Постанова

від 05.04.2013 по справі 826/3240/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 квітня 2013 року 14:42 № 826/3240/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В., за участю секретаря судового засідання Хилі І.В. та представників сторін:

від позивача: Чапляна С.Є.,

від відповідача: Пашка І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства «Русанівка» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби провизнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21 грудня 2012 року №0001112260 та №0001122260, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось приватне акціонерне товариство «Русанівка» (далі - позивач, ПрАТ «Русанівка») з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Дніпровському районі міста Києва ДПС) про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21 грудня 2012 року №0001112260 та №0001122260.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 березня 2013 року провадження у даній справі було відкрито та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість за наслідками господарських операцій з ТОВ «Украгро-Тек», оскільки податковий кредит було сформовано позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ ««Украгро-Тек», яке на момент здійснення даних господарських операцій було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та зареєстроване як платник податку на додану вартість, а витрати, понесені в рамках укладених договорів, підтверджуються відповідними первинними документами.

Також позивач вказував, що неможливість подання під час перевірки первинних бухгалтерських документів на підтвердження господарських операцій з ТОВ «Украгро-Тек» в листопаді-грудні 2011 року зумовлена їх виїмкою під час проведення обшуку на ПрАТ «Русанівка». В свою чергу, вказані документи надавались позивачем на запит податкового органу 24.02.2012 року, тобто до моменту проведення перевірки.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що під час перевірки було встановлено, що позивачем неправомірно було задекларовано податковий кредит у розмірі 92 700,00 грн. та сформовано валові витрати у розмірі 463 501,00 грн. за наслідками взаємовідносин з ТОВ «Украгро-Тек» (код ЄДРПОУ 36689634), оскільки правочини між позивачем і вказаним контрагентом не були спрямовані на реальне настання юридичних наслідків.

В обґрунтування даних висновків відповідач посилався на отриманий від ДПІ у Шевченківському районі міста Києва ДПС акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Украгро-Тек» від 07.07.2012 р. №727/22-40/36689634 (код ЄДРПОУ 36689634), яким встановлено, що підприємство має стан 9 - «Направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням» та не підтверджено факт передачі товарів від продавця до покупця. Також відповідач зазначав, що позивачем не було надано первинних бухгалтерських документів на підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ «Украгро-Тек».

Наведені обставини, на думку відповідача, дають можливість дійти висновку про те, що позивачем було вчинено правочин з ТОВ «Украгро-Тек» без мети реального настання правових наслідків, виключно для створення видимості проведення господарських операцій, отже, позивач, в свою чергу, позбавлений права на віднесення сум по цим операціям до податкового кредиту з ПДВ та до валових витрат.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 05 квітня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд, -

В С Т АН О В И В:

Позивач - ПрАТ «Русанівка» (код ЄДРПОУ 03062252) зареєстроване Дніпровською районною у місті Києві державною адміністрацією 16.06.1994 року, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.10).

Як платник податків позивач перебуває на обліку в ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС з 07.03.2006 р. за №3315-04, є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва №100340095 від 03.07.1997, індивідуальний податковий номер 030622526021.

У період з 28.11.2012 року по 11.12.2012 року ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Русанівка» (код ЄДРПОУ 03062252) з питання правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Украгро-Тек» (код ЄДРПОУ 36689634) за листопад-грудень 2011 року.

За результатами проведеної перевірки було складено акт від 11.12.2012 року №5743/22-621-03062252 (далі по тексту - Акт перевірки, Акт) - а.с.11-20.

21 грудня 2012 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0001112260, яким позивачу за порушення п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, 201.2, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 139 050,00 грн., з яких 92 700,00 грн. - основного платежу та 46 350,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с.8) та податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0001122260, яким позивачу, у зв'язку із порушенням пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» у розмірі 106 605,00 грн., з яких основного платежу - 106 605,00 грн., штрафні санкції не застосовані.

Податковим органом за наслідками перевірки встановлено, що позивачем включено до податкового кредиту податок на додану вартість на загальну суму 92 700,00 грн. та сформовано валові витрати у розмірі 463 501,00 грн. по операціях з ТОВ «Украгро-Тек», факт використання яких в господарській діяльності ПрАТ «Русанівка» не доведено, оскільки підприємством для перевірки не надано первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II ПК України.

В Акті перевірки також зазначено, що відповідачем отримано матеріали стосовно ТОВ «Украгро-Тек» від податкового органу за місцем обліку останнього. Так, від ДПІ у Шевченківському районі міста Києва ДПС отримано акт від 07.07.2012 р. №727/22-40/36689634 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Украгро-Тек» (код ЄДРПОУ 36689634) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ПАТ «Інститут паперу» (код ЄДРПОУ 31812534), ТОВ «Гунтер Енд Хауер Україна» (ЄДРПОУ 37627516), ПАТ «Крокус» (ЄДРПОУ 32526819), ПГО «Тандем» (код ЄДРПОУ 32001102), ТОВ «БК Моноліт Мегабуд» (ЄДРПОУ 35334479), ПАТ «Русанівка», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.09.2011 р. по 31.12.2011 р. (а.с.120-122), в якому вказується, що згідно баз ДПС ТОВ «Украгро-Тек» (код ЄДРПОУ 36689634) має стан 9 - «Направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням». Також згідно вказаного акту в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця у зв'язку із відсутністю (не ненаданням до перевірки) договорів про господарські відносини, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів.

З урахуванням вищезазначеного, відповідач встановив, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Украгро-Тек» (код ЄДРПОУ 36689634) реально не здійснювалися, що свідчить про неправомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по вказаним операціям, що призвело до заниження податкових зобов'язань по ПДВ за листопад-грудень 2011 року у розмірі 92 700,00 грн. та неправомірність віднесення до складу валових, витрати по операціях з даних контрагентом, в результаті чого підприємством за IV квартал 2011 року занижено податок на прибуток в розмірі 106 605,00 грн.

Дослідивши висновки Акту перевірки, що стали підставою для визначення позивачу суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток, інші фактичні обставини, що мають значення для вирішення спору, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем - ПрАТ «Русанівка» (Замовник) та ТОВ «Украгро-Тек» (Підрядник) був укладений договір підряду на виконання ремонтних та будівельно-монтажних робіт від 01.10.2011 р. №011011 (а.с.135-139), за умовами якого Замовник доручає, а Підрядник бере на себе зобов'язання виконати ремонтно-будівельні роботи на об'єктах Замовника (корпуси А, Б ,В, Г) за адресою: проспект Возз'єднання, 21 (далі - об'єкт) згідно графіку проведення робіт та розрахунку договірної ціни, погоджених Сторонами у відповідних додатках, вчинених у письмовій формі і які є невід'ємною частиною цього Договору (пункт 1.1.). Загальна вартість робіт за даним Договором становить згідно загального кошторису - 800 000,00 грн. (вісімсот тисяч гривень 00 копійок), в тому числі ПДВ - 133 333,34 грн. (сто тридцять три тисячі триста тридцять три гривні 34 копійки) (пункт 2.1.) Оплата здійснюється за кожним етапом виконаних робіт у порядку, передбаченому Графіком проведення робіт (додаток №1). Сторонами встановлені наступні строки виконаних робіт: з 01 жовтня 2011 року до 01 червня 2012 року (пункт 3.1.). Терміни виконання етапів робіт Підрядником за цим Договором передбачено Графіком проведення робіт (додаток №1) (пункт 3.2.). Акт приймання виконаних робіт готує Підрядник, підписує і передає для перевірки і підпису уповноваженому представнику Замовника у строк не пізніше 3 діб, після закінчення етапу. Уповноважений представник Замовника на протязі трьох днів перевіряє реальність цих документів і підписує їх в частині фактично виконаних обсягів робіт (пункт 4.3.1.). Додатками до даного Договору є: додаток №1 (Графік проведення робіт), додаток №2 (Розрахунок договірної ціни). Додатки до даного Договору складають його невід'ємну частину (пункт 13.4.).

До вказаного договору сторонами було підписано додатки (графіки проведення робіт - а.с.68-69) та розрахунок договірної ціни на будівництво (а.с.66-67).

На виконання умов зазначеного Договору ТОВ «Украгро-Тек» було виконано ремонтно-будівельні роботи на об'єктах Замовника: корпуси А, Б, В, Г за адресою проспект Возз'єднання, 21, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт : №1 від 15.11.2011 р. за листопад 2011 року, №2 від 21.11.2011 р. за листопад 2011 року, №3 від 15.11.2011 р. за листопад 2011 року, №1 від 20.12.2011 р. за грудень 2011 року (а.с.71-83).

За наслідками виконаних робіт ТОВ «Украгро-Тек» було виписано на користь ПрАТ «Русанівка» податкові накладні на загальну суму 556 200,00 грн., в тому числі ПДВ - 92 700,00 грн.: від 15.11.2011 р. №9 на загальну суму 80 040,00 грн., в тому числі ПДВ - 13 340,00 грн.; від 15.11.2011 р. №10 на загальну суму 74 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 12 333,33 грн.; від 21.11.2011 р. №14 на загальну суму 86 160,00 грн., в тому числі ПДВ - 14 360,00 грн., від 20.12.2012 р. №16 на загальну суму 206 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 34 333,33 грн.; від 27.12.2011 р. №27 на загальну суму 110 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 18 333,33 грн. (а.с.84-88).

Вказані податкові накладні відображені позивачем в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за листопад-грудень 2011 року, а сума ПДВ за зазначеними податковими накладними у розмірі 92 700,00 грн. була включена позивачем до складу податкового кредиту в податковій декларації з ПДВ за листопад 2011 року у розмірі 40 033,00 грн. та за грудень 2011 року у розмірі 52 667,00 грн.

Позивачем була здійснена оплата за виконані роботи шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок ТОВ «Украгро-Тек», що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 31-52).

Витрати по взаємовідносинах з ТОВ «Украгро-Тек» за 4 квартал 2011 року були віднесені позивачем до складу валових витрат на загальну суму 463 501,00 грн.

Правомірність формування валових витрат та податкового кредиту за наслідками вищевказаних господарських операцій є предметом даного судового спору.

Щодо податкового-повідомлення рішення форми «Р» від 21 грудня 2012 року №0001112260, яким позивачу нараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість , суд зазначає наступне.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1) встановлення факту здійснення господарської операції (в т. ч. дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції);

2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції (в т.ч. з'ясування можливої обізнаності платника щодо можливих дефектів у правовому статусі його контрагентів);

3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку (зокрема, наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку);

4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

01.01.2011 року набрав чинності Податковий Кодекс України № 2755-111, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту14.1.181. 14 статті ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентується приписами ст. 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час його формування позивачем), яких платник податків зобов'язаний дотримуватися, і за умови порушення яких формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Пунктом 198.1. ст. 198 ПК України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями пункту 3 ст. 198 Податкового Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм суд приходить до висновку, що достатніми підставами для включення ПАТ «Русанівка» до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів (робіт, послуг); використання зазначених товарів, робіт та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду, це: не пов'язаність здійсненої операції з господарською діяльністю, фіктивність операцій, відсутність поставки, та відсутність у платника податків на момент перевірки податкових накладних або видача її особою, яка не є платником ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в складі податкового кредиту за листопад 2011 року та грудень 2011 року відобразив суми податку на додану вартість у розмірі 40 033,00 грн. та 52 667,00 грн., відповідно, які сплачені ним в зв'язку із придбанням (замовленням) робіт у ТОВ «Украгро-Тек».

За приписами пункту 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, згідно пункту 201.10 ст. 201 ПК України являється податкова накладна, яка видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

У податковій накладній повинні бути зазначені наступні реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до вимог статті 183 ПК України право платника податку на податковий кредит і виписку податкових накладних виникає після добровільної реєстрації особи як платника податку або особи, яка відповідає вимогам, визначеним підпунктом 6 пункту 180.1 статті 180 цього Кодексу та з початком податкового періоду, з якого така особа вважатиметься платником податку.

Отже, для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагента платника податку на додану вартість в стані, власне, платника податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Дана правова позиція викладена також у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, відповідно до якого для встановлення дійсності укладеного договору необхідно враховувати, що особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції .

При цьому для висновків про наявність порушення податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника податку щодо дефекту в у правовому статусі його контрагентів. Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

З'ясовуючи питання про реєстрацію ТОВ «Украгро-Тек» платником податку на додану вартість, судом використано інформацію, розміщену на офіційному веб-сайті Державної податкової служби України, де відповідно до вимог пункту 183.13 статті 183 Податкового кодексу України для інформування платників ПДВ центральний орган державної податкової служби щодекади оприлюднює інформацію про осіб, позбавлених реєстрації як платників ПДВ за заявою платника податку, з ініціативи органів державної податкової служби чи за рішенням суду.

Як вбачається з бази реєстру платників ПДВ, витяг з якої залучено до матеріалів справи (а.с. 133), на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ «Украгро-Тек» (індивідуальний податковий номер 366896326594) був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку згідно свідоцтва №100314014 від 13.12.2010 року.

Даних про анулювання вказаного свідоцтва на офіційному веб-сайті Державної податкової служби України не міститься, відповідач суду відповідних доказів не надав.

Таким чином, на момент здійснення господарських операцій та складання податкових накладних свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Украгро-Тек» було чинним і вказаний суб'єкт господарювання мав право видавати податкові накладні на кожну поставку товарів (виконання робіт).

В свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, та копії яких знаходиться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 р. № 969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі.

Таким чином, позивачем було дотримано вимоги щодо документального підтвердження спірної суми податкового кредиту, а отже і правомірність відображення їх у податковій звітності.

Суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагент був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведеного у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Наявний в матеріалах справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №145379 серії АВ від 11.03.2013 року (а.с.22-23) підтверджує, що ТОВ «Украгро-Тек» зареєстроване як юридична особа Оболонською районною в місті Києві адміністрацією за адресою: 04201, м. Київ, вул. Кондратюка Юрія, будинок 4-Б, станом на момент здійснення господарських операцій було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та продовжує перебувати у Єдиному державному реєстрі також на момент розгляду даної справи.

Посилання відповідача на те, що згідно баз ДПС ТОВ «Украгро-Тек» (код ЄДРПОУ 36689634) має стан 9 - «Направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням» не приймається судом до уваги.

На переконання суду, відсутність ТОВ «Украгро-Тек» за його місцезнаходженням може мати значення для вирішення питання про анулювання реєстрації суб'єкта господарювання платником ПДВ чи для припинення юридичної особи, однак дана обставина не стосуються належного виконання господарських зобов'язань виконавцем робіт (постачальником товарів) за укладеними договорами.

Крім того, суду не надано доказів того, що даний факт встановлено саме на час здійснення господарських операцій , і при цьому відповідачем також не представлено суду доказів припинення юридичної особи - ТОВ «Украгро-Тек» (скасування державної реєстрації, виключення його з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, внесення недостовірної інформації до Єдиного державного реєстру під час взаємовідносин із позивачем).

З наведеного суд приходить до висновку, що вказане підприємство не мало дефектів у своєму правовому статусі та мало право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії.

Вирішуючи питання про реальність виконання договору підряду між ПрАТ «Русанівка» та ТОВ «Украгро-Тек», придбання таких робіт з метою їх використання у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно підпункту 14.1.36. статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Украгро-Тек» є власником майнового комплексу, розташованого в місті Києві за адресою: проспект Возз'єднання, 21 (корпуси А,Б,В,Г), що підтверджується копією свідоцтва про право власності (а.с.96-97). Для експлуатації та обслуговування даного комплексу було надано у постійне користування земельну ділянку загальною площею 2,2620 га, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею (а.с.98-100).

У періоді, що перевірявся, позивачем було передано частину вказаного майнового комплексу в оренду юридичним особам та фізичним особам, зокрема, ТОВ «Торговий дім Гарант-Техно», ОСОБА_4, ТОВ «ТМФ «Акватехинжсервіс», ОСОБА_5, ОСОБА_6, ТОВ «МС-Трейд Сервіс», що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договорів та актами приймання-здачі (а.с.92-95,140-151).

Як пояснив суду представник позивача, з метою приведення у належний технічний стан приміщень по пр.-ту Возз'єднання, 21, які передаються в оренду, ним було укладено договір підряду з ТОВ «Украгро-Тек» на виконання ремонтних та будівельно-монтажних робіт.

З метою перевірки відповідності розглядуваних господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, судом було витребувано від позивача витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відносно ТОВ «Украгро-Тек» та дані про наявність у останнього відповідної ліцензії.

За даними витягу з ЄДР від 11 березня 2013 року №145379 до основних видів діяльності ТОВ «Украгро-Тек» належать: «оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням» (46.73), «діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах»(71.12), «неспеціалізована оптова торгівля» (46.90), «консультування з питань комерційної діяльності й керування» (70.22), інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (52.29), «будівництво житлових і нежитлових будівель» (41.20) (а.с.22-23).

Також позивачем було надано суду копію відповіді Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві від 05.03.2013 р. №7/26-47/0503/08 на адвокатський запит ОСОБА_1, згідно якої ТОВ «Украгро-Тек» було видано ліцензію серії АГ №573329, терміном дії від 08.02.2011 року по 08.02.2014 на здійснення господарської діяльності у будівництві, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури , що підтверджує право ТОВ «Украгро-Тек» на здійснення відповідної господарської діяльності (а.с.24).

Отже, виконання будівельних робіт є звичайною господарською діяльністю ТОВ «Украгро-Тек», що відноситься до його основних видів діяльності.

Викладене підтверджує, що господарські операції позивача з ТОВ «Украгро-Тек» є реальними та підтверджуються необхідними документами, а роботи, що придбавалися (замовлялись) позивачем у вказаного підприємства, замовлялись з метою використання та були використані позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на відсутність документального підтвердження первинними бухгалтерськими документами господарських операцій позивача з ТОВ «Украгро-Тек» (код ЄДРПОУ 36689634) з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Дніпровському районі міста Києва ДПС 17 лютого 2012 року, тобто до початку проведення перевірки - 28 листопада 2011 року, зверталась із запитом до ПрАТ «Русанівка» (лист від 17.02.2012 №3083/10/15-411, а.с.53) щодо надання належним чином засвідчених копій документів по контрагенту - ТОВ «Украгро-Тек» з метою підтвердження правомірності формування податкового кредиту за грудень 2011 року.

Позивачем разом з листом про надання підтверджуючих документів від 24 лютого 2012 року №18 було направлено відповідачу копії документів, що стосуються господарських операцій з ТОВ «Украгро-Тек» за грудень 2011 року, а саме: договір з додатками, договірна ціна, локальний кошторис, акт №1, акт №2, податкова накладна №6, податкова накладна №7.

Дана обставина представником відповідача не заперечувалась.

Тобто, податковий орган мав у своєму розпорядженні документи, необхідні для проведення перевірки.

Також представник позивача суду повідомив, що в ході перевірки первинні документи не надавались з огляду на їх вилучення під час обшуку, здійсненого представниками ГВ ОРВ ПВПМ ДПІ у Дніпровському районі, що підтверджується протоколом обшуку від 15.03.2013 року (а.с. 25-30).

Згідно абз. 2 п. 198.6 ст. 186 Податкового кодексу України у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З вказаної норми вбачається, що підставою для позбавлення платника ПДВ права на включення відповідних сум податку до складу податкового кредиту може бути відсутність у нього податкових накладних та інших первинних документів взагалі або їх оформлення з порушенням встановленого законом порядку.

Наявні в матеріалах справи податкові накладні, акти виконаних робіт, розрахункові (платіжні) документи, в силу Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» N 996-XIV від 16.07.99 року (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.95 N 88, (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), є первинними документами, та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити. Докази того, що вказані накладні, розрахункові (платіжні) документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні. Відтак, віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених в ціні за підрядні роботи, передані за актами приймання-передачі, відповідає вимогам п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Відповідач не заперечував та не спростував той факт, що податкові накладні, виписані контрагентом позивача, відповідають вимогам статті 201 ПК та наказу ДПА України від 21.12.2010 N 969 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за N1401/18696.

Відповідно до п. 109.2 ст. 109 ПК України відповідальність, передбачена цим Кодексом, за порушення законів з питань оподаткування та порушення вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладається на контролюючі органи, настає для конкретних платників податків та податкових агентів. Зі змісту Глави 11 "Відповідальність" та пп. 4.1.1 п. 4.1. ст. 4 ПК України вбачається, що ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що не можуть вважатись належним доказом щодо порушення позивачем податкового законодавства наданий відповідачем акт ДПІ у Шевченківському районі міста Києва ДПС про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Украгро-Тек» від 07.07.2012 р. №727/22-40/36689634, оскільки у податковому законодавстві відсутня норма, яка надає право податковому органу виключати з податкового кредиту одного платника фактично понесені та/або нараховані витрати внаслідок несплати податку іншим платником та застосовувати при цьому фінансові санкції.

До того ж, акт про неможливість проведення зустрічної звірки було складено у зв'язку з відсутністю ТОВ «Украгро-Тек» за зареєстрованим місцезнаходженням.

Таким чином, висновок про відсутність фактичного виконання ТОВ «Украгро-Тек» своїх зобов'язань ґрунтується лише на припущенні про відсутність у контрагента позивача документів, що підтверджують здійснення відповідних операцій. Однак, самі по собі такі припущення не можуть бути підставою для донарахування ТОВ «Украгро-Тек» податкових зобов'язань.

Слід зазначити, що зі змісту Акту перевірки не вбачається дослідження відповідачем реальності отримання позивачем результатів робіт від його постачальника (виконавця) - ТОВ «Украгро-Тек», рівно як і не наведено жодних фактів, які б свідчили про неможливість виконання таких операцій, а саме: незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій , незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити, про фіктивність вчинених операцій , відсутність факту поставки робіт/послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагенту були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

З врахуванням того, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ТОВ «Украгро-Тек», які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання робіт для здійснення господарської статутної діяльності направленої на отримання прибутку; висновки відповідача про безтоварність господарських операцій, вчинених за участю ТОВ «Украгро-Тек» з мотивів не спрямованості правочину на реальне настання наслідків, є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях. В спірному акті перевірки та в судовому засіданні відповідачем не надано допустимих та достатніх доказів для підтвердження порушення позивачем податкового законодавства.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ПАТ «Русанівка» правомірно сформовано податковий кредит з ПДВ за листопад-грудень 2011 року, висновки Акту перевірки про порушення позивачем п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, 201.2, п.201.6 ст.201, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України є помилковими, а відтак, прийняття ДПІ у Дніпровському районі міста Києва ДПС податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 21 грудня 2012 року №0001112260, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 139 050,00 грн. є неправомірним.

Щодо податкового-повідомлення рішення форми «Р» №0001122260 від 21 грудня 2012 року, яким позивачу визначено суму податкових зобов'язань з податку на прибуток , суд зазначає наступне.

Правила оподаткування податком на прибуток підприємств визначаються Розділом ІІІ Податкового кодексу України.

У відповідності до п 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат , обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.8 статті 138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України - не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Суд, аналізуючи вищезазначені положення Податкового кодексу України, приходить до висновку, що необхідною умовою для включення понесених витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність зв'язку товарів (робіт, послуг) з господарською діяльністю підприємства. Придбання таких товарів (робіт, послуг) повинно бути складовою частиною діяльності особи, що направлена на отримання доходу.

В даному разі, як було встановлено судом, факт виконання робіт ТОВ «Украгро-Тек» на користь позивача підтверджується наявними у справі документами первинного обліку, а саме - договором (а.с.135-139), актами приймання виконаних будівельних робіт (а.с.71-83), платіжними дорученнями (а.с. 31-52), які містять достатню інформацію відносно змісту та вартості господарських операцій, які були опосередковані складанням цих документів.

Договір, на виконання якого складались вищезазначені первинні документи, є чинним на день розгляду спору, в судовому порядку недійсним не визнано. Сторонами виконано в повному обсязі.

Використання позивачем придбаних робіт у власній господарській діяльності підтверджується первинними документами, які наявні в матеріалах справи та досліджені судом (а.с.22-24, 92-100, 140-151).

З огляду на вищевказане, враховуючи, що валові витрати позивача на суму 463 501,00 грн. за договором з ТОВ «Украгро-Тек» підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, реальність вказаних господарських операцій та їх пов'язаність з господарською діяльністю позивача встановлено в ході судового розгляду, суд приходить до висновку про правомірність віднесення вказаних витрат до складу валових.

Враховуючи викладене, суд вважає безпідставним та необґрунтованим висновок Акту перевірки про порушення позивачем пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0001122260 від 21 грудня 2012 року - безпідставним та неправомірним.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ПАТ «Русанівка» підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845, визначено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані , шляхом оформлення розрахункових документів.

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2 294,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 25 лютого 2013 року №1533 (а.с.7).

За таких обставин суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача суму судового збору в розмірі 2 294,00 грн.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби №0001112260, №0001122260 від 21 грудня 2012 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Русанівка» судові витрати у розмірі 2 294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 копійок).

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Патратій

Повний текст постанови складено та підписано: 09 квітня 2013 року.