Ухвала

від 12.04.2013 по справі 907/377/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"12" квітня 2013 р. Справа № 907/377/13

Суддя господарського суду Л.М. Якимчук,

Розглянувши клопотання Публічного акціонерного товариства „Комерційний інвестиційний банк", м. Ужгород, про забезпечення позову

За позовом Публічного акціонерного товариства „Комерційний інвестиційний банк", м. Ужгород

До відповідача Приватного підприємства „ТТ", м. Хуст

Про стягнення 270953,21 грн. заборгованості, з яких 170000 грн. борг по кредиту, 75131,84 грн. борг по відсотках, 12575,34 грн. пеня, 13246,03 грн. річні (3%) .

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство „Комерційний інвестиційний банк" звернулося до суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства „ТТ" суми 270953,21 грн. заборгованості, з яких 170000 грн. борг по кредиту, 75131,84 грн. борг по відсотках, 12575,34 грн. пеня, 13246,03 грн. річні (3%).

Позивач подав до суду заяву про забезпечення даного позову шляхом тимчасового обмеження виїзду за кордон керівника боржника (відповідача) - Рішко Руслана Володимировича - до повного виконання рішення суду.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про відмову у забезпеченні позову з наступним обґрунтуванням.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ст. 67 зазначеного Кодексу одним із заходів забезпечення позову, який суд вправі застосувати є, зокрема, заборона вчиняти певні дії.

Відповідно до пункту 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 16 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням, зокрема, розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника; забезпечення збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним видом заходів до забезпечення позову та предметом відповідної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин , з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

За приписами пункту 3 вказаної Постанови Пленуму достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

У даному випадку, позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом тимчасового обмеження виїзду за кордон керівника боржника. Разом з тим, наявність поведінки відповідача, спрямованої на зменшення або зникнення наявних у нього грошових коштів, що в послідуючому, у випадку задоволення позову, може призвести до утруднення виконання судового рішення, позивачем документально не доведено та не обґрунтовано.

Крім того, у випадку задоволення даного позову, відповідальність нестиме юридична особа - приватне підприємство „ТТ". Тому будь-яке обмеження особистих немайнових прав громадянина Рішко Руслана Володимировича, виїзд за кордон якого є предметом клопотання, не відповідає принципу застосування заходів забезпечення позову щодо наявності зв'язку між конкретним видом заходів до забезпечення позову та предметом відповідної вимоги, а також конституційному положенню щодо свободи пересування (ст. 33 Конституції України).

Виходячи з наведених вище мотивів, суд не знаходить правових підстав для задоволення заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 16 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства „Комерційний інвестиційний банк" про забезпечення позову шляхом тимчасового обмеження виїзду за кордон керівника приватного підприємства „ТТ" Рішко Руслана Володимировича відмовити .

Ухвала набирає законної сили з дня її винесення.

Суддя Л. М.Якимчук