Постанова

від 09.04.2013 по справі 805/3246/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2013 р. Справа №805/3246/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 16 година 40 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.,

при секретарі судового засідання Островській О.М.,

за участю

позивача - ОСОБА_1 - особисто,

представника відповідача - Смольнякової А.І. - на підставі довіреності,

представника третьої особи - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Східної митниці, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління юстиції у Донецькій області, про стягнення середнього заробітку у зв'язку із затримкою виконання рішення суду про поновлення на роботі та про стягнення моральної шкоди, -

встановив:

13 березня 2013 року ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Маріупольської митниці, Східної митниці (далі - Відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Головне управління юстиції у Донецькій області (далі - Третя особа), в якому просив суд:

- стягнути із Східної митниці, яка на підставі наказу Державної митної служби України від 08 жовтня 2010 року № 1188 є правонаступником Маріупольської митниці, на користь Позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв'язку із затримкою виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 21 грудня 2012 року по день постановлення судового рішення із розрахунку 69 грн. 34 коп. на підставі довідки Східної митниці та моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн.

- стягнути з Маріупольської митниці на користь Позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв'язку із затримкою виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 21 грудня 2012 року по день постановлення судового рішення із розрахунку 69 грн. 34 коп. на підставі довідки Східної митниці та моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн. (а.с.2-3).

Ухвалою від 18 березня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі № 805/3246/13-а (а.с.1).

Ухвалою від 09 квітня 2013 року закрито провадження в адміністративній справі № 805/3246/13-а в частині позовних вимог про стягнення з Маріупольської митниці на користь Позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку із затримкою виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 21 грудня 2012 року по день постановлення судового рішення із розрахунку 69 грн. 34 коп. на підставі довідки Східної митниці та моральної шкоди в розмірі 10 000,00 грн. (а.с.87-88).

Позивач зазначив, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2012 року по справі № 2а/0570/13534/2012 його вимоги до Маріупольської митниці та Східної митниці задоволені частково, вказане судове рішення в частині поновлення Позивача на посаді головного інспектора господарсько-експлуатаційного відділу Маріупольської митниці з 11 вересня 2012 року до теперішнього часу не виконане. Посилаючись на положення ст.ст.235, 236, 237-а Кодексу законів про працю України, Позивач просив позов задовольнити.

В судовому засіданні ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві, надав пояснення, аналогічні тим, що викладені в адміністративному позові.

Східна митниця заявлені позовні вимоги не визнала у повному обсязі, надала письмові заперечення проти позову (а.с.25-32).

В судовому засіданні представник Відповідача позов не визнала, надала пояснення, аналогічні тим, що викладені у письмових запереченнях, просила у задоволенні вимог ОСОБА_1 відмовити повністю, посилаючись на їх незаконність на необґрунтованість.

Третя особа про дату, час і місце судового розгляду повідомлена належним чином, явку свого представника в судове засідання не забезпечила, про причини неявки суд не повідомила, свого ставлення до заявлених позовних вимог не висловила.

Заслухавши думку Позивача та представника Відповідача, беручи до уваги положення ч.1 ст.122 та ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважав за можливе розглянути справу за відсутності представника Третьої особи.

З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Починаючи з 14 травня 1997 року, ОСОБА_1 перебував на службі в Маріупольській митниці. На підставі наказу Маріупольської митниці від 11 вересня 2012 року № 8-к «Про звільнення ОСОБА_1» Позивача звільнено з посади головного інспектора господарсько-експлуатаційного відділу Маріупольської митниці з 11 вересня 2012 року (а.с.60-62).

Не погодившись із звільненням, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Східної митниці, Маріупольської митниці, Державної казначейської служби України, третя особа - Державна митна служба України, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2012 року по справі № 2а/0570/13534/2012 вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, визнано незаконним та скасовано наказ Маріупольської митниці від 11 вересня 2012 року № 8-к «Про звільнення ОСОБА_1»; вирішено поновити ОСОБА_1 на посаді головного інспектора господарсько-експлуатаційного відділу Маріупольської митниці з 11 вересня 2012 року; постановлено стягнути зі Східної митниці на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12 вересня 2012 року по 21 листопада 2012 року в розмірі 3 130, 09 грн.; стягнути зі Східної митниці на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди грошові кошти у розмірі 500, 00 грн.; в решті позовних вимог відмовлено.

Вказана постанова в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді звернута до негайного виконання (а.с.7-10).

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2013 року постанова Донецького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2012 року у справі № 2а/0570/13534/2012 в частині стягнення зі Східної митниці на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 1 555,52 грн. та моральної шкоди в розмірі 500 грн. скасована, в цій частині в позові відмовлено; в частині визнання незаконним та скасування наказу Маріупольської митниці від 11 вересня 2012 року № 8-к «Про звільнення ОСОБА_1.», поновлення ОСОБА_1 на посаді головного інспектора господарсько-експлуатаційного відділу Маріупольської митниці з 11 вересня 2012 року та стягнення на його користь зі Східної митниці середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 1 574,57 грн. постанова Донецького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2012 року - залишена без змін (а.с.11-12).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2013 року № К/800/6594/13 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Східної митниці на постанови Донецького окружного адміністративного суду та Донецького апеляційного адміністративного суду по справі № 2а/0570/13534/2012 (а.с.33).

21 листопада 2012 року Донецьким окружним адміністративним судом виданий виконавчий лист по справі № 2а/0570/13534/2012 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного інспектора господарсько-експлуатаційного відділу Маріупольської митниці з 11 вересня 2012 року (а.с.16).

26 листопада 2012 року у відповідь на телеграму Позивача від 22 листопада 2012 року № б/н Маріупольська митниця повідомила ОСОБА_1 про те, що станом на 26 листопада Східною митницею не отримана копія постанови по справі № 2а/0570/13534/2012 та наголосила на тому, що відповідно до п.4 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України виконання цього рішення має здійснюватися в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» (а.с.18-19).

26 листопада 2012 року ОСОБА_1 звернувся до Відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Донецькій області із заявою про примусове виконання цього виконавчого документа.

Того ж дня головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Донецькій області Буханцовим О.В. винесена постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа) (а.с.17).

21 січня 2013 року у відповідь на телеграму ОСОБА_1 від 18 січня 2013 року Маріупольська митниця повідомила Позивача про те, що станом на 21 січня 2013 року Східною митницею не отримана копія постанови Донецького апеляційного адміністративного суду та зазначено, що це рішення має виконуватися в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» (а.с.18, 20).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року по справі № 2а/0570/17598/2012 позов ОСОБА_1 до Головного управління юстиції у Донецькій області та до Маріупольської митниці задоволений частково; визнані протиправними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Донецькій області Буханцова О.В. з примусового виконання виконавчого листа Донецького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2012 року в справі № 2а/0570/13534/2012; визнана протиправною постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження від 26 листопада 2012 року ВП № 35423724; у задоволенні позовних вимог щодо витребування від Маріупольської митниці звіту про виконання судового рішення - відмовлено (а.с.13-15). Це судове рішення не було оскаржено та набрало законної сили.

12 березня 2013 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Донецькій області Буханцовим О.В. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 36998447 з примусового виконання виконавчого листа № 2а/0570/13534/2012, виданого 21 листопада 2012 року Донецьким окружним адміністративним судом, про поновлення ОСОБА_1 на посаді головного інспектора господарсько-експлуатаційного відділу Маріупольської митниці з 11 вересня 2012 року. Сторонами виконавчого провадження є Маріупольська митниця - боржник та ОСОБА_1 - стягувач. Боржника зобов'язано негайно виконати вимоги виконавчого документа та надати до відділу підтверджуючі документи (а.с.34).

Вказана постанова надіслана на адресу Маріупольської митниці, ліквідатора Маріупольської митниці Кореніцина С.А., Східної митниці та ОСОБА_1 із супровідним листом за № 2/319-13П/696 та отримана Відповідачем 19 березня 2013 року (а.с.34).

Відповідно до наказу Державної митної служби України від 08 жовтня 2010 року № 1188 «Про оптимізацію структури митних органів, розташованих на території Донецької та Запорізької областей» Маріупольську митницю припинено шляхом її приєднання до Східної митниці, останню визнано правонаступником Маріупольської митниці (а.с.37-38).

18 березня 2013 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис № 12741120008001495 про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи - Маріупольської митниці (ідентифікаційний код 01861230), про що свідчить повідомлення про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи від 18 березня 2013 року № 731 (а.с.35).

Посилаючись на вказані вище обставини, пов'язані з припиненням Маріупольської митниці, листом від 26 березня 2013 року за № 11/1-23/3634 Східна митниця повідомила державного виконавця про фактичну неможливість виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2012 року по справі № 2а/0570/13534/2012 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного інспектора господарсько-експлуатаційного відділу Маріупольської митниці (а.с.36).

Судові рішення по справі № 2а/0570/13534/2012 в частині стягнення на користь Позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу виконані Східною митницею, про що свідчать розрахунковий лист за лютий 2013 року (а.с.80), платіжне доручення від 04 лютого 2013 року № 611 (а.с.81), реєстр про перерахування заробітної плати за вимушений прогул на особові рахунки за лютий 2013 року (а.с.82).

На час судового розгляду ОСОБА_1 на посаді не поновлено.

Згідно з довідкою Східної митниці від 27 березня 2013 року за № 70 середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 із розрахунку за липень-серпень 2012 року становить 69,34 грн. (а.с.53).

Судом також встановлено, що 02 жовтня 2012 року ОСОБА_1 наданий статус безробітного, про що свідчить витяг з наказів про прийняті рішення по особі ПК № 054212092500030 (а.с.77-78).

За період з жовтня 2012 року по березень 2013 року Позивачу виплачена допомога по безробіттю на загальну суму 6 402,42 грн. (а.с.79).

Докази, які б спростовували наведені вище обставини, суду не надані.

Вирішуючи справу по суті, до спірних правовідносин суд застосовує нижченаведені правові норми.

Завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади; до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, що визначено ч.ч.1, 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Ст.3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом, що передбачено ч.1 ст.55 Конституції України.

До основних засад судочинства належить обов'язковість судових рішень (п.9 ч.3 ст.129 Основного Закону України). Відповідно до п.7 ч.1 ст.7 КАС України одним з принципів здійснення правосуддя в адміністративних справах є обов'язковість судових рішень.

Ч.ч.2-3 ст.14 КАС України визначено, що постанови суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з ч.1 ст.255 КАС України постанова суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно, що передбачено п.3 ч.1 ст.256 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст.257 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Наведені норми свідчать, що судові рішення по справі № 2а/0570/13534/2012 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді підлягали негайному виконанню.

Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606), що вбачається зі змісту ч.4 ст.257 КАС України.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню, що передбачено ст.1 Закону № 606.

Виконання рішення про поновлення на роботі регламентоване ст.76 Закону № 606, відповідно до якої рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника, після чого державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

У разі невиконання власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника на них накладається штраф та застосовуються інші заходи, передбачені законом.

Наведене у відповідях, наданих на телеграми ОСОБА_1, посилання Маріупольської митниці та Східної митниці на те, що судові рішення про поновлення Позивача мають виконуватися в порядку, визначеному Законом № 606, не виключали можливості виконання судового рішення у добровільному порядку, оскільки, як вбачається зі змісту преамбули Закону № 606, його положення застосовуються у разі невиконання судового рішення у добровільному порядку.

Судом встановлено, що судові рішення у справі № 2а/0570/13534/2012 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді не виконані, що зумовлює висновок про порушення прав та охоронюваних законом інтересів Позивача.

Оплата вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника регламентована положеннями ст.236 Кодексу законів про працю України, яка передбачає, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Вказана норма встановлює обов'язок власника, а у сфер публічно-правових відносин - суб'єкта владних повноважень, виплатити працівникові середній заробіток або різницю в заробітку за весь час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника. В цьому випадку орган, який розглядав спір, виносить ухвалу про виплату вказаного відшкодування.

Таким чином, у зв'язку з невиконанням судових рішень по справі № 2а/0570/13534/2012 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді у нього виникло право на отримання оплати за час вимушеного прогулу, обумовленого затримкою виконання рішення про поновлення на роботі.

Водночас суд відзначає, що підстава та предмет позову ОСОБА_1 свідчить, що Позивач звернувся до суду не за вирішенням нового публічно-правового спору, який виник між громадянином та суб'єктом владних повноважень з питань публічної служби, суть спору, що розглядається, полягає у виконанні рішень Донецького окружного адміністративного суду та Донецького апеляційного адміністративного суду по справі № 2а/0570/13534/2012.

Правильність вирішення справи відповідно до вимог ст.13 КАС України забезпечується системою судових інстанцій: апеляційною та касаційною. Можливість апеляційного і касаційного оскарження судових рішень є принципом адміністративного судочинства, спрямованим на забезпечення правосудності (законності і обґрунтованості) судових рішень.

Таким чином, з набранням законної сили постановами Донецького окружного адміністративного суду та Донецького апеляційного адміністративного суду по справі № 2а/0570/13534/2012, спірні правовідносини щодо оплати вимушеного прогулу при затримці виконання судового рішення перейшли у виконавчу сферу.

Отже, відновлення прав Позивача має здійснюватися в порядку, визначеному ст.236 Кодексу законів про працю України, з урахуванням приписів ст.257 КАС України, в рамках судового контролю за виконанням рішень в адміністративній справі № 2а/0570/13534/2012, тобто Позивачем обраний невірний спосіб захисту його порушеного права.

Відповідно до ч.2 ст.11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Повноваження суду при вирішенні справи визначені ст.162 КАС України, абз.2 ч.2 якої, зокрема, передбачено, що суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Проте, навіть з огляду на положення ч.2 ст.11 та абз.2 ч.2 ст.162 КАС України, суд позбавлений можливості здійснити захист прав Позивача в рамках справи № 805/3246/13-а, оскільки ст.236 Кодексу законів про працю України чітко визначено, що спірні питання, за вирішенням яких ОСОБА_1 звернувся до суду, мають розглядатися в рамках справи № 2а/0570/13534/2012.

Аналогічна правова позиція висловлена Вищим адміністративним судом України в ухвалах від 04 лютого 2010 року по справі № К-15664/08 та від 20 грудня 2012 року по справі № К/9991/38752/11.

Крім того, суд відзначає, що в серпні 2011 року ОСОБА_1 звертався до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Маріупольської митниці, Східної митниці, Державної митної служби України, третя особа - Підрозділ примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області, в якому, крім іншого, просив стягнути з Маріупольської митниці на його користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у зв'язку з затримкою виконання рішення суду про поновлення на роботі, стягнути зі Східної митниці, яка на підставі наказу Державної митної служби України від 08 жовтня 2010 року № 1188 є правонаступником Маріупольської митниці, на його користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у зв'язку з затримкою виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28 березня 2012 року по справі № 2а/0570/15322/2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2012 року, в цій частині вимоги ОСОБА_1 були задоволені.

Однак, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 грудня 2012 року по справі № К/9991/38812/12 вказані рішення були скасовані, справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції. Вищий адміністративний суд України виходив з того, що судами попередніх інстанцій не було враховано, що з набранням законної сили судових рішень про поновлення ОСОБА_1 на роботі, спірні правовідносини між ним та Східною митницею щодо оплати вимушеного прогулу у зв'язку з затримкою виконання рішення суду про поновлення на роботі перейшли у виконавчу сферу.

Таким чином, у задоволенні вимог ОСОБА_1 про стягнення зі Східної митниці середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з затримкою виконання рішення суду про поновлення на роботі слід відмовити, оскільки Позивачем обраний невірний спосіб захист порушеного права.

Стосовно позовних вимог про стягнення зі Східної митниці 10 000,00 грн. у якості відшкодування моральної шкоди суд відзначає наступне.

Заявляючи ці вимоги, Позивач посилається на те, що неправомірними діями Маріупольської митниці та Східної митниці йому спричинена моральна шкода, яка виявилася у стражданнях та переживаннях, оскільки як в період його першого незаконного звільнення в вересні 2010 року, в період його другого незаконного звільнення у вересні 2012 року, так і протягом всього часу він відчуває негативні емоції та дискомфорт, втратив нормальні життєві зв'язки, що потребує від нього докладання додаткових зусиль для організації свого життя та захисту своїх порушених права в суді.

Відповідно до ст.2371 Кодексу законів про працю України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно з п.п.3-5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

В порушення вимог ч.1 ст.71 КАС України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу, наведені вище обставини Позивачем не доведені.

Заслухавши пояснення Позивача та представника Відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст.94 КАС України та Закону України «Про судовий збір» судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2-15, 17-20, 23, 26, 69-72, 94, 98, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Східної митниці, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Головне управління юстиції у Донецькій області, про стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку із затримкою виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 21 грудня 2012 року по день постановлення судового рішення із розрахунку 69 грн. 34 коп. на підставі довідки Східної митниці та моральної шкоди в розмірі 10 000,00 грн. - відмовити повністю.

2. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частина проголошені в судовому засіданні 09 квітня 2013 року в присутності позивача та представника Східної митниці.

3. Постанова складена у повному обсязі 12 квітня 2013 року.

4. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

5. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

6. Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кравченко Т.О.