Постанова

від 15.04.2013 по справі 820/1056/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

15.04.2013 р. справа № 820/1056/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

за участі:

секретаря судового засідання - Алексєєнко О.В.,

представників:

позивача - Варуха О.Я.,

відповідача - Токар І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства " Бюджет-С" до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби проскасування рішень , -

встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бюджет - С», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому (з урахуванням уточнень) просив скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача, Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби, №0000072220 від 07.03.2013р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 53.016,00грн. (основний платіж - 35.344,00 грн., штраф - 17.672,00 грн.), №0000082220 від 07.03.2013 р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 46.388,75 грн. (основний платіж - 37.111,00 грн., штраф - 9.277,75 грн.).

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що не вчиняв податкових правопорушень, про які згадується в акті №183/22.1-04/34971065 від 19.02.2013р., викладені в акті судження податкового органу є помилковими, адже не відповідають положенням закону та не узгоджуються з дійсними фактичними обставинами проведених платником податків господарських операцій. Платник податків пояснював, що ПДВ та податок на прибуток у спірних правовідносинах обчислював правильно, господарські взаємовідносини з контрагентами, зокрема, з ПП «Будком Алон», ТОВ «Металург-2010», ПП «Стройбелмаш», ПП «Райком», ТОВ «Рест-Профі», відбувались за правочинами, котрі повністю відповідають вимогам закону, господарські операції за цими правочинами проведені реально, спричинили зміни у стані та структурі активів сторін, первинні документи оформлені у відповідності до закону, зобов'язання за спірним правочином виконані, зокрема, вартість отриманих товарів (робіт, послуг) оплачена ТОВ шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, фізичне виконання робіт та переміщення товару мало місце. За таких обставин, позивач вважав, що спірні податкові повідомлення - рішення суперечать ч.3 ст.2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обов'язок по оплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України. В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Відповідач, Лозівська ОДПІ Харкова Харківської області ДПС, з поданим позовом не погодився.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що викладені в акті №183/22.1-04/34971065 від 19.02.2013р. судження ОДПІ про вчинення платником податків податкових правопорушень є правильними та вірними. Так, податковий орган пояснював, що отримав матеріали податкової перевірки контрагентів платника податків - ПП «Будком Алон», ТОВ «Металург-2010», ПП «Стройбелмаш», ПП «Райком», ТОВ «Рест-Профі», де відображені судження про відсутність у даного платників будь-яких ресурсів, необхідних для ведення господарської діяльності, у зв'язку з чим всі вчинені даними суб'єктами господарювання правочини є нікчемними. На думку, ОДПІ вказаних висновків інших податкових органів цілком достатньо для судження про порушення позивачем ст.ст.44, 138, 139, 198 Податкового кодексу України. В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи і вимоги заперечень проти позову, просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бюджет-С», пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом - 34971065, знаходиться на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) в Лозівській ОДПІ Харківської області ДПС.

Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду не має сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому з огляду на приписи ст.72 і 76 КАС України перелічені обставини перед судом додатково не доказуються.

З 06.02.2013р. по 12.02.2013р. ОДПІ була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Бюджет-С» (ідентифікаційний код - 34971065) з питання дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах з платника податків: ПП «Будком Алон» (ідентифікаційний код - 34951473) за квітень-червень 2012р., ТОВ «Металург-2010» (ідентифікаційний код - 37365818) за березень 2012р., ПП «Стройбелмаш» (ідентифікаційний код - 33122468) за серпень 2012р., ПП «Райком» (ідентифікаційний код - 36036555) за квітень 2012р. та червень 2012р., ТОВ «Рест-Профі» (ідентифікаційний код - 35860329) за квітень 2012р.

Результати перевірки оформлені актом №183/22.1-04/34971065 від 19.02.2013р., в якому викладені судження податкового органу про вчинення платником податків податкового правопорушення - недодержання положень ст.ст.138, 139, 198 Податкового кодексу України, а саме: відсутність документів, за якими формувались витрати і податковий кредит з ПДВ по взаємовідносинам з ПП «Будком Алон», ТОВ «Металург-2010», ПП «Стройбелмаш», ПП «Райком», ТОВ «Рест-Профі».

07.03.2013р. з посиланням на даний акт ОДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення №0000072220 від 07.03.2013р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 53.016,00 грн. (основний платіж - 35.344,00 грн., штраф - 17.672,00 грн.), №0000082220 від 07.03.2013р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 46.388,75грн. (основний платіж - 37.111,00грн., штраф - 9.277,75грн.)

Як з'ясовано судом, фактичною підставою для винесення спірних рішень слугувало відображене в акті №183/22.1-04/34971065 від 19.02.2013р. судження суб'єкта владних повноважень про порушення платником податків ст.ст.138, 139, 198 Податкового кодексу України, а саме: формування витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з ПП «Будком Алон», ТОВ «Металург-2010», ПП «Стройбелмаш», ПП «Райком», ТОВ «Рест-Профі» за відсутності первинних документів, які не подані платником податків до перевірки.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень, а також правильність суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті №183/22.1-04/34971065 від 19.02.2013р., на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив, що спір склався з приводу правильності обчислення платником податків податку на прибуток та ПДВ за періоди березень 2012 р. - серпень 2012 р.

Суд відзначає, що на момент настання вказаних звітних податкових періодів правовідносини з приводу справляння податку на прибуток були унормовані приписами розділу ІІІ Податкового кодексу України, а правовідносини з приводу обчислення ПДВ врегульовувались приписами розділу V Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.137.1 ст.137 Податкового кодексу України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Підпунктом 138.1 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, за правилом п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг; а за змістом п.138.5 ст.138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

У силу застереження, що міститься в п.139.1.9 ст.139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Аналізуючи положення наведених норм закону, в кореспонденції з приписами ст.44 Податкового кодексу України, ст.ст.215, 216, 228 Цивільного кодексу України, ст.ст.207, 208 Господарського кодексу України, суд доходить висновку, що платник податків має право на збільшення витрат з податку на прибуток у разі одночасного існування сукупності таких обставин як : 1) отримання від контрагента первинного документа без дефекту форми, змісту (тобто відтворення всіх обов'язкових за законом реквізитів, з детальним описанням суті та показників господарської операції) чи походження (тобто створення документу реально існуючим суб'єктом права) або проведення операції списання безготівкових коштів з банківського рахунку в оплату вартості товару (роботи, послуги); 2) відсутність наміру на безпідставне одержання податкової вигоди; 3) реальне проведення платником податків господарської операції в умовах звичайної господарської діяльності, яка здійснюється з дотриманням засад розумності, виваженості, добросовісності, сумлінності та спрямована на отримання позитивного економічного результату; 4) настання події виникнення права на збільшення витрат (що, в залежності від виду понесених видатків, співпадає або з подією отримання доходу, або з подією понесення витрат).

З огляду на викладене, суд зауважує, що непроведення податковим органом детального та вичерпного дослідження структури отриманого платником податків доходу, спричиняє необґрунтованість будь-яких висновків, зроблених таким органом з приводу сформованих платником податків витрат, адже згідно з законом однією з подій збільшення витрат є дата отримання доходу, а факт настання такої події в розрізі конкретної господарської операції суб'єктом владних повноважень за правилами ч.3 ст.2 КАС України у спірних правовідносинах не встановлений.

Таким чином, викладені в акті №183/22.1-04/34971065 від 19.02.2013р. судження ОДПІ стосовно податку на прибуток не можна визнати обґрунтованими.

З приводу викладених в акті суджень ОДПІ з податку на додану вартість суд відмічає, що за визначенням п.14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилом п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; а згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У силу встановленого приписами п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України застереження не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналізуючи положення наведених норм закону в кореспонденції з приписами ст.44 Податкового кодексу України, ст.ст.215, 216, 228 Цивільного кодексу України, ст.ст.207, 208 Господарського кодексу України, суд доходить висновку, що платник податків має право на збільшення податкового кредиту з ПДВ у разі одночасного існування сукупності таких обставин як: 1) реальне здійснення платником податків господарської операції, котра визначена законодавцем як об'єкт оподаткування ПДВ; 2) проведення платником податків господарської операції в умовах звичайної господарської діяльності, яка здійснюється з дотриманням засад розумності, виваженості, добросовісності, сумлінності та спрямована на отримання позитивного економічного результату; 3) відсутність наміру на безпідставне одержання податкової вигоди; 4) виконання зобов'язань за господарською операцією з метою подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) в оподатковуваних ПДВ операціях у межах господарської діяльності платника податку; 5) отримання від контрагента податкової накладної як первинного та розрахункового документу, котрий належно оформлений за змістом та формою; 6) наявність у контрагента статусу платника податку на додану вартість; 7) внесення податкової накладної у визначених законом випадках до Єдиного реєстру податкових накладних.

Згідно з ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Керуючись приписами ст.11 КАС України, а також наведених норм процесуального закону, суд встановив, що наказом ОДПІ №99 від 05.02.2013р. була призначена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Бюджет-С» (ідентифікаційний код - 34971065) з питання дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах з платника податків : ПП «Будком Алон» (ідентифікаційний код - 34951473) за квітень-червень 2012р., ТОВ «Металург-2010» (ідентифікаційний код - 37365818) за березень 2012р., ПП «Стройбелмаш» (ідентифікаційний код - 33122468) за серпень 2012р., ПП «Райком» (ідентифікаційний код - 36036555) за квітень 2012р. та червень 2012р., ТОВ «Рест-Профі» (ідентифікаційний код - 35860329) за квітень 2012р.

Згідно з означеним наказом та направленням №100 від 05.02.2013р. перевірка мала бути проведена у строк 5 робочих днів, починаючи з 06.02.2013р.

Згідно з висновками складеного за наслідками перевірки акту №183/22.1-04/34971065 від 19.02.2013р. платник податків в ході перевірки не надав контролюючому органу відповідних первинних документів по взаємовідноснам з ПП «Будком Алон», ТОВ «Металург-2010», ПП «Стройбелмаш», ПП «Райком», ТОВ «Рест-Профі», але при цьому до матеріалів справи відповідачем надано лише акт №12/22.1-04/34971065 від 06.02.2013р., яким підтверджується виключно факт відмови платника податків надати документи на перевірку саме 06.02.2013р.

Разом з тим, суд відмічає, що відповідач не подав до матеріалів справи належних та допустимих в розумінні ст.70 КАС України та ст.85 Податкового кодексу України доказів вчинення з боку платника податків відмови у наданні первинних документів в інші дати перевірки, позаяк, як встановлено в ході розгляду справи, відповідних актів податковим органом складено не було.

Окрім того, суд не встановив наявності у ОДПІ об'єктивних та непереборних причин для нереалізації у спірних правовідносин управлінської функції згідно з п.п.20.1.3 ст.20 Податкового кодексу України шляхом звернення до місцевого суду загальної юрисдикції в порядку глави 12 розділу IV Цивільного процесуального кодексу України із заявою про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю.

Як вбачається з зібраних судом документів, 27.02.2012 р. між позивачем, ПП «Бюджет-С» (в якості субпідрядника-1) та ПП «Будком-Алон» (в якості субпідрядника-2) було укладено договір субпідряду №27/02-2012, предметом якого є виконання комплексу субпідрядних ремонтно-будівельних робіт на території АТ «Дергачівська райагрохімія» за адресою: м. Дергачі Харківської обл., вул. Лозівська, 130.

14.03.2012 р. між позивачем, ПП «Бюджет-С» (в якості субпідрядника-1) та ПП «Будком-Алон» (в якості субпідрядника-2) було укладено договір субпідряду №14/03-2012, предметом якого є виконання комплексу субпідрядних робіт на території АТ «Дергачівська райагрохімія» за адресою: м. Дергачі Харківської обл., вул. Лозівська, 130.

10.04.2012 р. між позивачем, ПП «Бюджет-С» (в якості субпідрядника-1) та ПП «Будком-Алон» (в якості субпідрядника-2) було укладено договір субпідряду №10/04-2012, предметом якого є виконання комплексу субпідрядних ремонтно-будівельних робіт на території ВАТ «Вовчанський агрегатний завод» за адресою: м. Вовчанськ, вул. Пушкіна, 2.

16.04.2012 р. між позивачем, ПП «Бюджет-С» (в якості субпідрядника-1) та ПП «Будком-Алон» (в якості субпідрядника-2) було укладено договір субпідряду №16/04-2012, предметом якого є виконання комплексу субпідрядних ремонтно-будівельних робіт в цеху трансвазування на території ПАТ «Артемівськ Вайнері» за адресою: м. Артемівськ Донецької обл., вул. П. Лумумби, 87.

25.04.2012 р. між позивачем, ПП «Бюджет-С» (в якості субпідрядника-1) та ПП «Будком-Алон» (в якості субпідрядника-2) було укладено договір субпідряду №25/04-2012, предметом якого є виконання комплексу субпідрядних ремонтно-будівельних робіт на території підприємства «Політехноплюс» ХООІ «СЕ» за адресою: м. Харків, вул. Партз'їзду, 36.

21.05.2012 р. між позивачем, ПП «Бюджет-С» (в якості субпідрядника-1) та ПП «Будком-Алон» (в якості субпідрядника-2) було укладено договір субпідряду №21/05-2012, предметом якого є виконання комплексу субпідрядних ремонтно-будівельних робіт на території СКУ ТОВ «Піраміда» за адресою: м. Харків, пр. Перемоги, 81 (будівля літ. «А-2»).

Також, 08.05.2012 р. між позивачем, ПП «Бюджет-С» (в якості субпідрядника-1) та ПП «Стройбелмаш» (в якості субпідрядника-2) було укладено договір субпідряду №08/05-2012, предметом якого є виконання комплексу субпідрядних ремонтно-будівельних робіт на території СКУ ТОВ «Піраміда» за адресою: м. Харків, пр. Перемоги, 81.

28.05.2012 р. між позивачем, ПП «Бюджет-С» (в якості субпідрядника-1) та ПП «Стройбелмаш» (в якості субпідрядника-2) було укладено договір субпідряду №28/05-2012, предметом якого є виконання комплексу субпідрядних ремонтно-будівельних робіт на території АТ «Елеватормлинмаш» за адресою: м. Харків, шосе Комсомольське, 88.

05.07.2012 р. між позивачем, ПП «Бюджет-С» (в якості субпідрядника-1) та ПП «Стройбелмаш» (в якості субпідрядника-2) було укладено договір субпідряду №05/07-2012, предметом якого є виконання комплексу субпідрядних ремонтно-будівельних робіт на території ВАТ «Вовчанський агрегатний завод» корпус 230 за адресою: м. Вовчанськ, вул. Пушкіна, 2.

18.07.2012 р. між позивачем, ПП «Бюджет-С» (в якості субпідрядника-1) та ПП «Стройбелмаш» (в якості субпідрядника-2) було укладено договір субпідряду №18/07-2012, предметом якого є виконання комплексу субпідрядних ремонтно-будівельних робіт на території АТ «Елеватормлинмаш» за адресою: м. Харків, шосе Комсомольське, 88.

Крім того, 22.03.2012 р. між позивачем, ПП «Бюджет-С» (в якості покупця) та ТОВ «Металург-2010» (в якості продавця) було укладено договір купівлі-продажу №1, предметом якого є придбання ТМЦ згідно рахунку-фактури, а саме будівельних матеріалів.

23.04.2012 р. між позивачем, ПП «Бюджет-С» (в якості покупця) та ПП «Рест-Профі» (в якості продавця) було укладено договір купівлі-продажу №2, предметом якого є придбання ТМЦ згідно рахунку-фактури, а саме будівельних матеріалів.

23.04.2012 р. між позивачем, ПП «Бюджет-С» (в якості покупця) та ПП «Раіком» (в якості продавця) було укладено договір купівлі-продажу №1, предметом якого є придбання ТМЦ згідно рахунку-фактури, а саме будівельних матеріалів.

Оцінивши згадані правочини за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що спірні правочини були укладені між правоздатними і дієздатними юридичними особами, за формою та змістом спірні правочини не суперечать закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному чи господарському обороті, сторони спірних правочинів мають правовий статус платників ПДВ.

Таким чином, спірні договори визнаються судом належними та допустимими доказами наявності між позивачем та контрагентами позивача факту вчинення правочинів в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій, що були проведені в межах спірних правочинів, позивачем подані до суду : акт приймання виконаних робіт з ПП «Будком-Алон» за квітень 2012р. на суму 21.083,13грн. (ПДВ - 3.513,85грн.), податкову накладну №93 від 12.04.2012 р. на суму 7.565,14грн. (у т.ч. ПДВ - 1.260,86 грн.), акт приймання виконаних робіт з ПП «Будком-Алон» за травень 2012р. на суму 49.810,50грн. (ПДВ - 8.301,75грн.), податкову накладну №229 від 31.05.2012 р. на суму 6.965,10 грн. (у т.ч. ПДВ - 1.160,85 грн.), акт приймання виконаних робіт з ПП «Будком-Алон» за травень 2012 р. на суму 74.064,88 грн., податкові накладні №91 від 16.05.2012р.на суму 20.000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 3.333,33 грн.), №168 від 24.05.2012 р. на суму 6.521,54 грн., акт приймання виконаних робіт з ПП «Будком-Алон» за травень 2012 р. на суму 149.314,47 грн., податкову накладну №196 від 28.05.2012 р. на суму 27.994,22 грн. (у т.ч. ПДВ - 4.665,70 грн.), акт приймання виконаних робіт з ПП «Будком-Алон» за травень 2012 р. на суму 6.707,87 грн., податкову накладну №170 від 24.05.2012 р. на суму 6.707,81 грн. (у т.ч. ПДВ - 1.117,98 грн.), акт приймання виконаних робіт з ПП «Будком-Алон» за червень 2012 р. на суму 5.942,20 грн., податкову накладну №134 від 26.06.2012 р. на суму 5.942,20 грн., акт приймання виконаних робіт з ПП «Будком-Алон» за червень 2012 р. на суму 5.362, 51 грн., податкову накладну №173 від 27.06.2012 р. на суму 5.362,51 грн. (у т.ч. ПДВ - 893,75 грн.), акт приймання виконаних робіт з ПП «Стройбелмаш» за липень 2012 р. на суму 25.307,38 грн., податкові накладні №138 від 23.07.2012 р. на суму 9.000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 1.500,00 грн.), №146 від 24.07.2012 р. на суму 16.307,38 грн. (у т.ч. ПДВ - 2.717,90 грн.), акт приймання виконаних робіт з ПП «Стройбелмаш» за липень 2012 р. на суму 5.690,04 грн., податкову накладну №147 від 24.07.2012 р. на суму 5.690,04 грн. (у т.ч. ПДВ - 948,34 грн.), акт приймання виконаних робіт з ПП «Стройбелмаш» за серпень 2012 р. на суму 11.812,24 грн., податкову накладну №119 від 17.08.2012 р. на суму 11.812,24 грн. (у т.ч. ПДВ - 1.968,71 грн.), акт приймання виконаних робіт з ПП «Стройбелмаш» за серпень 2012 р. на суму 21.973,95 грн., податкову накладну №222 від 31.08.2012 р. на суму 21.973,94 грн., акт приймання виконаних робіт з ПП «Стройбелмаш» за серпень 2012 р. на суму 28.371, 25 грн., податкову накладну №56 від 09.08.2012 р. на суму 28.371,25 грн. (у т.ч. ПДВ - 4.728,54 грн.), акт приймання виконаних робіт з ПП «Стройбелмаш» за серпень 2012 р. на суму 25.74014 грн., податкову накладну №221 від 31.08.2012 р. на суму 25.740,14 грн. (у т.ч. ПДВ - 4.290,02 грн.), акт приймання виконаних робіт з ПП «Стройбелмаш» за листопад 2012 р. на суму 30.000,00 грн., податкові накладні №139 від 23.07.2012 р. на суму 15.000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 2.500,00 грн.), №82 від 13.08.2012 р. на суму 15.000,00 грн. ( у т.ч. ПДВ - 2.500,00 грн.), а також виписані ТОВ «Металург-2010», ТОВ «Рест-Профі» та ТОВ «Райком» податкові накладні №212 від 23.03.2012 р. на суму 9.104,12 грн. (у т.ч. ПДВ - 1.517,12 грн.), №170 від 25.04.2012 р. на суму 5.818,22 грн. (у т.ч. ПДВ - 969,70 грн.), №172 від 25.04.2012 р. на суму 1.999,50 грн. (у т.ч. ПДВ - 333,25 грн.), №202 від 27.06.2012 р. на суму 5.184,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 864,00 грн.), №26 від 12.07.2012 р. на суму 9.312,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 1.552,00 грн.).

Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що вимоги до оформлення первинних документів визначені нормами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідно до ч.2 ст.9 якого первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та деталізовані приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88), згідно з п.2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також на вимогу суду позивачем до матеріалів справи були надані копії проектно-кошторисної документації, а саме: договірних цін, локальних кошторисів, розрахунків загальновиробничих витрат, відомостей ресурсів, довідки про вартість виконаних робіт, актів приймання виконаних будівельних робіт, актів на витрачені при виконанні робіт матеріали, актів на передачу основних та додаткових матеріалів

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

В ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей перелічених вище первинних документів.

Факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товару шляхом перерахування Витребувані судом на виконання вимог ст.11 КАС України та приєднані до справи документи засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, а саме: платіжними дорученнями №11 від 12.04.2012 р. на суму 7.565,14 грн., №32 від 12.06.2012 р. на суму 6.965,10 грн., №21 від 24.05.2012 р. на суму 6.521,54 грн., №18 від 16.05.2012 р. на суму 20.000,00 грн., №25 від 28.05.2012 р. на суму 27.994,22 грн., №22 від 24.05.2012 р. на суму 6.707,87 грн., №43 від 26.06.2012 р. на суму 5.942,20 грн., №44 від 27.06.2012 р. на суму 5.362,51 грн., №67 від 01.06.2012 р. на суму 11.000,00 грн., №61 від 23.07.2012 р. на суму 9.000,00 грн., №72 від 08.08.2012 р. на суму 10.997,42 грн., №78 від 11.82,24 грн., №89 від 04.09.2012 р. на суму 21.973,95 грн., №75 від 09.08.2012 р., на суму 28.371,25 грн., №96 від 20.09.2012 р. на суму 20.000,00 грн., №100 від 26.09.2012 р. на суму 5.740,14 грн., №62 від 23.07.2012 р. на суму 15.000,00 грн., №76 від 13.08.2012 р. на суму 15.000,00 грн., №9 від 23.03.2012 р. на суму 9.104,12 грн., №14 від 25.04.2012 р. на суму 5.818,22 грн., №13 від 25.04.2012 р. на суму 1.999,50 грн., №45 від 27.06.2012 р., №53 від 12.07.2012 р. на суму 9.312,00 грн., що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання останнім (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень до матеріалів справи не подано. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату товару визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Досліджуючи питання руху активів у спірних правовідносинах, суд виходить з того, що приєднані до справи копії ТТН 05027 №14/03 від 14.03.2012 р., №050034/03 від 29.03.2012 р., №053014/03-1 від 23.03.2012 р., №26/03 від 26.03.2012 р., №050042/4 від 09.04.2012 р., №050044/4 від 13.04.2012 р., №1/050059 від 27.04.2012 р., №1/050044 від 13.04.2012 р., №1/052055 від 30.04.2012 р., №2/050079 від 28.05.2012 р., №341324/11 від 15.11.2011 р., №0499292/12 від 02.12.2011 р., №051830/12 від 15.12.2012 р., №0499300/12 від 19.12.2011 р., №053031/4 від 23.04.2012 р., №050045/04 від 17.04.2012 р., № 23/04 від 23.04.2012 р., №050024\03 від 05.03.2012 р., №052007/01 від 12.01.2012 р., №052012/2 від 01.02.2012 р., №27/04 від 27.04.2012 р., №30/05 від 30.05.2012 р., №2/053030 від 30.05.2012 р., №050050/04 від 05.06.2012 р., №05303/06 від 11.06.2012 р., №050015 від 25.07.2012 р., №8 від 07.06.2012 р., №050083/05 від 31.05.2012 р., №9 від 28.05.2012 р., №050099/06 від 22.06.2012 р., №06/07/3 від 06.07.2012 р., б/н від 13.07.2012 р., №20/07 від 20.07.2012 р., №20-2/07 від 20.07.2012 р., 053044 від 20.07.2012 р., 050015 від 26.07.2012 р., 050117 від 02.08.2012 р., №Р1504 від 02.07.2012 р., №050050/04 від 29.05.2012 р., №12 від 30.05.2012 р., №11 від 30.05.2012 р., №10 від 31.05.2012 р., №3005 від 30.05.2012 р., №050094/06 від 19.06.2012 р., №8 від 20.08.2012 р., ха89 050218 від 17.10.2012 р., х6/053052 від 15.08.2012 р., 050105 №13/07/1 від 13.07.2012 р., 052104 №11/09/12 від 11.09.2012 р., х93 050227 від 23.10.2012 р., №26/07 від 25.07.2012 р., №053014/03-1 від 23.03.2012 р., №1/053032 від 25.04.2012 р., №050059/04 від 25.04.2012 р., №050095/06-1 від 27.06.2012 р., №050109/07-1 від 12.07.2012 р. підтверджують фізичне переміщення будівельних матеріалів.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірного правочину, до правового статусу сторін договору як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами ОДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має. Судом також достеменно встановлено, що мотиви фізичної відсутності об'єктів будівництва у спірних правовідносинах, невикористання отриманих робіт в господарській діяльності позивача, вартісних показників придбаних платником податків робіт, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень.

Відтак, з огляду на приписи ст.ст.6 і 8 Конституції України, ст.2 і 11 КАС України суд не вбачає підстав для дослідження в ході розгляду справи цих обставин, позаяк зміна судом як фактичних, так і юридичних мотивів прийняття суб'єктом владних повноважень спірного правового акту індивідуальної дії чинним процесуальним законодавством не передбачена.

Оцінивши достатність, обґрунтованість та правомірність викладених в акті суджень суб'єкта владних повноважень про вчинення платником податків податкового правопорушення, суд відмічає, що викладене в акті судження суб'єкта владних повноважень про нікчемність спірних правочинів грунтується також на мотивах складених Харківською ОДПІ Харківської області ДПС акту №326/153/34951473 від 25.07.2012р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб"єкта господарювання ПП «Будком-Алон» код ЄДРПОУ 34951473 щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за січень-липень 2012р.», акту №445/220/34951473 від 04.10.2012р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб"єкта господарювання ПП «Будком-Алон» код ЄДРПОУ 34951473 щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за червень 2012р.», ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області ДПС акту №709/2202/36036555 від 10.08.2012р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Райком» код ЄДРПОУ 36036555 щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та їх реальності та повноти відображення в обліку за 2011р., лютий 2012р., березень 2012р., квітень 2012р., червень 2012р.», акту №517/2204/35860329 від 12.06.2012р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Рест-Профі» код ЄДРПОУ 35860329 щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та їх реальності та повноти відображення в обліку за лютий - квітень 2012р.», Західної МДПІ міста Харкова Харківської області ДПС акту №495/22-417/33122468 від 24.10.2012р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Стройбелмаш» код ЄДРПОУ 33122468 щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та їх реальності та повноти відображення в обліку за липень-серпень 2012р.», Індустріальної МДПІ міста Харкова Харківської області ДПС №553/22-207/37365818 від 10.08.2012р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Металург-2010» код ЄДРПОУ 37365818 щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період жовтень 2011р., листопад 2011р., березень 2012р., квітень 2012р.»

З цього приводу суд відзначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України, а діяння по відображенню в документах обов'язкової податкової звітності, тобто в офіційних документах завідомо недостовірних відомостей, є об'єктивною стороною злочину, передбаченого ст.366 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінального провадження відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином чи рішення суду про визнання правочину недійсним суб'єктом владних повноважень до суду також не подано.

З приводу наведеного в судовому засіданні судження суб'єкта владних повноважень про нікчемність спірних правочинів суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом норм Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Слушність наведеного висновку окружного адміністративного суду підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

З наявних у справі документів слідує, що суб'єкт владних повноважень не заперечує та не спростовує факт використання позивачем придбаних за спірним правочином робіт у власній господарській діяльності. При цьому, фактів проведення платником податків збиткових операцій суб'єктом владних повноважень не виявлено, доказом чого є акт перевірки, котрий не містить відповідних суджень.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову .

Керуючись приписами наведених норм процесуального закону, оцінивши добуті докази в їх сукупності, суд встановив, що відповідач в ході розгляду справи за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростував достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, відповідач не довів неможливості проведення платником податків господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подав суду ані доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, ані доказів відсутності зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірного правочину, ані доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, ані доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагент є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірними правочинами були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не подав.

Суд зауважує, що зміст складеного ОДПІ акту перевірки не містить жодних добутих ОДПІ про процесі реалізації владної управлінської функції належних, допустимих та достатніх даних, котрі б спростовували презумпцію добросовісності та сумлінності позивача як платника податків.

Натомість на підтвердження права на збільшення податкового кредиту з ПДВ платник податків подав до суду податкові накладні, оформлені з дотриманням вимог закону, складені повноважними суб'єктами права, що, за відсутності підтвердженого матеріалами справи факту нереальності господарських операцій, слід визнати достатньою підставою для формування податкового кредиту.

Таким чином, суд відзначає, що відображене в акті перевірки судження суб'єкта владних повноважень про вчинення платником податків податкового правопорушення є помилковим, оскільки не доведено належними та допустимими доказами і не підкріплено вірними доводами, базується лише на припущеннях, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України.

Окремо суд, зазначає, що в силу приписів ч.4 ст.70 КАС України, Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (затверджено постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232; далі за текстом - Порядок №1232), а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984) отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

З огляду на положення ст.71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірного податкового повідомлення - рішення, а витребування судом додаткових доказів (з приводу обставин не досліджених податковим органом при проведенні перевірки, не відображених в акті перевірки та не покладених в основу спірного рішення на момент його винесення) матиме наслідком підміну мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки судовим розглядом встановлено факт порушення спірними податковими повідомленнями-рішеннями прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов ПП «Бюджет-С» до Лозівської ОДПІ Харківської області ДПС про скасування рішень - задовольнити.

Скасувати у повному обсязі податкове повідомлення - рішення Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби №0000072220 від 07.03.2013 р. та №0000082220 від 07.03.2013 р.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Постанова у повному обсязі виготовлена 17.04.2013 р.

Суддя А.В. Сліденко