Рішення

від 10.04.2013 по справі 914/648/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.13 Справа№ 914/648/13-г

За позовом: державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якої діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція", м. Кузнецовськ, до відповідача:товариства з обмеженою відповідальністю промислової групи "Антикорбудсервіс", м. Львів, про: стягнення 12' 831,25 грн., за зустрічним позовом про: стягнення 36' 419,33 грн. Суддя Т. Рим За участю представників: позивача:Годицький А.І. - довіреність від 15.06.2012 р., відповідача:Пирська О.М. - довіреність 21.05.2012 р. На розгляд господарського суду Львівської області подано позов державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якої діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" до товариства з обмеженою відповідальністю промислової групи "Антикорбудсервіс" про стягнення 13' 021,22 грн. Ухвалою від 14.02.2013 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 04.03.2013 р.

У свою чергу товариство з обмеженою відповідальністю промислова група "Антикорбудсервіс" звернулось до господарського суду Львівської області із зустрічним позовом до державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якої діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" про стягнення стягнення 112' 219,33 грн. Ухвалою господарського суду Львівської області від 04.03.2013 р. прийнято зустрічну позовну заяву до спільного розгляду з первісним позовом у справі №914/648/13-г. Рух справи відображено у попередніх ухвалах суду.

Позовні вимоги за первісним позовом з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов договору №480 від 13.04.2012 р. здійснив поставку товару з недотриманням встановленого строку поставки. За порушення строків поставки відповідачу нараховано 10' 512,85 грн. пені, 2' 318,40 грн. штрафу.

Відповідач заперечив проти позову з тих підстав, що оскільки позивач допустив прострочення оплати вартості частини поставленого товару, відповідач на підставі статті 692 Цивільного кодексу України мав право зупинити передання цих товарів до повної оплати всіх раніше переданих товарів, чим і скористався. Крім того, позовні вимоги за зустрічним позовом з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог обґрунтовуються тим, що позивач за первісним позовом у порушення умов договору №480 від 13.04.2012 р. не здійснив у повному обсязі оплати за отриманий товар. Внаслідок цього у відповідача виникла заборгованість у сумі 29' 520,00 грн. Крім того, відповідачу нараховано 8' 011,07 грн. пені, 286,34 грн. інфляційних втрат, 1' 601,92 грн. - 3% річних.

У зв'язку із зменшенням позовних вимог за первісним та зустрічним позовами суд враховує наступне. Передбачені частиною четвертою статті 22 Господарського процесуального кодексу України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач. Суд враховує положення пункту 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в якому зазначено, що у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Позивач за первісним позовом повністю заперечив проти вимог зустрічного позову з огляду на такі доводи. Вважає посилання на статтю 692 Цивільного кодексу України помилковим, оскільки зазначена норма підлягає застосуванню лише в тих випадках, коли покупець не здійснив оплату переданої йому частини партії товару, якщо договором купівлі-продажу передбачена передача товару у такий спосіб. Однак, договором №480від 13.04.2012 року не передбачено здійснення поставки товару поетапно чи партіями. Заявлені вимоги про стягнення пені, 3% річних, інфляційних нарахувань за несвоєчасну оплату поставленого товару не передбачені договором, нормативно не обґрунтовані тане підлягають задоволенню, адже договором не передбачено можливості здійснення оплати за товар у випадку його часткової поставки.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.

Між сторонами у справі укладено договір №480 від 13.04.2012 р. про закупівлю товарів за державні кошти (надалі - Договір). За умовами цього договору постачальник (відповідач за первісним позовом) зобов'язується у 2012 році поставити замовникові (позивач за первісним позовом) товар, зазначений в специфікації (додаток №3 до даного договору), а замовник - прийняти і оплатити такий товар. Найменування товару: замки та запори (замки).

У специфікації №1 (додаток №3 до Договору) сторонам погоджено найменування, вартість та кількість товару, що необхідно поставити. Ціна Договору становить 189' 960,54 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 31 660,09 грн.

Позивачем за первісним позовом 08.06.2012 р. надіслано відповідачу за первісним позовом заявку від 07.06.2012 р. №041/5-22-1268/6564 (а.с. 10) про здійснення поставки замків у повному обсязі на виконання пункту 5.1 Договору. Про зазначене свідчить копія поштової квитанції, долучена до матеріалів справи (а.с. 11).

На виконання умов Договору товариством з обмеженою відповідальністю промисловою групою "Антикорбудсервіс" поставлено, а державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" прийнято товару на загальну суму 189' 960,54 грн., про що свідчать:

- видаткова накладна №ПГ-0000003 від 18 липня 2012 року на суму 156' 840,54 грн. та довіреність №673 від 18.07.2012 р.;

- видаткова накладна №ПГ-0000004 від 03 жовтня 2012 року на суму 3' 600,00 грн. та довіреність №941 від 04.10.2012 р.;

- видаткова накладна №ПГ-0000005 від 25 грудня 2012 року на суму 29' 520,00 грн. та довіреність №1302 від 25.12.2012 р.

Позивачем частково оплачено вартість поставленого товару на загальну суму 107' 640,00 грн., про що свідчать представлені копії платіжних доручень: №1531 від 22.08.2012 року на суму 17' 200,00 грн.; №625 від 18.01.2013 року на суму 4'440,54 грн.; №969 від 29.01.2013 року на суму 36' 000,00 грн.; №1763 від 18.02.2013 року на суму 30' 000,00 грн.; №1889 від 20.02.2013 року на суму 20' 000,00 грн. Крім того, сторонами в акті звірки взаємних розрахунків узгоджено, що позивачем за первісним позовом 22.02.2013 року сплачено додатково 52' 800,00 грн. Таким чином, заборгованість державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" становить 29' 520,00 грн.

Позивачем за первісним позовом 20.12.2012 р. надіслано відповідачу за первісним позовом претензію від 19.12.2012 р. №0019/13689 про сплату штрафних санкцій за несвоєчасну поставку товару. У відповіді на цю претензію відповідач за первісним позовом зазначив, що затримка із поставкою товару була обумовлена несвоєчасною оплатою за попередньо поставлений товар.

При ухваленні рішення суд виходив з такого.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання з приводу поставки товару на підставі договору поставки в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з пунктом 5.1 Договору строк поставки становить 10 календарних днів з моменту направлення заявки замовником. Як установлено судом, заявку від 07.06.2012 року про постачання товару позивачем скеровано відповідачу 08.06.2012 року, про що свідчить поштова квитанція, яка долучена до матеріалів справи (а.с. 10). Таким чином, відповідач зобов'язаний був поставити обумовлений Договором товар не пізніше 18.06.2012 року. При цьому суд враховує ту обставину, що заявка на поставку товару стосується усього обсягу товару, який необхідно було поставити за цим Договором, самим Договором не передбачалося поставки товару частинами.

Як убачається з матеріалів справи, товариством з обмеженою відповідальністю промисловою групою "Антикорбудсервіс" порушено умови пункту 5.1 Договору в частині дотримання строків поставки товару, оскільки у відповідача виник обов'язок протягом 10 календарних днів з моменту направлення заявки здійснити таку поставку у повному обсязі.

Відповідно до пункту 7.2 Договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань постачальник сплачує замовнику штрафні санкції у розмірі: у випадку порушення строків поставки постачальник зобов'язується сплатити замовнику пеню в розмірі 0,1% від суми непоставленого (недопоставленого) товару за кожен день прострочки, при цьому у випадку прострочки поставки (недопоставки) товару понад тридцять діб, постачальник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7% від суми непоставленого (надопоставленого) товару.

Необхідно зазначити, що наведене вище положення Договору відповідає нормі частини 2 статті 231 Господарського кодексу України: у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Як убачається з постанов Верховного суду України від 20.12.2010 року у справі №06/113-38, від 28.02.2011 року у справі №23/225 застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції у вигляді штрафу, передбаченого абзацом 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Таким чином, оскільки відповідачем прострочено поставку товару, вимоги позивача про стягнення 10' 512,85 грн. пені, 2' 318,40 грн. штрафу є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Що стосується вимог за зустрічним позовом, то суд в цій частині керувався таким.

За умовами пунктів 4.1, 4.2 Договору розрахунки проводяться шляхом оплати замовником, після пред'явлення постачальником рахунка на оплату товару, через 45 календарних днів з моменту підписання видаткової накладної. До рахунка додаються: видаткова накладна.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). В силу статті 610, частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, оскільки відповідач за зустрічним позовом отримав, проте не оплатив у повному обсязі вартості поставленого товару, вимоги позивача про стягнення заборгованості за поставлений товар в сумі 29' 520,00 грн. є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Заперечення відповідача зводяться до того, що у нього не виникає обов'язку оплатити вартість частини поставленого товару, такий обов'язок виникає лише після поставки усієї партії товару. Однак, такий висновок не відповідає дослідженим умовам Договору та частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, оскільки, як уже зазначалося, обов'язок з оплати виникає зі спливом 45 календарних днів з моменту підписання видаткової накладної.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача 1' 601,92 грн. - 3% річних та 286,34 грн. інфляційних нарахувань є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

В частині вимог позивача про стягнення пені суд виходив із такого.

Відповідно до частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності з положеннями статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Оскільки сторонами не погоджено у письмовій формі такого способу забезпечення виконання зобов'язання за Договором як неустойка (пеня) за порушення виконання грошового зобов'язання, то в суду відсутні правові підстави для задоволення вимоги про стягнення 8' 011,07 грн. пені.

Судові витрати на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог - за зустрічним позовом, на відповідача - за первісним позовом.

Враховуючи наведене, керуючись статтею 193, 231 Господарського кодексу України, статтями 11, 509, 526, 530, 610, 612, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, статтями 49, 80, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Первісний позов задоволити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю промислової групи "Антикорбудсервіс" (адреса: вулиця Шашкевича, будинок 7, місто Червоноград, Львівська область, 80100; ідентифікаційний код 32643952 ) на користь державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (адреса: вулиця Вєтрова, будинок 3, Шевченківський район, місто Київ, 01032; ідентифікаційний код 24584661 ) в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" (адреса: місто Кузнецовськ, Рівненська область, 34400; ідентифікаційний код 05425046 ) 10' 509,26 грн. пені, 2' 318,40 грн. штрафу, 1' 720,50 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.

3. Зустрічний позов задоволити частково.

4. Стягнути з державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (адреса: вулиця Вєтрова, будинок 3, Шевченківський район, місто Київ, 01032; ідентифікаційний код 24584661 ), в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" (адреса: місто Кузнецовськ, Рівненська область, 34400; ідентифікаційний код 05425046 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю промислової групи "Антикорбудсервіс" (адреса: вулиця Шашкевича, будинок 7, місто Червоноград, Львівська область, 80100; ідентифікаційний код 32643952 ) 29' 520,00 грн. основного боргу, 1' 601,92 грн. - 3% річних, 286,34 грн. інфляційних втрат, 1' 370,85 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.

5. В задоволенні решти позовних вимог за зустрічним позовом відмовити.

6. Накази видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 15.04.2013 року.

Суддя Рим Т.Я.