Ухвала

від 10.04.2013 по справі 5015/3080/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

10 квітня 2013 року Справа № 5015/3080/12

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючого:Першикова Є.В., суддів:Ходаківської І.П., Яценко О.В., розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Центр з реалізації проблемних активів" (далі - Товариство) на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.02.13 у справі№5015/3080/12 господарського судуЛьвівської області за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Ювіто" (далі - Фірма) до 1.товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Торгова компанія "Інтермаркет" (далі - Компанія), 2. товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Євротек", 3.Товариства провизнання недійсним рішення про скасування результатів аукціону, визнання переважного права на придбання майна та зобов'язання укласти договір купівлі-продажу,

ВСТАНОВИЛА:

Особливості процедури розгляду господарських справ в касаційному порядку передбачені розділом ХІІ 1 Господарського процесуального кодексу України. Отже, відповідна скарга може бути розглянута в касаційному порядку за умови дотримання вимог, викладених у розділі ХІІ 1 Господарського процесуального кодексу України.

Товариство звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою №07/03-01 від 07.03.13 на постанову від 05.02.13 Львівського апеляційного господарського суду.

У касаційній скарзі Товариство ставить, зокрема, питання про відновлення пропущеного строку для подання такої касаційної скарги. Відповідне клопотання мотивоване тим, що оскаржена постанова була отримана 18.02.2013р.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що ст. 110 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

З правового контексту наведеної норми вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він відновленню.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що як свідчить правовий аналіз норм чинного законодавства, суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не враховувати який вважалось б несправедливим та таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність відповідних обставин, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, що може використовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що в даному випадку причиною пропуску скаржником строку, встановленого для подання касаційної скарги, було недотримання заявником визначених процесуальним законом вимог.

Так, можливість правильного та вчасного подання касаційної скарги на постанову від 05.02.13 Львівського апеляційного господарського суду залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб'єктивний характер.

Щодо доводів скаржника про те, що оскаржений процесуальний документ було отримано ним лише 18.02.13, то, як вбачається з протоколу судового засідання від 05.02.13 (а.с. 25, т. 2), під час оголошення вступної та резолютивної частини оскарженого судового рішення представник Товариства був присутній, а отже скаржник був обізнаний з результатами апеляційного розгляду справи та у випадку необхідності не був позбавлений права вчинити дії для своєчасного отримання повного тексту оскарженої постанови. Однак, матеріали касаційної скарги про вчинення відповідних процесуальних дій не свідчать.

За таких обставин, касаційна інстанція вважає, що в даному випадку причиною пропуску встановленого строку для подання касаційної скарги стали обставини, які не були для скаржника об'єктивно непереборними та пов'язаними з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що в даному випадку Товариством не доведено належними доказами непереборність обставин, що зумовили пропуск встановленого процесуальним законом строку для касаційного оскарження постанови від 05.02.13 Львівського апеляційного господарського суду.

З урахуванням наведеного колегія суддів не вбачає у даному випадку підстав для відновлення пропущеного Товариством процесуального строку.

Натомість, несвоєчасно звернувшись з касаційною скаргою Товариство також припустилось інших порушень вимог, встановлених процесуальним законом для її подання.

Так, згідно ч. 4 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала касаційну скаргу, додає до неї докази сплати судового збору.

Виходячи із змісту наведеної норми процесуального закону вбачається, що особа, яка оскаржує судове рішення, зобов'язана надати до суду доказ, який свідчив би про сплату нею судового збору за подання касаційної скарги в установленому порядку та розмірі.

Згідно з пп.пп. 2, 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру встановлюється ставка судового збору 1 розміру мінімальної заробітної плати, а за подання касаційної скарги на рішення суду в справі зі спору немайнового характеру встановлюється ставка судового збору в розмірі 70 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви.

Згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" від 06.12.12 № 5515-VI установлено мінімальну заробітну плату з 1 січня 2013 року у місячному розмірі - 1 147,00 грн.

Скаржник у касаційній скарзі просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 19.09.12 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.02.13 повністю і прийняти нове рішення, яким відмовити Фірмі в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Слід зазначити, що, як вбачається з матеріалів справи, Фірмою заявлено в позовній заяві три вимоги: визнати недійсним рішення від 26.10.2011 про скасування результатів аукціону; визнати за Фірмою право переважного придбання будівлі; зобов'язати Компанію укласти із Фірмою договір купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна.

Відповідно до п. 2.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.13 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Враховуючи викладене, а також керуючись пп. 2, 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", колегія суддів зазначає, що за подання даної касаційної скарги передбачена ставка судового збору у розмірі 70 відсотків ставки (встановленої в розмірі мінімальної заробітної плати), обчисленої виходячи з оспорюваної суми. При цьому колегія суддів звертає увагу, що вказана ставка судового збору повинна бути сплачена за три вимоги.

Всупереч наведеному, матеріали касаційної скарги Товариства містять квитанцію № Е6-1943 від 07.03.13 про сплату судового збору в сумі лише 2253,30грн.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 111 3 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, зокрема, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу скаржника, що при оформленні зазначеної касаційної скарги не було дотримано вимоги, що пред'являються до форми і змісту касаційної скарги, визначені ст. 111 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, п. 4 вказаної норми, яким передбачено, що касаційна скарга повинна містити вимоги особи, що подала скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

Всупереч зазначеним приписам закону, зміст касаційної скарги Товариства зводиться до аналізу фактичних обставин суті спору, та не містить посилань, які саме норми матеріального або процесуального права неправильно застосовані судами, з обґрунтуванням того, в чому полягає неправильність їх застосування судом при винесенні оскарженого судового рішення.

Отже, Товариство в касаційній скарзі не вказує суті допущеного апеляційним судом порушення або неправильного застосування норми права, натомість акцентується увага на певних фактах, доказах та обставинах справи, однак за змістом ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

Таким чином, касаційна скарга Товариства № 07/03-01 від 07.03.13 не відповідає вимогам розділу ХІІ 1 Господарського процесуального кодексу України, не приймається до розгляду і підлягає поверненню відповідно до вимог п. п. 4, 5, 6 ч.1 ст. 111 3 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачений Товариством судовий збір у сумі 2 253,30 грн. підлягає поверненню з державного бюджету.

Керуючись ст. 110, п.п. 4, 5, 6 ст. 111 3 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Закону України "Про судовий збір", колегія суддів Вищого господарського суду України

у х в а л и л а :

Клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Центр з реалізації проблемних активів" №07/03-02 від 07.03.2013р. про відновлення пропущеного строку для подання касаційної скарги на постанову від 05.02.13 Львівського апеляційного господарського суду у справі № 5015/3080/12 господарського суду Львівської області відхилити.

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Центр з реалізації проблемних активів" № 07/03-01 від 07.03.13 на постанову від 05.02.2013р. Львівського апеляційного господарського суду у справі № 5015/3080/12 господарського суду Львівської області та додані до неї документи, повернути заявникові без розгляду.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Центр з реалізації проблемних активів" судовий збір у сумі 2 253,30 грн. (дві тисячі двісті п'ятдесят три гривні тридцять копійок), сплачений згідно квитанції № Е6-1943 від 07.03.13.

Головуючий Є.Першиков судді: І.Ходаківська О.Яценко