Рішення

від 12.04.2013 по справі 1/1-51/211

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 1/1-51/211 12.04.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетон Комплекс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеко Інжиніринг»

про стягнення 483 075, 34 грн.

Судді: Пригунова А.Б. (головуюча)

Нечай О.В.

Любченко М.О.

Представники:

від позивача: Коваль О.В.

від відповідача: Вінецька Р.М.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бетон Комплекс» звернулось до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 08/09-09 від 08.09.2009 р. у розмірі 393 463, 00 грн., 40 225, 29 грн. - пені, 12 243, 62 грн. - 3 % річних, 37 143, 43 грн. - інфляційних нарахувань. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати товару відповідно до умов вищевказаного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2010 р. порушено провадження у справі № 1/1, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 17.01.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Відповідач проти позову заперечував, стверджуючи про його безпідставність з огляду на те, що позивач не довів належними та допустимими доказами постачання товару відповідачеві саме на підставі договору поставки № 08/09-09 від 08.09.2009р., та крім того, зазначав про перерахування позивачеві 1337544,80 грн. Тож, відповідач просив припинити провадження у справі через відсутність предмету спору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.03.2011 р. у справі № 1/1 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2011 р. рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2011 р. у справі № 1/1 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.06.2011 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2011 р. у справі № 1/1 рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2011 р. у справі № 1/1 скасовано, справу № 1/1 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

23.06.2011 р. матеріали справи № 1/1 надійшли до Господарського суду міста Києва та згідно автоматизованої системи документообігу передані на розгляд судді Пригуновій А.Б.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2011 р. суддею Пригуновою А.Б. справу № 1/1 прийнято до свого провадження, присвоєно їй № 1/1-51/211 та призначено до розгляду у судовому засіданні на 11.07.2011 р. за участю представників сторін.

У процесі провадження у справі відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив, мотивуючи свої заперечення тим, що визначена договором № 08/09-09 від 08.09.2009 р. вартість товару у повному обсязі сплачена Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтеко Інжиніринг» та, крім того, відповідач зазначає про наявність між сторонами договірних відносин щодо поставки залізобетонних виробів на підставі іншого, ніж спірний, договору.

Також відповідач подав додаткові пояснення по справі, у яких зазначає, що між сторонами були підписані додаткові угоди до договору поставки № 08/09-09 від 08.09.2009 р., з урахуванням яких загальна вартість вищевказаного договору становить 1 286 353, 14 грн., в той час як відповідачем на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетон Комплекс» фактично сплачено 1337544, 80 грн. Тобто, відповідач стверджував про наявність переплати в сумі 156 629, 80 грн. та просив припинити провадження у даній справі через відсутність предмету спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2011 р. призначено колегіальний розгляд справи № 1/1-51/211 у складі трьох суддів.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 07.09.2011 р. визначено склад суду для розгляду справи № 1/1-51/211 - суддя Пригунова А.Б. (головуюча), Любченко М.О., Ломака В.С.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2011 р. з метою встановлення наявності/відсутності заборгованості у відповідача перед позивачем, її обсягу за договором поставки № 08/09-09 від 08.09.2009р. в у даній справі призначено судову експертизу, виконання якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, оплату витрат по проведенню судової експертизи покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Бетон Комплекс».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2011 р. зупинено провадження у справі № 1/1-51/211 на час проведення судової експертизи.

Матеріали справи повернуто до Господарського суду міста Києва без виконання у зв'язку з несплатою вартості судової експертизи.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 15.03.2013 р. справу № 1/1-51/211 передано на розгляд колегії суддів у складі: Пригунова А.Б. (головуюча), Любченко М.О. та Гулевець О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2013 р. поновлено провадження у справі № 1/1-51/211 та призначено до розгляду у судовому засіданні на 03.04.2013 р.

Розгляд справи переносився в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У процесі розгляду спору представники сторін зазначили про недоцільність призначення у даній справі судової експертизи, оскільки матеріали справи містять достатньо документів для прийняття рішення по суті спору.

08.04.2013 р. позивач подав пояснення по справі, у яких відзначає, що за час дії договору поставки № 08/09-09 від 08.09.2009 р. позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 1 731 007, 80 грн., з яких відповідачем оплачено лише 1 337 544, 80 грн., у зв'язку з чим заборгованість за вказаним договором становить 393 463, 00 грн. Також позивач зазначає, що ціна товару, який поставлявся за договором № 08/09-09 від 08.09.2009 р., відображається в первинних документах, які містять посилання на вказаний договір.

11.04.2013 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетон Комплекс» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з поданням клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 12.04.2013 р. справу № 1/1-51/211 передано на розгляд колегії суддів у складі: Пригунова А.Б. (головуюча), Любченко М.О. та Нечай О.В.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та пояснив суду, що поставка товару, зазначеного у спірних накладних, не була здійснена саме на виконання договору поставки № 08/09-09 від 08.09.2009 р., та, крім того, звернув увагу суду на те, що асортимент товару, що зазначений у спірних накладних, є іншим, ніж той, що передбачений умовами договору поставки № 08/09-09 від 08.09.2009 р; зобов'язання щодо сплати за вказаним договором ним виконані повністю.

Розглянувши у даному судовому засіданні подані відповідачем клопотання про припинення провадження у справі, суд відзначає наступне.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, зокрема, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

В той же час відповідачем не доведено суду припинення існування спору у процесі провадження у даній справі, зокрема сплати суми, стосовно якої заявлено вимоги про стягнення, що, в свою чергу виключає можливість застосування положень п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про припинення провадження у даній справі.

Щодо поданого відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, суд також не вбачає підстав для його задоволення, оскільки в силу норм ст. 77 Господарського процесуального кодексу України наведені відповідачем обставини не є підставою для відкладення розгляду спору.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 12.04.2013 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.09.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бетон Комплекс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтеко Інжиніринг» укладено договір поставки № 08/09-09, за умовами якого позивач зобов'язався у визначний графіком постачання термін, власним транспортом поставити, а відповідач - своєчасно оплатити залізобетонні вироби: колони, балки, прогони плити та сходові марші відповідно до специфікації - протоколу погодження договірної ціни.

Відповідно до п. 4.1. договору вартість товару, передбаченого до виробництва та поставки договором визначається відповідно до договірної ціни і становить 1 180 915, 00 грн., що складає ціну договору.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що ціна договору не може змінюватись залежно від змін цін на сировину та вартості перевезення товару. Зміна ціни договору можлива виключно за погодженням сторін, про що обов'язково сторонами підписується додаткова угода до договору.

Договір, відповідно до п. 7.4., набуває чинності з моменту підписання і діє на весь період роботи сторін на об'єктах та виконання ними своїх зобов'язань за договором у повному обсязі, або до моменту звернення однієї зі сторін про припинення даного договору до іншої.

Також сторонами погоджено графік постачання товару та графік фінансування - додатки 2 та 3 до договору поставки № 08/09-09 від 08.09.2009 р.

13.10.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бетон Комплекс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтеко Інжиніринг» укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки № 08/09-09 від 08.09.2009 р., відповідно до якої змінено ціну договору та встановлено її у розмірі 1 207 527, 00 грн.

Крім того, сторонами підписано протокол-специфікації погодження вільної відпускної ціни на продукцію (нова редакція) - додаток № 1 до договору № 08/09-09 від 08.09.2009 р. у згідно якого вартість товару становить 1 207 527, 00 грн.

Також у вищевказаному протоколі-специфікації визначено асортимент товару, що підлягає поставці за договором № 08/09-09 від 08.09.2009 р., а саме: колони К1, К2, К3, К4, К5, К6, К7, К8, К9 головні балки Б1, Б2 (2к4 м., нахил 3 %), прогони, таврові балки Б3 600х650х12000, Б4 600х650х12000, Б5 600х650х6000, плити ПК 57-12-8, плити ПК 30-12-8, ЛМ 21 на загальну вартість 1 207 527, 00 грн.

Відповідно до додаткової угоди № 2 від 04.11.2009 р. до договору поставки № 08/09-09 від 08.09.2009 р. сторони дійшли згоди додатково здійснити поставку товару загальної вартістю 78 826, 14 грн. та підписали протокол-специфікацію погодження вільної відпускної ціни на продукцію, що підлягає поставці за договором № 08/09-09 від 08.09.2009 р. та найменування товару, а саме: Вз 1, Вз 2, Гз 1, Гз 2, Мд 1, Мд 1-1, Мд 2.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує умови договору поставки № 08/09-09 від 08.09.2009 р. в частині оплати отриманого товару, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 393 563, 00 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 40 225, 29 грн. - пені, 12 243, 62 грн. - 3 % річних та 37 143, 43 грн. - інфляційних нарахувань у зв'язку з порушенням відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки № 08/09-09 від 08.09.2009 р.

Обґрунтовуючи позов, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бетон Комплекс» стверджує, що факт поставки ним товару відповідачу підтверджується накладними на фактичний відпуск товарів та товарно-транспортними накладними, які додані до позовної заяви.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст. 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з нормами ст. 669 Цивільного кодексу України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

Частиною 1 статті 671 Цивільного кодексу України якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами.

Асортимент - це об'єднання (групування) однорідних товарів, що розрізняються за видами, моделями, розмірами, кольорами та іншими ознаками (наприклад, фасон, малюнок, розфасовка тощо). Розрізняють груповий та розгорнутий асортимент. Груповий асортимент - це перелік різних видів продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання. Під розгорнутим асортиментом розуміють склад продукції та товарів одного виду, що відрізняються за окремими ознаками: марками, профілями, артикулами, моделями, фасонами, зростом, розміром, кольором, малюнком, розфасовкою, рецептом, упаковкою та ін.

У відповідності до ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається , якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» документами, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинні документи.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості, у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» мають бути складені на паперових або машинних носіях і повинні містити такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши надані позивачем видаткові та товарно-транспортні накладні, на які Товариство з обмеженою відповідальністю «Бетон Комплекс» посилається в обґрунтування заявлених вимог, суд відзначає, що надані позивачем накладні не відповідають положенням Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо оформлення первинних документів, оскільки не містять відомостей про одержання товару безпосередньо Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтеко Інжиніринг», тобто не підтверджують здійснення господарської операції з поставки товару відповідачу.

Стосовно ж товарно-транспортних накладних, на які посилається позивач, суд відзначає, що визначений в них асортимент товару не відповідає асортименту, який вказаний у протоколах-специфікаціях погодженнях вільної відпускної ціни на продукцію, що погоджені сторонами та є невід'ємними частинами договору поставки № 08/09-09 від 08.09.2009 р.

Доказів, відповідно до ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, які б свідчили про тотожність товару, зазначеного у товарно-транспортних накладних та у протоколах-специфікаціях погодженнях вільної відпускної ціни на продукцію позивачем суду не надано. Жодних клопотань з цього приводу, в тому числі й про витребування доказів в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, позивачем не подавалось.

Одночасно, суд вважає за необхідне відзначити, що спірні накладні, долучені позивачем до позовної заяви, містять посилання на договір поставки № 08/09-09 від 08.09.2009 р., як на підставу поставки продукції.

В тож же час, норми Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не містять прямої вказівки про обов'язковість зазначення в первинних документах підстав здійснення господарської операції, а відтак - у даному випадку посилання у накладних на договір поставки № 08/09-09 від 08.09.2009 р. не є беззаперечним доказом на підтвердження здійснення поставки товару саме за вказаним договором.

Між тим, суд відзначає, що загальна вартість продукції за договором поставки № 08/09-09 від 08.09.2009 р. з урахуванням додаткових угод № 1 від 13.10.2009 р. та № 2 від 04.11.2009 р. становить 1 286 353, 14 грн. , в той час як за твердженням позивача фактично було поставлено товар за вказаним договором на загальну суму 1 731 007, 80 грн.

При цьому, як стверджує позивач, відповідачем сплачено вартість поставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Бетон Комплекс» товару на суму 1 305 428, 00 грн.

Тобто, виходячи з ціни договору поставки № 08/09-09 від 08.09.2009 р., що загалом становить 1 286 353, 14 грн., суд приходить до висновку, що вартість товару, поставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Бетон Комплекс» відповідачу за вищевказаним договором, останнім оплачена у повному обсязі.

За таких обставин суд приходить до висновку, що товар, зазначений у спірних накладних, не був поставлений позивачем саме в межах договору поставки № 08/09-09 від 08.09.2009 р.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Тобто, виходячи із наведених обставин, суд дійшов висновку, що між сторонами існували господарські відносини, що не врегульовані договором поставки № 08/09-09 від 08.09.2009 р. та додатковими угодами № 1 від 13.10.2009 р. та № 2 від 04.11.2009 р.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За змістом наведених процесуальних норм кожна сторона має підтвердити певними документами обставини, на які вона посилається як на підставу заявлених вимог/заперечень, що становлять предмет доказування, які суд оцінює виходячи із наведених сторонами доводів.

Тож, здійснивши оцінку доказів за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги заявлені позивачем вимоги та виходячи із наведених ним обґрунтувань, суд дійшов висновку, що наявні у справі документи не підтверджують доводи позивача стосовно наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеко Інжиніринг» заборгованості за договором поставки № 08/09-09 від 08.09.2009 р. на суму 393 463, 00 грн.

Інших підстав звернення до суду та обґрунтувань своїх вимог, ніж ті, що наведені у позовній заяві, позивачем суду не надано.

Підсумовуючи вищенаведене, враховуючи встановлені обставин, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем заявлених ним вимог, у зв'язку з чим визнає вимоги позивача про стягнення заборгованості за договором поставки № 08/09-09 від 08.09.2009 р. необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом.

Що ж до вимог позивача про стягнення 40 225, 29 грн. - пені, 12 243, 62 грн. - 3 % річних та 37 143, 43 грн. - інфляційних нарахувань у зв'язку з порушенням відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки № 08/09-09 від 08.09.2009 р. суд відзначає, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тож, відповідальність у вигляді пені, 3% річних та інфляційних втрат наступає у разі прострочення виконання грошового зобов'язання, в той час як у даному випадку позивачем не доведено прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Бетон Комплекс».

Підсумовуючи вищенаведене, суд відмовляє позивачу задоволенні позовних вимог із заявлених ним підстав в повному обсязі.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.04.2013 р.

Суддя Пригунова А.Б.

Нечай О.В.

Любченко М.О.