Постанова

від 08.04.2011 по справі 2а-829/11/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2011 р. Справа № 2a-829/11/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Лучко О.О.

при секретарі Круглій О.М.,

за участю сторін:

представника позивача: ОСОБА_1,

відповідача: не з"явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Долинського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення допомоги по безробіттю в сумі 4 798,69 грн,-

ВСТАНОВИВ:

10 березня 2011 року Долинський районний центр зайнятості звернувся з адміністративним позовом до ОСОБА_2 про стягнення допомоги по безробіттю в сумі 4 798,69 грн. Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем незаконно отримано допомогу по безробіттю за період з 20.09.2007 року по 31.08.2008 року в сумі 4 798,69грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, суду пояснила, що відповідач, перебуваючи на обліку в Долинському районному центрі зайнятості як безробітий та отримуючи допомогу по безробіттю, був зареєстрований як фізична особа-підприємець, займався підприємницькою діяльністю і про даний факт в порушення вимог ст.36 Закону України В«Про загальнообовВ»язкове державне соціальне страхування на випадок безробіттяВ» позивача не повідомив, що призвело до безпідставної виплати йому допомоги по безробіттю. Вказані обставини стали відомі позивачу після проведеної взаємозвірки з державним реєстратором у лютому 2011 року. Вказана сума виплаченої допомоги відповідачем в добровільному порядку не повернута, а тому підлягає стягненню в судовому порядку. Просила позов задовольнити повністю.

Відповідач в судове засідання повторно не зВ»явився. На адресу суду подав письмове заперечення, в якому зазначив, що з 09.04.2001р. являвся приватним підприємцем, однак 24.07.2006 року ним було подано державному реєстратору Долинської РДА всі необхідні документи щодо припинення його підприємницької діяльності, проте останній не вчинив відповідних записів про таке припинення підприємницької діяльності. А тому вважає, що допомогу по безробіттю ним отримано законно, позовні вимоги є безпідставними, в задоволенні позову слід відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, взявши до уваги письмове заперечення відповідача, дослідивши та оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 подав заяву від 13.09.2007 року про взяття на облік в Долинському районному центрі зайнятості як безробітного та 20.09.2007 року йому надано статус безробітного (а.с.7).

Протягом період перебування в статусі безробітного ОСОБА_2 з 20.09.2007 року по 31.08.2008 року отримав допомогу на випадок безробіття в розмірі 4 798,69грн.

Відповідно до акту №0095504 по обміну даних між Департаментом Держпідприємства та ЄІАС "Служба зайнятості" від 10.02.2011 року встановлено, що ОСОБА_2 в період з 13.08.2007 року по 01.09.2008 року був зареєстрований як приватний підприємець.

Вказана обставина стала підставою для звернення позивача до адміністративного суду про стягнення з ОСОБА_2 безпідставно отриманої допомоги по безробіттю в розмірі 4798,69 грн.

Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Згідно ч.1 ст.18 Закону України В«Про зайнятість населенняВ» для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.19 даного Закону державна служба зайнятості реєструє безробітних і подає їм у межах своєї компетенції допомогу, в т. ч. і грошову. Державна служба зайнятості має право в установленому законодавством порядку подавати громадянам допомогу по безробіттю та матеріальну допомогу по безробіттю, припиняти і відкладати їх виплати (ч.2 даної статті).

Держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм певні види компенсацій, зокрема, виплату в установленому порядку допомоги по безробіттю. Розміри та умови надання матеріального забезпечення на випадок безробіття визначаються Законом України (ст.25 Закону).

Згідно ч.1 ст.2 цього Закону України В«Про зайнятість населенняВ» безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Відповідно до п.В«бВ» ч.3 ст.1 даного Закону в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України "Про особисте селянське господарство".

З урахуванням наведеного, судом встановлено, що за час перебування на обліку в Долинському районному центрі зайнятості за період з 20.09.2007 року по 31.08.2008 року відповідач отримав допомогу по безробіттю в сумі 4 798,69грн., будучи підприємцем, тобто особою, яка забезпечує себе роботою самостійно.

При цьому суд не приймає до уваги твердження відповідача стосовно того, що його підприємницька діяльність припинена ще 24.07.2006 року з моменту подачі державному реєстратору заяви про припинення підприємницької діяльності, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.46 Закону України В«Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців755-IV від 15.05.2003 року державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця проводиться у разі прийняття фізичною особою - підприємцем рішення про припинення підприємницької діяльності.

Фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи -підприємця (ч.3 ст.46 цього Закону).

Згідно із ч.1 ст.47 даного Закону для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення фізичної особи - підприємця щодо припинення нею підприємницької діяльності фізична особа - підприємець або уповноважена нею особа повинні подати державному реєстратору (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) такі документи: заяву про припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем; документ, що підтверджує внесення плати за публікацію повідомлення про прийняття фізичною особою - підприємцем рішення щодо припинення підприємницької діяльності.

Державний реєстратор за відсутності підстав для залишення документів, які подані для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення фізичної особи - підприємця щодо припинення нею підприємницької діяльності, без розгляду зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня з дати надходження цих документів внести до Єдиного державного реєстру запис про рішення щодо припинення нею підприємницької діяльності та в той же день передати органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування повідомлення про внесення такого запису (ч.7 ст.47 Закону).

При цьому, відповідно до ч.9 ст.47 вказаного Закону для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням фізична особа - підприємець або уповноважена нею особа не раніше двох місяців з дати публікації повідомлення у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації подає державному реєстратору особисто (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням; свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця; довідку відповідного органу державної податкової служби про відсутність заборгованості по податках, зборах (обов'язкових платежах); довідку відповідного органу Пенсійного фонду України про відсутність заборгованості; довідки відповідних органів фондів соціального страхування про відсутність заборгованості або про те, що вона не перебувала на обліку.

Відповідно до ч.15 ст.47 цього Закону за відсутності підстав для залишення документів без розгляду державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем є датою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 прийняв рішення про припинення своєї підприємницької діяльності, подавши 24.07.2006 року відповідну заяву державному реєстратору, однак не вчинив всіх інших необхідних дій для проведення припинення підприємницької діяльності (не надав довідки відповідного органу державної податкової служби про відсутність заборгованості по податках, зборах (обов'язкових платежах), відповідного органу Пенсійного фонду України про відсутність заборгованості, відповідних органів фондів соціального страхування про відсутність заборгованості або про те, що він не перебував на обліку), а тому державна реєстрація припинення його підприємницької діяльності на той момент припинена не була. Державним реєстратором 24.07.2006 року відповідно до наведених вище норм Закону вчинено тільки реєстраційну дію -внесено запис про рішення фізичної особи -підприємця про припинення її підприємницької діяльності. Крім того, 07.09.2009 року відповідачем внесено рішення про відміну власного рішення щодо припинення підприємницької діяльності. Державна реєстрація ж припинення підприємницької діяльності ОСОБА_2 була проведена тільки 13.12.2010 року на підставі поданої ним заяви про припинення підприємницької діяльності від 21.09.2010 року та вчинення всіх необхідних для цього дій (а.с.8-10).

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність дій позивача щодо стягнення безпідставно виплаченої допомоги по безробіттю та відхиляє доводи відповідача.

Поряд з цим, аб.1 ч.2 ст.36 Закону України В«Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіттяВ» зобов'язання своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати забезпечення та надання соціальних послуг, покладено на застраховану особу як безробітну.

А тому, у зв'язку з невиконанням відповідачем визначеного Законом обов'язку та зазначенням у заяві про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю від 20.09.2007 року про те, що суб'єком підприємницької діяльності він не зареєстрований, ОСОБА_2 було незаконно отримано допомогу по безробіттю за період з 20.09.2007 року по 31.08.2008 року в розмірі 4 798,69 грн., що підтверджується копією розрахунку допомоги по безробіттю (а.с.13).

Відповідно до аб.1 п. 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до п.6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України N 307 від 20.11.2000р., якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.

Доказів сплати заборгованості відповідач суду не подав.

За змістом ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Стосовно судових витрат, то відповідо до ч.4 чт.94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер 20009808851, с. Княжолука, Долинський район, Івано-Франківська область,77540) на користь Долинського районного центру зайнятості (на розрахунковий рахунок №37172300901155 банк УДК м. Івано-Франківськ, МФО 836014, код ЄДРПОУ 19390268) виплачену допомогу по безробіттю в розмірі 4 798,69 грн.(чотири тисячі сімсот дев"яносто вісім гривень шістдесят дев"ять копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 КАС України, апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, визначені ст.254 КАС України.

Суддя: Лучко О.О.

Постанова складена в повному обсязі 13.04.2011 року.