Постанова

від 15.04.2013 по справі 5011-45/14704-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2013 р. Справа№ 5011-45/14704-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Шевченка Е.О.

за участю представників:

від позивача - представник не прибув;

від відповідача - Звягольська М.А., довіреність № б/н від 18.03.2013;

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Укрполіграфмедіа" на рішення господарського суду міста Києва від 12.11.2012 у справі № 5011-45/14704-2012 (суддя Балац С.В.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Наш папір"до товариства з обмеженою відповідальністю "Укрполіграфмедіа" про стягнення 857 039 грн. 20 коп.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Наш папір" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Укрполіграфмедіа" про стягнення боргу в сумі 857 039 грн. 20 коп. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог), який утворився внаслідок не оплати товару, поставленого за п'ятьма накладними на підставі договору від 02.04.2009 року № 090402.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.11.2012 у справі № 5011-45/14704-2012 позов задоволено повністю: вирішено стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 857 039 грн. 20 коп. та 17 540 грн. 79 коп. судового збору.

При ухваленні рішення суд виходив з того, що відповідач не виконав своє грошове зобов'язання з оплати вартості поставленого товару за п'ятьма накладними на підставі договору № 090402 від 02.04.2009 року.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 12.11.2012 у справі № 5011-45/14704-2012 змінити в частині визначення суми основного боргу та суми судового збору.

Апеляційна скарга мотивована, тим що сума боргу відповідача на момент прийняття рішення судом першої інстанції складала 591 268 грн. 05 коп., тобто була на 265 771 грн. 15 коп. меншою, аніж присуджено судом до стягнення.

Крім цього, в апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення стягнуто з відповідача судовий збір у більшому розмірі. Це сталось у зв'язку з тим, що внаслідок зменшення розміру позовних вимог, суд мав повернути частину судового збору позивачу, а не покладати його на відповідача.

Також, відповідач зазначає про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, в частині розгляду даної справи за відсутності відповідача, якого не було повідомлено належними чином.

Представник апелянта - відповідача у справі в судовому засіданні 15.04.2013 підтримав вимоги за апеляційною скаргою та просив змінити рішення суду в частині визначення суми боргу та відповідно судового збору.

Позивач не скористався правом на участь свого представника в судовому засіданні, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином: ухвали суду направлялися за адресою, яка є його офіційним місцезнаходженням.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

У першому з названих листів викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Крім того, явка представників сторін не визнавалася обов'язковою.

Разом з тим, від позивача надійшли пояснення в яких зазначається про те, що після ухвалення рішення судом першої інстанції відповідач погасив борг.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду зміні з наступних підстав.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Наш папір", як постачальником та товариством з обмеженою відповідальністю "Укрполіграфмедіа", як покупцем, 02.04.2009 року укладено договір № 090402.

Згідно предмету даного договору постачальник зобов'язався поставляти покупцю товар, а покупець зобов'язався приймати цей товар та сплачувати його на умовах, визначених цим Договором (п.1.1 договору).

Відповідно до 2.4 договору постачальник поставляє товар партіями в обсягах щодо кожної партії, що визначаються у рахунках фактурах, які є додатками до цього Договору і його невід'ємною частиною. Датою поставки є дата, вказана у видатковій накладній.

Пунктом 2.3 договору визначено, що разом з товаром постачальник надає покупцеві наступні документи: рахунок-фактуру, видаткову накладну, податкову накладну.

Датою поставки є дата, вказана у видатковій накладній (п. 2.4 договору).

Відповідно з п. 4.1 договору розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюється протягом 10 банківських діб від дати поставки в безготівковому порядку на поточний рахунок, якщо інше не буде визначено у Додатках до Договору. Можлива попередня оплата.

Додатком № 1 від 30.12.2010 до договору № 090402 від 02.04.2009 сторони продовжили строк дії даного договору до 31.12.2012.

Предметом спору у даній справі є стягнення боргу, який утворився внаслідок порушення відповідачем грошового зобов'язання з оплати товару, поставленого за п'ятьма накладними.

Постачальник виконав прийняті на себе зобов'язання за договором, а саме, Покупцю було поставлено продукцію на загальну суму 987 532 грн. 58 коп.

Факт поставки товару відповідачу на зазначену суму підтверджується оформленими належним чином наступними видатковими накладними: № НП-01083 від 15.09.2010 на суму 172 152 грн. 60 коп. (т.1, а.с. 11), № НП-00210 від 31.03.2011 на суму 169 493 грн. 38 коп. (т.1, а.с. 13), № НП-00332 від 27.05.2011 на суму 219 999 грн. 84 коп. (т.1, а.с. 15), № НП-00481 від 22.07.2011 на суму 143 548 грн. 91 коп. (т.1, а.с. 17), №НП-00489 від 01.08.2011 на суму 282 337 грн. 85 коп. (т.1, а.с. 19).

Станом на день звернення позивача з позовом до суду, відповідач свої зобов'язання щодо сплати вартості поставленого товару виконав частково, сплативши на рахунок позивача 110 493 грн. 38 коп., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача (т.1, а.с. 22).

Оскільки, відповідачем оплата за поставлену продукцію була здійснена не в повному обсязі, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Так, сума боргу відповідача перед позивачем на момент звернення останнього до суду становила 877 039 грн. 20 коп.

Після порушення провадження у даній справі відповідачем було здійснено часткову оплату боргу за поставлений товар на суму 20 000 грн. 00 коп., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача (т.1, а.с. 33).

Враховуючи часткове погашення боргу відповідачем вже після подачі позову, позивачем до суду подано заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Дана заява прийнята судом першої інстанції до розгляду.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем на момент винесення місцевим господарським судом рішення по даній справі складала 857 039 грн. 20 коп.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено п. 3 ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На момент звернення позивача з даним позовом до суду строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати вартості поставленої продукції настав, проте зобов'язання в повному обсязі виконано не було.

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Факт поставки товару відповідачу та наявності заявленого до стягнення боргу станом на день прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції підтверджується матеріалами справи, зокрема, оформленими належним чином видатковими накладними.

Доводи апелянта про те, що сума боргу відповідача на момент прийняття рішення судом першої інстанції складала 591 268 грн. 05 коп., тобто була на 265 771 грн. 15 коп. меншою, аніж присуджено судом до стягнення, відхиляються колегією суддів з наступних підстав.

Так, в обґрунтування своїх доводів за апеляційною скаргою відповідач посилається на те, місцевим господарським судом не було з'ясовано загальну кількість та вартість поставленого позивачем товару за весь час дії договору, а також не встановлено загальну суму коштів сплачених відповідачем за поставлений товар.

На підтвердження того, що станом на час прийняття рішення заборгованість відповідача перед позивачем складала 591 268 грн. 05 коп., апелянт надав акт звірки взаєморозрахунків від 19.03.2013 № 861 (т. 2, а.с. 31-39), який складено сторонами вже під час апеляційного провадження.

Крім цього, в поясненнях відповідач зазначив про сплату ним на стадії апеляційного провадження заборгованості в сумі 591 268 грн. 05 коп. та витрат по сплаті судового збору в сумі 17 540 грн. 79 коп. (т.2, а.с. 30).

Від позивача до апеляційного суду 27.03.2013 надійшли пояснення, в яких останній посилається, зокрема, на наступне.

На виконання умов договору № 090402 від 02.04.2009 позивач поставляв відповідачу відповідний товар за видатковими накладними, а на оплату поставленого товару виставляв останньому рахунки-фактури.

Відповідач при сплаті за поставлений позивачем товар, посилаючись в платіжному дорученні на відповідний рахунок-фактуру, інколи здійснював оплату товару в більшому ніж було зазначено у виставленому на оплату рахунку розмірі.

Враховуючи дану обставину, деякі партії поставленого відповідачу товару виявились переплаченими.

Проте, чотири видаткові накладні, за якими відповідачу було поставлено товар, повністю не були оплачені, а п'ята сплачена лише частково.

З вимогами про стягнення заборгованості за поставлений за цими вищезазначеними накладними товар позивач і звернувся з позовом до суду.

Позивач зазначає також про те, що відповідач до виникнення спору не пропонував йому ані здійснити повернення вказаних переплачених коштів, ані зарахувати зайво сплачені суми в рахунок оплати товару за неоплаченими накладними.

Підстав самостійно змінити визначене відповідачем в платіжних дорученнях призначення платежу у позивача не було.

Таким чином, враховуючи неоплату відповідачем товару, поставленого за п'ятьма накладними (№ НП-01083 від 15.09.2010, № НП-00210 від 31.03.2011, № НП-00332 від 27.05.2011, № НП-00481 від 22.07.2011, №НП-00489 від 01.08.2011), позивач звернувся з позовом до суду.

Крім цього, позивач зазначає про те, що на стадії апеляційного провадження відповідачем заборгованість за вищезазначеними накладними була погашена частково в сумі 591 268 грн. 05 коп., решту боргу в сумі 265 771 грн. 15 коп. було погашено шляхом зарахування сум переплати за іншими видатковими накладними.

Тому, на даний час заборгованість відповідача за поставлений позивачем товар в сумі 857 039 грн. 20 коп. за видатковими накладними: № НП-01083 від 15.09.2010, № НП-00210 від 31.03.2011, № НП-00332 від 27.05.2011, № НП-00481 від 22.07.2011, №НП-00489 від 01.08.2011 погашена в повному обсязі.

У зв'язку з вищевикладеним, позивач вказує, що наказ на примусове виконання рішення суду про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 857 039 грн. 20 коп. було відкликано ним з органу державної виконавчої служби.

Відповідно до ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем належних доказів того, що на момент прийняття рішення судом першої інстанції заборгованість за поставлений позивачем товар за видатковими накладними: № НП-01083 від 15.09.2010, № НП-00210 від 31.03.2011, № НП-00332 від 27.05.2011, № НП-00481 від 22.07.2011, №НП-00489 від 01.08.2011 складала саме 591 268 грн. 05 коп. не надано.

Так, при розгляді справи в суді першої інстанції були відсутні як докази оплати, так і докази зарахування в рахунок погашення боргу платежів за іншими поставками.

Грошові кошти, які сплачувались відповідачем в рахунок погашення заборгованості за договором не можна вважати оплатою товару поставленого позивачем саме за накладними, з вимогами про стягнення заборгованості за якими позивач і звернувся з даним позовом до суду, оскільки в призначенні платежу посилання на рахунки-фактури виставлені саме за цими п'ятьма накладними відсутні.

Крім цього, слід також зазначити, що на даний час заборгованість відповідача в сумі 857 039 грн. 20 коп., яка була присуджена до стягнення рішенням суду першої інстанції апелянтом повністю погашена.

Так, частина заборгованості в сумі 591 268 грн. 05 коп. сплачена відповідачем, решту боргу в сумі 265 771 грн. 15 коп. погашено шляхом зарахування сум переплати за іншими видатковими накладними.

Ці події відбулись вже на стадії апеляційного провадження.

При цьому, слід враховувати, що апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції за обставинами чинними на момент його прийняття.

Оскільки, на момент прийняття оскаржуваного рішення сума боргу в розмірі 857 039 грн. 20 коп. не була погашена відповідачем, то і підстави для скасування даного рішення у апеляційного суду відсутні.

Крім цього, в апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення стягнуто з відповідача судовий збір у більшому розмірі.

Так, позивач звернувся до суду з заявою про зменшення розміру позовних вимог (т.1, а.с. 29).

Місцевим господарським судом дана заява прийнята до розгляду.

У зв'язку зі зменшенням розміру позовних вимог заборгованість відповідача перед позивачем склала 857 039 грн. 20 коп., стягнення якої і стало предметом позову, за яким ухвалено рішення.

Оскільки, вимоги позивача про стягнення заборгованості у вищезазначеній сумі було задоволено судом повністю, то судовий збір виходячи з вимог п. п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" повинен був становити 17 140 грн. 78 коп. (два відсотки від зменшеної ціни позову).

Проте, рішенням місцевого господарського суду присуджено до стягнення з відповідача судовий збір в сумі 17 540 грн. 79 коп., тобто в розмірі двох відсотків від ціни позову без урахування її зменшення.

При цьому, згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

На це звернуто увагу і в п. 2.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України".

Відповідно до п. 5.2 вищезазначеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається, зокрема, в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом).

Питання щодо повернення позивачу у зв'язку зі зменшенням розміру позовних вимог судового збору в сумі 400 грн. 00 коп. не було вирішено судом першої інстанції.

Пунктом 5.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у разі з'ясування судами апеляційної чи касаційної інстанцій під час перегляду судових рішень підстав для повернення сплачених сум судового збору питання про це вирішується відповідно судом апеляційної чи касаційної інстанцій у судовому рішенні, прийнятому за результатами такого перегляду.

За наведених обставин, рішення місцевого господарського суду підлягає зміні в частині визначення суми судового збору та позивачу слід повернути судовий збір в сумі 400 грн. 00 коп., у зв'язку зі зменшенням розміру позовних вимог.

Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, а саме справу розглянуто господарським судом за відсутності відповідача, якого не було повідомлено належними чином, відхиляються колегією суддів з огляду на наступне.

Згідно ст. 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

В п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

За змістом ст. 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Так, ухвалу господарського суду міста Києва від 23.10.2012 про порушення провадження у справі направлено товариству з обмеженою відповідальністю "Укрполіграфмедіа" за адресою, яка є його офіційним місцезнаходженням, а саме: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, б.104-А.

Відповідачем дана ухвала отримана 29.10.2012, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (т.1, а.с. 3).

Таким чином, відповідач був повідомлений належним чином про дату, час та місце судового засідання та відповідно мав змогу у строк до 12.11.2012 надати свої обґрунтовані заперечення по суті заявлених позовних вимог, а також направити свого представника для участі в судовому засіданні, призначеному на 12.11.2012.

За таких обставин, доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування рішення.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 99 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарський суд розглянув повно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, проте не вірно визначив суму судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а також не вирішив питання щодо повернення позивачу судового збору у зв'язку зі зменшенням останнім розміру позовних вимог.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційна інстанція має право змінити рішення.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає зміні в частині розподілу судових витрат.

Згідно з положеннями п. 1 ч. 1 та ч. 2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" відповідачу підлягає поверненню зайво сплачена ним сума судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2 772 грн. 02 коп.

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Укрполіграфмедіа" на рішення господарського суду міста Києва від 12.11.2012 у справі № 5011-45/14704-2012 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Наш папір" до товариства з обмеженою відповідальністю "Укрполіграфмедіа" про стягнення 857 039 грн. 20 коп. задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 12.11.2012 у справі № 5011-45/14704-2012 змінити.

3. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Наш папір" до товариства з обмеженою відповідальністю "Укрполіграфмедіа" про стягнення 857 039 грн. 20 коп. задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Укрполіграфмедіа" (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 104 -"А", ідентифікаційний код 31236266) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Наш папір" (04123, м. Київ, вул. Межова, буд. 23, кв. 67, ідентифікаційний код 35962250) борг в сумі 857 039 грн. 20 коп. та 17 140 грн. 78 коп. судового збору.

3. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Наш папір" (04123, м. Київ, вул. Межова, буд. 23, кв. 67, ідентифікаційний код 35962250) з Державного бюджету України зайво сплачену ним суму судового збору за подачу позовної заяви в розмірі 400 грн. 00 коп., яка була перерахована платіжним дорученням від 18.10.2012 р. № 2808. Підставою повернення судового збору є дана постанова підписана судом та скріплена печаткою суду.».

4. Доручити господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

5. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.

6. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Укрполіграфмедіа" (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 104 -"А", ідентифікаційний код 31236266) з Державного бюджету України зайво сплачену ним суму судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2 772 грн. 02 коп., яка була перерахована платіжним дорученням від 04.01.2013 р. № 8940. Підставою повернення судового збору є дана постанова підписана судом та скріплена печаткою суду.

7. Матеріали справи № 5011-45/14704-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

8. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Пономаренко Є.Ю.

Судді Дідиченко М.А.

Шевченко Е.О.