Рішення

від 15.11.2006 по справі 4/1686-21/217

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/1686-21/217

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

15.11.06                                                                                           Справа№ 4/1686-21/217

За позовом:        ВАТ “Міттал Стіл Кривий Ріг”, м.Кривий Ріг

до відповідача:  ТзОВ “МІГ”, м.Львів

про стягнення    13689,98грн.

                                                                                           Суддя  Масловська Л.З

  Представники:

  від позивача     -   Михайлова І.В.-юрисконсульт

  від відповідача -   Міла-Поляков Д.П.-представник

Суть спору:

Позовні вимоги заявлено ВАТ “Міттал Стіл Кривий Ріг”, м.Кривий Ріг до ТзОВ  “МІГ”, м.Львів про стягнення  13689,98грн. штрафу.

Для об”єктивного та всестороннього вирішення спору по суті, розгляд справи відкладався ухвалами суду та в судовому засіданні оголошувалася перерва до 12.10.06р.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання подав відзив на позов від 18.09.06р.та доповнення до відзиву від 12.10.06р., якими проти позовних вимог заперечує повністю.

Відповідно до ст.75 ГПК України спір розглядається по наявних в справі матеріалах.

Розглянувши  матеріали  справи  та заслухавши представників сторін, суд встановив.

Між сторонами 02 лютого 2006 року було укладено договір №358 на закупівлю брухту та відходів чорних металів та додаткову угоду №2 від 28.03.06 року.

У відповідності до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Підтвердженням укладення договору є волевиявлення сторін (надання та прийняття товару, послуг).

У відповідності до ч.1,2 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

           Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі (письмовій), він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Таким чином договір між сторонами укладений в письмовій формі та по своїй правовій природі містить ознаки договорів поставки,  та по якому сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов відповідно до вимог ст.638 ЦК України.

Згідно з умовами договору відповідач зобов”язувався поставляти позивачу металобрухт та відходи чорних металів. Поставку щомісячного об”єму металобрухту відповідач здійснює на підставі узгодженої на один місяць специфікації, яка є невід”ємною частиною даного договору, відповідач постачання метолобрухту без узгодженої з позивачем специфікації не здійснює.

Умовами договору сторони визначили наступний порядок розрахунків, а саме пунктом 2.2 договору позивач-покупець здійснює попередню оплату в обсязі 20% від вартості об”єму, затвердженого в погодженій специфікації на запланований місяць не пізніше сьомого числа місяця, на який заплановано поставку металобрухту.

Пунктом 2.3 договору оплата за металобрухт, який надходить протягом місяця на адресу позивача, здійснюється згідно приймально-здавальних актів Ф.69 та Ф.19, які оформлені у відповідності з пунктом 3.2 цього договору, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок відповідача протягом 5-ти банківських днів з дати виписки актів Ф.69 та Ф.19.

Крім того, 28.03.06 року сторонами була підписана додаткова угода №2 до договору №358 від 02.02.06року. Відповідно до пункту 5 додаткової угоди сторони визначили, що оплата за металобрухт здійснюється згідно приймально-здаваних актів форми 69, які оформляються в установленому порядку, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок відповідача протягом 5-ти банківських днів з дати виписки актів форми 69.

28 березня 2006 року цією ж додатковою угоду сторони ввели в дію специфікацію №3 на виконання умов договору №358 від 02.02.06р. на поставку металобрухту в кількості 250 тн. на загальну суму 243750грн. На виконання даної специфікації відповідачем по залізничним накладним №№ 35757152, 35757153 від 29.04.06року та згідно з приймально-здавальними актами №1345 від 08.05.06року та №1346 від 09.05.06року на адресу позивача було поставлено металобрухт загальною кількістю 84,59тн. по ціні 812грн./тн. на суму 82475,25грн., який позивачем оплачено платіжним дорученням №1/06652 від 12.05.06року.

Позивач вважає, що відповідачем взяті на себе договірні зобов”язання належним чином не виконано і недопоставлено металобрухту в кількості 165,41 тн. Тому, у відповідності до пункту 4.1 договору відповідач повинен сплатити позивачеві штраф у розмірі 10% від вартості об”єму недопоставленого металобрухту, що становить 13689,98грн.

Відповідач з даними твердженнями позивача не погоджується, оскільки між сторонами при укладенні договору №358 від 02.02.06р. було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов поставки металобрухту, в тому числі стосовно порядку проведення платежів за договором. Зокрема, як зазначалося вище пунктом 2.2 договору сторони передбачили попередню оплату в обсязі 20% від вартості об”єму запланованого на поставку металобрухту. Проте, позивачем попередня оплата по договору проведена не була. Посилання позивача на внесення змін у порядок розрахунків пунктом 5-м додаткової угоди №2, відповідач заперечує, вважаючи, що пункт 2.2 договору, щодо передоплати залишився незмінним, а зміни були внесенні лише у пункт 2.3 договору. На підставі ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що у разі невиконання покупцем обов”язку щодо попередньої оплати товару застосовано положення ст.538 цього Кодексу, якою передбачено, що у разі невиконання однією із сторін свого обов”язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов”язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов”язку, відмовитися від його виконання повністю або частково. Невиконання позивачем своїх зобов”язань по сплаті авансу, перешкодило відповідачу провести поставку металобрухту у повному об”єму.

Суд не погоджується із запереченнями відповідача, оскільки сторонами 28.03.06 року була підписана додаткова угода №2 до договору №358 від 02.02.06року. Відповідно до пункту 5 додаткової угоди сторони визначили, що оплата за металобрухт здійснюється згідно приймально-здаваних актів форми 69, які оформляються в установленому порядку, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок відповідача протягом 5-ти банківських днів з дати виписки актів форми 69.

Твердження відповідача суперечать такій засаді цивільного законодавства, як розумності (ч.6 ст.3 ЦК України). Принцип розумності полягає, зокрема, в тому, що суд повинен не лише механічно аналізувати конкретні юридичні документи, а й осмислювати принципи та цілі, що лежать в основі їх прийняття. Оскільки пункт 2.3 договору № 358 аналогічного змісту з пунктом 5-м додаткової угоди № 2, таке внесення змін до договору є недоречним.

При зміні договору зобов”язання сторін продовжують діяти відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, порядку розрахунків тощо.

Відповідачем не подано доказів звернення до позивача з листами про вимогу провести попередню оплату чи з вимогою припинити договірні відносини. Навпаки, відповідачем усі поставки металобрухту в квітні, березні та липні 2006 року проведено  без отримання попередньої оплати з боку позивача, що також підтверджує згоду відповідача на зміну порядку розрахунків.  

Слід також зазначити, що сторонами при підписанні договору чи додаткової угоди, обов”язок поставки металобрухту покладений на відповідача не ставився в залежність від оплати проведеної позивачем, а узгоджувався специфікацією.

Крім того, згідно з ч.1 ст.236 ГК України одностороння відмова від виконання свого зобов”язання управненою стороною, із звільненням її від відповідальності за це- у разі порушення зобов”язання другою стороною, а також відстрочення відвантаження продукції внаслідок її несплати відноситься до оперативно-господарських санкцій.

У відповідності до ч.2 ст.235 ГК України до суб”єкта, який порушив господарське зобов”язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.

Договором №358 від 02.02.06 року та додатковою угодою №2 від 28.03.06 року, не передбачено сторонами можливості відповідача застосовувати до позивача таку санкцію за порушення грошового зобов”язання, як одностороння відмова від відвантаження продукції чи зупинення відвантаження продукції.

          У відповідності до ст.526 ЦК України зобов”язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Підстави виникнення зобов”язань (цивільних прав та обов”язків) встановлені  ст.11 ЦК України, зокрема з договорів (даний випадок), тобто носять диспозитивний характер.  Це полягає у обов”язку сторін договору виконувати взяті на себе зобов”язання визначені умовами цього договору.

           Суд зазначає, що відповідачем належним чином договірні зобов”язання не виконано, що в свою чергу є підставою для стягнення штрафу в сумі 13689,98грн., оскільки одностороння відмова від виконання договору не допускається.

           В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Керуючись  ст.ст.235,236 ГК України, ст.ст.526,638,639,627 ЦК України, ст.ст.35,43,49,82,84,85  ГПК України, суд -  

                                                            ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити повністю.

2.          Стягнути з ТзОВ “МІГ”, м.Львів, вул.Б.Хмельницького, 176 (р/р 26007053804853 у ЗГРУ КБ “Приватбанк” м.Львів, МФО 325321, ЗКПО 32569455) на користь ВАТ “Міттал Стіл Кривий Ріг”, м.Кривий Ріг, вул.Орджонікідзе,1 (р/р 26007301153054/980 в філії “Центрально-міського відділення “Промінвестбанк” м.Кривий Ріг, МФО 305493, ЗКПО 24432974) –13689,98грн. штрафу, 136,90грн. держмита та 118 грн. витрат  на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  

        Наказ видати.

Суддя                                                                                                       Масловська Л.З.