Постанова

від 08.04.2013 по справі 816/1047/13-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/1047/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

при секретарі - Метельської А.В.,

за участю:

представника позивача - Мушука В.В.,

представника відповідача - Куришко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавхім Пласт" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

11 березня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтавахім Пласт" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000811502 від 06 лютого 2013 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем на підставі висновку про порушення пункту 44.1 статті 44 та пунктів 198.1, 198.6 статі 198 Податкового кодексу України, а саме, заниження суми податку на додану вартість за червень 2011 року в розмірі 4392 грн по взаємовідносинах з Приватним підприємством "Фізико-технічна лабораторія" (надалі - ПП "Фізико-технічна лабораторія"). Разом з тим, правомірність формування податкового кредиту за результатами господарських операцій із вказаним контрагентом у червні 2011 року підтверджено податковими накладними, видатковими накладними, придбаний товар в подальшому використано у господарській діяльності підприємства позивача. За таких обставин вважає прийняте податкове повідомлення-рішення таким, що суперечить положенням чинного законодавства.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

У письмових запереченнях відповідач в обґрунтування правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0000811502 від 06 лютого 2013 року зазначав, що перевіркою ДПІ у м. Полтаві Полтавської області ДПС встановлено, що позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту в червні 2011 року суму ПДВ в розмірі 4392 грн по взаємовідносинах з Приватним підприємством "Фізико-технічна лабораторія", у зв'язку із відсутністю на момент перевірки належно оформлених первинних документів по господарським операціям з даним підприємством, а також у зв'язку із тим, що дане підприємство не знаходиться за адресою державної реєстрації, не має основних виробничих фондів, трудових ресурсів, транспортного та торгівельного обладнання, формує податковий кредит від підприємств, які мають ознаки сумнівності, що зафіксовано в акті перевірки ПП "Фізико-технічна лабораторія" від 09.08.2012 № 2158/22-6/33611371. За таких обставин зроблено висновок про проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій по наданню податкової вигоди, які не мають реального товарного характеру. З огляду на викладене, позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 4392 грн, та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1098 грн.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтавхім Пласт" (ідентифікаційний код 37115496) зареєстроване Виконавчим комітетом Полтавської міської ради 28.05.2010, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 296645 /а.с.16/, є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 100334769 /а.с.20/.

У період з 25.12.2012 по 29.12.2012 головним державним податковим ревізором - інспектором відділу адміністрування податку на додану вартість управління оподаткування юридичних осіб ДПІ у м. Полтаві Полтавської області ДПС радником податкової служби ІІІ рангу Гриценко К.Д. проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ "Полтавхім Пласт" з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП "Фізико-технічна лабораторія" за червень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 08.01.2013 №45/15-2/37115496, в якому відображено порушення позивачем пункту 44.1 статті 44 та пунктів 198.1, 198.6 статі 198 Податкового кодексу України, а саме, заниження суми податку на додану вартість за червень 2011 року в розмірі 4392 грн /а.с.8-15/.

На акт перевірки позивачем подано заперечення від 18.01.2013, на яке ДПІ у м. Полтаві Полтавської області ДПС надіслано відповідь від 25.01.2013 № 1723/10/15.2-33, в якій заперечення відхилені /а.с.38-46/.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Полтаві Полтавської області ДПС винесено податкове повідомлення-рішення № 0000811502 від 06.02.2013, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 5490 грн, в тому числі за основним платежем в сумі 4392 грн та штрафні (фінансові) санкції в сумі 1098 грн.

Позивач не погодився із податковим повідомленням-рішенням № 0000811502 від 06.02.2013, у зв'язку з чим оскаржив його до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку ; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною першою статті 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

З огляду на викладене, відповідно до вимог норм Податкового кодексу України, включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Крім того, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (послуг, основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи -платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на вищевикладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Суд вважає за необхідне зазначити, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною . Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності. Зазначене стосується також і випадків, коли певні товари чи послуги придбаваються не в межах господарської діяльності платника податків.

Також, слід зазначити, що в основу визначення дати виникнення права платника податку на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту покладено принцип фактичного завершення господарської операції постачання товарів/послуг.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби": "У разі підтвердження доводів податкового органу про безтоварність операцій визначення податкового кредиту було би безпідставним і податок на додану вартість не підлягав би відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, що за формою відповідає вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з податком на додану вартість".

При цьому суд враховує, що згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів , регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підпунктом 1.2 пункту 1 та підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми): дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення: особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Це підтверджується також правовою позицією Верховного Суду України, викладеної у справах, пов'язаних з визначенням податкових зобов'язань з ПДВ та бюджетним відшкодуванням ПДВ, в яких Верховний Суд України звертає увагу на необхідність з'ясування судами при розгляді справ на те, чи мали операції з придбання та реалізації товарів (послуг) реальний характер , як перевозились і зберігались товари (чиїм транспортом, за чий рахунок, яким є розмір витрат, якою особою виконувались роботи чи надавались послуги, які матеріали використовувалися для виконання робіт), чи були такі операції взагалі можливі з урахуванням оперативності їх проведення та інше.

Беручи до уваги вищенаведені положення судом досліджено докази щодо підстав формування позивачем податкового кредиту із ПДВ за результатами господарських операції із ПП "Фізико-технічна лабораторія".

Судом встановлено, що 05.05.2011 року між ПП "Фізико-технічна лабораторія" (продавець) та ТОВ "Полтавхім Пласт"(покупець) укладено договір купівлі-продажу товарів № 05052 /а.с.47/ за умовами якого, продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець в порядку і на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти й оплатити товар, який зазначено у відповідних розрахунках-фактурах. Загальна кількість товару, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), одиниці виміру товару та ціна одиниці виміру товару визначаються сторонами у відповідних рахунках-фактурах, що є додатками до цього договору. Товар має забезпечувати його повну придатність для використання, а також відповідати усім вимогам, що звичайно ставляться на ринку до аналогічних товарів. Покупець зобов'язується сплатити продавцеві загальну ціну товару, що зазначена у відповідному рахунку та в строки не пізніше 60 календарних днів з дня отримання товару.

В межах виконання умов укладеного договору ТОВ "Полтавхім Пласт" було придбано у ПП "Фізико-технічна лабораторія", на підставі податкової та видаткової накладної № 60111 від 01.06.2011 року: дісульфід молібдену 20 кг на суму 6240 грн без урахування ПДВ; герметик силіконовий - 5 кг на суму 940 грн без урахування ПДВ; змащувач силіконовий - 10 кг на суму 4200 грн без урахування ПДВ; продукт SLM-20 - 20 кг на суму 5460 грн без урахування ПДВ; активатор U7 - 16 кг на суму 5120 грн без урахування ПДВ як пояснено представником позивача для використання у власному виробництві мерканіту.

На виконання умов вказаного договору ТОВ "Полтавхім Пласт" було надано рахунок-фактуру № 60111 від 01.06.2011 року на загальну суму 26352 грн в тому числі ПДВ 4392 грн; видаткову накладну № 60111 від 01.06.2011 року на загальну суму 26352 грн, в тому числі ПДВ 4392 грн; довіреність № 16 від 01.06.2011 року; податкову накладну № 60111 від 01.06.2011 року на загальну суму 26352 грн в тому числі ПДВ 4 392 грн; карточка об'єкта аналітичного обліку по рах. № 63 1 за період з 01.06.2011 року по 05.09.2011; виписка Otpbank від 28.07.2011 року /а.с.49-53/

Актом перевірки від 08.01.2013 року №45/15-2/37115496 встановлено та підтверджується даними податкової декларації позивача з ПДВ за червень 2011 року, що позивачем на підставі вищенаведених документів віднесено до складу податкового кредиту у червні 2011 року суму ПДВ, сплачену у вартості товарів, придбаних у ПП "Фізико-технічна лабораторія", у загальному розмірі 4392 грн.

Щодо транспортування товару від ПП "Фізико-технічна лабораторія" до позивача суду надано Договір надання транспортування та експедиторських послуг № 05051 від 05.05.2011 року укладений між ТОВ "Полтавхім Пласт" (клієнт) та ПП "ВІП Люкс" (експедитор) відповідно до умов якого, експедитор бере на себе зобов'язання від імені клієнта виконати та організувати виконання визначених за даним договором послуг з перевезення вантажу, згідно заявок клієнта, зберігання товарів до одержання у пункті призначення, інші обов'язки, пов'язані із перевезенням. Клієнт зобов'язується прийняти виконану роботу і оплатити її згідно з виставленим рахунком за ціною, що зазначена у рахунку. Обсяги вантажу, пункт призначення та строки доставки, адреси завантаження та розвантаження, найменування вантажовідправників та вантажоодержувача, строки завантаження, відстань перевезення за кожним конкретним замовленням оформлюються заявкою, яка може подаватись усіма технічними та програмними засобами взаємодії, у тому числі і по телефону, інтернету і т.д. На виконання умов вказаного договору ТОВ "Полтавхім Пласт" було надано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 63030 (без зазначення періоду за який надано послуги), рахунок фактура № 63030 від 30.06.2011 року, виписка Otpbank від 01.08.2011 року, довіреність № 16 від 01.06.2011 року /а.с.51; 60-66/.

Придбаний товар у ПП "Фізико-технічна лабораторія" був використаний у власному виробництві мерканіту. На підтвердження факту використання придбаного товару в господарській діяльності позивача суду надано договір оренди майна № 5 від 01.01.2011 року, додаткову угоду № 1 до договору №5 від 01.01.2011 року, договір оренди об'єкта нерухомості № 4 від 01.01.2011 року, додаткову угоду №1 до договору №4 від 01.01.2011 року /а.с.54-59/.

Дослідивши документи, надані позивачем у підтвердження реальності господарських операцій між ТОВ "Полтавхім Пласт" та ПП "Фізико-технічна лабораторія", суд дійшов висновку, що на рахунку фактурі № 60111 від 01.06.2012 року, що надані підприємством, відсутні прізвища ініціали осіб, які підписали дані документи. Довіреність № 16 не містить підписів особи, що отримала довіреність, керівника та головного бухгалтера підприємства. Відсутні номер та дата рахунку-фактури згідно якої отримано цінності, а також не конкретно виписано ким саме видано документ згідно якого отримано товарно-матеріальні цінності (надалі-ТМЦ). Крім того відповідно податкової накладної № 60111 від 01.06.2011 року та видаткової накладної № 60111 від 01.06.2011 року ТМЦ, а саме Активатор 07 отримано 16 кг, тоді як згідно довіреності підприємство повинно було отримати 20 кг.

Розбіжності між даними довіреності № 16 від 01.06.2011 року та рахунком-фактури, податковою та видатковою накладними стосовно кількості отриманого товару, а саме активатора U7 представник позивача визначив, як технічну помилку.

Журналу реєстрації виданих довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей представником позивача на вимогу суду надано не було.

Таким чином, документи складені невстановленими особами, тобто з порушенням Закону України № 996-ХІV.

На вимогу суду про надання позивачем сертифікатів якості, сертифікатів відповідності товару - не відреаговано, відповідних документів надано не було, незважаючи на неодноразове оголошення перерви в судовому засіданні для надання додаткових доказів сторонами по справі.

Крім того, договором № 05052 від 05.05.2011 року, а саме пунктом 4.1 передбачено, що товар має забезпечувати його повну придатність для використання, а також відповідати усім вимогам, що звичайно ставляться, на ринку аналогічних товарів. В порушення вищезазначеного позивачем під час перевірки не були надані сертифікат якості, або сертифікат відповідності товару.

До того ж, судом встановлено, що згідно довіреності № 16 від 01.06.2011 року та видаткової накладної № 60111 від 01.06.2011 року ТМЦ отримано ОСОБА_5, однак у акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) по доставці вантажів не відображено хто отримував ТМЦ "Експедитор" чи "Клієнт", фактична дата доставки ТМЦ, обсяг вантажу, адреса завантаження та розвантаження, строки завантаження оскільки згідно акту № 63030 про надання послуг, транспортування вантажу із Дніпропетровська до Полтави відбувалося 2 рази - відстань перевезення, назва постачальника, тоді як пунктом 1 даного договору передбачено, що Експедитор (ОСОБА_6 бере на себе зобов'язання від імені клієнта (ОСОБА_5) організувати виконання визначених за договором послуг по перевезенню вантажу, зберігання товару до одержання у пункті призначення, інші зобов'язання, пов'язані з перевезеннями.

Наданий позивачем Акт № 63030 здачі-прийняття робіт (надання послуг) /а.с.64/ не дає змогу ідентифікувати перевезення вантажу ПП "Віп Люкс" саме від контрагента позивача, а також саме того товару, який придбавався позивачем у ПП "Фізико-технічна лабораторія".

Будь-яких інших первинних бухгалтерських документів, які б свідчили про реальний характер господарських операцій з поставки та придбання товару, між позивачем та ПП "Фізико-технічна лабораторія" суду не надано.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей формування податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Надаючи оцінку поясненням позивача та документам щодо придбання, транспортування ТМЦ, суд приходить до висновку щодо не підтвердження належними документами факту здійснення придбання позивачем та поставки йому товару від ПП "Фізико-технічна лабораторія", відсутності економічно обґрунтованих причин здійснення перевезення вищенаведеним способом, а тому відповідно не підтвердження реального характеру господарської операції.

З огляду на те, що надані позивачем в обґрунтування здійснення господарських операцій із ПП "Фізико-технічна лабораторія" документи мають суперечливий характер, складені з порушенням вимог чинних законодавчих актів, фіксують події, здійснення яких у реальності є ускладненим або неможливим, враховуючи відсутність документів, ведення яких передбачено законодавством, та документів, які б могли достовірно свідчити про реальності та товарності проведених операцій, з яких би можливо було встановити місце відвантаження товару та прийняття товару позивачем від ПП "Фізико-технічна лабораторія", при тому, що актом перевірки ПП "Фізико-технічна лабораторія" від 09.08.2012 року №2158/22-6/33611371 щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами за період з червня по серпень 2011 року /а.с.152-155/ встановлено, що підприємство не має основних виробничих фондів, трудових ресурсів, транспортного та торгівельного обладнання, не знаходиться за юридичною адресою, неправомірно формує податковий кредит, у зв'язку з чим наявні проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій по наданню податкової вигоди, суд дійшов висновку про непідтвердження реальності господарських операцій позивача із ПП "Фізико-технічна лабораторія", а отже, і про відсутність операцій, які можуть бути об'єктом оподаткування ПДВ.

Слід відзначити, що наявність у позивача податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Та не може бути визнана судом достатньою підставою для формування податкового кредиту, а тому це свідчить про правильність висновків податкового органу щодо заниження позивачем податку на додану вартість.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, то це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинні довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього ж Кодексу.

Враховуючи зазначене, позивачем не доведено обставини, які покладені ним в основу позову, та відповідно не спростовано висновки перевірки відповідача.

Висновок перевірки про заниження позивачем суми ПДВ за червень 2011 року в розмірі 4392 грн за результатами господарських операцій із ПП "Фізико-технічна лабораторія" ґрунтується на положеннях Податкового кодексу та достовірно встановлених обставинах.

З огляду на викладене, податкове повідомлення-рішення № 0000811502 від 06.02.2013 року, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 4392 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1098 грн є законним та обґрунтованим.

Таким чином, позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволені адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавхім Пласт" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000811502 від 06 лютого 2013 року відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови виготовлено 15 квітня 2013 року.

Суддя І.Г. Ясиновський