А.М. Лосєв

Н.Є. Маринчак