Постанова

від 12.04.2013 по справі 18/2101/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2013 р. Справа № `18/2101/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І. , суддя Терещенко О.І. , суддя Тихий П.В.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - Доргова Г.В., дов. б/н від 01.04.2013 року

відповідача - не з'явився

третьої особи - не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 489 П/1-18) на рішення господарського суду Полтавської області від 14.01.2013 року у справі № 18/2101/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мажепа", с. Засулля Лубенського району Полтавської області,

до Підприємства "Лубенський ринок Полтавської облспоживспілки", м. Лубни Полтавської області,

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача, - Полтавська обласна спілка споживчих товариств, м. Полтава,

про визнання права власності,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мажепа", позивач, звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Підприємства "Лубенський ринок Полтавської облспоживспілки", відповідача, про визнання права власності на нерухоме майно - будівлю (приміщення) магазину по вул. Гомона,16 міста Лубни Полтавської області загальною площею 80,8 кв. м.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 14.01.2013 року у справі № 18/2101/12 (суддя Кльопов І.Г.) у задоволенні позову відмовлено.

Позивач не погодився з вказаним рішенням господарського суду першої інстанції, оскільки вважає його прийнятим з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване ним рішення скасувати, прийняти нове рішення про задоволення повністю його позовних вимог.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що вартість об'єкта оренди на дату укладення договору становила 3 237,57 грн., а в результаті здійсненого позивачем за згодою відповідача поліпшення були затрачені кошти на суму 299 727.81 грн,. що в 92 рази перевищує початкову вартість орендованого майна, тому, позивачем створено нову річ, у зв"язку з чим, з урахуванням положень пункту 3.4.3. договору оренди від 01.05.2012р. №124, статей 328, 331, пункту 4 статті 332, статей 392, 778 Цивільного кодексу України, статті 144 Господарського кодексу України позивач набуває право власності щодо такого майна.

Також, звертає увагу на те, що господарським судом не враховано той факт, що нерухомість, право власності на яку позивач просить визнати за ним, за своїми якісними та юридичними ознаками згідно зі статтями 179, 332 Цивільного кодексу України є річчю, яка зазнала переробки внаслідок проведення позивачем на законних підставах її реконструкції та переобладнання.

При цьому зазначає, що статтею 332 Цивільного кодексу України передбачено, що переробкою є використання однієї речі, в результаті чого створюється нова річ і якщо вартість переробки і створеної нової речі істотно перевищує вартість матеріалу, право власності на нову річ набуває за її бажанням особа, яка здійснила таку переробку. А тому в даному випадку позивачем не здійснювалось будівництво нової будівлі, а здійснювалась реконструкція наявного майна, що слід розцінювати як переробку.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 11.02.2013 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Медуниця О.Є.) апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 27.02.2013 року на 10:30 год.

Розпорядженням голови Харківського апеляційного господарського суду від 26.02.2013 року для розгляду даної справи було сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В. у зв"язку із хворобою судді Медуниці О.Є.

Пунктом 3.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2012 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що у разі зміни складу суду (в тому числі з одноосібного на колегіальний, навіть якщо до складу колегії суддів входить суддя, який раніше одноособово розглядав дану справу), спочатку починається й перебіг строку вирішення спору. Продовження цього строку можливе у порядку і з підстав, зазначених у частині третій статті 69 ГПК України.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що строк розгляду апеляційної скарги після винесення розпорядження голови Харківського апеляційного господарського суду від 26.02.2013 року про зміну складу колегії суддів для розгляду цієї справи починається заново.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27.02.2013 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В.) розгляд справи було відкладено на 03.04.2013 року у зв"язку із неявкою в судове засідання представника відповідача та необхідністю витребувати у сторін додаткові докази у справі.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03.04.2013 року розгляд справи було відкладено на 11.04.2013 року на 12:00 год.у зв"язку із неявкою в судове засідання представників відповідача та третьої особи.

Представник позивача у судових засіданнях 27.02.2013 року, 03.04.2013 року та 11.04.2013 року підтримав апеляційну скаргу.

Третя особа у відзиві на апеляційну скаргу та її представник у судовому засіданні 03.04.2013 року проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Свої заперечення обгрунтовує тим, що проведені позивачем перепланування, переобладнання приміщення, в тому числі надання об"єкту нового функціонального призначення в межах існуючої капітальної будівлі не призвели до створення нової речі і право власності на нерухомість виникає в результаті створення нової речі, а не її переробки. До того ж, як зазначає третя особа, момент виникнення права власності пов"язаний із прийняттям до експлуатації об"єкта завершеного будівництва.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання 11.04.2013 року не з"явилися, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце його проведення, про що свідчить штамп на зворотньому боці ухвали, якою було призначено розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні про відправлення її копій сторонам та третій особі і є доказом належного повідомлення учасників спору про дату, час та місце судового засідання відповідно до пунктів 3.5.2., 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України та відповідно до пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

А тому колегія суддів розглядає апеляційну скаргу за відсутності представників відповідача та третьої особи за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши усні пояснення представників позивача та третьої особи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладених в рішенні висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, між Підприємством "Лубенський ринок Полтавської облспоживспілки", орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мажепа" 01.05.2012 року, орендарем, було укладено договір оренди об"єкта нерухомості за №124 (далі договір оренди), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування приміщення магазину загальною площею 80,8 кв.м., що знаходиться за адресою: 37500, Полтавська область, м.Лубни, вул. Гомона,16 (п.п. 1.1, 1.2, 1.3 договору).

Згідно з пунктом 1.6 договору оренди оціночна вартість об"єкта оренди на дату договору становить 3237,57 грн.

Відповідно до акту приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 01.05.2012р. об"єкт оренди було передано орендарю та зазначено, що приміщення потребує ремонту.

Пунктом 3.4.3. договору оренди передбачено, що орендар має право за власні кошти, за погодженням з орендодавцем, проводити капітальний ремонт, реконструкцію об'єкта оренди, що призведе до створення нової речі. Реконструкцію пов'язану з переплануванням перегородок та інше, що тягне необхідність зміни поверхневого плану, - здійснювати відповідно до проектно-кошторисної документації. Капітальний ремонт, реконструкція та перепланування об'єкта оренди проводяться за кошти орендаря та підлягають відшкодуванню орендодавцем.

07 травня 2012 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Мажепа» було надано лист №5/А Підприємству «Лубенський ринок Полтавської облспоживспілки», в якому було викладено прохання щодо надання дозволу на проведення капітального ремонту (реконструкцію пов'язану з переплануванням перегородок та інше), за власні кошти орендаря, приміщення магазину загальною площею 80,8 кв. м., яке знаходиться за адресою: 37500, Полтавська область, м. Лубни, вул. Гомона, 16 та усунення недоліків виявлених комісією.

Відповідно до частини 3 статті 773 Цивільного кодексу України наймач має право змінити стан речі, переданої йому у найм, лише за згодою наймодавця.

09 травня 2012 року позивач отримав від відповідача дозвіл (№288/1 від 09.05.2012р.) на проведення капітального ремонту та реконструкції об'єкта оренди (реконструкцію пов'язану з переплануванням перегородок, будівництво водопровідної та каналізаційної мережі, обладнання пожежної та охоронної сигналізації та інше) і благоустрою прилеглої території за власні кошти орендаря, приміщення магазину загальною площею 80,8 кв.м., яке знаходиться за адресою: 37500, Полтавська область, м. Лубни, вул. Гомона, 16 та усунення недоліків виявлених комісією.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було замовлено та розроблено робочий проект реконструкції приміщення магазину на Підприємстві «Лубенський ринок Полтавської облепоживспілки» по вул. Гомона, 16 в м. Лубни, Полтавської області.

Згідно з наданим відповідачем дозволом в період оренди (найму) Товариством з обмеженою відповідальністю «Мажепа» було проведено капітальний ремонт та реконструкцію об'єкта оренди (реконструкцію пов'язану з переплануванням перегородок, будівництво водопровідної та каналізаційної мережі, обладнання пожежної та охоронної сигналізації та інше) і благоустрою прилеглої території за власні кошти на суму 299 727,81 грн.

04 жовтня 2012 року між орендарем та орендодавцем було складено акт приймання здійснених невід'ємних поліпшень орендованого майна, відповідно до якого орендар згідно з дозволом, наданим орендодавцем правомірно здійснив невід'ємні поліпшення об'єкту оренди на суму 299 727,81 грн.

Позивач в обгрунтування позову посилається на те, що вартість об'єкта оренди на дату складання договору становила 3 237,57 грн., а в результаті здійсненого за згодою відповідача поліпшення позивачем були затрачені кошти в сумі 299 727.81 грн., що в 92 рази перевищує початкову вартість орендованого майна.

У зв"язку з цим позивач вважає, що ним створено нову річ, на яку він має право власності відповідно до положень статей 332, 392, 773, 778 Цивільного кодексу України.

Місцевий господарський суд, відмовляючи в позові, посилався на норми статей 192, 331, 332, 778 Цивільного кодексу України та зазначив, що проведення капітального ремонту, внутрішнє перепланування, переобладнання приміщення, у тому числі надання об"єкту нового функціонального призначення в межах існуючої капітальної будівлі не може призвести до створення нової речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будівлі, споруди тощо) виникає в момент завершення будівництва даного об'єкта, а не впроцесі переробки та з моменту прийняття його до експлуатації.

Однак, колегія суддів не може погодитися із таким висновком місцевого господарського суду, зважаючи на таке.

01 травня 2012 року між Підприємством «Лубенський ринок Полтавської облспоживспілки» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мажепа» (орендар) було укладено договір оренди № 124 об'єкта нерухомості, а саме : приміщення магазину загальною площею 80,8 м. кв., яке знаходиться за адресою: 37500, Полтавська область, м. Лубни, вул. Гомона, 16.

За актом приймання передачі основних засобів від 01 травня 2012 року, вказаний в договорі об'єкт оренди було передано орендодавцю та зазначено його характеристику, а саме: одноповерхова будівля, зовнішні стіни металоконструкція, цегла. Фасад без зовнішнього декоративного оздоблення. Покрівля черепиця (потребує заміни). Перекриття дерев'яне (від вологи пошкоджене грибком та місцями прогнило). Вхідні двері залізні, стеля підбита ДВП, стіни-штукатурка з тріщинами і глибокими пошкодженнями поверхні, підлога облицьована плиткою місцями значно пошкоджена. Інженерне обладнання: водопровід, каналізація. опалення, вентиляція відсутні, внутрішня електромережа потребує ремонту та відключена від зовнішнього електропостачання. Комісією було встановлено, що приміщення потребує ремонту.

Вартість об'єкта оренди на дату складання договору становила 3 237,57 грн.

Згідно зі статтею 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. При цьому, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Отже, місцевий господарський суд при вирішенні даного спору не взяв до уваги той факт, що пунктом 3.4.3. Договору оренди об'єкту нерухомості передбачено, що орендар має право за власні кошти, за погодженням з орендодавцем, проводити капітальний ремонт, реконструкцію об'єкта оренди, що призведе до створення нової речі. Реконструкцію пов'язану з переплануванням перегородок та інше, що тягне необхідність зміни поверхневого плану -здійснювати відповідно до проектно-кошторисної документації. Капітальний ремонт, реконструкція та перепланування об'єкта оренди проводяться за кошти орендаря та підлягають відшкодуванню орендодавцем, а в разі створення нової речі - згідно норм статті 778 Цивільного кодексу України.

07 травня 2012 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Мажепа» було надано лист №5/А Підприємству «Лубенський ринок Полтавської облепоживспілки» з проханням щодо надання дозволу на проведення капітального ремонту (реконструкцію пов'язану з переплануванням перегородок та інше), за власні кошти орендаря, приміщення магазину загальною площею 80,8 кв.м., яке знаходиться за адресою 37500. Полтавська область, м. Лубни, вул. Гомона, 16 та усунення недоліків, виявлених комісією.

Відповідно до частини З статті 773 Цивільного кодексу України наймач має право змінити стан речі, переданої йому у найм, лише за згодою наймодавця.

Також суд першої інстанції не звернув уваги на те, що 09 травня 2012 року позивачем отримано дозвіл на проведення капітального ремонту та реконструкції об'єкту оренди (реконструкцію пов'язану з переплануванням перегородок, будівництво водопровідної та каналізаційної мережі, обладнання пожежної та охоронної сигналізації та інше) і благоустрою прилеглої території за власні кошти орендаря, приміщення магазину загальною площею 80.8 кв.м, яке знаходиться за адресою: 37500. Полтавська область, м. Лубни, вул. Гомона. 16 та усунення недоліків виявлених комісією.

Окрім того, позивачем було замовлено та розроблено робочий проект реконструкції приміщення магазину на Підприємстві «Лубенський ринок Полтавської облепоживспілки» по вул. Гомона, 16 в м. Лубни Полтавської області.

Таким чином, відповідно до наданого дозволу, в період оренди Товариством з обмеженою відповідальністю «Мажепа» було проведено капітальний ремонт та реконструкцію об'єкта оренди (реконструкцію), пов'язану з переплануванням перегородок, будівництво водопровідної та каналізаційної мережі, обладнання пожежної та охоронної сигналізації та інше) і благоустрою прилеглої території за власні кошти на суму 299 727.81 грн.

Відповідно до статті 778 Цивільного кодексу України наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наимодавця. Якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наимодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положення статті 328 Цивільного кодексу України передбачають, що право власності набувається на підставах, які не заборонені законом.

Згідно зі статтею 144 Господарського кодексу України майнові права суб'єкта господарювання можуть виникати, зокрема, внаслідок створення майна.

Відповідно до пункту 4 статті 332 Цивільного кодексу України якщо вартість переробки і створеної нової речі істотно перевищує вартість матеріалу, право власності на нову річ набуває за її бажанням особа, яка здійснила таку переробку.

З матеріалів справи також вбачається, що 04 жовтня 2012 року між орендарем та орендодавцем було складено акт приймання здійснених невід'ємних поліпшень орендованого майна, відповідно до якого орендар згідно з дозволом, наданим орендодавцем, правомірно здійснив невід'ємні поліпшення об'єкту оренди на суму 299 727.81 (двісті дев'яносто дев'ять тисяч сімсот двадцять сім гривень 81 коп.).

Беручи до уваги, що вартість об'єкта оренди на дату договору становила 3 237,57 грн., а в результаті здійсненого поліпшення позивачем були затрачені кошти на суму 299 727.81 грн., що в 92 рази перевищує початкову вартість орендованого майна, на думку колегії суддів позивачем створено нову річ.

За актом приймання здійснених невід'ємних поліпшень орендованого майна за договором оренди об'єкта нерухомості від 01.05.2012 року орендар згідно з дозволом, наданим орендодавцем, правомірно здійснив невід'ємні поліпшення об'єкту оренди на суму в сумі 299 727.81 грн. та здійснив капітальний ремонт (поліпшення) об'єкта оренди.

Згідно зі статтями 179, 332 Цивільного кодексу України нерухоме майно, право власності на яке просить визнати позивач, є річчю, яка зазнала переробки внаслідок проведення позивачем на законних підставах її реконструкції та переобладнання.

При цьому, чинне законодавство не надає визначення нової речі, створеної в процесі переробки старої речі, однак, на думку колегії суддів, позивачем доведено, що під час реконструкції змінилась у сторону збільшення загальна площа магазину за рахунок розширення стін та перекриття, здійснено заміну елементів підлоги та крівлі, змінено архітектурний вид об'єкту за рахунок зміни фасаду будівлі магазину, так як цього вимагав процес реконструкції.

Стаття 332 Цивільного кодексу України регулює правовідносини щодо набуття права власності на перероблену річ. Зокрема за цією статтею переробкою є використання однієї речі, в результаті чого створюється нова річ.

Позивачем не здійснювалось будівництво нової будівлі, а здійснювалась реконструкція наявного майна, що слід розцінювати як переробку.

Якщо вартість переробки і створеної нової речі істотно перевищує вартість матеріалу, право власності на нову річ набуває за її бажанням особа, яка здійснила таку переробку.

Частиною 4 статті 332 Цивільного кодексу України визначено умови, за наявності яких специфікатор може стати власником нової речі, а саме: 1) добросовісність специфікатора: 2) вартість переробки і створеної нової речі істотно перевищує вартість матеріалу; 3) бажання специфікатора щодо набуття права власності на нову річ.

Добросовісність позивача полягає в отриманні дозволу на реконструкцію у власника нерухомості, яким є відповідач, що підтверджується свідоцтвом про право власності серії САЕ 246491, виданим відповідачеві Виконавчим комітетом Лубенської міської ради 25.03.2011 року (том І, а.с. 97). Вартість переробки в 92 разів більше за вартість приміщення магазину до його реконструкції, що підтверджується: довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2012 року, актами приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2012 року, підсумковими відомостями ресурсів (витрат по факту) (том І, а.с. 36-90).

Отже, позивач має законні підстави для набуття права власності на магазин.

Окрім того, 09 жовтня 2012 року позивачем було надано відповідачу лист №27, в якому зазначалося, що орендарем в результаті проведеного в період оренди капітального ремонту та реконструкції об'єкту оренди створено нову річ на базі орендованого майна, що зазнало суттєвих змін та перетворень, що підтверджується актом від 04.10.2012 р. приймання здійснених невід'ємних поліпшень орендованою майна за договором оренди об'єкта нерухомості від 01.05.2012 року та що, керуючись,статтями 778 Цивільного кодексу України ,позивач вимагає повернення коштів в сумі 299 727.81 грн. або оформлення права власності на нерухоме майно.

Також, у жовтні 2012 року з позовом про визнання права власності на нову річ позивач звернувся до суду у даній справі №18/2101/12.

Статтею 392 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до статті 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка створена особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, створення позивачем пової речі на базі орендованого майна з іншим плануванням, фізичними, технічними, вартісними характеристиками функціонального призначення, за наявністю належної згоди орендодавця майна на вчинення таких поліпшень, є підставою для визнання за позивачем права власності на орендоване ним майно, що відповідає вартості його витрат на поліпшення речі.

Відповідно до пункту 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року " Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", звертаючись з клопотанням про витребування доказів до суду апеляційної інстанції, заявник, з огляду на вимоги частини першої статті 101 ГПК України , повинен також обґрунтувати неможливість подання цих доказів до місцевого господарського суду. Така неможливість може бути зумовлена, зокрема, тим, що: сторона (сторони) заявляла в місцевому господарському суді клопотання про витребування в інших осіб відсутніх у неї (них) доказів, але зазначеним судом таке клопотання не задоволено; на час прийняття рішення місцевим господарським судом заявникові не було і не могло бути відомо про існування відповідних доказів; докази з'явилися після розгляду справи судом першої інстанції. Відповідне клопотання має заявлятися (подаватися) в письмовій формі.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії (стаття 36 ГПК України ).

Згідно із наданим позивачем на вимогу апеляційного господарського суду звітом ПП "Лубнитехбуд" (ліц. АВ №475594), затвердженим 03.05.2012 року, після аналізу отриманих даних при візуальному огляді, вимірах приладами, контрольних вимірів конструктивних елементів стан основних конструкцій нежитлової будівлі приміщення магазину по вул. Гомона, 16 в м. Лубни Полтавської області - задовільний та було встановлено можливість перепланування нежитлової будівлі приміщення магазину, яка не призведе до погіршення експлуатаційних характеристик нежитлової будівлі, а саме: влаштування дверного прорізу; 2) влаштування перегородки з гіпсокартону по металевому каркасу; демонтаж перегородок. Після перепланування нежитлової будівлі приміщення магазину вплив на несучі конструкції нежитлової будівлі відсутній.

Колегія суддів вважає даний технічний висновок спеціалізованого ліцензованого підприємства належним доказом того, що реконструйоване нерухоме майно відповідає всім державним будівельним, пожежним, санітарно-епідеміологічним нормам і не порушує права інших осіб, а також що об'єкт будівництва придатний для подальшої експлуатації за призначенням.

При цьому, такий висновок колегії суддів відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Вищого господарського суду України від 10.04.2012 року у справі №57/257-08.

Крім того, третьою особою на вимогу апеляційного господарського суду надавалися копії статутних документів Підприємства "Лубенський ринок Полтавської облспоживспілки" та його засновника - Полтавської спілки споживчих товариств.

Так, з пунктами 1.2, 2.2.10, 4.1, 5.1 статуту позивача (з урахуванням змін та доповнень до статуту від 24.02.2010 року) він є юридичною особою, вищим органом управління якої є Правління облспоживспілки. Одним із предметів діяльності позивача є передача в оренду об"єктів нерухомості, транспортних засобів, обладнання, устаткування та іншого майна, при цьому, він наділений правом від свого імені укладати договори, контрати, здійснювати інші юридичні дії, набувати майнові і немайнові права, нести відповідальність, бути позивачем і відповідачем у судових органах та третейському суді.

Вказане спростовує висловлене у судових засіданнях преставником третьої особи твердження про обов"язковість отримання відповідачем у третьої особи як у засновника згоди на здійснення позивачем поліпшень орендованого майна.

Оскільки вказані додаткові докази надавалися позивачем та третьою особою на виконання вимог ухвали апеляційного господарського суду для всебічного та повного розгляду справи, колегія суддів долучає вказані докази до матеріалів справи відповідно до частини 1 статті 101 ГПК України та пункту 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року " Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, неповністю дослідив обставини, які мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права, а тому вказане рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким позов слід задовольнити.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 14.01.2013 року у справі № 18/2101/12 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Мажепа" (37552, Полтавська область, Лубенський район, с. Засулля, вул. Комсомольська, 63, код ЄДРПОУ 37981385, п/р 26002100047313 в "Райффайзен банк "Аваль", МФО 331605) право власності на нерухоме майно: будівлю (приміщення) магазину загальною площею 80,8 кв.м., яка знаходиться за адресою: 37500, Полтавська область, м. Лубни, вул. Гомона,16.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 16.04.2013 року.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Тихий П.В.