Ухвала

від 11.04.2013 по справі 2а-829/11/0970

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2013 р. Справа № 45206/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Яворського І.О., Хобор Р.Б.

з участю секретаря судових засідань Дембіцької Х.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.04.2011 року у справі за позовом Долинського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої виплати з безробіття,-

В С Т А Н О В И В :

10.03.2011 року Долинський районний центр зайнятості звернувся в суд з адміністративним позовом до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої виплати з безробіття в сумі 4798,69 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 20.03.2000 року №1533-ІІІ відповідачу - ОСОБА_2 20.09.2007 року надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю. Проте відповідач в період з 09.04.2001 року по 13.12.2010 року був зареєстрованим Долинською районною державною адміністрацією фізичною особою-підприємцем. При цьому в цей період Долинським районним центром зайнятості виплачено позивачу кошти по безробіттю в розмірі 4798,69 грн. Вважає, що витрачені службою зайнятості кошти підлягають поверненню.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.04.2011 року позов задоволено з тих підстав, що відповідач в період реєстрації його як особи, що займається підприємницькою діяльністю не міг підпадати під категорію безробітного та отримувати соціальні послуги.

Не погодившись з постановою суду її оскаржив відповідач - ОСОБА_2, який просить скасувати дану постанову та частково відмовити в задоволенні позовних вимог.

При цьому апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно обґрунтуванням заперечень на позовні вимоги, зокрема зазначає, що в період перебування на обліку в Долинському районному центрі зайнятості не займався підприємницькою діяльністю.

Окрім цього зазначає, що позивачем пропущено трьохрічний строк позовної давності при зверненні з даним позовом до суду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що необхідно апеляційну скаргу відхилити, з наступних мотивів.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Суд першої інстанції встановив і цього не заперечують сторони, що 13.09.2007 року ОСОБА_2 зареєструвався в Долинському районному центрі зайнятості, а 20.09.2007 року останньому надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю.

Відповідно до акту №0095504 по обміну даних між Департаментом Держпідприємства та ЄІАС "Служба зайнятості" від 10.02.2011 року встановлено, що ОСОБА_2 в період з 13.08.2007 року по 01.09.2008 року був зареєстрований як приватний підприємець.

Пунктом б) ч. 3 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 року № 803-12 передбачено, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах: громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України "Про особисте селянське господарство".

Тому, вірним є висновок позивача, що ОСОБА_2 не мав правових підстав на отримання статусу безробітного та отримання допомоги по безробіттю, призначеної у зв'язку з наданням такого статусу.

Відповідно до п. 11 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 р. № 219 державна служба зайнятості здійснює підбір підходящої роботи для громадян відповідно до вимог статті 7 Закону України "Про зайнятість населення". За відсутності підходящої роботи рішення про надання громадянам статусу безробітних приймається державною службою зайнятості за їх особистою заявою з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання як таких, що шукають роботу, і оформляється наказом центру зайнятості, номер і дата якого зазначаються у картці. З наказом про надання чи неподання статусу безробітного, визначення розміру і строку виплати допомоги по безробіттю чи припинення виплати такої допомоги громадянин повинний ознайомитися під розписку в картці обліку прийнятих рішень центру зайнятості.

Пунктом 12 вказаного Порядку визначено, що для одержання статусу безробітного громадянин особисто подає у день, що настає після закінчення встановленого строку пошуку підходящої роботи, до центру зайнятості відповідну заяву та письмову інформацію про те, що він не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів і не зареєстрований як фізична особа підприємець, а також копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера.

Надання ОСОБА_2 статусу безробітного з 23.06.2006 року є доказом дотримання ним усіх вимог, зокрема й подання документів, необхідних для реєстрації в центрі зайнятості та отримання статусу безробітного.

Разом з тим, відповідно до п. 20 Порядку № 219 громадяни, зареєстровані як такі, що шукають роботу, та безробітні, знімаються з обліку з дня працевлаштування (самостійного або за направленням центру зайнятості), в тому числі на сезонні роботи, державної реєстрації фізичної особи - підприємця, початку виконання робіт (надання послуг) за договором цивільно-правового характеру.

З урахуванням наведеного, судом встановлено, що за час перебування на обліку в Долинському районному центрі зайнятості за період з 20.09.2007 року по 31.08.2008 року відповідач отримав допомогу по безробіттю в сумі 4798,69грн., будучи підприємцем, тобто особою, яка забезпечує себе роботою самостійно.

При цьому суд підставно не прийняв до уваги твердження відповідача стосовно того, що його підприємницька діяльність припинена ще 24.07.2006 року з моменту подачі державному реєстратору заяви про припинення підприємницької діяльності, виходячи з наступного.

Так відповідно до ч.1 ст.46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців755-IV від 15.05.2003 року державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця проводиться у разі прийняття фізичною особою - підприємцем рішення про припинення підприємницької діяльності.

Фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця (ч.3 ст.46 цього Закону).

Згідно із ч.1 ст.47 даного Закону для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення фізичної особи - підприємця щодо припинення нею підприємницької діяльності фізична особа - підприємець або уповноважена нею особа повинні подати державному реєстратору (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) такі документи: заяву про припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем; документ, що підтверджує внесення плати за публікацію повідомлення про прийняття фізичною особою - підприємцем рішення щодо припинення підприємницької діяльності.

Державний реєстратор за відсутності підстав для залишення документів, які подані для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення фізичної особи - підприємця щодо припинення нею підприємницької діяльності, без розгляду зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня з дати надходження цих документів внести до Єдиного державного реєстру запис про рішення щодо припинення нею підприємницької діяльності та в той же день передати органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування повідомлення про внесення такого запису (ч.7 ст.47 Закону).

При цьому, відповідно до ч.9 ст.47 вказаного Закону для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням фізична особа - підприємець або уповноважена нею особа не раніше двох місяців з дати публікації повідомлення у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації подає державному реєстратору особисто (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням; свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця; довідку відповідного органу державної податкової служби про відсутність заборгованості по податках, зборах (обов'язкових платежах); довідку відповідного органу Пенсійного фонду України про відсутність заборгованості; довідки відповідних органів фондів соціального страхування про відсутність заборгованості або про те, що вона не перебувала на обліку.

Відповідно до ч.15 ст.47 цього Закону за відсутності підстав для залишення документів без розгляду державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем є датою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем.

При цьому суд першої інстанції встановив і цього жодними доказами не спростовує сторона відповідача, що ОСОБА_2 прийняв рішення про припинення своєї підприємницької діяльності, подавши 24.07.2006 року відповідну заяву державному реєстратору, однак не вчинив всіх інших необхідних дій для проведення припинення підприємницької діяльності (не надав довідки відповідного органу державної податкової служби про відсутність заборгованості по податках, зборах (обов'язкових платежах), відповідного органу Пенсійного фонду України про відсутність заборгованості, відповідних органів фондів соціального страхування про відсутність заборгованості або про те, що він не перебував на обліку), а тому державна реєстрація припинення його підприємницької діяльності на той момент припинена не була. Державним реєстратором 24.07.2006 року відповідно до наведених вище норм Закону вчинено тільки реєстраційну дію внесено запис про рішення фізичної особи підприємця про припинення її підприємницької діяльності. Крім того, 07.09.2009 року відповідачем внесено рішення про відміну власного рішення щодо припинення підприємницької діяльності. Державна реєстрація ж припинення підприємницької діяльності ОСОБА_2 була проведена лише 13.12.2010 року на підставі поданої ним заяви про припинення підприємницької діяльності від 21.09.2010 року та вчинення всіх необхідних для цього дій

Тому суд першої інстанції обґрунтовано погодився з висновком позивача, що на момент звернення до центру зайнятості та надання статусу безробітного ОСОБА_2 приховав той факт, що він був зайнятою особою - зареєстрованим фізичною особою - підприємцем з 09.04.2001 року.

Статтею 2 Закону України від 01.03.1991 року № 803-12 передбачено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших, передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості, як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України від 20.03.2000 року №1533-ІІІ застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Одночасно ч. 3 ст. 36 Закону України від 20.03.2000 року №1533-ІІІ передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до аб.1 п. 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Також відповідно до п.6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України N 307 від 20.11.2000р., якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.

Добровільно суму отриманої допомоги відповідач не повернув, тому спір виник щодо відшкодування допомоги по безробіттю нарахованої та виплаченої відповідачу в період державної реєстрації фізичною особою - підприємцем.

Відповідно до ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, встановленої законом, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Зазначена норма застосовується і тоді, коли майно набуте без вини набувача.

Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, який не оспорює сторона апелянта, відповідач отримав виплату з безробіття за період з 20.09.2007 року по 31.08.2008 року у розмірі 4798,69 грн.

Отже кошти в розмірі 4798,69 грн. сплачені Долинським районним центром зайнятості ОСОБА_2 по допомозі з безробіття підлягають стягненню на користь позивача.

Згідно ч.ч. 1,2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В зв'язку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та об'єктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що Івано-Франківський окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову без змін.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ч.1 ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.04.2011 року у справі №2а-829/11 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : В.П.Сапіга

Судді: І.О.Яворський

Р.Б.Хобор

Повний текст виготовлено 12.04.2013р.