Рішення

від 09.04.2013 по справі 910/4711/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4711/13 09.04.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Белактріс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрстальхолдинг»

про стягнення 136 396,87 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Усіченко І.Г. (представник за довіреністю від 09.01.2013р.);

від відповідача: Кравченко О.В. (директор);

Кучерявий Д.Й. (представник за довіреністю від 30.01.2012р.).

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Белактріс» (надалі - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрстальхолдинг» (надалі - відповідач) заборгованості на загальну суму 136 396,87 грн., в тому числі 134 651,94 грн. основного боргу, 1 206,33 грн. 3% річних та 538,60 грн. витрат від інфляції.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно виставленого відповідачем рахунку-фактури №СФ-00488 від 03.10.2012р. на поставку товару, позивачем було сплачено на користь відповідача грошові кошти в розмірі 134 651,94 грн., проте відповідачем в свою чергу не було здійснено поставку товару у кількості, погодженій за домовленістю сторін, відповідач перераховані кошти (попередня оплата) позивачу не повернув.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просив постановити рішення, яким припинити провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1. ст. 80 ГПК України. На підтвердження своїх вимог відповідачем було надано до матеріалів справи копію рішення господарського суду міста Києва від 05.02.2013р. у справі 5011-47/14487-2012.

Ухвалою від 14.03.2013р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі, присвоєно їй №910/4711/13, розгляд був призначений на 02.04.2013р., в яке представники позивача не з'явились, проте позивачем до суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи, в задоволенні якого судом було відмовлено, розгляд справи було відкладено до 09.04.2013р.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 09 квітня 2013 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03 жовтня 2012р. відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру №СФ-00488 на оплату арматури на загальну суму 134 651,94 грн.

На підставі виставленого відповідачем рахунку-фактури №СФ-00488 від 03.10.2012р. позивач перерахував відповідачу грошові кошти в сумі 134 651,94 грн., в якості попередньої оплати за арматуру, що підтверджується платіжним дорученням №858 від 04.10.2012р. (належним чином засвідчена копія банківської виписки знаходиться в матеріалах справи).

Відповідно до положень статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Як стверджує позивач у позовній заяві, що також не спростовано відповідачем, останній не поставив товар в кількості, визначеній рахунком-фактурою №СФ-00488 від 03.10.2012р. на загальну суму 134 651,94 грн., у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача грошових коштів (попередньої оплати) в сумі 134 651,94 грн.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає з договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язаний прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (стаття 662 ЦК України).

Статтею 663 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення коштів вих. №13/11 від 13.11.2012р. (належним чином засвідчені докази направлення вимоги знаходяться в матеріалах справи), яка згідно рекомендованного повідомлення про вручення поштового відправлення №01032 2917761 7 була отримана відповідачем 23.11.2012р.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження задоволення відповідачем вказної вимоги позивача.

Щодо тверджень відповідача про безпідставність даних позовних вимог з огляду на наявність рішення господарського суду міста Києва від 05.02.2013р. у справі №5011-47/14487-2012, яким, на думку відповідача, спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав вирішено, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.02.2013р. у справі 5011-47/14487-2012 встановлено безпідставність та необґрунтованість тверджень відповідача про те, що ним було здійснено поставку арматури позивачу згідно рахунку-фактури № СФ-00488 від 03.10.2012, що на думку відповідача підтверджується видатковою накладною № РН-000207 від 05.10.2012, оскільки накладна № РН-000207 від 05.10.2012 на суму 134 651,94 грн. не містить ані підпису уповноваженого представника позивача, ані відтиску печатки юридичної особи позивача.

Суд критично відноситься до доводів відповідача про те, що провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки відповідно до п. 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Приписи частини четвертої статті 22 ГПК не застосовуються під час розгляду справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій. Передбачені нею права можуть бути використані позивачем також під час нового розгляду справи в першій інстанції після скасування рішення і передачі у встановленому порядку справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Якщо розгляд справи здійснюється спочатку, то позивач також вправі змінити підставу або предмет позову до початку повторного розгляду справи по суті.

Отже, керуючись викладеним, з огляду на те, що в даному випадку розгляд справи відбувається з урахуванням доказів, які не були використані позивачем в справі №5011-47/14487-2012, доводи відповідача про припинення провадження у справі №910/ 4711/13 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України є необґрунтованими в розумінні ст.ст. 32-34 ГПК України.

Окрім того, відповідачем не надано до матеріалів справи належних та допустимих доказів на підтвердження поставки товару, визначеного у рахунку-фактурі №СФ-00488 від 03.10.2012 та не наведено доводів необгрунтованості позовних вимог.

З урахуванням вище викладеного, оскільки факт наявності боргу у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем обґрунтовано не спростований, позовні вимоги про стягнення з останнього суми основної заборгованості в розмірі 134 651,94 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача суму 3% річних в розмір 1 206,33 грн. та суму витрат від інфляції в розмірі 538,60 грн.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наведені позивачем розрахунки 3% річних та витрат від інфляції, суд вважає їх обґрунтованими, складеними у відповідності до ст. 625 ЦК України та листа Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 03.04.97р. №62-97р., а відтак позовні вимоги у частині стягнення з відповідача 3% річних та витрат від інфляції підлягають задоволенню.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі та стягненню з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 134 651,94 грн., 3% річних у розмірі 1 206,33 грн. та витрат від інфляції у розмірі 538,60 грн.

Судовий збір позивача у розмірі 2 727,94 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрстальхолдинг» (код ЄДРПОУ 37770825, адреса: 01021, м. Київ, вул. М.Грушевського, 28/2, н.п. 43) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Белактріс» (код ЄДРПОУ 35612272, адреса: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Кирпоноса, 5) суму основного боргу в розмірі 134 651,94 грн. (сто тридцять чотири тисячі шістсот п'ятдесят одну гривню 94 копійки), 3% річних у розмірі 1 206,33 грн. (одну тисячу двісті шість гривень 33 копійок), витрати від інфляції у розмірі 538,60 грн. (п'ятсот тридцять вісім гривень 60 копійок) та судовий збір у розмірі 2 727,94 грн. (дві тисячі сімсот двадцять сім гривень 94 копійки).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.04.2013р.

Суддя С.М. Морозов