Постанова

від 09.02.2009 по справі 2/272-2/273

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м

   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01025,  м. Київ, 

вул. Десятинна,  4/6

П О С Т А Н О

В А

І М Е Н Е

М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 09.02.2009

р.                                        

11:48                                        №

2/272-2/273 

Окружний адміністративний суд міста

Києва у складі судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання

Бузінському А.В. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну

справу

за позовом

ОСОБА_1

до

Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

про

визнання дій протиправними та зобов'язання вчинення дій

Обставини

справи:

Позов заявлено про визнання дій

Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення

основного розміру пенсії ОСОБА_1 у відсотках від грошового забезпечення

протиправними; про зобов'язання відповідача з 01 січня 2008 року здійснити

перерахунок основного розміру пенсії позивача з урахуванням 81 %

грошового забезпечення та про зобов'язання відповідача з 01 січня 2008 року

виплати позивачу не донараховану частину основного розміру його пенсії з

урахуванням її компенсації. Ухвалою суду від 10.06.08р. відкрито провадження у

справі № 2/272.

Одночасно ОСОБА_1 звернувся з

адміністративним позовом до того ж відповідача з вимогами про визнання дій

Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з нарахування і

виплати позивачу щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю як

особі, віднесеної до категорії 2 ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, в

меншому, ніж 30 процентів мінімальної пенсії за віком розмірі, протиправними;

про зобов'язання відповідача з 01 січня 2008 року здійснити перерахунок

щомісячної додаткової пенсії позивача за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі

30 процентів мінімальної пенсії за віком та про зобов'язання відповідача з 01

січня 2008 року виплати позивачу не донараховану частину щомісячної додаткової

пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, з урахуванням її компенсації. Ухвалою суду

від 10.06.08р. відкрито провадження у справі № 2/273.

В судовому засіданні 09.02.09р.

справи об'єднані в одне провадження -2/272-2/273.

В обгрунтування заявлених вимог

позивач посилається на закони України «Про пенсійне забезпечення осіб,

звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»та «Про статус і

соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської

катастрофи»і зазначає, що відповідачем безпідставно відмовлено у здійсненні

перерахунку основного розміру пенсії позивача з урахуванням 81 %

грошового забезпечення та щомісячної додаткової пенсії позивача за шкоду,

заподіяну здоров'ю, в розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком з

01.01.08р.

Головне управління Пенсійного фонду

України в м. Києві дані вимоги вважає необгрунтованими, оскільки згідно ст. 50

Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали

внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції від 28.12.2007, що діє з

01.01.2008), особі віднесеній до 2 категорії щомісячна додаткова пенсія за

шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається в розмірі 15 процентів прожиткового

мінімуму для осіб, які втратили працездатність. А згідно Закону України №

3591-IV «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного

забезпечення та соціального захисту військовослужбовців», яким внесено зміни до

Закону України № 2262, зокрема до п. "в" статті 13: за вислугу 15

років встановлюється 40 процентів відповідних сум грошового забезпечення із

збільшенням цього розміру на 2 проценти за кожний повний рік вислуги понад 15

років, але не більше ніж 50 процентів відповідних сум грошового забезпечення.

Розглянувши подані документи і

матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно

з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно

оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору

по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 є пенсіонером Міністерства

оборони України, учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2,

що підтверджується посвідченням № 156509 від 06.11.92р., копія якого залучена

до матеріалів справи.

Позивач перебуває на обліку в

Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві і отримує пенсію

згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової

служби, та деяких інших осіб»у розмірі 76% грошового забезпечення (з

01.01.08р.), а також щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю,

передбачену Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які

постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у розмірі 15% прожиткового мінімуму

для осіб, які втратили працездатність.

У відповідності до статті 22

Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути

скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не

допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно з абзацом першим ст.. 51

Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали

внаслідок Чорнобильської катастрофи»особам, віднесеним до категорії 2,

щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у

розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком.

Проте, п. 28 Розділу II «Внесення

змін до деяких законодавчих актів України»Закону України «Про Державний бюджет

України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів

України»редакція ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист

громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»була змінена

наступним чином: "Особам, віднесеним до категорії 2, щомісячна додаткова

пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається в розмірі 15 процентів

прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність».

Рішенням Конституційного Суду

України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту

закону про Державний бюджет України) п. 28 Розділу II «Внесення змін до деяких

законодавчих актів України»Закону України «Про Державний бюджет України на 2008

рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнано

неконституційним.

Отже, посадові особи відповідача

при визначенні щомісячної додаткової пенсії позивача за шкоду, заподіяну його

здоров'ю, повинні керуватися ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний

захист громадян, які постраждали: внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Враховуючи наведене, суд приходить

до висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині здійснення

перерахунку та виплату щомісячної додаткової пенсії позивача за шкоду,

заподіяну здоров'ю, в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Суд керується положеннями частини 2

статті 152 Конституції України, у відповідності до якої закони, інші правові

акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність

з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, рішення Конституційного Суду

України не мають зворотної сили, а закони, інші правові акти або їх окремі

положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення

Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Суд приймає до уваги, зокрема,

пункт 4 рішення Конституційного Суду України «У справі за конституційним

поданням Президента України щодо відповідності Конституції України

(конституційності) Постанови Верховної Ради України «Про чинність Закону

України «Про Рахункову палату», офіційного тлумачення положень частини другої

статті 150 Конституції України, а також частини другої статті 70 Закону України

«Про Конституційний Суд України»стосовно порядку виконання рішень

Конституційного Суду України (справа про порядок виконання рішень

Конституційного Суду України)»(№ 15-рп/2000 від 14.12.2000), в якому КСУ

зазначає, що незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках

Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні

закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями

неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з

дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Крім того, суд бере до уваги зміст

пункту 4 мотивувальної частини і пункт 3 резолютивної частини рішення

Конституційного Суду України рішення КСУ «У справі за конституційним поданням

народних депутатів України щодо відповідності Конституції України

(конституційності) розпоряджень Президента України про призначення перших

заступників, заступників голів обласних, Київської міської державних

адміністрацій, виданих протягом липня - грудня 1996 року, січня 1997 року

(справа щодо призначення заступників голів місцевих державних адміністрацій)»(№

8-зп від 24.12.1997) згідно якого КСУ зазначив, що частина друга статті 152

Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їх

окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня

ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. 3а

цим принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх

неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю.

Таким чином, враховуючи особливість

юридичних наслідків визнання неконституційним нормативно-правового акту (яка

проявляється в тому, що не підлягають застосуванню як такі, що втратили

чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх

неконституційність) суд вважає, що рішення Конституційного Суду України

зворотної дії у часі не мають і не можуть у зв'язку з цим бути поширеними на

правовідносини, які мали місце на час дії відповідної правової норми, до дня

ухвалення Конституційним Судом України рішення про її неконституційність.

Враховуючи вищезазначене, суд

приходить до висновку, що дії суб'єктів владних повноважень, які були вчинені у

відповідності до вимог законів, інших правових актів або їх окремих положень,

до моменту визнання останніх неконституційними, є законними і такими, що

відповідають вимогам частини 2 статті 19 Конституції України.

Отже з огляду на наведене, позовні

вимоги про здійснення перерахунку та виплату щомісячної додаткової пенсії

позивача за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 30% мінімальної пенсії за

віком підлягають задоволенню частково, а саме з 22.05.08р.

Щодо вимог позивача про перерахунок

основного розміру пенсії з 01.01.08р. з урахуванням 81% грошового забезпечення

суд вбачає за необхідне вказати про наступне.

Під час звільнення позивача з

військової служби діяв Закон України «Про пенсійне забезпечення

військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх

справ та деяких інших осіб», відповідно до якого йому була призначена пенсія.

Пункт «в»ч. І ст. 13 Закону України

«Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового

складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб»на час призначення

позивачу пенсію встановлював: «Особам, зазначеним у пунктах «а» і «б»цієї

статті, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під

час проходження служби, і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу

років збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорій 2, 3 -на 5

процентів відповідних сум грошового забезпечення».

На підставі наведеної норми

позивачу за вислугу років у 27 років, звільнення у відставку за станом здоров'я

і участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження

служби (2 категорія) основний розмір пенсії було встановлено у розмірі 55% (20

років вислуги і звільнення за хворобою) + 21% (7 років понад вислуги в 20 років)

+ 5% (участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи 2-ї категорії під

час проходження служби) = 81%.

Після призначення позивачу пенсії

відбулися зміни редакції ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення

військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх

справ та деяких інших осіб», що полягають в наступному.

Законом України від 04.04.06 року №

3591 -IV «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного

забезпечення та соціального захисту військовослужбовців»змінено назву Закону

України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і

рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб»на Закон України

«Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених, з військової служби, та деяких

інших осіб».

Також, цим же Законом змінено

редакцію ст. 13 в частині пенсій військовослужбовцям, які під час проходження

служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а саме:

«Максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен

перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а

особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків

аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до

категорії 1, -100 процентів, до категорії 2, -95 процентів».

При цьому, згідно пункту 4

Прикінцевих положень Закону України від 04 квітня 2006 року № 3591-IV «Про

внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та

соціального захисту військовослужбовців»вислуга років для призначення пенсій,

що була обчислена особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, особам

надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяким іншим особам,

які мають право на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення

військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх

справ та деяких інших осіб», відповідно до нормативно-правових актів щодо

призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, перегляду не підлягає.

Крім того. ст. 63 Закону України

«Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених, з військової служби, та деяких

інших осіб»визначає вичерпний перелік підстав перерахунку раніше призначених

пенсій військовослужбовцям.

Згідно ч. 3 цієї статті усі

призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною

розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій

військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у

зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових

видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у

розмірах, встановлених законодавством.

Отже, підставами для перерахунку

раніше призначеної пенсії позивача є виключно зміни розмірів грошового

забезпечення або введення нових додаткових видів грошового забезпечення

(надбавок, доплат, підвищень) та премій.

Суд у вирішені справи додатково

керується статтею 8 КАС України, у відповідності до якої суд при вирішенні

справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема,

людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст

і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства

права з урахуванням судової практики та рішень Європейського Суду з прав людини.

В свою чергу, суд також вважає

необхідним керуватися положеннями Закону України «Про виконання рішень та

застосування практики Європейського суду з прав людини»від 23 лютого 2006 року

N 3477-IV, який регулює відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави

виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України; з

необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав

людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в

українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав

людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до Європейського суду

з прав людини проти України.

Так, статтею 17 Закону України «Про

виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав

людини»встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та

практику Суду як джерело права.

З огляду на це, суд зазначає, що

правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання

відповідної пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений

принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного

акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у

конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van

Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної

визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на

зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у

законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія

зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом -відповідальності держави,

який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення

зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган

публічної влади схвалили певну концепцію, така держава чи орган вважатимуться

такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи

поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в

такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки

дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно

додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки. 

Суд бере до уваги практику

Європейського суду з прав людини, зокрема, справа “Кечко проти України”, "Бурдов

проти Росії", № 59498/00, пар. 35, ECHR 2002-ІІІ  (mutatis mutandis), справа Yvonne van

Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office; справа про принцип юридичної

визначеності). Про першу, зокрема, зазначено у листі Верховного суду України

від 07.2006 року № 1-5/400. Зазначеним листом Верховний суд України акцентує

увагу на те, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних

коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних

правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може

бути поставлена у залежність  від

бюджетних асигнувань. Крім того, у випадках коли з набуттям чинності певним

законом, його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий

раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент

виникнення у особи відповідного права.

Згідно із положеннями статті 12

Європейської соціальної хартії від 3 травня 1996 року, яка ратифікована Законом

України № 137-V від 14 вересня 2006 року метою забезпечення ефективного

здійснення права на соціальне забезпечення Сторони зобов'язуються:

започаткувати систему соціального забезпечення або підтримувати її

функціонування; підтримувати систему соціального забезпечення на задовільному

рівні, принаймні на такому, який дорівнює рівню, необхідному для ратифікації

Європейського кодексу  соціального

забезпечення; докладати зусиль для поступового піднесення системи соціального

забезпечення на більш високий рівень; вживати заходів шляхом укладання

відповідних двосторонніх і багатосторонніх угод або в інший спосіб і відповідно

до умов, визначених у таких угодах, для забезпечення: рівності між їхніми

власними громадянами та громадянами інших Сторін у тому, що стосується прав на

соціальне забезпечення, включаючи збереження пільг, які надаються

законодавством про соціальне забезпечення, незалежно від пересування захищених

осіб по територіях держав Сторін; надання, збереження та поновлення прав на

соціальне забезпечення такими засобами, як сумарний залік періодів страхування

або роботи, що були здійснені за законодавством кожної зі Сторін.

Відповідно до частини 2 статті 3

Конституції України - права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і

спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою

діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним

обов'язком держави.

У відповідності до частини другої

статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого

самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах

повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 статті 71

Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про

протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень

обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності

покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, суд

прийшов до висновку, що відповідач не довів правомірність його дій, які полягає

у не нарахуванні позивачеві пенсії за період з 01.01.08р. у встановленому

розмірі з розрахунку 81% грошового забезпечення, у зв'язку з чим позовні вимоги

в цій частині є такими, що підлягають задоволенню.

Зважаючи на наведені обставини в їх

сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають

задоволенню частково.

Враховуючи викладене та керуючись

ч.3 ст. 160, ст.ст. 161-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста

Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Задовольнити частково

адміністративний позов.

2.          Зобов'язати Головне управління

Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок основного розміру

пенсійного забезпечення з 01 січня 2008 року ОСОБА_1 з урахуванням 81 %

грошового забезпечення та виплатити недораховану частину основного розміру

пенсії.

3.          Зобов'язати Головне управління

Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату щомісячної

додаткової пенсії ОСОБА_1 за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 30%

мінімальної пенсії за віком починаючи з 22 травня 2008 року.

4.          В іншій частині вимог - відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст.

254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після

закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим

Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до

суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному

обсязі за правилами, встановленими ст. 

ст.  185-187 Кодексу

адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої

інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом

двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без

попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у

строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                  

                                 В.І. Келеберда