Постанова

від 15.04.2013 по справі 920/27/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2013 р. Справа № 920/27/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А. , суддя Барбашова С.В. , суддя Білецька А.М.

при секретарі - Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідач - Кісіля А.В., дов. б/н від 17.01.2013 р. (копія у справі)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Комунального підприємства «Шляхрембуд» Сумської міської ради (вх. № 997С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 07.02.2013р. по справі № 920/27/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НПП-Машпром», м.Дніпропетровськ

до Комунального підприємства «Шляхрембуд» Сумської міської ради, м. Суми

про стягнення 32 623,70 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2013 р. позивач, ТОВ «НПП-Машпром», звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою до КП «Шляхрембуд» Сумської міської ради, в якій просив стягнути з відповідача інфляційні в розмірі 20 200,10 грн., 3% річних в сумі 12423,60 грн., а також судові витрати пов'язані з розглядом справи.

Рішенням господарського суду Сумської області від 07.02.2013 р. по справі №920/27/13 (суддя Моїсеєнко В.М.) позовні вимоги задоволені повністю. Стягнуто з КП «Шляхрембуд» Сумської міської ради на користь ТОВ «НПП-Машпром» 20200,10 грн. інфляційних збитків, 12423,60 грн. 3% річних, 1609,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Відповідач, КП «Шляхрембуд» Сумської міської ради, не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 07.02.2013р. по справі №920/27/13 повністю та прийняти рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. При цьому, заявник апеляційної скарги зазначає, що, на його думку, рішення прийняте господарським судом з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Позивач, ТОВ «НПП-Машпром», через канцелярію Харківського апеляційного господарського суду надіслав лист, в якому повідомив, що не має можливості бути присутнім в судовому засіданні та просив розглядати справи без його участі. Крім того, позивач просив рішення господарського суду Сумської області від 07.02.2013 р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Враховуючи належне повідомлення представників сторін про час та місце засідання суду та те, що явка сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу відповідача без участі представника позивача.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, господарським судом Сумської області було розглянуто справу №5021/1213/12 за позовом ТОВ «НПП-Машпром» до КП «Шляхрембуд» Сумської міської ради про стягнення 148545,88 грн. та за результатами розгляду було прийнято рішення, яким позовні вимоги задоволено і стягнуто з КП «Шляхрембуд» Сумської міської ради на користь ТОВ «НПП-Машпром» 148 545,88 грн. боргу та 2971,00 грн. судового збору. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.11.2012 р. зазначене рішення господарського суду Сумської області було залишено без змін.

При розгляді справи № 5021/1213/12 судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що відповідачем були порушені зобов'язання по своєчасній оплаті товару у розмірі 148 545,88 грн., поставленого позивачем згідно видаткової накладної №10072701 від 27.07.2010 р. Ця заборгованість в розмірі 148 545,88 грн. виникла 27 липня 2010 року та була погашена відповідачем лише 18 грудня 2012 року, на виконання рішення господарського суду.

Згідно з ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Звертаючись до господарського суду в межах провадження по справі №920/27/13, позивач ТОВ «НПП-Машпром» обґрунтував свої вимоги стосовно стягнення інфляційних та 3% річних тим, що чинне законодавство не пов'язує припинення грошового зобов'язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення.

Господарський суд Сумської області, приймаючи оскаржуване рішення про задоволення позовних вимог, посилався на те, що наявність судового рішення про задоволення вимог позивача у справі № 5021/1213/12 , яке не було виконано відповідачем до 18.12.2012р. включно, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін, не звільняє відповідача від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє позивача права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

В своїй апеляційній скарзі відповідач КП «Шляхрембуд» зазначив, що на його думку ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачає можливість стягнення сум інфляції та 3%річних на вимоги кредитора виключно разом з сумою боргу.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо своєчасної оплати за отриманий товар, є підставою для нарахування та стягнення з нього трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вищезазначена стаття встановлює правило, згідно якого боржник відповідає за прострочення грошового зобов'язання. Положення зазначеної статті не заперечує звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання, зокрема, також за період після прийняття судом відповідного рішення.

Як вже було зазначено судом першої інстанції, наведена правова позиція відображається в судовій практиці Вищого господарського суду України, Верховного суду України, інформаційних листах Вищого господарського суду України тощо.

Так, відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №0106/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, ст.9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою ст. 692 ЦК України, якою передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, в якій зазначається про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

Таким чином, наявність судового рішення про задоволення вимог позивача у справі № 5021/1213/12, яке не було виконано відповідачем до 18.12.2012р. включно, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін, не звільняє відповідача від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє позивача права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Приймаючи до уваги викладене вище, колегія суддів доходить висновку, що наведені відповідачем доводи в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного та правового обґрунтування, на їх підтвердження не було надано відповідних доказів, а господарський суд Сумської області дав належну юридичну оцінку обставинам справи та правильно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для скасування рішення господарського суду Сумської області від 07.02.2013 року по справі № 920/27/13 відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105, 110 Господарсько процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Шляхрембуд» Сумської міської ради, м. Суми залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 07 лютого 2013 року по справі № 920/27/13 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови підписано 12.04.2013 року.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.