Постанова

від 11.04.2013 по справі 2а-10357/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2013 року Справа № 9104/93281/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Яворського І.О.,

суддів Сапіги В.П., Хобор Р.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Коломия Івано-Франківської області на постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18 липня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Коломия Івано-Франківської області про нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни,-

В С Т А Н О В И В:

11 липня 2011 року позивач звернувся з вказаним вище позовом до суду. Просив визнати дії відповідача неправомірними, зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити на його користь недоплачену, щомісячну державну соціальну допомогу до пенсії, як дитині війни за період з 03.12.2010 року по даний час включно.

Постановою суду першої інстанції позов задоволено частково. Визнано дії відповідача неправомірними та зобов'язано його провести перерахунок та виплату пенсії позивачу і підвищити її на 30% мінімальної пенсії за віком з 18.12.2010 року по 18.06.2011 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постанову суду оскаржив відповідач. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що фінансування виплат згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» проводиться із Державного бюджету України, який затверджується Верховною Радою України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, який затверджується Кабінетом Міністрів України та законодавством України не врегульоване питання щодо розміру мінімальної пенсії за віком, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначення мінімального розміру пенсії за віком наведене у цій статті застосовується виключно до розмірів пенсій, призначених за цим Законом.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначається прожитковим мінімумом для осіб, які втратили працездатність, що урегульовано ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Встановлено, що позивач, є дитиною війни та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин та вирішення даного публічно-правового спору судом, мав право на отримання підвищення виплачуваної йому пенсії за віком.

На переконання колегії суддів слід зазначити, що Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік» були внесені зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка була викладена у новій редакції - дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Проте, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10 - рп ця нова редакція визнана неконституційною, та втратила чинність з дня ухвалення, тобто з 22.05.2008 року.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка передбачає виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком була відновлена з 22.05.2008 року і надалі не зупинялась.

Одним із порушень норм матеріального права, на думку апелянта, є те, що поняття мінімального розміру пенсії за віком, яке визначене в ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовується лише до пенсій передбачених цим законом.

Однак положення ч. 7 ст. 9 КАС України, зазначає, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), тому поняття мінімальної пенсії за віком наведене у ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» можна застосувати для визначення розміру підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Разом з тим, при зверненні до суду позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду, передбачений ч.2 ст.99 КАС України та не наведено поважних причин його пропуску.

Відповідно до ст.100 КАС України - адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги дату звернення позивача до суду із розглядуваним позовом, відсутність поважних причин для поновлення строку, колегія суддів приходить до висновку про те, що частину позовних вимог позивача про визнання неправомірними дій відповідача щодо не нарахування та виплати позивачу надбавки до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та зобов'язання провести нарахування та виплату такої пенсії за період з 03.12.2010 року по 10.01.2011 року включно слід залишити без розгляду.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що заявлений позов підлягає до часткового задоволення за період з 11.01.2011 року по 11.07.2011 року (згідно позовних вимог), із урахуванням вимог ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та проведених виплат за вказаний період.

З врахуванням викладеного вище, судом першої інстанції прийнято незаконне рішення, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Рішення ухвалене не на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, не підтверджених тими доказами, які були наявними у матеріалах справи.

При цьому суд додатково зазначає, що він не вправі на майбутнє зобов'язати вчинити певні дії, оскільки невідомо чи буде порушено право особи, а таким чином оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст.195, 197, п.3 ч.1 ст.198, 202, ст.205, ст.207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Коломия Івано-Франківської області задовольнити частково, постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18 липня 2011 року у справі № 2а-10357/11 скасувати, та прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в м.Коломия Івано-Франківської області.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м.Коломия Івано-Франківської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 11 січня 2011 року по 11 липня 2011 року з врахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.

Адміністративний позов в частині позовних вимог про визнання неправомірними дій відповідача та зобов'язання провести нарахування та виплату такої пенсії за період з 03.12.2010 року по 10.01.2011 року включно - залишити без розгляду.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І.О. Яворський

Судді В.П. Сапіга

Р.Б. Хобор