Рішення

від 13.12.2006 по справі 24/43

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

24/43

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

13.12.06 р.                                                                               Справа № 24/43                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Н.В.Ломовцевої

При секретарі Бєліковій Н.А.

за участю:

Прокурора     

Представників сторін:

від позивача     Наревич Ю.Е. – довір.

від відповідача    не з'явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом   Дочірнє підприємство спеціалізоване ремонтно-будівельне управління „Горлівкаліфтсервіс” Акціонерного товариства відкритого типу „Укрліфт” м. Горлівка

До відповідача    Товариство з обмеженою відповідальністю „Міг-88” м. Горлівка

про стягнення 8746 грн. 35 коп.

СУТЬ СПОРУ:                            В судовому засіданні 07.12.2006р. розгляд справи оголошено закінченим відповідно до ст. 85 ГПК України та оголошена перерва до 13.12.2006р. для підготовки тексту рішення згідно ст. 77 ГПК України.  

Дочірнє підприємство спеціалізоване ремонтно-будівельне управління „Горлівкаліфтсервіс” Акціонерного товариства відкритого типу „Укрліфт” м. Горлівка звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Міг-88” м. Горлівка про стягнення 8746 грн. 35 коп., в тому числі 7284,54 грн. боргу, 560,65 грн. індексу інфляції, 205,25 грн. 3% річних та 695,91 грн. пені.  

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір від 17.01.2005р. на технічне обслуговування ліфтів та диспетчерських систем, додаткову угоду до договору № 1 від 17.01.2005р. розрахунок усередненої договірної ціни, акти прийомки виконаних робіт за вересень 2004р., за січень 2005р., за лютий 2005р., рахунок на оплату, платіжні доручення, що підтверджують часткову оплату послуг, вимогу на оплату від 03.08.2005р., розрахунки сум боргу, індексу інфляції, 3% річних та пені.

Позивач, на вимогу суду, надав уточнений розрахунок пені, відповідно до ст. 232 ГК України, згідно якого розмір пені складає 662,04 грн. Разом з тим, заява про зменшення позовних вимог, в порядку ст. 22 ГПК України, позивачем не надана, тому суд розглядає позов в межах заявлених в ньому вимог.

Ухвалою від 22.03.2006р. провадження у справі зупинялось до закінчення розгляду пов'язаної з нею справою № 20/86пд про визнання договору від 17.01.2005р. на технічне обслуговування ліфтів та диспетчерських систем недійсним.

У зв'язку з усуненням обставин, що зумовили зупинення провадження  по справі, ухвалою від 23.10.2006р. провадження у справі було поновлено.

Відповідач відзивом на позов від 07.12.2006р. та у судовому засіданні проти позовних вимог заперечує, посилаючись на той факт, що спірний договір являється договором надання послуг і повинен був виконуватись позивачем особисто, згідно зі ст. 902 Цивільного кодексу України та припускає, що у спірний період послуги йому надавались стороннім підприємством, а не позивачем особисто.

В ході розгляду справи відповідач надав клопотання від 07.12.2006р. щодо витребування у позивача первісних бухгалтерських документів, які підтверджують придбання матеріалів на технічне обслуговування ліфтів за договором від 17.01.2005р. та щодо витребування у Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки відомостей про кількість робітників ДП СРБУ „Горлівкаліфтсервіс” та персоніфікацію по ним за 1-е півріччя 2005р.

Позивач заперечує проти задоволення даних клопотань.

Клопотання оговорені у судовому засіданні та не задоволенні у зв'язку з безпідставністю заявлення, з огляду на те, що зміни до договору стосовно його ціни та порядку оплати сторонами не вносились, тому витребувані первісні бухгалтерські документи позивача не можуть бути належними доказами у справі.

Крім того, відповідач надав клопотання, яким повідомив, що сума 1500 грн., що перерахована 04.02.2005р. платіжним дорученням № 259 на рахунок позивача зарахована сторонами в рахунок оплати за послуги, надані по договору від 17.01.2005р. на технічне обслуговування ліфтів та диспетчерських систем.

Позивачем даний факт у судовому засіданні підтверджено.

Строк розгляду справи продовжено за клопотанням сторін відповідно до ст. 69 ГПК України.

          Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

          Між Дочірнім підприємством спеціалізоване ремонтно-будівельне управління „Горлівкаліфтсервіс” Акціонерного товариства відкритого типу „Укрліфт” м. Горлівка (Виконавець) та Малим приватним підприємством „Міг” м. Горлівка, правонаступником якого, згідно правоустановчих документів, являється ТОВ „Міг-88” (Замовник) укладено договір від 17.01.2005р. на технічне обслуговування ліфтів та диспетчерських систем, строком дії до 31.12.2005р. Договір укладено без протоколу розбіжностей з додатковою угодою № 1 від 17.01.2005р., підписана обома сторонами без зауважень.  

          Відповідно п. 1.1 договору Виконавець приймає на себе зобов'язання по організації та проведенню робіт по технічному обслуговуванню, ремонту ліфтів і диспетчерських систем проведенню регламентних робіт ліфтів і диспетчерських пультів на об'єктах Замовника, а Замовник зобов'язується за виконані роботи оплачувати Виконавцю кошти в порядку і на умовах, визначених даним договором.   

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.  

          Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Згідно п. 5.5 договору на початку поточного місяця до 7 числа Замовник здійснює передплату в розмірі 30% від повної вартості виконаних робіт попереднього місяця.

Пунктом 5.4 договорів передбачено, що у кінці поточного місяця до 25 числа Виконавець представляє Замовнику акти виконаних робіт із зазначенням їх вартості. Замовник підписує акти, скріплює печаткою та у 3-денний строк повертає по одному примірнику Виконавцю.  

В матеріалах справи містяться акти прийомки виконаних робіт по ремонту та технічному обслуговуванню ліфтів та систем ДСС  за 14 днів січня 2005р. (з 18.01.05р. по 31.01.05р.), за 28 днів лютого 2005р. Зазначені акти підписані представниками позивача та відповідача без зауважень, повноважність осіб, що підписали дані акти не оскаржена, підписи скріплені мокрою  печаткою.

Відповідно до п. 5.6 договору на підставі підписаних актів Замовник сплачує Виконавцю повну вартість не пізніш 3-го числа наступного місяця.

З пояснень сторін та матеріалів справи вбачається, що будь-яких змін стосовно ціни договору та порядку оплати в спірний договір не внесено.

Відповідач послуги по технічному обслуговуванню ліфтів та диспетчерських систем за період січень – лютий 2005р. оплатив позивачу частково, а саме:

-          платіжним дорученням № 259 від 04.02.05р. в сумі 1500 грн.

-          платіжним дорученням № 273 від 08.02.05р. в сумі 500 грн.

-          платіжним дорученням № 282 від 15.02.05р. в сумі 500 грн.

-          платіжним дорученням № 302 від 23.02.05р. в сумі 500 грн.

-          платіжним дорученням № 331 від 04.03.05р. в сумі 500 грн.

В ході розгляду справи позивач та відповідач повідомили, що платіж, здійснений відповідачем платіжним дорученням № 259 від 04.02.05р. в сумі 1500 грн. зараховано сторонами в рахунок оплати послуг, наданих за договором від 17.01.2005р., що не суперечить діючому законодавству.  

В результаті часткової оплати відповідачем послуг по технічному обслуговуванню ліфтів та диспетчерських систем за період з 17.01.2005р. по 01.03.2005р. у нього перед позивачем виник борг в розмірі 7284,54 грн., який підтверджено матеріалами справи, самим відповідачем, шляхом здійснення часткової оплати послуг, і підлягає стягненню.  

Суд вважає безпідставними доводи відповідача стосовно не підтвердження вартості робіт, зазначених в акті, оскільки вартість робіт закріплена в договорі, акти приймання виконаних робіт підписані без зауваження особами, повноваження яких не ос порені, а підписи засвідчені печатками підприємств, зміни до договору в установленому порядку не внесені.   

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний уплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 560,65 грн. індексу інфляції та 205,25 грн. 3% річних.    

Вказані суми нараховані відповідно до діючого законодавства і підлягають стягненню.

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. № 543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст.ст. 216 – 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.  

Пунктами 6.1, 6.2 договору сторонами передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань по даному договору, сторони несуть відповідальність відповідно до діючого законодавства України. За прострочення платежу більш, ніж на 3 дні, відповідач сплачує на користь позивача, пеню у розмірі 0,5% від сумі заборгованості за кожен день заборгованості.

Згідно зі ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України позовну давність до вимог про стягнення пені встановлено в 1 рік.    

Позивач, на вимогу суду, надав уточнений розрахунок пені, відповідно до ст. 232 ГК України, з урахуванням положень Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, згідно якого розмір пені складає         662,04 грн. Разом з тим, заява про зменшення позовних вимог, в порядку ст. 22 ГПК України, позивачем не надана, тому суд розглядає позов в межах заявлених в ньому вимог.

Позивачем нарахована пеня за несвоєчасну оплату в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, що не суперечить діючому законодавству.  

Згідно уточненого розрахунку, позивачем нарахована пеня за січень 2005р. – за період з 04.02.2005р. по 04.08.2005р.; за лютий 2005р. – за період з 04.03.2005р. по 04.09.2005р. З наданого розрахунку вбачається, що позивачем здійснено нарахування пені без урахування умов п. 6.2 договору, а саме того факту, що пеня нараховується за прострочення платежу більш ніж на 3 дні.  

Таким чином, з урахуванням умов договору та уточненого розрахунку, з відповідача підлягає стягненню пеня за січень 2005р. – за період з 06.02.2005р. по 04.08.2005р. в сумі 160,78 грн. та за лютий 2005р. – за період з 06.03.2005р. по 04.09.2005р. в сумі 446,49 грн., а разом 607,27 грн.

Пеня в залишковій частині стягненню не підлягає у зв'язку з безпідставністю нарахування.

Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

           Судові витрати покладаються на сторони відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

          В судовому засіданні оголошено рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

          На підставі ст.ст. 258, 526, 527 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193,  216– 218, 232 Господарського кодексу України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. № 543-96-ВР, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 33, 34, 38, 43, 49, 69, 79, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,  господарський суд

В И Р I Ш И В :

  Позовні вимоги Дочірнього підприємства спеціалізованого ремонтно-будівельного управління „Горлівкаліфтсервіс” Акціонерного товариства відкритого типу „Укрліфт” м. Горлівка до Товариства з обмеженою відповідальністю „Міг-88” м. Горлівка про стягнення 8746 грн. 35 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Міг-88” (84605, м.Горлівка, Донецька область, вул. Велика, 31, ЗКПО 24064298, рах. 2600601012758 у Горлівському відділенні ДФ АТ „Кредит Банк (України)”, МФО 335753) на користь Дочірнього підприємства спеціалізованого ремонтно-будівельного управління „Горлівкаліфтсервіс” Акціонерного товариства відкритого типу „Укрліфт” (84626, м. Горлівка, Донецька область, пр. Перемоги, 38, ЗКПО 31534374, рах. 26007200029831 в УСБ м. Горлівки, МФО 334088) 7284 грн. 54 коп. – боргу, 607 грн. 27 коп. – пені, 560 грн. 65 коп. - індексу інфляції, 205 грн. 25 коп. 3% річних, 100 грн. 97 коп. – державного мита, 116 грн. 80 коп. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.      

У задоволені вимог в залишковій частині відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту його прийняття.

Суддя                                                                         Ломовцева Н.В.