Рішення

від 10.04.2013 по справі 912/290/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2013 рокуСправа № 912/290/13-г Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Коротченко Л.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 912/290/13-г

за позовом: публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк",

м. Дніпропетровськ

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Россель", м. Кіровоград

про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості в сумі 6 197 324,87 грн.

Представники :

від позивача - Кирдан А.В. , довіреність № 3304-О від 28.09.12 р.;

від відповідача - Бірюков А.О., довіреність б/н від 02.04.13 р.,

від відповідача - Лобанов О.В., довіреність б/н від 20.03.13 р.

Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про звернення стягнення на предмет іпотеки - нежитлове приміщення разом з усіма його при належностями площею 2472,40 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Кіровоград, вул.. Добровольського, буд. 2г шляхом надання права публічному акціонерному товариству комерційному банку "Приватбанк" на продаж вказаного предмету іпотеки з укладенням від свого імені договору купівлі-продажу, в тому числі нотаріального укладення договору купівлі-продажу з іншою особою - покупцем із встановленням початкової ціни продажу предмету іпотеки на рівні, зазначеному у висновку про вартість майна, а саме 1 220 663,00 грн., отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також надання ПАТ КБ "Приватбанк" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу предмета іпотеки, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 71 від 26.06.07 р. з додатковими угодами, укладеного між публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Россель" в сумі 6 197 324,87 грн.

Відповідач позовні вимоги не визнає, однак, письмових заперечень по суті спору не надав.

03.04.13 р. на адресу суду надійшло клопотання відповідача про призначення у справі інженерно-технічної експертизи, на вирішення якої поставити наступне питання: яка звичайна ринкова вартість об'єкту нерухомості під літерою "АА1а-а2кркр1" (їдальня), під літерою "NN1" (огорожа), літерою "І" (замощення), яка знаходиться за адресою: м. Кіровоград, вул. Добровольського, буд. 2 г на дату проведення експертизи (а.с. 1-2 том 2).

В обґрунтування заявленого клопотання відповідач вказує на те, що між сторонами існує спір щодо оцінки вартості предмета іпотеки та стверджує, що висновок товарної біржі "Універсал" не може вважатись доказом в розумінні Господарського процесуального кодексу України щодо вартості об'єкта нерухомості.

Відповідач вказує, що ціна предмета іпотеки встановлюється в самому договорі. Якщо при розгляді справи сторони з такою оцінкою погоджуються, то в суду немає підстав її не брати до уваги, оскільки вона є умовою договору. Якщо між сторонами виникає спір щодо такої оцінки, то залежно від того, яка сторона її оспорює, вона зобов'язана за змістом чинного законодавства довести інший його розмір, зокрема, подавши клопотання про призначення та проведення відповідної судової експертизи.

Крім того, відповідач вказує на здійснення оцінки майна в неповному обсязі.

Позивач заперечив проти заявленого відповідачем клопотання, вказуючи на відсутність необхідності у проведенні судової експертизи щодо оцінки вартості предмету іпотеки (а.с. 3-12 том 2).

Господарський суд погоджується з доводами позивача та не вбачає підстав для призначення у справі судової експертизи та зупинення провадження у справі до отримання її результатів.

Відповідно до висновку про вартість майна, зробленого незалежним оцінювачем Товарною біржею "Універсал", ринкова вартість предмету іпотеки станом на 23.10.12 р. становить 1 220 663,00 грн.

Частиною 6 ст. 38 Закону України "Про іпотеку" визначено, що ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Таким чином, вказаною нормою передбачають встановлення ціни продажу предмету іпотеки саме на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, а не на підставі проведеної судової експертизи.

При цьому, незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання (абз. 5 ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні").

Згідно зі ст. 5 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" суб'єктами оціночної діяльності є суб'єкти господарювання, зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичної особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат оціночної діяльності відповідно до цього Закону.

Товарна біржа "Універсал" діє на підставі сертифікату суб'єкта оціночної діяльності № 11817/11, виданого Фондом державного майна України від 12.05.11 р. (а.с. 58 том 2).

Як вбачається з договору купівлі-продажу майна № 56/1 від 20.06.07 р. на Правобережній товарній біржі, будівля корпусу № 324, розташована за адресою: м. Кіровоград, вул. Добровольського, 2г, була придбана відповідачем за 573 380,23 грн. (а.с. 6-7 том 2).

Господарський суд вважає також необґрунтованим і припущення відповідача щодо неповноти здійснення оцінки вартості предмета іпотеки.

Об'єкт нерухомості, який є предметом іпотеки, розташований за адресою: м. Кіровоград, вул. Добровольського, 2г, зареєстрований у встановленому законом порядку як окремий виділений в натурі об'єкт права власності.

Як зазначено в технічному паспорті предмету іпотеки, копія якого є додатком до висновку про оцінку майна, частини предмету іпотеки позначені літерами А - їдальня, а1 - вхід в підвал, а2 - вхід в підвал, А1- підвал, а - навіс, кр, кр1 - ґанок, N - огорожа, N1 - хвіртка, І - вимощення (а.с. 13-56 том 2).

Господарський суд враховує також наступне.

Доказами у справі, за ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами:

- письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

- поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Відповідно до ст. 33 названого Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ст. 43 Кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, письмові докази, надані сторонами, оцінюються господарським судом нарівні із висновком судового експерта.

Судову експертизу, як це встановлено частиною першою ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд призначає для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.

Оскільки предметом розгляду спору у даній справі не є спір про встановлення початкової ціни продажу предмета іпотеки, тому питання, роз'яснення яких потребує спеціальних знань, відсутні.

Таким чином, призначення та проведення у справі судової експертизи є недоцільним.

На підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд встановив наступне.

Пунктом 1.1. нової редакції Статуту позивача, затвердженої 01.06.11 р. (а.с. 57-60 том 1), у зв'язку із зміною типу банку, змінено найменування банку з закритого акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк".

Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" є правонаступником всіх прав та зобов'язань закритого акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк".

26.06.07 р. між закритим акціонерним товариством "Приватбанк" (далі - Банк, Кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю "Россель" (далі - Позичальник) укладено кредитний договір № 71 (далі - Договір, а.с. 28-32 том 1).

Відповідно до умов Договору, Банк зобов'язався надати Позичальнику кредит у формі не відновлювальної кредитної лінії на поповнення обігових коштів у сумі 2 520 000,00 грн. на строк до 25.06.12 р. зі сплатою 15,6% річних, а Позичальник - повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом, винагороди, пеню, штрафи та інші платежі, відшкодувати збитки у відповідності, порядку та строки, зазначені в Договорі (розділ А. Договору).

Пунктом А.10 Договору визначено, що Позичальник сплачує Банку винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,2% від встановленого ліміту кредитування, зазначеного в п. А.2 Договору, розрахунок якої здійснюється щоденно і нараховується у день сплати відсотків (25 число кожного поточного місяця).

Сторони погодили, що зобов'язання Позичальника забезпечуються договором іпотеки від 26.06.07 р. № 1748 (розділ 3, п.А5 Договору).

За користування кредитом в період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п.п. 1.3., 2.2.2., 4.1. Позичальник зобов'язався сплачувати Банку відсотки в розмірі 15.6% річних на дату сплати відсотків, якою є 25 числа кожного місяця, починаючи з дати підписання Договору (п. 4.1. Договору), а при порушенні обов'язків з погашення кредиту - сплачувати відсотки у розмірі 36% річних від суми залишку непогашеної заборгованості на дату сплати відсотків.

Строк дії Договору в частині п. 4.4. Договору встановлений з моменту підписання даного Договору, а в інших частинах - з моменту надання Позичальником розрахункових документів на використання кредиту в межах зазначених у них сум - до повного виконання сторонами зобов'язань з цього Договору.

Договір підписаний повноважними представниками позивача та відповідача і скріплений круглими печатками Банку та Позичальника.

31.12.08 р. сторонами підписано Додаткову угоду до Договору, відповідно до якої сторонами змінено процентну ставку за кредитом та встановленої в розмірі 24,10% річних, а при порушенні Позичальником обов'язків з погашення кредиту - в розмірі 53% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (а.с. 33- 37 том 1).

Укладений між позивачем та відповідачем Договір за своєю правовою природою є кредитним договором, правовідносини за якими регулюються главою 71 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За правилами статей 526, 530 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору і у встановлений строк.

Згідно приписів частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Банком належним чином та в повному обсязі виконано взяті на себе за Договором зобов'язання та надано Позичальнику кредит в сумі 2 520 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 27.06.07 р. (а.с. 38 том 1).

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Однак, Позичальник зобов'язання за Договором щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом належним чином не виконує, що вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідача (а.с. 13- 27 том 1).

Так, станом на 29.12.12 р. за Позичальником рахується заборгованість за кредитом в сумі 2 520 000,00 грн., заборгованість за відсотками - в сумі 3 517 180,91 грн., заборгованість з винагороди за обслуговування кредиту - в сумі 157 406,00 грн.

Існування за відповідачем заборгованості по поверненню кредиту в сумі 2 520 000,00 грн., заборгованості за відсотками в сумі 3 517 180,91 грн. та заборгованості з винагороди за обслуговування кредиту в сумі 157 406,00 грн. підтверджується також виписками з рахунку відповідача (а.с. 70- 125 том 1).

Оскільки вказана заборгованість підтверджена наявними в справі матеріалами, не спростована відповідачем, в матеріалах справи відсутні докази її погашення Позичальником, вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 26.06.07 р. по 31.12.08 р. в сумі 2737.96 грн.

Згідно приписів ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 5.1. Договору, при порушенні Позичальником будь-якого із зобов'язань за користування кредитом, передбачених п.п. 2.2.2., 4.1., 4.2., 4.3., строків повернення кредиту, передбачених п.п. 1.2., 2.2.3., 2.2.16, 2.3.2., винагороди, передбаченої п.п. 2.2.5., 4.4., 4.5., 4.6., Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі 0.2% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який виплачується пеня.

В силу вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Однак, у п. 5.4. Договору сторони погодили, що нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених п.п. 5.1., 5.2., 5.3. Договору здійснюється протягом трьох років з дня, коли відповідне зобов'язання повинно було бути виконано Позичальником.

За умовами п. 5.7. Договору, строки позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, комісії, неустойки - пені, штрафів за цим Договором встановлюється сторонами у 5 років.

Згідно розрахунку, здійсненого позивачем, стягненню з відповідача підлягає пеня за період 26.06.07 р. по 31.12.08 р. в сумі 2737,96 грн. (а.с. 13-27 том 1).

Оскільки наданий позивачем розрахунок пені в сумі 2737,96 грн. відповідає фактичним обставинам справи, умовам Договору та вимогам чинного законодавства, дана позовна вимога є обґрунтованою та підлягає задоволенню господарським судом.

В якості забезпечення виконання Позичальником своїх зобов'язань за Договором 26.06.07 р. між позивачем (Іпотекодержатель) та відповідачем (Іпотекодавець) укладено іпотечний договір (далі - Іпотечний договір, а.с. 42- 45 том 1).

Предметом Іпотечного договору є надання Іпотекодавцем в іпотеку нерухомого майна, зазначеного в п. 7 цього договору, в забезпечення виконання зобов'язання Позичальника перед Іпотекодержателем, в силу чого Іпотекодержатель має право в разі невиконання Іпотекодавцем зобов'язань за цим договором, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку нерухомого майна переважно перед іншими кредиторами Позичальника та (або) Іпотекодавця (п. 1 Іпотечного договору).

Пунктом 2 Іпотечного договору визначено, що іпотекою забезпечується виконання зобов'язань Позичальника, що випливають з кредитного договору від 26.06.07 р. № 71 з:

- повернення кредиту;

- сплати процентів за користування кредитом, у тому числі сплати процентів за підвищеною відсотковою ставкою у разі несвоєчасного погашення кредиту;

- сплати визначених Договором винагород, пені, штрафу.

Відповідно до п. 7 Іпотечного договору, в забезпечення виконання Позичальником зобов'язань за Договором, Іпотекодавцем зобов'язань за цим договором, Іпотекодавець надав в іпотеку належне йому на праві власності нежитлове приміщення площею 2 472,40 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Кіровоград, вул. Добровольського 2г.

Право власності Іпотекодавця на предмет іпотеки підтверджується договором купівлі-продажу № 56/1 від 20.06.07 р. (а.с. 217-218 том 1); предмет іпотеки зареєстрований у встановленому законом порядку як окремий виділений в натурі об'єкт права власності.

Іпотечний договір підписаний Іпотекодавцем, Іпотекодержателем та посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу.

Відповідно до п. 18.1. Іпотечного договору Іпотекодержатель має право вищого пріоритету на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки.

Частиною 6 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" також встановлено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку", за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням в повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Згідно пп. 18.8.1 п. 18 Іпотечного договору Іпотекодержатель має право з метою задоволення свої вимог звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання Позичальником якого-небудь із зобов'язань, передбачених кредитним договором, вони не були виконані.

Стаття 33 Закону України "Про іпотеку" передбачає, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Як встановлено ч. 6 ст. 38 Закону України "Про іпотеку", ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Відповідно до абз. 5 ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання.

Згідно Висновку про вартість майна, зробленого незалежним оцінювачем - товарною біржею "Універсал" на підставі договору на проведення незалежної оцінки № 323/12 від 23.10.12 р. та відповідного до нього акту приймання-передачі робіт по незалежній оцінці (а.с. 224- 225 том 1), ринкова вартість предмету іпотеки станом на 23.10.12 р. становить 1 220 663,00 грн. (а.с. 135 - 216 том 1).

На виконання вимог ст. 35 Закону України "Про іпотеку", 21.03.12 р. Банком направлено відповідачу письмову вимогу № 20/03-2012 про усунення порушення зобов'язань та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с. 39 том 1), що згідно повідомлення про вручення поштового відправлення отримана Іпотекодавцем 26.03.12 р. (а.с. 40 том 1).

Вимога банку була залишена Іпотекодавцем без задоволення.

Оскільки відповідач не виконує умови кредитного договору, заборгованість останнього перед Банком становить 6 197 324,87 грн., з яких заборгованість за кредитом - 2 520 000,00 грн., заборгованість за відсотками - 3 517 180,91 грн., заборгованість з винагороди за обслуговування кредиту - 157 406,00 грн., позивач вважає за необхідне захистити свої права та в рахунок погашення заборгованості за Договором та пені звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу.

Враховуючи фактичні обставини справи та вимоги чинного законодавства, господарський суд вважає цілком обґрунтованою та правомірною позовну вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 03.04.13 р. оголошувалась перерва до 10.04.13 р.

Згідно вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги задовольнити повністю.

В рахунок погашення заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю "Россель" за Кредитним договором № 71 від 26.06.2007 р. з додатковими угодами, укладеного між публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Россель" (25015, м. Кіровоград, вул. Полтавська, 7, кім. 119, код ЄДРПОУ 33520410, банківський розрахунок не відомий) в сумі 6 197 324,87 гривень, звернути стягнення на предмет іпотеки - нежитлове приміщення разом з усіма його приналежностями, площею 2 472,40 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Кіровоград, вул. Добровольського, буд. 2г (два з літ "Г"), шляхом надання права публічному акціонерному товариству Комерційний Банк "Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570, банківський рахунок не відомий) на продаж вказаного предмету іпотеки з укладенням від свого імені договору купівлі-продажу, в тому числі нотаріального укладення договору купівлі-продажу з іншою особою - покупцем із встановленням початкової ціни продажу предмету іпотеки на рівні, зазначеному у Висновку про вартість майна, а саме - 1 220 663,00 грн., з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також наданням ПАТ КБ "Приватбанк" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу предмету іпотеки.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Россель" (25015, м. Кіровоград, вул. Полтавська, 7, кім. 119, код ЄДРПОУ 33520410, банківський розрахунок не відомий) на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570, банківський рахунок не відомий) витрати по сплаті судового збору в сумі 68 820,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.

Повне рішення складено 15.04.2013 року.

Суддя Л. С. Коротченко