4/1686-21/217
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 червня 2007 р. № 4/1686-21/217
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Остапенка М.І. (головуючий),
Харченка В.М.,
Борденюк Є.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві
за участю представника позивача:Маринюк Н.М.
касаційну скаргуВідкритого акціонерного товариства "Міттал Стіл Кривий Ріг"
на постановувід 08.02.2007
Львівського апеляційногогосподарського суду
у справі№ 4/1686-21/217
господарського судуЛьвівської області
за позовомВідкритого акціонерного товариства "Міттал Стіл Кривий Ріг"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "МІГ"
простягнення 13689,98 грн. штрафу
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце слухання справи сторони були повідомлені належним чином.
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2006 року відкрите акціонерне товариство "Міттал Стіл Кривий Ріг" звернулося з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "МІГ" про стягнення з відповідача 13689,98 грн. штрафу.
Рішенням господарського суду Львівської області від 15.11.2006 у справі № 4/1686-21/217 позов задоволено. Стягнено з ТзОВ "МІГ" на користь ВАТ "Міттал Стіл Кривий Ріг" 13689,98 грн. штрафу.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.02.2007, за тією ж справою, вищезазначене судове рішення скасовано. В позові відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційного суду від 15.11.2006, а рішення господарського суду першої інстанції від 08.02.2007 залишити без змін. Скарга мотивована тим, що постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, зокрема, ст. 213, 538 ЦК України, ст.ст. 193, 235, 236 ГК України.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування апеляційним господарським судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.
Як встановлено апеляційним судом, 02.02.2006 між сторонами у справі був укладений договір № 358 на закупівлю брухту та відходів чорних металів, згідно умов якого відповідач зобов'язався здійснювати поставку щомісячного об'єму металобрухту на підставі узгодженої на один місяць специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору, а позивач зобов'язався здійснювати попередню оплату в обсязі 20% від вартості об'єму, затвердженого в погодженій специфікації на запланований місяць не пізніше сьомого числа місяця, на який заплановано поставку металобрухту.
Порядок здійснення оплати залишкової вартості поставленого товару передбачено п.п. 2.3 договору, яким визначено, що оплата за металобрухт, який надходить протягом місяця на адресу покупця здійснюється згідно приймально-здавальних актів, які оформлені у відповідності з умовами цього договору, а сама плата здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.
Крім того, умовами договору було передбачено право покупця стягнути з постачальника 10% від вартості об'єму недопоставленого металобрухту у випадку невиконання щомісячного обсягу поставки, встановленого специфікацією до даного договору.
Разом з цим, відповідно до п.п. 5.1 договору, укладеного між сторонами у даній справі, вони звільняються від відповідальності за часткове чи повне невиконання зобов'язань у зв'язку із настанням обставин, які перешкоджають виконанню договору.
Апеляційним судом також було встановлено, що 24.02.2006 між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 1 до зазначеного договору, яка, за своєю правовою природою, є внесенням змін до основного договору.
Відповідно до умов додаткової угоди сторони встановили, що оплата за металобрухт здійснюється згідно приймально-здавальних актів форми 69 та форми 19, які оформлені в установленому порядку, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 5 банківських днів від дати виписки актів. Таким чином, пунктом 5 додаткової угоди сторонами було змінено п. 2.3 основного договору в частині вимоги щодо оформлення приймально-здавальних актів. При цьому, як встановлено п. 6 додаткової угоди інші пункти договору № 358 залишаються без змін.
Крім того, апеляційним судом було встановлено, що в період виникнення спірних правовідносин, на позивача згідно з договором було покладено незмінений обов'язок до 07.07.2006 здійснити попередню оплату в сумі 48750,00 грн., що становить 20% узгодженого обсягу за квітень 2006 року, однак, позивач не здійснив попередню оплату вартості металобрухту, поставка якого планувалась.
Вищезазначеним обставинам справи та наданим по справі доказам апеляційний суд дав відповідну оцінку і дійшов до висновку про безпідставність заявленого позову.
При цьому суд правильно виходив з тих фактичних обставин справи, згідно яких вбачається, що сторонами не було внесено змін до умов договору щодо обов'язку покупця здійснювати попередню оплату товару у розмірі 20% від його повної вартості, як про це стверджує позивач, а був лише змінений пункт договору в частині порядку оформлення приймально-здавальної документації та кінцевого розрахунку. У цьому ж зв'язку, а також з урахуванням вимог ст.ст. 538, 614, 712 ЦК України та ст. 193 ЦК України, судом правомірно визнано здійснену відповідачем часткову поставку металобрухту в розмірі 84,59 т як захід, спрямований на належне виконання свого зобов'язання позивачем, який був вчинений з метою уникнення потенційних збитків, які може понести будь-яка зі сторін за даним зобов'язанням у зв'язку із невиконанням позивачем зобов'язання щодо попередньої оплати.
Таким чином, оспорювана постанова апеляційної інстанції відповідає вимогам діючого законодавства, що, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для її скасування.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Міттал Стіл Кривий Ріг" залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.02.2007 у справі № 4/1686-21/217 залишити без змін.
Головуючий Остапенко М.І.
Суддя Харченко В.М.
Суддя Борденюк Є.М.
Суд | Вищий господарський суд України |
Дата ухвалення рішення | 07.06.2007 |
Оприлюднено | 21.08.2007 |
Номер документу | 801842 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Вищий господарський суд України
Харченко В.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні