Постанова

від 04.06.2013 по справі 816/1047/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2013 р. Справа № 816/1047/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Присяжнюк О.В. , Курило Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавхім Пласт" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08.04.2013р. по справі № 816/1047/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавхім Пласт"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ "Полтавахім Пласт" звернулося до суду першої інстанції з позовом в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000811502 від 06.02.2013 р. ДПІ у м. Полтаві Полтавської області ДПС .

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.04.2013 р. у задоволенні позову відмовлено.

ТОВ "Полтавахім Пласт" (далі Позивач), не погодившись із судовим рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського Полтавського окружного адміністративного суду від 08.04.2013 р. з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, при неповному з'ясуванні обставин справи, та винести нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на неправильне застосування судом першої інстанції п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, 198.6 ст. 198 ПК України, оскільки податковий кредит підприємства підтверджено податковими накладними, видатковими накладними та іншими первинними документами.

Відповідач подав заперечення на апеляційну скаргу, в якій просить залишити її без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції без змін.

В судове засідання сторони не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, поважних причин неявки до суду, не встановлено, в зв'язку з чим справа розглядається в письмовому провадженні відповідно до ст.197 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.195 КАС України справа розглядається в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відповідачем проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ "Полтавхім Пласт" з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП "Фізико-технічна лабораторія" за червень 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки від 08.01.2013 №45/15-2/37115496.

За висновками акту перевірки позивачем порушено п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, 198.6 ст.198 ПК України внаслідок заниження позивачем суми податку на додану вартість за червень 2011 року в розмірі 4 392,00 грн. (а.с.8-15).

06.02.2013 р. ДПІ у м. Полтаві Полтавської області ДПС винесено податкове повідомлення-рішення № 0000811502, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 5 490,00 грн., (основний платіж - 4 392,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1098,00 грн.) (а.с. 139).

Підставою для донарахування оспорюваних сум податку на додану вартість слугував висновок податкового органу про заниження Товариством бази оподаткування та податкових зобов'язань, що підлягають сплаті до бюджету, внаслідок включення до податкового кредиту сум ПДВ по господарським операціям з поставки товарів та послуг в рамках правовідносин з ПП "Фізико-технічна лабораторія".

При цьому, на думку податкового органу, надані позивачем в обґрунтування здійснення господарських операцій із ПП "Фізико-технічна лабораторія" документи мають суперечливий характер, підписані невстановленими особами, складені з порушенням вимог закону, тому не є належними в підтвердження сформованого позивачем податкового кредиту. Також відповідач посилався на акт про немежливість проведення зустрічної звірки ПП "Фізико-технічна лабораторія" від 09.08.2012 р. №2158/22-6/33611371, в якому зазначено про відсутність основних виробничих фондів, трудових ресурсів, транспортного та торгівельного обладнання, не знаходження контрагента позивача за юридичною адресою, з огляду на що податковий орган вважав взаємовідносини позивача з ПП "Фізико-технічна лабораторія" за червень 2011 року такими, що не мають реального характеру.

Відмовляючи у задоволенні даного позову, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем як до перевірки, так і до суду первинні документи не підтверджують правомірність формування податкового кредиту, оскільки мають неточності, та не містять реквізитів, які дають змогу ідентифікувати особу, що їх видала.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно даних ЄДРПОУ позивач, крім іншого, є виробником пластмас (а.с. 18).

05.05.2011 р. між ПП "Фізико-технічна лабораторія" (продавець) та ТОВ "Полтавхім Пласт"(покупець) укладено договір купівлі-продажу № 05052, за умовами якого позивачу поставлено реагенти (дісульфід молібдену, герметик силіконовий, змащував силіконовий, продукт SLM-20, активатор U7) в кількості та за номенклатурою згідно рахунку-фактури (а.с.47-48, 49).

На підтвердження реальності операцій за угодою суду надано податкову та видаткову накладні, банківську довідку (а.с.50, 52-53).

Транспортування ТМЦ від ПП "Фізико-технічна лабораторія" (м. Дніпропетровськ) до позивача (м. Полтава) здійснено силами позивача з залученням ПП "ВІП Люкс" (експедитор) на підставі договору експедиторських послуг № 05051 від 05.05.2011 р., виконання якого підтверджено актом здачі-прийняття робіт, рахунком фактурою, випискою банку, довіреністю на отримання ТМЦ (а.с. 51, 60-66).

Оприбуткування поставлених ТМЦ позивачем підтверджено оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 201 підприємства позивача за період 01.06.2011 р. по 31.12.2011 р. щодо кожної з номенклатурних позицій поставлених товарів за договором поставки від 05.05.2011 р. (а.с. 67-76).

Позивачем також надано докази оприбуткування на складі підприємства готової продукції, виробленої з ТМЦ, отриманих ПП "Фізико-технічна лабораторія" (а.с. 77-78).

На момент поставки позивач мав у користуванні офісне приміщення за адресою м. Полтава вул. Фрунзе, 2 - на підставі договору № 4 від 01.01.2011 р., додаткової угоди №1 з ТОВ «Полтавхім», а також приміщення виробничого призначення і комплексне обладнання для виробництва поліміаду-б блочного - на підставі договору № 5 від 01.01.2011 р., додаткової угоди № 1 до договору №5 від 01.01.2011 р. з ТОВ «Полтавхім» (а.с. 54-59).

Виготовлена позивачем продукція, використана в господарській діяльності , а саме реалізована іншим господарюючим особам, що підтверджено податковими накладними, банківськими виписками (а.с. 83-86, 89-91, 93-97, 99-100, 102, 104-106, 108-109).

Склад ресурсних та інших витрат виробничого циклу позивачем підтверджено калькуляціями виробництва продукції (а.с. 79, 86-88, 92, 98, 101, 103, 107, 110).

На час проведення господарських операцій позивач мав належний обсяг правосуб'єктності юридичної особи та був платником податків (а.с. 16-37).

Згідно приписів п.п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.п. 198.3. зазначеної статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно ст. 201 Податкового кодексу України підставою для відповідальності платника податку є непідтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку чинне законодавство не передбачає.

На думку суду, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Колегія суддів зазначає, що подання платником до контролюючого органу первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість або недостовірність відомостей, що містяться у таких документах.

При цьому, доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Відповідачем не наведено таких доказів або обставин. З даного приводу суд першої інстанції прийшов до хибних висновків.

Відмовляючи в позові суд першої інстанції виходив з наявності недоліків та розбіжностей в первинних документах, а саме, що у рахунку-фактурі № 60111 від 01.06.2012 р. відсутні прізвища, ініціали осіб, що його підписали, довіреність на отримання ТМЦ № 16 від 01.06.2011р. не містить підпису особи, на яку її видано, кількість отриманого товару (U2) згідно податкової накладної та видаткової накладної відрізняється, активатор 07 позивачем отримано 16 кг, тоді як згідно довіреності підприємство повинно було отримати 20 кг, в акті приймання-здачі послуг транспортування товарів до позивача не відображено ким саме отримано ТМЦ, фактична дата поставки, обсяг вантажу, адреса поставки тощо.

Колегія суддів зазначає, що рахунок-фактура не є первинним в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тому як не фіксує і не підтверджує факту здійснення господарської операції, а є документом, що надає інформацію щодо реквізитів для перерахування коштів постачальнику, та не впливає на формування податкового кредиту.

Крім того рахунок складається продавцем, а отже, несприятливі фінансові наслідки у зв'язку із недоліками, допущеними контрагентом при складенні рахунку-фактури, не можуть бути покладені на позивача.

Відсутність в довіреності№ 16 від 01.06.2011р. , виписаною позивачем ПП « Фізико-технічна лабораторія», номеру і дати рахунку-фактури, а також підпису особи, що одержала довіреність, не свідчить про її недійсність та про безтоварність операції. Крім того, зазначена довіреність видана Меркулову С.Д., який є керівником підприємства ТОВ « Полтавхім Пласт», на ній міститься підпис керівника (Меркулова С.Д.) та головного бухгалтера підприємства. З огляду на зазначене у податкового органу та суду першої інстанції були відсутні підстави не враховувати наявність зазначеної довіреності на отримання товару. (а.с.51)

Колегія суддів вважає, що відвантажені позивачу ТМЦ згідно договору від 05.05.2011 р. можливо ідентифікувати згідно видаткової накладної, даних про оприбуткування ТМЦ по підприємству позивача, а також на підставі податкової накладної, тим більше, що остання є підставою податкового обліку, зокрема, віднесення сум ПДВ до податкового кредиту, та довіреності на отримання товару. (а.с. 49, 51-52).

Відсутність у позивача товарно-транспортних накладних або подорожніх листів тощо не свідчить про нереальність поставок (фактичного переміщення товарів) з огляду на п. 1 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні (постанова Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 № 207).

Наявність таких документів є обов'язковою лише для перевізника. Як встановлено судом, транспортування товарів за угодою від 05.05.2011 р. здійснювалось суб'єктом, залученим на договірних засадах, а не позивачем.

Доводи податкового органу щодо недоліків акту приймання-передачі послуг перевезення між позивачем та ПП «ВІП Люкс» , а саме не відображення фактичної дати доставки ТМЦ, осіб, здійснювали приймання-передачу, місця навантаження та розвантаження тощо, судова колегія вважає таким, що не спростовують реальності операцій між позивачем та контрагентом ПП « Фізико-технічна лабораторія», оскільки факт отримання позивачем ТМЦ в кількості згідно податкової та видаткової накладної, складених за угодою від 05.05.2011 р., підтверджується даними оборотно-сальдових рахунків по підприємству позивача та доказами оплати позивачем послуг експедирування. (а.с. 64, 66, 67-73).

Відсутність сертифікатів якості або сертифікатів відповідності товару, придбаного позивачем, не спростовує факту здійснення господарської операції, крім того умовами договору не передбачено надання цих документів покупцю.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача ПП «Фізико-технічна лабораторія», від 09.08.2012р. № 2158/22-6/33611371, який судом першої інстанції взято до уваги в підтвердження безтоварності господарської операції, не є належним доказом, оскільки за умови складення вказаного акту фіксується факт наявності перешкод для здійснення податкового контролю органом ДПС щодо платника, однак реальність господарських операції такого платника предметом перевірки не є, первинні документи податковим органом під час проведення звірки не досліджуються.

Крім того, обмеження права позивача (як сумлінного платника податку) на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням контрагентами його безпосередніх контрагентів порядку обліку та звітування по податкам суперечить принципу справедливості та практиці Європейського суду з прав людини.

Юридична відповідальність має індивідуальний характер, і доказами порушення правил податкової звітності є виключно матеріали перевірок платника податків, що проведена на підставі оцінки документів первинної бухгалтерського обліку та податкової звітності позивача.

Враховуючи, що надані позивачем первинні документи (податкові, видаткові накладні, банківські виписки) в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтверджують фактичні поставки ТМЦ на користь позивача (витрати останнього на їх оплату), і відповідачем не доведено протилежного, колегія суддів вважає, що позивачем правомірно використано суми ПДВ, сплаченого ним в ціні товарів за угодою від 05.05.2011 р., при відображенні, декларуванні та (або) підтвердженні показників податкового кредиту за червень 2011 року в розмірі 4 392,00 грн.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано доказів на спростування доводів позивача про реальність здійснення господарської операції.

Відповідно до ч.3 ст.159 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на зазначене колегія суддів вважає , що суд першої інстанції невірно встановив обставини справи та надав їм юридичну оцінку, що привело до невірного вирішення справи.

Колегія суддів, враховуючи докази, досліджені судом, приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0000811502 від 06.02.2013 р. підлягає скасуванню.

Частиною п 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування або суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 08.04.2013 р. підлягає скасуванню, разом із винесенням нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, п. 1 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавхім Пласт" задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08.04.2013р. по справі № 816/1047/13-а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю " Полтавахім Пласт" задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000811502 від 06.02.2013 р. державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби.

Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Полтавахім Пласт" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 114,71 грн. (сто чотирнадцять гривень 71 копійка).

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Русанова В.Б. Судді (підпис) (підпис) Присяжнюк О.В. Курило Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Русанова В.Б.