Постанова

від 09.04.2013 по справі 2а/0570/17816/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2013 р. Справа №2а/0570/17816/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 16 година 20 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабіча С.І.,

при секретарі судового засідання Тимохіній Я.Ю.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Кушнір О.І.

третіх осіб - не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління Укртрансінспекції у Донецькій області про скасування постанови; треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_4 та ОСОБА_5,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою до Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області про скасування постанови; треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 27.12.2010 року позивачем була надана довіреність ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які проживають в м. Запоріжжя на право користування (керування), володіння, розпорядження транспортним засобом Mercedes-Benz 310D державний № НОМЕР_1 (далі - транспортний засіб, автомобіль). Довіреність посвідчена приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстровано в реєстрі нотаріальних дій за № 3114 та в єдиному реєстрі довіреностей за реєстраційним номером НОМЕР_3. Строк дії довіреності - 27.12.2013 року.

Позивач вказує, що з моменту видачі цієї довіреності жодного разу взагалі не користувався вищезазначеним транспортним засобом, в тому числі для здійснення підприємницької діяльності з пасажирських перевезень.

Крім цього, у зв'язку з тим, що з 01.10.2010 року підприємницька діяльність позивачем не здійснювалась, згідно закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" № 755-ІУ від 15.05.2003 р. ним було прийняте рішення про припинення підприємницької діяльності та 30.06.2011 р. державному реєстратору надано документи для проведення реєстраційної дії - "внесення рішення фізичної особи-підприємця про припинення підприємницької діяльності".

Також позивач вказує на те, що не мав можливості бути присутнім та надати пояснення при розгляді справи в Територіальному управлінні Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області, бо повідомлення про розгляд справи отримав лише у день розгляду - 04.12.2012 року, вже після 13:00.

Ухвалою суду від 11.03.2013 року, замінено неналежного відповідача - Територіальне управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області, належним - Управлінням Укртрансінспекції у Донецькій області (код ЄДРПОУ 38310529).

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що під час здійснення державного контролю 11.10.2012 року працівниками територіального управління Головавтотрансінспекції в Полтавській області, на ділянці дороги Київ - Харків - Довжанський в с.м.т. Чутово, водій транспортного засобу ОСОБА_4 не надав до перевірки вищевказану довіреність, де він має права на користування (керування), володіння, розпоряджання, транспортним засобом. До перевірки було надано лише реєстраційний талон на транспортний засіб за № НОМЕР_2 власником якого є позивач, про що свідчить відповідний запис в графі "серія та номер свідоцтва про реєстрацію" в акті перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 11.10.2012 № 065321.

Крім цього, відповідач зазначає, що за інформацією ДП "Інформаційно - ресурсний центр" позивач знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності, але господарську діяльність його не припинено. За інформацією відділу ліцензування Управління Укртрансінспекції в Донецькій області позивач має діючу ліцензію з надання послуг з перевезення пасажирів автобусами, видану Міністерством транспорту та зв'язку України НОМЕР_4 строком дії 03.12.2008 до 02.12.2013 року.

Також, у відповідності до електронної бази даних відділу ліцензування Управління Укртрансінспекції в Донецькій області на даний транспортний засіб видано ліцензійну картку за НОМЕР_5 строком дії з 03.12.2008 до 02.12.2013. Станом на 04.04.2013 року інформація про анулювання вказаної ліцензійної картки у зв'язку з продажем чи передорученням транспортного засобу на адресу Управління Укртрансінспекції в Донецькій області не надходило.

Повно та всебічно дослідивши всі обставини даної справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог, з огляду на наступні обставини.

11.10.2012 року працівниками територіального управління Головавтотрансінспекції в Полтавській області Немовим М.К. та Кроленко Є.П., на ділянці дороги Київ - Харків - Довжанський, в с.м.т. Чутово, на підставі завдання на перевірку № 092523 від 08.10.2012 року проводилась рейдова перевірка транспортних засобів.

Під час проведення вказаної перевірки було зупинено транспортний засіб Mercedes-Benz 310D державний № НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_4 (далі - водій).

При перевірці вказаного транспортного засобу інспекторам ТУ ГДІ у Полтавській області, водієм було надано технічний паспорт автомобіля, зі змісту якого встановлено належність останнього ОСОБА_3.

Вказаними працівниками було зроблено висновок про те, що під час перевірки виявлено надання послуг з нерегулярних пасажирських перевезень маршрутом Харків-Київ та порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" (далі - Закон) - надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону. Зазначено про відсутність ліцензійної картки, договору із замовником транспортних послуг, документа, що засвідчує оплату транспортних послуг.

Вищевказані обставини було відображено в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 11.10.2012 року, що складений відповідно до Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. № 1567 (далі - Порядок).

Водій з актом ознайомився, від пояснень та підпису відмовився..

Той факт, що транспортний засіб Mercedes-Benz 310D державний № НОМЕР_1 належить ОСОБА_3 (свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2), сторонами не заперечується.

Проте, суд зазначає про наступні обставини.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем не доведено суду правомірність своїх дій щодо застосування до ОСОБА_3 фінансових санкцій в сумі 1700 грн., з наступних підстав.

Основним законом, який визначає засади організації та діяльності автомобільного транспорту є Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001р. № 2344-ІІІ (далі - Закон).

У статті 1 Закону визначено поняття нерегулярних пасажирських перевезень, як перевезення пасажирів автобусом, замовленим юридичною або фізичною особою з укладанням письмового договору на кожну послугу, в якому визначають маршрут руху, дату та час перевезень, інші умови перевезень та форму оплати послуги, або перевезення за власний кошт.

Пункт 15 Порядку передбачає, що під час проведення рейдової перевірки автотранспортних засобів перевіряється наявність, визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюється перевезення автомобільним транспортом.

Частина 4 статті 39 Закону встановлює перелік документів, на підставі яких виконуються нерегулярні пасажирські перевезення:

для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.

Згідно ст. 60 Закону України „Про автомобільний транспорт", від імені центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту розглядати справи про стягнення у вигляді штрафів за порушення, викладені у цій статті, мають право посадові особи урядового органу державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті. Порядок стягнення у вигляді штрафу за порушення, викладені у цій статті, та порядок оскарження і опротестування постанови по справі про правопорушення визначає Кабінет Міністрів України.

За порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону.

Так, згідно з абз.2 ч.1 ст. 60 Закону, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто, вказаним законом передбачене застосування фінансових санкцій саме до автомобільних перевізників.

Як зазначено в частині 1 статті 29 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб'єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.

Таким чином, умовою застосування до автомобільного перевізника відповідальності, передбаченою абз. 2 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", є встановлення обставин надання таким перевізником послуг з перевезення пасажирів.

Дійсно, позивач є суб'єктом підприємницької діяльності (станом на момент розгляду даної справи підприємницьку діяльність позивача не припинено), власником автомобіля Mercedes-Benz 310D державний в„– НОМЕР_1 та має ліцензію щодо надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Проте, судом встановлено, що позивачем було видано довіреність від 27.12.2010 року ВРЕ № 114023, посвідчену приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрована в реєстрі нотаріальних дій за № 3114 та в єдиному реєстрі довіреностей за реєстраційним номером НОМЕР_3 (а.с. 6).

Відповідно до вказаної довіреності, ОСОБА_3 уповноважив ОСОБА_4 та ОСОБА_5, користуватись (керувати), володіти, розпоряджатись належним позивачу на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2, виданого 09.10.2008 ВРЕР м. Макївки при УДАІ ГУМВС України в Донецькій області транспортним засобом - Mercedes-Benz 310D, 1999 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_1.

У вказаній довіреності встановлено, що вона діє до 27.12.2013 року.

Отже, як встановлено вище, транспортний засіб Mercedes-Benz 310D, 1999 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_1 позивач передав третім особам на підставі довіреності, з правом користуватись (керувати), володіти, розпоряджатись транспортним засобом під час проведення вказаної перевірки позивач автомобілем не керував, що не заперечується сторонами.

При цьому відповідачем не надано суду доказів того, що ОСОБА_4 перебуває у трудових відносинах з позивачем, а тому висновок відповідача що останній є водієм позивача - безпідставний.

Крім цього, суд зазначає, що посилання відповідача на порушення позивачем ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (передача транспортного засобу, на який видано ліцензійну картку іншій особі), не є підставою для застосування фінансових санкцій, передбачених абз. 2 ч.1 ст. 60 Закону.

Чинним законодавством про автомобільний транспорт не заборонено використання автомобіля для власних потреб особам, які мають на це право.

Відповідачем не надано суду доказів того, що у момент проведення перевірки позивачем здійснювались (надавались) послуги по перевезенню пасажирів, вказана обставина зазначена в акті, проте, в ньому не вказано на підставі чого було зроблено відповідний висновок (переобладнання транспортного засобу, наявність в салоні пасажирів, тощо).

Сама лише наявність у позивача статусу фізичної особи - підприємця та ліцензії на здійснення перевезень не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності, так як будь-яких послуг пов'язаних із перевезення пасажирів фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 не здійснювалось.

Таким чином, судом встановлено, що позивач не є автомобільним перевізником в розумінні Закону, а є власником зазначеного транспортного засобу.

Отже, відповідачем неправомірно застосовані штрафні санкції до позивача, оскільки чинним законодавством не передбачене застосування фінансових санкцій за порушення ЗУ "Про автомобільний транспорт" до власників транспортних засобів, які не є автомобільними перевізниками.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.п. 1, 2 ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Також, слід зазначити, що безпосередньою та необхідною передумовою застосування адміністративно-господарських санкцій до особи, є прямий умисел останньої на вчинення правопорушення, що у даному випадку також повністю спростовується наявними у справі доказами.

Серед іншого суд вважає за необхідне вказати про те, що надане відповідачем в якості доказу направлення на адресу позивача запрошення на розгляд справи щодо позивача на 04.12.2012 року повідомлення про вручення поштового відправлення, не містить підпису, прізвища особи, що отримала відповідне відправлення та не містить даних про час його вручення, а також підпису працівника поштового зв'язку, що спростовує твердження відповідача про належне повідомлення позивача про час та місце слухання його справи.

Враховуючи викладене, суд визнає позов обґрунтованим, правомірним та таким, що підлягає задоволенню повністю та вважає за необхідне постанову Управління Укртрансінспекції у Донецькій області про застосування фінансовий санкцій № 147403 від 04.12.2012 року, скасувати.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 1, ч.4 ст. 39, абз. 2 ч.1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. № 1567, ст. ст. 2, 7-11, 17-20, 69-72, 86, 94, 122-154, 158-163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Управління Укртрансінспекції у Донецькій області про скасування постанови, задовольнити повністю.

Скасувати постанову Управління Укртрансінспекції у Донецькій області про застосування фінансовий санкцій № 147403 від 04.12.2012 року.

Постанову прийнято в нарадчій кімнаті, її вступну та резолютивну частини проголошено в судовому засіданні 9 квітня 2013 року, в присутності представників сторін.

Постанову складено у повному обсязі 15 квітня 2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Бабіч С.І.