Ухвала

від 11.04.2013 по справі 2а-141/12/2170

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2013 р.Справа № 2а-141/12/2170

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого -судді Романішина В.Л.,

суддів Димерлія О.О., Єщенка О.В.,

за участю секретаря Фурмана А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство «Оксамит, ЛТД» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

В січні 2012 року ТОВ ВКП «Оксамит, ЛТД» звернулося до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у м.Херсоні Херсонської області ДПС про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень №0004372301 від 27.12.2011р. та №0004382301 від 27.12.2011р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, про порушення позивачем п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» є безпідставними, оскільки у позивача наявні всі належним чином оформлені первинні документи, які підтверджують здійснення господарських відносин з контрагентами ТОВ «Торгинвест Плюс», ФГ «Вікторія Ч» та ТОВ «Євротранссервіс». Посилання податкового органу на відсутність у контрагентів позивача найманих працівників, виробних активів, транспортного обладнання тощо, не є беззаперечним доказом «нікчемності» угод, укладених між позивачем та вказаними контрагентами, оскільки висновки податкового органу не враховують нічим не обмеженого права підприємства укладати цивільно-правові угоди оренди приміщень, устаткування та автотранспорту та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності. При укладенні договорів купівлі-продажу позивач переконався, що його контрагенти були зареєстровані як платники ПДВ у встановленому законодавством порядку, а тому на момент здійснення господарських операцій та складання податкових накладних мали право видавати податкові накладні. Під час проведення перевірки посадовим особам відповідача у повній мірі надано первинні документи, які підтверджують здійснення господарських відносини з ТОВ «Торгинвест Плюс», ФГ «Вікторія Ч» та ТОВ «Євротранссервіс», однак вони останнім взяті до уваги не були.

ДПІ у м.Херсоні Херсонської області ДПС проти позову заперечила, зазначивши, що ТОВ ВКП «Оксамит, ЛТД» правомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток, сформованих за наслідками господарських відносин з ТОВ «Торгинвест Плюс», ФГ «Вікторія Ч» та ТОВ «Євротранссервіс», оскільки з актів перевірок зазначених контрагентів вбачається, що у них відсутнє майно та інші матеріальні ресурси. На думку відповідача, правочини укладались для документування операцій з придбання товарів виключно з метою набуття податкової вигоди, а не для фактичного здійснення господарської діяльності. В задоволенні позову відповідач просив відмовити.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 20.04.2012р. позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, ДПІ у м.Херсоні Херсонської області ДПС подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що прийнята із порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування судом обставин справи, та прийняти нову постанову, якою позов ТОВ ВКП «Оксамит, ЛТД» залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України, у період з 08.12.2011р. по 12.12.2011р. посадовими особами ДПІ у м.Херсоні проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ ВКП «Оксамит, ЛТД» (код 24946176) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках з ТОВ «Торгинвест Плюс» (код 35639425) за листопад 2008 року, ТОВ «Євротранссервіс» (код 34772112) за березень, квітень, травень 2010 року, ФГ «Вікторія Ч» (код 34758978) за січень, лютий, квітень 2010 року, за результатами якої складено акт перевірки №4309/235/24946176 від 12.12.2011р.

У висновках акту перевірки вказується на порушення позивачем:

- ст.ст.203, 215, 228, 655, 662 ЦК України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Враховуючи, що відповідно до ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює реальних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, то, дані, наведені у деклараціях з податку на додану вартість за листопад 2008 року, січень, лютий, березень, квітень, травень 2011 року (з урахуванням матеріалів планової перевірки ТОВ ВКП «Оксамит, ЛТД», акт від 05.07.2010р. №3064/23-5/24946176 за період з 01.10.2007р. по 31.03.2010р.), про обсяги придбання є недійсними, дані, наведені у декларації з податку на прибуток за відповідні податкові періоди (з 2008 року (ІV квартал 2008 року, І квартал 2010 року) з урахуванням матеріалів планової перевірки, акт від 05.07.2010р. №3064/23-5/24946176 за період з 01.10.2007р. по 31.03.2010р.) про обсяг придбання, а отже і про задекларовані валові витрати є недійсними. Відповідно, здійснюється коригування показників податкових декларацій, пов'язаних з обчисленням сум податкового кредиту з ПДВ за операціями, що проведені на підставі правочинів, які визнані недійсними;

- п.5.1 ст.5, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну в періоді, що перевірявся, суму 81635 грн. (у т.ч. за 2008 рік у сумі 31290 грн., за І квартал 2010 року у сумі 50345 грн.);

- пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 128127 грн. (у т.ч. за грудень 2008 року на суму 25032 грн., за січень 2010 року на суму 18000 грн., за лютий 2010 року на суму 11006 грн., за березень 2010 року на суму 11270 грн., за квітень 2010 року на суму 23419 грн., за травень 2010 року на суму 39400 грн.).

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що ТОВ ВКП «Оксамит, ЛТД» у листопаді 2008р., у березні, квітні, травні 2010р., січні, лютому, квітні 2010р. мало договірні взаємовідносини відповідно з ТОВ «Торгинвест Плюс», ТОВ «Євротранссервіс», ФГ «Вікторія Ч» щодо придбання пшениці, ячменю, проса, гречки. У зв'язку з тим, що позивачем не надано доказів фактичного перевезення товарів, відповідач вважає, що ці товари (послуги) товариство фактично не отримувало і тому їх придбання не пов'язане з господарською діяльністю платника податку на додану вартість, а відповідно сплачений (нарахований) при цьому ПДВ не відноситься до податкового кредиту позивача, а понесені товариством витрати по цим угодам безпідставно включені до валових витрат. Зазначено, що операції позивача із зазначеними контрагентами здійснені без мети реального настання наслідків, а тому є нікчемними.

Щодо контрагентів позивача, то в акті перевірки вказується, що актом документальної невиїзної перевірки ТОВ «Торгинвест Плюс» від 22.10.2010р. №3652/231-00/35639425 ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ «Торгинвест Плюс» господарських операцій по причині відсутності майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу товарів, надання послуг та виконання робіт; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності по причині відсутності технічного персоналу, складських приміщень і транспортних засобів. У зв'язку з цим, податковий орган прийшов до висновку, що у періоді, який перевірявся, ТОВ «Торгинвест Плюс» фактично не здійснювало придбання товарів (робіт, послуг) у контрагентів-постачальників, інформація про здійснення фінансово-господарських операцій з якими наведена у деклараціях з податку на додану вартість за період з квітня 2008 року по грудень 2009 року, що, в свою чергу, унеможливлює подальший продаж ТОВ «Торгинвест Плюс» таких умовно придбаних товарів (робіт, послуг) контрагентам-покупцям.

Відповідно до акту документальної планової невиїзної перевірки ФГ «Вікторія Ч» від 30.09.2011р. №3375/23-5/34758978 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008р. по 31.12.2010р. встановлено неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства, у перевіряємому періоді; порушення ч. 1, 5 ст.203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, по правочинах, здійснених з постачальниками та покупцями, у т.ч. з ТОВ ВКП «Оксамит, ЛТД» на суму 203076 грн. (в т.ч. ПДВ 22846 грн.). У ФГ «Вікторія Ч» відсутні основні засоби, технічний персонал, складські приміщення, підприємство відсутнє за юридичною адресою.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що перевіркою ТОВ «Євротранссервіс» встановлено, що на порушення п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» останнім у березні-травні 2010 року включено до складу податкових зобов'язань ПДВ з вартості продукції (товарів), відвантаження якого підприємству-контрагенту не доведено. Право ТОВ ВКП «Оксамит, ЛТД» на податковий кредит з ПДВ на підставі податкових накладних, наданих ТОВ «Євротранссервіс» на виконання укладених угод, не виникає.

На підставі вказаного акту перевірки 27.12.2011р. ДПІ у м.Херсоні винесено податкові повідомлення-рішення: №0004372301, яким ТОВ ВКП «Оксамит, ЛТД» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 102043,75 грн. (у т.ч. за основним платежем - 81635 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 20408,75 грн.) та №0004382301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 160158,75 грн. (в т.ч. за основним платежем - 128127 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 32031,75 грн.).

Задовольняючи позов ТОВ ВКП «Оксамит, ЛТД» про скасування вказаних податкових повідомлень-рішень суд першої інстанції прийшов до висновку, що посилання податкового органу про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Торгинвест Плюс», ТОВ «Євротранссервіс», ФГ «Вікторія Ч», є необґрунтованим, оскільки договірні зобов'язання між контрагентами виконано у повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, копії яких наявні в матеріалах справи; чинним законодавством не передбачено права податкового органу на визнання в односторонньому порядку господарських правочинів недійсними. Колегія суддів погоджується з таким висновком Херсонського окружного адміністративного суду.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість. Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до п.п.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 ст. 7 цього Закону. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом пунктом документами.

Підпунктом 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ ВКП «Оксамит, ЛТД» та ФГ «Вікторія Ч» укладено договір №04/10 від 04.01.2010р. на поставку проса, ячменю, гречки, пшениці; між ТОВ ВКП «Оксамит, ЛТД» та ТОВ «Євротранссервіс» - договір від 05.04.2010р. на продаж пшениці; між ТОВ ВКП «Оксамит, ЛТД» та ТОВ «Торгинвест Плюс» - договір на поставку пшениці.

На підтвердження правильності та повноти декларування податкового кредиту по операціях із ТОВ «Торгинвест Плюс», ТОВ «Євротранссервіс», ФГ «Вікторія Ч» до матеріалів справи позивачем долучені копії податкових накладних. Зокрема, по відносинах з ТОВ «Торгинвест Плюс» податкова накладна №836 від 14.11.2008р.; по відносинах з ТОВ «Євротранссервіс» податкові накладні №94 від 29.03.2010р., №137 від 02.04.2010р., №138 від 06.04.2010р., №130 від 19.04.2010р., №131 від 19.04.2010р., №151 від 05.05.2010р., №148 від 05.05.2010р., №169 від 11.05.2010р., №219 від 20.05.2010р.; по відносинах з ФГ «Вікторія Ч» податкові накладні №1 від 26.01.2010р., №10 від 01.02.2010р., №33 від 21.04.2010р. Зазначені податкові накладні відповідають вимогам діючого законодавства, що не заперечується сторонами по справі.

Також, на підтвердження реальності поставок від вказаних контрагентів в матеріалах справи містяться видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, оборотно-сальдові відомості по рахунку 201 місця зберігання ТМЦ. Отриманий від контрагентів товар зареєстрований в журналі реєстрації зваження вантажів на автовагах, журналі перевірки якості сировини, копії яких долучені до матеріалів справи. Розрахунки між ТОВ ВКП «Оксамит, ЛТД» та ТОВ «Торгинвест Плюс», ТОВ «Євротранссервіс» проведені у безготівковому порядку, що підтверджується платіжними дорученнями із відміткою банку про перерахування коштів, а між ТОВ ВКП «Оксамит, ЛТД» та ФГ «Вікторія Ч» - готівкою, про що свідчать квитанції до прибуткових касових ордерів.

Отриману від контрагентів сировину товариство переробило на крупи та борошно згідно актів переробки, які в подальшому були реалізовані оптовим покупцям.

Вказані первинні документи досліджувались податковою при проведенні перевірки; будь-яких порушень при їх складанні або підстав для визнання їх недійсними відповідачем не було виявлено та не відображено у акті перевірки. В акті перевірки відсутні відомості щодо того, що на момент проведення перевірки позивачем не надано до перевірки податкові накладні, або податкові накладні оформлені із порушеннями пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України. Більше того, позивачем доведено, що при укладенні договорів він переконався у тому, що підприємства-контрагенти були зареєстровані у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, а також зареєстровані як платники податку на додану вартість і мали право на видачу податкових накладних.

Колегія суддів вважає, що у разі невиконання контрагентом (іншими особами - учасниками господарських операцій з контрагентами позивача в ланцюгу постачання товару) добросовісного платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету, негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту та фактичного здійснення господарських операцій.

Більше того, жодна норма податкового законодавства не вимагає від платника податків контролювати законність державної реєстрації, видачі свідоцтва платника ПДВ, сплату до бюджету податків та ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба. Таким чином, сама по собі несплата податку продавцем (у томі числі і ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтвердили той факт, що під час здійснення господарської діяльності з безпосередніми контрагентами позивач був обізнаний про обставини діяльності його контрагентів.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюванний правочин).

Згідно ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочини, якщо його недійсність установлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Нікчемний правочин є недійсним на підставі закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Сама по собі наявність або відсутність у контрагентів окремих документів, транспортних засобів, нерухомості, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю.

Оскільки встановлено, що договори з контрагентами укладено у письмовій формі, виконання вказаних договорів підтверджується первинними документами, такими як видаткові та податкові накладні, тому суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що сторони договорів діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутків у відповідності до ст.3 ГК України. Укладені договори відповідають вимогам ст.203 ЦК України, не порушують публічний порядок, не спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, недійсність таких договорів прямо законом не встановлена, а також такі договори судом недійсними не визнавалися, а отже є чинними.

Відповідачем не надано до суду належних доказів, які б підтверджували відомості, викладені в акті перевірки №4309/235/24946176 від 12.12.2011р, складеного за результатами перевірки ТОВ ВКП «Оксамит, ЛТД». Більше того, сам по собі акт перевірки є лише документом, що фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, та не містить у собі доказової бази щодо виявлених у ході перевірки обставин, які повинні підтверджуватись первинними документами. Крім того, чинним законодавством України не визначені норми необхідних умов для здійснення того чи іншого виду господарської діяльності, у зв'язку з чим висновок щодо відсутності таких умов має оціночний характер, що базується на припущенні.

Колегія суддів вважає, що ДПІ при проведенні перевірки не надано належної оцінки наявним первинним документам позивача, невірно застосовано норми податкового законодавства, що призвело до прийняття незаконних податкових повідомлень-рішень.

При розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана відповідна правова оцінка. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

В силу ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 185, 195, 196, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2012 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст ухвали виготовлено 12.04.2013р.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Димерлій О.О.

Єщенко О.В.