Ухвала

від 09.04.2013 по справі 2а-14034/12/0170/2

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-14034/12/0170/2

09.04.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мунтян О.І.,

суддів Дугаренко О.В. ,

Шереніна Ю.Л.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В.) від 30.01.13 у справі № 2а-14034/12/0170/2

за позовом Республіканського підприємства "Кримська комплексна архітектурно-реставраційна майстерня "Укрпроектреставрація" (вул. Радіщева 82, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.01.2013 року, позовні вимоги Республіканського підприємства "Кримська комплексна архітектурно-реставраційна майстерня "Укрпроектреставрація" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 12.11.2012 року № 0009202204 та № 0009212204.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.01.2013 року, та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 09.04.2013 року сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи сповіщені належним чином.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів та судом першої інстанції встановлено, що працівниками відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Бренд Строй» та ПП «Сіті Буд» за період 01.07.2009 р. по 30.06.2012 р., за результатами якої 05.10.2012 р. складений акт № 7046/22-8/16505570.

Актом перевірки зафіксовано порушення позивачем п.5.1, п.п.5.2.1. п. 5.2., п.п. 5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 44.1 ст.44, п. 138.1, п. 138.2, п.138.6, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139 ст.139 Податкового кодексу України, в наслідок чого занижено податок на прибуток на суму 420595 грн., порушення п.п. 3.1.1 п.3.1. ст. 3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5. п. 7.4., п.п.7.7.1. п. 7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 185.1, ст.185, п. 198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в наслідок чого занижене податкове зобов'язання по податку на додану вартість на суму 359902 грн.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем 12.11.2012р. прийняти податкові повідомлення-рішення №0009212204, відповідно до якого позивачу донараховане податкове зобов'язання по податку на прибуток у сумі 420595 грн., застосовані штрафні санкції у розмірі 21670грн., та №0009202204, згідно з яким позивачу нараховане податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 359902 грн., застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 72803 грн.

Згідно з п. 1.6, п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковим зобов'язанням була загальна сума податку , одержана ( нарахована) платнику податку у звітному ( податковому) періоді, визначена згідно з Законом, а податковим кредитом - сума, на яку платник податку мав право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду , визначена цим законом.

Порядок обчислення та сплати податку був визначений у ст.7 вказаного Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до п.п.7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважалась дата, яка припадала на податковий період, протягом якого відбувалась будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податків.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", що податковий кредит звітного періоду визначався виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

Згідно з п.п.7.4.5. п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягали включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджувались податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважалась дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягала сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначалась як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди , а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, мала від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягала частина такого від'ємного значення, яка дорівнювала сумі податку, фактично сплаченого отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включався до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

На час проведення позивачем господарської діяльності у січні 2011 р. - червні 2012 р. набрав чинності Податковий Кодекс України, розділ ІІІ якого регулює порядок сплати податку на прибуток підприємств , а розділ V визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування.

Як вбачається з пункту п.187.1. ст. 187 ПК України зазначено ,що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1.ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом п. 198.2 ст.198 ПК України Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.200.1. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 ст. 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до п.200.3 сит.200 ПК України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 1 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України зазначено, що розділ ІІІ цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом, починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 01.04.2011 р., якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Приймаючи до уваги той факт, що відповідачем перевірялось питання достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на прибуток в тому числі за липень 2009 р.- червень 2012р., у зв'язку з чим, підлягають застосуванню норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств» та ПК України.

Пунктом 3.1 ст.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що об'єктом оподаткування був прибуток, який визначався шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на:

суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами

Відповідно до п.5.2.1 п. 5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів.

Відповідно до п. 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу/

Статтею 135 ПК України встановлений порядок визначення доходів та їх склад, згідно з п. 135.1 якої доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в акті перевірки №7046/22-8/16505570 від 05.10.2012 р. зазначив, що при формуванні податкового кредиту по ПДВ за період часу, який перевірявся, позивач безпідставно відніс до його складу суми ПДВ , сплачені ТОВ «Бренд Строй» та ПП «Сіті Буд» при проведенні розрахунків за надані ними послуги. На думку податкового органу, діяльність зазначених суб'єктів господарювання була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, та укладені з ними договори не мали реального характеру.

Згідно довідки АА №234376 з ЄДРПОУ, виданої Головним управлінням статистики в АРК, основними видами діяльності позивача є діяльність у сфері інжинірингу, будівництво будівель, реставраційна діяльність.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було укладено з ТОВ «Акар» 12.01.2010 р. договір на розробку історіко-міскобудівельного обґрунтування можливостей розміщення об'єктів, 14.05.2010р. з ТОВ «Стройпроект-Искусство» договір №42 на складання проекту реставрації фасадів та зміцнення конструкцій споруди, розташованої за адресою м. Євпаторія, вул.Санаторна, 6, з ПАТ «ДБ «Сбербанк Росії» 07.05.2010р. та 1509.2011р. уклав договори №34 та №15/110 від 15.09.2011р., предметом яких було проведення реставраційних робіт будівель, розташованих відповідно з адресами м.Ялта вул. Леніна 15 та м. Сімферополь вул. К.Марска/вул.Пушкіна 12/7.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, укладення з Представництвом ДУП «Медичний центр -Санаторій «Меллас» 31.03.2011р. договору №31/03-2011, предметом якого було обстеження несучих конструкцій будівлі з басейном, ТОВ «Интекс» 04.06.2010р. договору на ремонтно-будівельні роботи щодо встановлення мансардного поверху за адресою м.Ялта вул.Чехова/Морська 2/8, ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» договору №911/89, предметом якого були проектні роботи по підготовці паспорту відділки, картограми, з ПАТ КБ «Правексбанк» договору №42/30-01/29 від 23.08.2011р., предметом якого було складання проекту підготовки нежитлових приміщень, з ДП МДЦ «Артек» 25.07.2011р. договору №83 на розробку історіко-міскобудівельного обґрунтування можливості реконструкції будівель, ПАТ «ГК «Ялта-Інтурист» 22.06.201р. договору №72 про надання послуг по розробці історіко-міскобудівельного обґрунтування розміщення котельної на території готелю.

У перевіряємий період позивачем укладені з Партенитською селищною радою договір №68 від 21.06.2011р. щодо розробки історіко-архітектурного опорного плату, з Советською селищною радою укладений договір №95 від 05.11.2010р., предметом якого було проведення поточного ремонту братського поховання, з Рескомітетом АРК по охороні культурної спадщини 05.05.2011р. укладений договір щодо проведення протиаварійних реставраційних робіт будівлі колишнього житлового будинку Кесслера, з УКБ Рескомнаца 02.12.2011р.був укладений договір №120, предметом якого було проведення проектно- винахідних робіт по будівництву дитячого садочку в мікр. Фонтани.

В порушення ст. 71 КАС України, відповідачем не надано доказів невиконання ТОВ «Бренд Строй» та ПП «Сіті Буд» робіт за договорами, які укладені з ТОВ «Акар», ТОВ «Стройпроект-Искусство», ПАТ «ДБ «Сбербанк Росії», Представництвом ДУП «Медичний центр -Санаторій «Меллас», ТОВ «Интекс», ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз», ПАТ КБ «Правексбанк», ДП МДЦ «Артек», ПАТ «ГК «Ялта-Інтурист», Партенитською селищною радою, Советською селищною радою, з УКБ Рескомнаца.

Вивчивши наведені вище документи, приймаючи до уваги відсутність в акті перевірки відомостей щодо спростовування зазначених вище тверджень позивача, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що факт виконання ТОВ «Бренд Строй» та ПП «Сіті Буд» робіт, в обсягах, відображених позивачем у бухгалтерської звітності, правомірності віднесення сплаченої їх вартості до складу валових витрат платника податків, в наслідок чого висновки податкового органу щодо взаємовідносин з цими контрагентами, викладені в акті перевірки № 7046/22-8/16505570 від 05.10.2012 р., не відповідають обставинам справи, у нього були правові підстави для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту за відповідні звітні періоди, зарахування сплачених ним коштів до складу валових витрат, у зв'язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи порушено норми чинного законодавства.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, частиною першою статті 195, статтями 196,197, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В.) від 30.01.13 у справі № 2а-14034/12/0170/2 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В.) від 30.01.13 у справі № 2а-14034/12/0170/2 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис О.І. Мунтян

Судді підпис О.В.Дугаренко

підпис Ю.Л.Шеренін

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.І. Мунтян