Постанова

від 08.02.2007 по справі 4/1686-21/217

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

4/1686-21/217

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

                                                                                                                                                                                                                  ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                            

08.02.07                                                                                           Справа  № 4/1686-21/217

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів: головуючий суддя - Городечна М.І., судді Юркевич М.В., Кузь В.Л., розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «МІГ»на рішення господарського суду Львівської області від 15.11.2006 року у справі № 4/1686-21/217

за позовом відкритого акціонерного товариства «Міттал Стіл Кривий Ріг», м. Кривий Ріг, до товариства з обмеженою відповідальністю «МІГ», м. Львів, про стягнення 13689,98 грн. штрафу.

за участю представників: від позивачів: Михайлова І.В., від відповідача: Міла-Поляков Д.П.

З правами та обов'язками, передбаченими ст. 22 ГПК України, сторони ознайомлені.

Рішенням господарського суду Львівської області від 15.11.2006 року у справі № 4/1686-21/217 задоволено позов відкритого акціонерного товариства «Міттал Стіл Кривий Ріг»до товариства з обмеженою відповідальністю «МІГ»про стягнення 13689,98 грн. штрафу. Також даним рішенням стягено з відповідача користь позивача судові витрати: 136,90 грн. в відшкодування витрат по сплаті державного мита та 118 грн. в відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, товариством з обмеженою відповідальністю «МІГ»подало апеляційну скаргу, у якій скаржник просить рішення господарського суду Львівської області скасувати з огляду на наступне:

- висновок суду про правомірність стягнення з відповідача штрафу у повному обсязі є необґрунтованим;

- додатковою угодою № 1 до договору № 358 було внесено зміни лише до п.п. 2.3 п. 2 основного договору, а не усього п. 2 договору № 358 від 02.02.2006 року;

- в порушення п. 2.2 договору № 358 позивач не здійснив попередньої оплати у розмірі 20% від обсягу металобрухту, поставка якого була запланована інше.

Колегія суддів заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, вважає, що оскаржуване рішення господарського суду Львівської області підлягає скасуванню з огляду на наступне.

02 лютого 2006 року між ВАТ «Міттал Стіл Кривий Ріг»(м. Кривий Ріг) та ТзОВ «МІГ»(м. Львів) було укладено договір № 358 на закупівлю брухту та відходів чорних металів (а.с. 10-12, надалі Договір).

Відповідно до ч. 2 п.п. 1.2 Договору поставку щомісячного об'єму металобрухту ТзОВ «МІГ»зобов'язалось здійснювати на підставі узгодженої на один місяць специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору.

При цьому, п. 2 Договору передбачений порядок розрахунків за поставку продукції.

Зокрема, відповідно до п.2.2 Договору позивач взяв на себе зобов'язання здійснювати попередню оплату в обсязі 20% від вартості об'єму, затвердженого в погодженій специфікації на запланований місяць не пізніше сьомого числа місяця, на який заплановано поставку металобрухту.

Порядок здійснення оплата залишкової вартості поставленого товару передбачено п.п. 2.3 договору, яким визначено, що оплата за металобрухт, який надходить протягом місяця на адресу покупця здійснюється згідно приймально-здавальних актів Ф. «69»та «Ф. 19», які оформлені у відповідності з п. 3.2 цього Договору, а сама оплата здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Пунктом 4.1 Договору передбачає право покупця стягнути з постачальника 10% від вартості об'єму недопоставленого металобрухту у випадку невиконання щомісячного обсягу поставки, встановленого специфікацією до даного договору.

Разом з цим, відповідно до п.п. 5.1 Договору, укладеного між сторонами у даній справі, вони звільняються від відповідальності за часткове чи повне невиконання зобов'язань у зв'язку із настанням обставин, які перешкоджають виконанню договору.

Між позивачем та відповідачем у справі 24.02.2006 року було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 358 від 02.02.2006 року, яка, за своєю правовою природою, є внесенням змін до основного договору.

Відповідно до п. 5 додаткової угоди сторони встановили, що оплата за металобрухт здійснюється згідно приймально-здавальних актів форми 69 та форми 19, які оформлені в установленому порядку, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 5 банківських днів від дати виписки актів форм 69 та 19. Тобто, з огляду на вищевикладене, пунктом 5 додаткової угоди сторонами було змінено п. 2.3 основного договору в частині вимоги щодо оформлення приймально-здавальних актів.

При цьому, як встановлено п. 6 додаткової угоди інші пункти договору № 358 залишаються без змін.

Таким чином, сторонами не було внесено змін у п.п. 2.2 договору № 358 від 02.02.2006 року стосовно обов'язку покупця здійснювати попередню оплату товару у розмірі 20% від його повної вартості, як про це стверджує позивач, а був лише, змінений пункт 2.3 Договору в частині порядку оформлення приймально-здавальної документації. При цьому, даний пункт 2.2 Договору не був виключений з тексту договору в порядку, встановленому ст. 188 ГПК України.

Таким чином, в період виникнення спірних правовідносин, на позивача згідно з Договором було покладено незмінений обов'язок до 07.07.2006 року здійснити попередню оплату в сумі 48750 грн., що становить 20% узгодженого обсягу на квітень 2006 року.

Разом з цим, Львівським апеляційним господарським судом встановлено, що підписавши 28.03.2006 року специфікацію № 3 до договору № 358 від 02.02.2006 року, позивач не здійснив у встановленому п.п. 2.2 Договору порядку попередньої оплати вартості металобрухту, поставка якого планувалась. Зазначені обставини позивачем ні в місцевому господарському суді, ні в суді апеляційної інстанції не заперечувались.

При цьому, як вже було зазначено, відповідно до п.п. 5.1 договору № 358 сторони у договорі звільняються від відповідальності за часткове чи повне невиконання зобов'язань у зв'язку із настанням обставин, які перешкоджають виконанню договору, якими, в даному випадку, є порушення позивачем зобов'язання, передбаченого п.п. 2.2 договору поставки № 358 від 02.02.2006 року.

Також, відповідно до норми ч.1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа визнається невинною у порушенні зобов'язання, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Разом з цим, часткова поставка металобрухту у розмірі 84,59т визнається господарським судом апеляційної інстанції як захід, спрямований на належне виконання свого зобов'язання та вчинений з метою уникнення потенційних збитків, які може понести будь-яка зі сторін за даним зобов'язанням у зв'язку із невиконанням позивачем зобов'язання щодо попередньої оплати.

Окрім того, згідно з ч. 6 ст. 193 ГК України зобов'язана сторона має право відмовитись від виконання зобов'язання у випадку неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, які передбачені цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 538 ЦК України у разі невиконання однією зі сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

При цьому, згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

З огляду на наведене, Львівський апеляційний господарський суд зазначає, що ТзОВ «МІГ»доведено відсутність своєї вини в порушенні зобов'язань за договором поставки.

Таким чином, Львівський апеляційний господарський суд зазначає, що висновок місцевого господарського суду про те, що ТзОВ «МІГ»було порушено умови договору стосовно поставки металевого брухту згідно договору № 358 від 02.02.2006 року та специфікації № 3 до даного договору, є необґрунтованим та таким, що не ґрунтується на наявних у справі матеріалах.

Окрім того, в оскаржуваному рішенні, як на підставу задоволення позовних вимог ВАТ «Міттал Стіл Кривий Ріг», господарський суд Львівської області посилається на ст.ст. 235, 236 ГК України, які передбачають застосування до сторони в зобов'язанні, винної в його невиконанні чи неналежному виконанні, оперативно-господарських санкцій, якими штрафні санкції не є.

Разом з цим, стягнення штрафних санкцій, які є предметом розгляду даної справи регулюються нормами ст.ст. 230-234 ГК України.

Місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення зазначені обставини враховані не були, що призвело до невірного вирішення даного спору по суті, а тому рішення Львівського апеляційного господарського суду є таким, що підлягає скасуванню, а в задоволенні позову слід відмовити.

Судові витрати, сплачені за подання та розгляд апеляційної скарги слід віднести на рахунок позивача.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «МІГ» задоволити.

Рішення господарського суду Львівської області від 15.11.2006 року у справі № 4/1686-21/217 скасувати. Прийняти нове рішення: в задоволенні позову відмовити.

Судові витрати, сплачені за подання та розгляд апеляційної скарги покласти на позивача.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали даної справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий          суддя                                                  Городечна М.І.

          суддя                                                              Юркевич М.В.

                    суддя                                                               Кузь В.Л.