Постанова

від 21.01.2009 по справі 9/174/06-зн(07)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

9/174/06-ЗН(07)

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 21 січня 2009 р.                                                                                    № 9/174/06-ЗН(07)  

Вищий  господарський  суд  України  у  складі  колегії  суддів:

головуючого      Губенко Н.М.

суддів :Барицької Т.Л.,Подоляк О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

ТОВ "Вознесенська протиерозійна станція"

на  рішеннявід 30.05.2006 р. господарського суду Миколаївської області

у  справі№ 9/174/06-ЗН (07)

за  позовомПП "Імпреза"

доТОВ "Вознесенська протиерозійна станція"

провизнання договору дійсним та визнання права власності

за участю представників:

від позивача-  не з'явились

від відповідача-  Андрушко І.А.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 30.05.2006 р. (суддя Філінюк І.Г.) позов ПП "Імпреза" до ТОВ "Вознесенська протиерозійна станція" задоволено: визнано договір купівлі-продажу № 9 від 13.12.2004 р. дійсним та визнано право власності позивача на нерухоме майно: адміністративна будівля, гаражі, будівля котельної, огорожа та ворота, пожежні водойми, що розташовано за адресою: Миколаївська область, м. Вознесенськ, вул. Виноградна, 1.

Не погоджуючись з постановою, ТОВ "Вознесенська протиерозійна станція" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, в позові відмовити, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи із наступного.

Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно до роз'яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" зі змінами та доповненнями, рішення є законним  тоді,  коли  суд,  виконавши  всі  вимоги процесуального  законодавства  і  всебічно перевіривши обставини,  вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Резолютивна частина рішення повинна містити чіткі та безумовні висновки, що ґрунтуються на аналізі та оцінці фактичних обставин викладених у його мотивувальній частині, та відповідати застосованим до спірних відносин нормам права.

Відповідно до приписів ст. ст. 45, 47, 43 ГПК України судові рішення приймаються судом за результатами обговорення усіх обставин справи та за умови здійснення за своїм внутрішнім переконанням оцінки доказів, що ґрунтується на  всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Прийняте у справі рішення вказаним вимогам не відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 13.12.2004 р. між ТОВ "Вознесенська протиерозійна станція" в особі директора Попова Д.В. та ПП "Імпреза" в особі директора Кожокарь І.І. укладено договір № 9 купівлі-продажу нерухомого майна: адміністративна будівля, гараж загальною площею 79,8 кв.м. гараж загальною площею 268,84 кв.м., будівля котельної, огорожа, ворота, пожежні водойми №№ 1, 2, яке розташовано за адресою: Миколаївська область, м. Вознесенськ, вул. Виноградна, 1, на земельній ділянці площею 2 га, яка надана відповідачу в користування, відповідно до державного акту на право користування землею Б № 030852 від 1978 р. Згідно п. 2.2 ціна даного договору складає 18000 грн.

Згідно ч. 2 ст. 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 р. № 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними", із змінами та доповненнями, вказане правило не може бути застосовано, якщо сторонами не було досягнуто згоди з істотних умов угоди або для укладення її були в наявності передбачені законом обмеження.

Відтак, при визнанні договору дійсним суд з'ясовує наявність всіх істотних умов угоди і відповідність їх чинному законодавству, а також перевіряє наявність передбачених чинним законодавством обмежень. Зокрема, такі обмеження можуть стосуватися повноважень особи на укладання угоди.

Проте, при визнанні договору дійсним господарський суд першої інстанції не встановив відповідність умов договору чинному законодавству та наявність у осіб, які підписували договір, відповідних повноважень.

Також, при прийняті рішення господарський суд не перевірив, чи надано директору товариства, згідно статуту ТОВ "Вознесенська протиерозійна станція", повноваження щодо  укладення договору на суму 18000 грн. та чи не потребує такий договір затвердження вищим органом товариства –загальними зборами засновників.

При прийняті  рішення про визнання права власності суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання.

Проте, приймаючи рішення про визнання права власності на спірне майно за позивачем дані обставини судом встановлені також не були.

Крім того, судом, в порушення ст. ст. 22, 87 ГПК України, розглянуто справу за відсутності відповідача, якого не повідомленого належним чином про час і місце судового засідання. Ухвали місцевого господарського суду надсилались відповідачу на адресу, що була зазначена в позовній заяві позивача, а не на юридичну адресу сторони у справі, згідно інформації, що внесена до Єдиного державного реєстру.

Неповне дослідження фактичних обставин справи, неналежне з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін унеможливлює правильне застосування матеріального закону, що регулює спірні правовідносини. Відтак, судом при розгляді справи не були достатньо враховані вимоги законодавства. Як наслідок, прийняте у справі рішення не відповідає ст. 84 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" зі змінами та доповненнями.

У зв'язку із вищевикладеним колегія суддів вважає, що приймаючи рішення місцевий господарський суд надав неповну та невірну юридичну оцінку обставинам справи, порушив і неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції (ст. 1117 ГПК України), оскаржуване рішення підлягає скасуванню, а справа передачі на новий розгляд місцевому господарському суду.

При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "Вознесенська протиерозійна станція" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 30.05.2006 р. у справі № 9/174/06-ЗН (07) скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.

Головуючий, суддя                                                                               Н. Губенко

С у д д і                                                                                                    Т. Барицька

                                                                                                                 О. Подоляк