Рішення

від 14.11.2006 по справі 1/818-15/273

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

1/818-15/273

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

14.11.06                                                                                           Справа№ 1/818-15/273

за позовною заявою ДТГО "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Львівська дирекція залізничних перевезень" ДТГО "Львівська залізниця", м.Львів  

до відповідача ТзОВ "Кур"єр ЛТД", м.Червоноград

про звільнення незаконно займаного майна та стягнення неустойки 5241,17 грн.

                                                                                          Суддя  Т.Костів

Представники

Від позивача: не з”явив.

Від відповідача: не з”явив.

Суть спору:

Позов заявлено ДТГО "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Львівська дирекція залізничних перевезень" ДТГО "Львівська залізниця", м.Львів до ТзОВ "Кур"єр ЛТД", м.Червоноград про звільнення незаконно займаного майна - частини будівлі вокзалу станції Червоноград площею 63,78 кв.м., та стягнення неустойки в сумі 5241,17 грн. за несвоєчасне звільнення орендованого майна.

01.08.2006 р. суд порушив провадження по справі та призначив розгляд на 14.09.2006 р. Розгляд справи неодноразово відкладався з мотивів, зазначених в ухвалах суду від 14.09.2006 р., 21.09.2006 р., 05.10.2006 р., 31.10.2006 р.

Представникам сторін роз'яснено їх права згідно зі ст. 22 ГПК України. У відповідності до ст. 75 ГПК України справа слухається за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві, заяві про збільшення розміру позовних вимог. Зазначив, зокрема, що Львівська дирекція залізничних перевезень 01.05.2003 р. уклала з відповідачем договір оренди державного майна строком на один рік з можливістю автоматичної пролонгації на новий строк. Листом від 25.05.2004 р. позивач повідомив відповідача про відмову від продовження договору оренди на новий строк. Однак, відповідач приміщення не звільнив. Посилається на ч. 2 ст. 785 ЦК України, згідно із якою у випадку невиконання обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки в сумі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. З врахуванням заяви про збільшення позовних вимог просить стягнути з відповідача неустойку за період з червня 2004 р. по вересень 2006 р. в сумі 6197,95 грн. Просить позов задовольнити.

Відповідач вимог ухвал суду належним чином не виконав, відзиву по справі не надав, участь уповноваженого представника у судових засіданнях не забезпечив. З клопотань відповідача вбачається намагання вирішити спір у добровільному порядку, отримати необхідні погодження для укладення нового договору оренди приміщення площею 63,78 кв.м..

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

01.05.2003 р. між правопопередником позивача (орендодавець) та відповідачем (орендар) було укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності, згідно із п. 1.1. якого відповідач прийняв у строкове платне користування окреме індивідуально-визначене майно - частину будівлі вокзалу станції Червоноград площею 63,78 кв.м., розміщене за адресою м. Червоноград, станція Червоноград, перший поверх.

З акту приймання - здачі приміщення згідно договору від 01.05.2003 р. вбачається фактична передача приміщень в оренду відповідачу.

Згідно із п. 10.1. договору оренди від 01.05.2003 р., він укладений строком на один рік до 01.05.2004 р. В разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були ним передбачені (п. 10.6.).

У відповідності до умов п. 10.6. договору, листом від 25.05.2004 р. позивач повідомив відповідача про припинення договірних стосунків у зв'язку із закінченням строку дії договору та неможливість його пролонгації.

Згідно із п. 5.7. договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.05.2003 р., у разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві або підприємству, вказаному орендодавцем, орендоване майно у належному стані. Однак, відповідач свого обов'язку не виконав, що підтверджується, зокрема, актом від 17.04.2006 р.

Згідно із ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання. У відповідності до ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до п. 9 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, до договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила ЦК України щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення. Згідно із ч. 1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача звільнити займане ним приміщення підлягають задоволенню.

Згідно із ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується відповідним розрахунком, за період червень 2004 р. - вересень 2006 р. за вирахуванням частини суми, добровільно сплаченої відповідачем, розмір неустойки становить 6197,95 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, відповідач свій обов'язок не виконав, не подав суду належних доказів, які б спростовували позовні вимоги.

Відповідно, позов підлягає задоволенню. Судові витрати покладаються на відповідача. Керуючись ст.ст. 33, 41, 42 43, 49, 60 75, 80 82-85 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити повністю.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Кур'єр ЛТД" (Львівська область, м.Червоноград, вул.Клюсівська,22/52, код ЄДРПОУ 22405163) на користь Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", від імені якої діє відокремлений підрозділ "Львівська дирекція залізничних перевезень", (м.Львів, вул.Гоголя, 1 код ЄДРПОУ 25256137) 6197,95 грн.заборгованості, 187,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Кур'єр ЛТД" (Львівська область, м.Червоноград, вул.Клюсівська, 22/52, код ЄДРПОУ 22405163) звільнити частини будівлі вокзалу станції Червоноград на першому поверсі площею 63,78 кв.м.

4.          Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Суддя                                                                                                       Костів Т.С.