Ухвала

від 09.04.2013 по справі 2а-397/11/12/0170

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-397/11/12/0170

09.04.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дугаренко О.В.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Мунтян О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (головуючого судді Котарева Г.М. ) від 06.10.11 у справі № 2а-397/11/12/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Софтекспресс" (Шосе Героїв Сталінграда, буд.4 корп.1 кв.80,Керч,Автономна Республіка Крим,98329)

до Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби (вул. Борзенко 40,Керч,Автономна Республіка Крим,98300)

про визнання перевірки протиправною, визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.10.2011 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Софтекспресс" до Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби - задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення : від 18.11.2010 № 0001612304/0 та від 27.12.2010 № 0001612304/1 щодо визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 4454,00грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2227,00 грн.; від 18.11.2010 № 0001602304/0 та від 27.12.2010 № 0001602304/1 щодо визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 6681,0 грн., та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1336,20 грн. Стягнуто з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Софтекспрес»(98300, м. Керч, вул. Шосе Героїв Сталінграда, 4 , кВ.80, ідентифікаційний код 32165265) 3,40грн.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.10.2011, прийняти нове рішення по справі

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 09.04.2013 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку. Від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи у його відсутність.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Софтекспрес» відносно правових відносин з платником податку ПП «Мірам-М» за квітень-червень 2010 року. За результатами перевірки відповідачем складено Акт № 1536/23-4/32165265 (далі -Акт перевірки) ( т.1 а.с.18).

На підставі Акту перевірки на адресу позивача направлено податкові повідомлення рішення від 18.11.2010 № 0001612304/0 щодо визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 4454,00грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2227,00 грн. (т.1 а.с.36), № 0001602304/0 щодо визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 6681,0 грн., та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1336,20 грн.( т.1 а.с.37)..

Згідно ч. 1 ст.11/1 Закону № 509 "Про державну податкову службу в Україні" (далі Закон № 509) плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.

Відповідно до ч.6 ст. 11/1 Закону № 509 позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності такої обставини: за наслідками перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків законів України про оподаткування, валютного законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту; у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем було проведено невиїзну перевірку, яка не передбачає наявності наказу та направлення на перевірку, як обов'язкової умови для проведення перевірки. Крім того, позивачем самостійно надано до податкового органу документи, щодо фінансово-господарських відносин з ПП «Мірам-М», що підтверджується на стор.3 Акту перевірки.

Отже, позовна заява в частині визнання протиправною перевірку, правомірно не задоволена судом першої інстанції.

З акту перевірки вбачається, що позивачем необґрунтовано сформовано податковий кредит з ПДВ у квітні -червні 2010 року за рахунок операцій з ПП «Мірам-М» на суму 4454,00 грн.

Між ПП «Мірам-М» та ПП Антарес-М» та ТОВ «Софтекспрес» укладено договір про відступлення права вимоги від 30.04.2010 № 7 (т.1 а.с.42), відповідно до якого переказником є ПП «Антарес-М», наступником - ПП «Мірам-М», кредитором - ТОВ «Софетекспрес».

У ПП «Антарес-М» виникла заборгованість перед ТОВ «Софетекспрес» щодо відвантаження товару на суму 10600,00 грн., яку передано ПП «Мірам-М», у якого в свою чергу виникли зобов'язання з відвантаження на адресу позивача товару на ту ж саме суму.

Відповідно до рахунків-фактур та видаткових накладних позивач набув права власності на товари промислового призначення в квітні 2010 р. на загальну суму 7800,00 грн. та 2799,96 грн., в травні 2010 - 3261,00 грн. та 3263,00 грн., червні 2010 - 9600,00 грн.

Оплата товару в тому числі й ПДВ підтверджується банківськими виписками (т.1 а.с.58,68-70,76), та відображена в бухгалтерському обліку по рахунку № 631 «Розрахунки з постачальниками» ( т.1 а.с. 51,61,72).

Отримання товару відображено в бухгалтерському обліку позивача по рахунку 20.1 «Сировина та матеріали» (т.1 а.с.71,60,50), згідно з яким придбані товари на кінець звітного періоду рахувались в залишках.

Відповідачем не спростовується факт оплати товару в тому числі й ПДВ позивачем на адресу ПП «Мірам-М».

Відповідачем також вказано в акті перевірки, що на отримання товару позивачем було оформлено довіреності, що підтверджено під час судового розгляду , копія якого залучена до матеріалами справи (т.1 а.с.230) .

Проте, відповідачем встановлено відсутність товаро-супроводжуючих документів.

Відповідач зробив висновки про безпідставність включення сум ПДВ по операціях з ПП «Мірам-М» на загальну суму 4454,00 грн. у зв'язку з невідображенням в податковому обліку ПП «Мірам-М» відповідних податкових зобов'язань, та за даними ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва відсутність у ПП «Мірам-М» основних засобів для здійснення господарських операцій з купівлі-продажу товарів, відсутність найманих працівників, як наслідок здійснення операцій, які не спрямовані на настання правових наслідків та суперечать інтересам держави (а.с.).

Також відповідачем зазначено, що ПП «Мірам-М» має по ланцюгу постачання в якості контрагента ПП «Беремет», операцій з яким визнано нікчемними.

Наприкінці акту перевірки (стор.10), відповідачем зроблено висновок про завищення валових витрат у 1-му півріччі 2010 по тим самим операціям на загальну суму 26724,00 грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 6681,00 грн.

Ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначає, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій , матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до п.5.2.1 п. 5.2. ст.5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну). П.п. 5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначає, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Уразі знищення або зіпсування зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів .

Частинам 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до Довідки з ЄДРПОУ № 191327 до основних видів економічної діяльності позивача за КВЕД віднесено: будування та ремонт суден, роздрібна торгівля офісним та комп'ютерним забезпеченням, освіта дорослих та інші види освіти, оптова торгівля залізними виробами, водопровідними та опалювальним устаткуванням, електромонтажні роботи.

Згідно п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під господарською діяльністю розуміється будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Судом першої інстанції встановлено, що товар, придбаний у ПП «Мірам-М» був використаний під час проведення робіт по операціями з КП «Аршинцево», Керченським державним морським технологічним університетом, ЗАТ «Камиш-Бурун», Керченським судоремонтним заводом, Заводом «Залів», що підтверджується матеріалами справи (т.1а.с.235-261,т.2 а.с.1-67).

Судом першої інстанції досліджено документи щодо формування валових витрат позивача по взаємовідносинам з ПП «Мірам-М», та встановлено, що фони підтверджуються відповідним документами бухгалтерського обліку.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що в порушення Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. № 327, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за № 925/11205 в акті перевірки відповідачем не зазначено які саме порушення допустив позивач в частині формування валових витрат.

Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платнику податку у звітному (податковому) періоді, визначена згідно з Законом, а податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду , визначена цим законом. При цьому датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, законодавчо встановлені лише вимоги до часу складання податкової накладної - вона повинна бути складена у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

Підпункт 7.4.1 п.7.4 ст. 7 вищевказаного Закону (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Викладена норма закону свідчить про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Оскільки суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність доводів відповідача про завищення позивачем валових витрат за вказаною господарською операцією, висновки відповідача про заниження податкового кредиту на вказану суму також не відповідають зазначеним приписам Закону України «Про податок на додану вартість».

Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як вбачається з акту перевірки, позивачем, в порядку ЦК України, були укладені договори та здійснені відповідні розрахунки з контрагентом.

Колегія суддів зазначає, що відповідач зробив висновки про нікчемність договорів без їх фактичного дослідження або без посилання на відповідне рішення про визнання таких договорів нікчемними.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та як наслідок необґрунтованість нарахування штрафних (фінансових) санкцій.

На підставі викладеного, висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позову є правомірним.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.10.11 у справі № 2а-397/11/12/0170 залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.10.11 у справі № 2а-397/11/12/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис О.В.Дугаренко

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис О.І. Мунтян

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Дугаренко