Рішення

від 15.04.2013 по справі 3885-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.04.2013 Справа №5002-22/ 3885-2012

За позовом Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму»

до відповідача Комунального підприємства Ялтинської міської ради Ремонтно-експлуатаційної організації №3

про стягнення 453 200,04 грн

Головуючий суддя Калініченко А.А

Суддя Колосова Г.Г.

Суддя Гаврилюк М.П.

представники:

від позивача - Балюк М.І., довіреність № 7 від 03.01.13, представник; Лабуніна М.В., довіреність № 12 від 12.04.13, представник;

від відповідача - Круговенко А.І., довіреність № 31 від 12.01.12, представник;

СУТЬ СПОРУ: Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Комунального підприємства Ялтинської міської ради Ремонтно-експлуатаційної організації №3 про стягнення суми боргу в розмірі 410 460,90 грн, пені в розмірі 40 853,46 грн та перевитрату ліміту в розмірі 1 885,68 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем неналежним чином виконуються умови укладеного між сторонами договору про надання послуг з водопостачання та водовідведення № 667 від 16.07.2007, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.11.2012 порушено провадження у справі.

10.12.2012 представником Комунального підприємства Ялтинської міської ради Ремонтно-експлуатаційної організації №3 надано заперечення на позов, відповідно до якого відповідач зазначає, що формування тарифу на обслуговування будинків і споруд та прибудинкової території включено обслуговування тільки водопровідних мереж, які знаходяться в середині будівлі. Обслуговування інших мереж водопроводу та водовідведення в тариф не включається. Комунальне підприємство Ялтинської міської ради Ремонтно-експлуатаційної організації №3 здійснює свою діяльність виключно на підставі встановлених тарифів і переліку наданих послуг. Отже, відповідач обслуговує тільки ті мережі, які знаходяться в межах будинку, що знаходиться на балансі підприємства. Доказів того, що витіки води відбувалися в домоволодіннях відповідача позивачем суду не надано, у зв'язку з чим відповідач просить у задоволені позову відмовити.

Крім того, відповідачем надано заяву про застосування строку позовної давності.

24.12.2012 представником Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму» надано пояснення, відповідно до яких позивач пояснив, що відповідач зробив перевитрату встановлених лімітів водовідведення, за що йому був нарахований штраф відповідно до пункту 3.8. договору №667 від 16.07.2004 у розмірі 1885,68 грн.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.12.2012 продовжено строк розгляду спору на 15 днів до 14.01.2013.

14 січня 2013 року представником Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму» надано пояснення, відповідно до якого позивач зазначає, що нарахування сум заборгованості по несплаченим рахункам, нарахування пені та штрафу за перевищення ліміту водовідведення вважає правомірними, внаслідок чого просить стягнути їх на користь позивача.

14 січня 2013 року представником Комунального підприємства Ялтинської міської ради Ремонтно-експлуатаційної організації №3 надано пояснення, відповідно до яких відповідач стверджує, що між позивачем та відповідачем укладений договір № 667а від 01.08.2008 року, який по суті є зовсім іншим договором. За Договором № 667а від 01.08.2008 року відповідач є виконавцем послуг, а не споживачем, як вказує позивач. Споживачами послуг є власники або наймачі квартир. На підставі чого, комунальне підприємство просить відмовити у задоволені позову.

31.01.2013 у судовому засіданні відповідачем надані пояснення, відповідно до яких він пояснює, що договір №667а від 01.08.2006 фактично є доповненням до договору №667 від 16.07.2004, що найшло своє відображення в рішенні Господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.12.2007 у справі №2-2/13157-2007.

У судовому засіданні, призначеному на 31 січня 2013 року, за результатами розгляду справи було вирішено призначити її колегіальний розгляд. Склад колегії ухвалено визначити за допомогою автоматизованої системи документообігу суду.

За результатом автоматичного розподілу призначено колегію у справі: головуючий суддя - Калініченко А.А., члені колегії - судді Господарського суду Автономної Республіки Крим Колосова Г.Г. та Тітков С.Я.

В письмових поясненнях, які представник відповідача надав у судове засідання, відповідач нагадує, що між позивачем та відповідачем укладений договір № 667а від 01.08.2008 року, який по суті є зовсім іншим договором та зазначає, що показання з приладів обліку, на підставі яких позивач виставляє суму заборгованості у розмірі 450200,00 грн знімалися без представників відповідача. У зв'язку з чим, брати до уваги вірогідність зазначених позивачем показань загально будинкових водомірів не можна.

Ухвалою суду від 18 березня 2013 року, у зв'язку із відпусткою члена колегії Тіткова С.Я. призначено розгляд справи 5002-22/3885-2012 у колегіальному складі суддів: Головуючий суддя Калініченко А.А., судді учасники: Колосова Г.Г. та Гаврилюк М.П.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

16 липня 2004 року між Кримським республіканським підприємством «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму» (далі - водоканал) та Комунальним підприємством Ялтинської міської ради Ремонтно-експлуатаційної організації №3 (далі - абонент) був укладений договір про надання послуг з водопостачання та водовідведення № 667.

Відповідно до пункту 1 договору водоканал зобов'язується забезпечити абонента питною водою до місця приєднання останнього до міського водопроводу і надати послуги приймання стічних вод. Обсяги послуг водопостачання та водовідведення визначаються: а) згідно з лімітами, затвердженим місцевими органами виконавчої влади, б) за нормами, передбаченими технічними умовами, які абонент зобов'язаний отримати у водоканалі при приєднанні до міських мереж водопостачання та водовідведення або при збільшенні обсягів водопостачання та водовідведення.

Згідно пункту 2. договору абонент зобов'язується своєчасно сплачувати надані йому послуги з водопостачання та водовідведення, належним чином експлуатувати водопровідні та каналізаційні мережі, пристрої та прилади на них, які знаходяться у нього на балансі, для виділення лімітів водоспоживання на наступні роки надавати до 15 жовтня щорічно розрахунок потреби води окремо на комунальні та виробничі потреби.

Розрахунки за надані послуги здійснюються на підставі рахунків по затвердженим тарифам (пункт 3. договору).

Згідно підпункту 3.6. договору претензії на невірну виписку рахунків (обчислення суми, тарифікація, об'єм наданих послуг) заявляються водоканалу у письмовій формі не пізніше 5 днів з дня отримання рахунку, вказаного в цьому договорі. Неотримання водоканалом претензій у письмовому вигляді по наданим абоненту рахункам вважається підтвердженням правильності вказаних в них даних.

В матеріалах справи не міститься претензій по виставленим на оплату рахункам з боку відповідача до Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму».

З вищенаведеного суд може зробити висновок, що Комунальне підприємство Ялтинської міської ради Ремонтно-експлуатаційної організації №3 з виставленими рахунками було згідно.

Пунктом 15. договору передбачено, що договір укладений строком до 16 липня 2007 року, вступає в силу з дня його підписання та вважається продовженим на той же строк, якщо за місяць до закінчення строку не буде надано заяву від однієї із сторін про відмову від цього договору.

Так, суду не надані докази заперечень від жодної із сторін про відмову від договору про надання послуг з водопостачання та водовідведення № 667 від 16.07.2004.

За таких обставин, договір № 667 від 16.07.2004 є діючим.

Між Кримським республіканським підприємством «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму» та Комунальним підприємством Ялтинської міської ради Ремонтно-експлуатаційної організації №3 був укладений договір №667а щодо надання послуг водопостачання та водовідведення від 01.08.2006.

Відповідно до договору від 01.08.2006 позивач зобов'язався надати відповідачу відповідної якості послуги по централізованому холодному водопостачанню та водовідводу, а відповідач зобов'язався забезпечити надання послуг споживачам, та своєчасно сплачувати втрату води, що здійснилася з вини відповідача (п.1.1. договору).

При наявності витоків з загальнодомової мережі споживачі, які не мають квартирних засобів обліку, сплачують послуги по встановленим нормативам (нормам) за місяць, в якому ці витоки виявлені, а відповідач сплачує різницю між показниками домового водоміру та обсягами послуг, що віднесені на споживачів (п.3.2.2 договору).

Сторони також передбачили у вищенаведеному договорі, що позивач має право вимагати від відповідача оплату витоків води, що сталися в мережах відповідача за його виною (п.11 договору).

Суд не погоджується з твердженнями відповідача, що договір №667а щодо надання послуг водопостачання та водовідведення від 01.08.2006 по суті є зовсім іншим договором.

Так, рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.12.2007 у справі №2-2/13157-2007 залишеним в силі постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.03.2008 встановлено, що договір №667а від 01.08.2006 фактично є доповненням до договору №667 від 16.07.2004.

Відповідно до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

При подачі позову, позивач вказує, що у зв'язку з несвоєчасною та не повною оплатою за договором у відповідача виникла заборгованість за період 01.04.2007 по 21.08.2012 у розмірі 410460,90 грн.

Так, відповідачем у судовому засіданні надано заяву про застосування строку позовної давності, відповідно до якої відповідач просить застосувати позовну давність.

Згідно з статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, отже строк позовної давності за заявленими позивачем вимогами щодо стягнення заборгованості з надання послуг по водопостачанню та водовідведенню за період з 01.04.2007 по 06.11.2009 сплинув 06 листопада 2012 року. Доказів наявності поважних причин пропуску строків позовної давності позивач не надав.

Згідно частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин, суд відмовляє Кримському республіканському підприємству «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму» в частині стягнення з відповідача заборгованості з надання послуг по водопостачанню та водовідведенню за період з 01.04.2007 по 06.11.2009 у розмірі 172880,42 грн.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з Комунального підприємства Ялтинської міської ради Ремонтно-експлуатаційної організації №3 заборгованості з надання послуг по водопостачанню та водовідведенню підлягають задоволенню частково у розмірі 237580,48 грн.

Крім того, позивачем також заявлені вимоги про стягнення пені за несвоєчасну сплату послуг у розмірі 40 853,46 грн.

Пунктом 3.5. договору сторони передбачили, що відповідач зобов'язаний отримувати рахунки за комунальні послуги по водопостачанню та водовідведенню в абонентному відділі водоканалу 22 числа кожного місяця. Рахунок необхідно оплатити протягом 5-ти банківських днів. При несплаті рахунка у встановлений строк за кожний день прострочення нараховується пеня в розмірі 0,2%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ відповідно до ЗУ №543/96 від 22.11.1996.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом перевірено розрахунок пені, з яким суд погодитись не може внаслідок невірного розрахунку позивачем.

Отже, суд вважає за необхідне здійснити перерахунок пені, за шість місяців, що, в свою чергу, відповідає приписам частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Розрахунок пені здійснюється судом за наступною формулою:

Пеня = С х УСД : 100 : 366 х 2 х Д, де:

С - сума заборгованості за період,

УСД - облікова ставка НБУ на день прострочення,

366 - кількість днів на рік,

2 - подвійна облікова ставка НБУ

Д - кількість днів прострочення.

Таким чином, пеня розраховується наступним чином:

за лютий 2012 року 1162,19 грн х 7,75 :100 : 366 х 2 х 2 = 0,98 грн

за березень 2012 року не нараховується

за квітень 2012 року за період з 28.04.2012 по 08.05.2012 3344,87 грн х 7,5 :100 : 366 х 2 х 11 = 15,08 грн

за квітень 2012 року за період з 09.05.2012 по 07.11.2012 2264,35 грн х 7,5 :100 : 366 х 2 х 182 = 168,90 грн

за травень 2012 року не нараховується

за червень 2012 року не нараховується

за липень 2012 року не нараховується

Загальна сума пені за несвоєчасну сплату послуг з водопостачання та водовідведення складає 184,96 грн, у зв'язку з чим в задоволенні частини вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 40668,50 грн слід відмовити.

Вимоги позивача щодо стягнення перевищення ліміту в розмірі 1 885,68 грн підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 3.8. договору №677 від 16.07.2004 абонент не має права збільшувати використання води більш встановленого та затвердженого ліміту. При споживанні понад: а) встановлених і затверджених лімітів, б) норми, передбаченої технічними умовами, в) норми, встановленої в паспорті водокористувача, який додається до договору (додаток № 5), і в разі ненадання розрахунку потреби води (незатвердженому лімітом) такі обсяги водоспоживання і скидання стоків враховуються як такі, що перевищують ліміт і оплачуються в 5-ти кратному розмірі вартості 1 куб.м. води, стоків без ПДВ.

Згідно пункту 1.3 рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради обсяги водоспоживання та водовідведення встановлюються не вище за обсяги, узгодженими технічними умовами на підключення об'єкту до міських мереж водопроводу та каналізації.

16.09.2008 відповідачу було направлено лист за № 2899/10 з нагадуванням, що для встановлення ліміту водопостачання та водовідведення на 2009 рік необхідно надати в договірний відділ позивача копію технічних умов на підключення до мереж водопроводу та каналізації.

У 2009 року та 2010 року відповідач не надав до Кримському республіканському підприємству «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму» копії технічних умов та згідно з отриманими ним сповіщеннями 16.02.2009 та 05.02.2010 (т. 2 а.с. 31), поквартальні ліміти водоспоживання і водовідведення встановлені не були.

Як зазначає позивач, у вказані вище періоди відповідач перевищив встановлені ліміти водоспоживання та водопостачання, у зв'язку з чим відповідачу розрахована вартість спожитих послуг у розмірі 1885,68 грн (т. 1 а.с. 16).

Так, відповідно до розрахунку Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму» заборгованість відповідача за перевищення ліміту складає:

за 3 квартал 2009 року (01.10.2009) 738,72 грн;

за 4 квартал 2009 року (01.01.2010) 427,68 грн;

за 1 квартал 2010 року (01.04.2010) 719,28 грн.

Однак, у зв'язку з тим, що відповідачем було надано заяву про застосування строків позовної давності та у зв'язку з тим, що строк позовної давності по заборгованості за 3 квартал 2009 року (01.10.2009) у розмірі 738,72 грн сплинув 01.10.2012 і доказів наявності поважних причин пропуску строків позовної давності позивач не надав, суд відмовляє в частині задоволення вимог про стягнення перевищення ліміту в розмірі 738,72 грн.

Суд не погоджується з твердженнями відповідача, щодо балансової належності мереж.

Так, відповідно до пункту 3.2.2. договору №667а від 01.08.2006 при наявності витоків з загальнодомової мережі споживачі, які не мають квартирних засобів обліку, сплачують послуги по встановленим нормативам (нормам) за місяць, в якому ці витоки виявлені, а відповідач сплачує різницю між показниками домового водоміру та обсягами послуг, що віднесені на споживачів.

Пунктом 3.2.3. договору №667а від 01.08.2006 передбачено, що послуги сплачуються на підставі наданого рахунку, який виконавець зобов'язаний отримати в абонентському відділи виробника.

Згідно пункту 7.1. договору №667а від 01.08.2006 точками розподілу в яких здійснюється передача послуг від виробника до виконавця є:

водопостачання холодної води - обріз будівлі або місце підключення;

з водовідведення - контрольний колодязь.

Відповідно до пункту 7.2 договору №667а від 01.08.2006 межі відповідальності за стан та обслуговування водопровідних та каналізаційних мереж виконавця і виробника встановлюється актом розмежування балансової належності мереж та експлуатаційної відповідальності сторін (Додаток № 2).

Однак, як зазначає позивач у січні 2013 року Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму» надало відповідачу для підпису акти меж розподілу схеми на 82 адреси. До теперішнього часу жоден акт відповідачем не повернутий з підписом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Комунальне підприємство Ялтинської міської ради Ремонтно-експлуатаційної організації №3 ухиляється від виконання п. 7.2 договору № 667а від 01.08.2006.

Так, безпідставними є твердження відповідача щодо того, що засоби обліку, за якими веде розрахунок позивач не мають повірочних пломб.

Однак, в матеріалах справи містяться копії протоколів повірок водомірів, сплачених рахунків, акти виконаних робіт та лист Державного підприємства «Кримський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» від 28.01.2013 №0405/255, в якому зазначається, що Ялтинський філіал Державного підприємства «Кримський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» у 2009 році проводив повірку води на базі Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму» (т. 3 а.с. 21-27).

Згідно статті 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата судового збору підлягає покладанню на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 15 квітня 2013 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 82-84, 85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Комунального підприємства Ялтинської міської ради Ремонтно-експлуатаційної організації №3 на користь Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму» основної заборгованість в розмірі 237580,48 грн, пені в розмірі 184,96 грн та перевищення ліміту в розмірі 1146,96 грн.

3.Стягнути з Комунального підприємства Ялтинської міської ради Ремонтно-експлуатаційної організації №3 на користь Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму» 4778,25 грн судового збору.

4.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5.В задоволені позовних вимог в частині стягнення з Комунального підприємства Ялтинської міської ради Ремонтно-експлуатаційної організації №3 основної заборгованості у розмірі 172880,42 грн - відмовити.

6.В задоволені позовних вимог в частині стягнення з Комунального підприємства Ялтинської міської ради Ремонтно-експлуатаційної організації №3 заборгованості з перевищення ліміту у розмірі 738,72 грн - відмовити.

7.В задоволені позовних вимог в частині стягнення з Комунального підприємства Ялтинської міської ради Ремонтно-експлуатаційної організації №3 пені у розмірі 40668,50 грн - відмовити.

Головуючий суддя А.А. Калініченко

Суддя Г.Г. Колосова

Суддя М.П. Гаврилюк