Постанова

від 20.03.2013 по справі 2а-16056/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 березня 2013 року 11:51 № 2а-16056/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Мосійчук І.М., за участю представників: позивача - Орел І.В., відповідача - Харитонової А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СтілАрм» доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22 жовтня 2012 року № 0004932220, № 0004942220, - На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 20 березня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «СтілАрм» (далі - ТОВ «СтілАрм») з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22 жовтня 2012 року № 0004932220, № 0004942220.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 листопада 2012 року відкрито провадження, закінчено підготовче провадження і призначено адміністративну справу № 2а-16056/12/2670 до судового розгляду на 19 грудня 2012 року.

19 грудня 2012 року у судовому засіданні оголошено перерву до 31 січня 2013 року, а в подальшому до 20 лютого 2013 року та до 20 березня 2013 року.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував та просив відмовити в їх задоволенні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «СтілАрм» (код ЄДРПОУ 30264554) вказане товариство зареєстроване Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією 25 грудня 1998 року. Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію від 03 жовтня 2002 року (номер запису про державну реєстрацію юридичної особи 1 068 108 0002 002167) перереєстровано Голосіївською районною державною адміністрацією. Місцезнаходження ТОВ «СтілАрм»: м. Київ, вул. Ямська, 72.

ТОВ «СтілАрм» взято на податковий облік 08 квітня 1999 року в ДПІ у Печерському районі м. Києва за № 21082 та перереєстровано в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва.

Згідно Свідоцтва № 37051262 від 16 січня 2003 року ТОВ «СтілАрм» є платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 302645526508) (відповідно до даних акта перевірки).

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «СтілАрм» (код за ЄДРПОУ 30264554) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 по 30.06.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 30.06.2012 року, за результатами якої складено акт від 01 жовтня 2012 року № 323/1/22-20/30264554.

В ході перевірки податковим органом встановлено, що у складі витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ «СтілАрм» відображено операції з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Віп трейд» (код за ЄДРПОУ 37240770), ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» (код за ЄДРПОУ 33498731), ТОВ «Віннерком» (код за ЄДРПОУ 36588555), ТОВ «Компанія «Грифон» (код за ЄДРПОУ 36048906), які не спричинили реального настання правових наслідків.

У висновках акту перевірки зроблено висновок про порушення ТОВ «СтілАрм»:

- п. 201.1, п. 201.2 ст. 201, п. 198.6 ст. 198 Розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2756-VI (зі змінами та доповненнями), ТОВ «СтілАрм» занижено ПДВ що підлягає сплаті до бюджету на суму 1 768 312,17 грн., в тому числі за квітень 2011р. на суму 243 829,03 грн., за травень 2011р. на суму 181 782 грн., за серпень 2011р. на суму 70 963,82 грн., за вересень 2011р. на суму 243 222,99 грн., за жовтень 2011р. на суму 1 028 514,33 грн., по контрагенту ТОВ «Віннерком» (код 36588555) та по ТОВ «КОМПАНІЯ «ГРИФОН КОНСАЛТ», в результаті допущених порушень податкового законодавства, що відображено в п.3.2.2 розділу 3 акта перевірки;

- пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2756-VI (зі змінами та доповненнями), ТОВ «СтілАрм» занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на суму 1 548 975,12 грн., в тому числі за II квартал 2010р. на суму 478 125,19 грн., за III квартал 2011р. на суму 1 070 849,93 грн.;

- п.1, п. 2 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, зареєстрованого Міністерством юстиції України 13.01.2005 р. за № 40/10320, із змінами та доповненнями, пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп. 164.1.2 п. 164.1, п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, п.171.2 ст. 171, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI, із змінами та доповненнями, не утриманий податок з доходу отриманого працівником підприємства як додаткове благо, а саме у авансовому звіті відсутній відповідний розрахунковий документ (фіскальний касовий чек) підтверджуючий витрачання отриманих коштів під звіт, в результаті чого підприємством занижено податок на доходи фізичних осіб і сумі 919, 32 грн.;

- пп.140.1.7 п.140.1 ст.140, п.163.1 ст. 163, пп.164.1.2 п. 164.1, пп. 164.2.17 п. 164.2 ст.164, п. 171.2 ст. 171, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2756-VI (зі змінами та доповненнями), що мало прояв у неутриманні податку на доходи фізичних осіб - працівників підприємства, отриманий ними як додаткове благо, у вигляді оплати вартості електронних квитків без наявності посадкових талонів в результаті чого підприємством занижено податок на доходи фізичних осіб у сумі 1 249, 94 грн.

22 жовтня 2012 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС прийняла податкові повідомлення-рішення:

- № 0004942220, яким згідно пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2756-VІ та відповідно до абз. 1 пункту 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2756-VІ за порушення вимог пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2756-VI (зі змінами та доповненнями) ТОВ «СтілАрм» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на загальну суму 1 548 975, 12 грн.;

- № 0004932220, яким згідно пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2756-VІ та відповідно до абз. 1,2 пункту 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2756-VІ за порушення вимог п. 201.1, п. 201.2 ст. 201, п. 198.6 ст. 198 Розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2756-VI (зі змінами та доповненнями) ТОВ «СтілАрм» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 2 103 989, 45 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 1 768 312, 17 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 335 677, 28 грн.

Не погоджуючись з вказаними вище податковими повідомленнями-рішеннями ТОВ «СтілАрм» звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання їх протиправними та скасування.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним були виконані усі законодавчі умови для формування валових витрат та податкового кредиту за результатами фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Віп трейд», ТОВ «Форсаж-Медіамаркет», ТОВ «Віннерком», ТОВ «Компанія «Грифон», а тому спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Окрім цього, позивач зазначає, що на момент спірних фінансово-господарських операцій та видачі податкових накладних вказані підприємства були зареєстровані у встановленому порядку, перебували на податковому обліку, реєстрі платників податку на додану вартість, їх свідоцтва про реєстрацію ПДВ не були анульовані чи визнанні недійсними, а отже вони мали право на здійснення фінансово-господарської діяльності, оформлення накладних, а тому їх взаємовідносини з ТОВ «СтілАрм» є реальними та породжують відповідні юридичні наслідки.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС подала заперечення проти позову, в яких просить в задоволенні позовних вимог ТОВ «СтілАрм» відмовити в повному обсязі.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд не погоджується з доводами ТОВ «СтілАрм», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини, що склалися між сторонами регулюються нормами Конституції України, Податкового кодексу України, законами України та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи із змісту положень Податкового кодексу витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) (пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп. 138.5.1 п. 138.5 ст. 138 Податкового кодексу України датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення;

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (ч. 2 ст. 3 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

В силу п. 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (п. 1.3 Положення).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Податковим кредитом в розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, який набрав чинності 01 січня 2011 року, визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 та п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України правомірність формування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість безпосередньо залежить від правомірності формування податкового кредиту.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України).

В силу п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України 21 грудня 2010 року № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, (який діяв на момент виписки податкової накладної від 01 лютого 2011 року № 1 контрагентом позивача)(далі -Порядок) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 4 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

В силу п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку.

Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку).

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В ході дослідження матеріалів справи судом встановлено, що ТОВ «СтілАрм» включено до складу податкового кредиту суми ПДВ, нараховані на вартість товарів (послуг), отриманих від ТОВ «Віннерком» та ТОВ «Компанія «Грифон Консалт» на загальну суму 1 028 514, 33 грн.

Окрім цього, судом встановлено, що ТОВ «СтілАрм» до складу валових витрат з податку на прибуток відображено операції з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Віп трейд» та ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» на загальну суму 1 548 975, 12 грн.

В підтвердження правомірності формування складу податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток позивачем надано суду договори про надання послуг, податкові, видаткові накладні, специфікації, рахунки-фактури, акти прийняття виконаних робіт, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), довіреності, товарно-транспорті накладні, однак вказані судом не приймаються, як належні докази, з огляду на наступне.

Відповідач в підтвердження нікчемності укладених договорів позивача з ТОВ «Віннерком», ТОВ «Віп трейд» та ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» посилається на наступні докази, а саме:

- акт перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва від 29.08.2011 року № 1197/23-5/37240770 «Про результати невиїзної позапланової документальної перевірки ТОВ «Віп трейд» (код за ЄДРПОУ 37240770) з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.12.2010 року по 30.06.2011 року»;

- акт перевірки ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» від 07.05.2012 р. № 1160/22-4/33498731, наданий ДПІ у Печерському районі м. Києва;

- акт перевірки від 22.12.2011 року № 1646/23-9/36588555 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Віннерком» (код за ЄДРПОУ 36588555) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 30.11.2011 року по взаємовідносинах з ТОВ «МПС Капітал» (код за ЄДРПОУ 35633329).

Відповідно до вказаних актів перевірки у ТОВ «Віннерком», ТОВ «Віп трейд» та ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Окрім цього, відповідач у підтвердження своєї позиції посилається на акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 11 січня 2012року № 59/23-7/36048906 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «КОМПАНІЯ «ГРИФОН КОНСАЛТ» (код за ЄДРПОУ 36048906) щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за період з 24.03.2011 по 30.11.2011».

Відповідно до зазначеного вище акту перевірки, відділ перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб службовою запискою № 2169/9/23-7 від 09.11.2011 року звернулось до ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва з проханням здійснити комплекс оперативно - розшукових заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження підприємства та його посадових осіб та спонукання останніх надати первинні документи до перевірки, на що, у відповідь, отримано службову записку від ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва № 25/9 від 10.01.2012 року згідно якої встановлено та опитано директора ТОВ «Компанія «Грифон Консалт» (код за ЄДРПОУ 36048906) ОСОБА_1

Згідно пояснень ОСОБА_1 останній до господарсько-фінансової діяльності ТОВ «Компанія «Грифон Консалт» ніякого відношення не має.

Вказане свідчить про створення ТОВ «Компанія «Грифон Консалт» з метою прикриття незаконної діяльності, а саме незаконного формування податкового кредиту та валових витрат реально діючим підприємствам з метою їх подальшого ухилення від сплати податків до Державного бюджету.

Перевіркою також встановлено, що згідно даних додатку № 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість за період з 24.03.2011 по 30.11.2011 ТОВ «КОМПАНІЯ «ГРИФОН КОНСАЛТ» (код за ЄДРПОУ 36048906) було сформовано свої податкові зобов'язання по господарських відносинах з контрагентами-покупцями. Втім, в ході проведення перевірки останнього не встановлено фактів передачі товарів (послуг) від ТОВ «КОМПАНІЯ «ГРИФОН КОНСАЛТ» до контрагентів-покупців, у зв'язку з відсутністю (ненаданням для перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.

Враховуючи викладене вище, надані позивачем докази, що підтверджують, на думку позивача, правомірність здійснення фінансово-господарських відносин з ТОВ «КОМПАНІЯ «ГРИФОН КОНСАЛТ», суд вважає неналежними, оскільки належним чином оформлені (підписані невідомими особами) документи не можуть бути підставою для декларування податкового кредиту при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданих послуг та поставленого товару.

Окрім цього, за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких задекларовано податковий кредит за спірними господарськими операціями, самі по собі податкові накладні не підтверджують право позивача на їх формування.

Вказана позиція, зокрема, підтверджується постановою Верховного Суду України від 05 березня 2012 року № 21-421а11.

Вказане свідчить, що фінансово-господарська діяльність вказаних товариств здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право дієздатності останніх, а тому укладені ними правочини, є фіктивними та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Водночас, суд критично ставиться до наданих позивачем товарно-транспортних накладних, які наданні вищевказаними контрагентами позивача на виконання укладених між ними договорів, з огляду на наступне.

За умовами договорів від 02.09.2011 року № 02-02-11, укладеного між ТОВ «Віп трейд» (Постачальник) та ТОВ «СтілАрм» (Покупець), від 02.09.2011 року № 01-09 укладеного між ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» (Постачальник) та ТОВ «СтілАрм» (Покупець) та від 01.08.2011 року № 10811, укладеного між ТОВ «Віннерком» (Постачальник) та ТОВ «СтілАрм» (Покупець), передбачено, що Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність у зумовлені строки Покупцеві товар, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар, а саме: системи контролю доступу, автоматику для воріт та супутні товари (що зазначені в Специфікаціях) і сплатити за нього грошову суму відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 5.1 вказаних договорів передбачено, що поставка товару здійснюється Постачальником у строк, який визначено у Специфікації.

Зі змісту товарно-транспортних накладних вбачається, що замовником (платником) та вантажоодержувачем є ТОВ «СтілАрм», вантажовідправником відповідно ТОВ «Віннерком», ТОВ «Віп трейд», ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» та ТОВ «КОМПАНІЯ «ГРИФОН КОНСАЛТ». Автопідприємством, що займалось перевезенням товару по взаємовідносинам з вказаними вище контрагентами позивача здійснювалося ТОВ «ГЕММА».

Як встановлено під час розгляду справи, контрагенти позивача, на яких покладався обов'язок з поставки товарів, не є пов'язаними особами, а тому з урахуванням того, що перевезення вантажу здійснювалося одним і тим самим автопідприємством за допомогою одного автотранспортного засобу (КАМАЗ 5410 АА 7246 ІН, за виключеним двох перевезень ЗІЛ 05301 АА 81-40 ІР), суд приходить до переконання про неможливість здійснення останніми поставок вантажу на підставі вказаних товарно-супровідних документів.

Окрім цього, обґрунтованість висновків суду з вказаного приводу, підтверджує і акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 11 січня 2012року № 59/23-7/36048906 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «КОМПАНІЯ «ГРИФОН КОНСАЛТ» (код за ЄДРПОУ 36048906) щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за період з 24.03.2011 по 30.11.2011», яким встановлено факт непричетності його директора до здійснення фінансово-господарської діяльності товариства, і як наслідок, свідчить про неможливість підписання ним відповідних договорів на транспортно-експедиційне обслуговування з ТОВ «ГЕММА».

Таким чином, суд зазначає, що факт постачання товару саме ТОВ «Віннерком» та ТОВ «Компанія «Грифон Консалт», ТОВ «Віп трейд» та ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» на адресу позивача за вказаних вище обставин останнім не доведена.

Водночас, суд бере до уваги посилання відповідача на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 липня 2012 року, залишеною в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2013 року (згідно бази КП «Діловодство спеціалізованого суду») по справі № 7273/12/2670 за позовом ТОВ «СтілАрм» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.12.2011 року № 0001712330, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

З дослідженої вище постанови вбачається, що оскаржуване рішення прийнято на підставі акту перевірки від 15 листопада 2011 року № 529/1-23-3030264554, висновки якого грунтувалися на акті перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва від 29.08.2011 року № 1197/23-5/37240770 «Про результати невиїзної позапланової документальної перевірки ТОВ «Віп трейд» (код за ЄДРПОУ 37240770) з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.12.2010 року по 30.06.2011 року».

Під час розгляду зазначеної адміністративної справи судом встановлено, що з досліджених матеріалів справи не вбачається наявності трудових і матеріально-технічних ресурсів ТОВ «Віп трейд», які б підтверджували потенційну можливість і дійсну спроможність забезпечити фактичну поставку зазначених у специфікаціях товарів та наданні зазначених послуг самостійно, тобто, що діяльність ТОВ «Віп трейд» здійснюється фактично.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Водночас, постановами Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 листопада 2012 року та від 03 грудня 2012 року у справах за позовами ТОВ «СтілАрм» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень (які не є предметом оскарження у вказаній адміністративній справі та були виставлені відповідачем за наслідками проведення перевірки позивача по взаємовідносинам з його контрагентом - ТОВ «Віп трейд») в задоволенні позовних вимог відмовлено також.

Втім, приймаючи до уваги вимоги ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не може прийняти обставини, встановлені вказаними судовими рішеннями, наданими відповідачем, як такі, що не підлягають доказуванню, оскільки постанови суду не набрали законної сили.

Виходячи зі змісту статей 109-113 ПК України, відповідальність платника податків у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій можлива лише за умови вчинення ним порушень, визначених законами з питань оподаткування.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 22 жовтня 2012 року, якими ТОВ «СтілАрм» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2 103 989, 45 грн. (1 768 312, 17 грн. - основний платіж, 335 677, 28 грн. - штрафні (фінансові) санкції) та з податку на прибуток у розмірі 1 548 975, 12 грн., ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а тому є правомірними.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Натомість, відповідачем доведено правомірність прийнятих ним рішень.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «СтілАрм» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 25.03.2013 р.