Постанова

від 28.03.2013 по справі 2а-4901/12/1070

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4901/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В.

Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 березня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Желтобрюх І.Л. та Шостака О.О.,

при секретарі - Томко Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Славянка» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Славянка» до Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2012 року ТОВ «Славянка» звернулося до суду з позовом у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Бородянському районі Київської області ДПС від 14 серпня 2012 року № 0000352200, № 0000342200 та від 19 вересня 2012 року № 0000791710.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 09 січня 2013 року в задоволенні вказаного адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про задоволення позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що правомірно сформував податковий кредит та валові витрати за операціями з ТОВ «Фірма Астейт» та ТОВ «СД-Груп Плюс».

Під час судового засідання представник позивача підтримав свою апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити з підстав, викладених в ній.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та просив суд відмовити в її задоволенні посилаючись на те, що судом першої інстанції було винесено законне і обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування - відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ТОВ «Славянка» - задовольнити, постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 січня 2013 року - скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Судом встановлено, що ДПІ у Бородянському районі Київської області ДПС було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Славянка» з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01 вересня 2009 року по 31 грудня 2011 року, про що складено акт від 25 травня 2012 року № 215/23-24883794.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 14 серпня 2012 року № 0000342200, яким позивачу нараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 523959 грн. 00 коп., з яких 523774 грн. 00 коп. - за основним платежем та 185 грн. 00 коп. - штрафні (фінансові) санкції, від 14 серпня 2012 року № 0000352200, яким позивачу нараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 295912 грн. 50 коп., з яких 236730 грн. 00 коп. - за основним платежем та 50182 грн. 50 коп. - штрафні (фінансові) санкції, а також від 19 вересня 2012 року № 0000791710, яким позивачу наоаховано податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 38077 грн. 00 коп., з яких 33817 грн. 25 коп. - за основним платежем та 4259 грн. 75 коп. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями податкового органу ТОВ «Славянка» звернулося до суду з позовом про їх скасування.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «Славянка» суд першої інстанції виходив з того, що позивач не мав права формувати податковий кредит та валові витрати на підставі документів, складених з ТОВ «Фірма «Астейт» та ТОВ «СД-Груп Плюс». Також суд першої інстанції послався на те, що позивач безпідставно застосовував податкову пільгу при нарахуванні та сплаті податку з доходів фізичних осіб.

Колегія суддів не погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, оскільки вони не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Судом встановлено, що між ТОВ «СД-Груп Плюс» та ТОВ «Славянка» було укладено договір про надання послуг № 218 від 01 серпня 2011 року, згідно умов якого ТОВ «СД-Груп Плюс» зобов'язувалося виконати сортування, калібрування і упаковку томатів у картонні ящики, а також переробку, відбраковку та палетування салату «Айсберг».

На підставі документів, складених у зв'язку з виконанням вказаного договору, позивачем був сформований податковий кредит та валові витрати.

ДПІ у Бородянському районі Київської області ДПС вважає такі дії ТОВ «Славянка» неправомірними з огляду на те, що в діяльності ТОВ «СД-Груп Плюс» наявні ознаки фіктивності. Такий висновок було зроблено на підставі акту Броварської ОДПІ Київської області від 22 листопада 2011 року № 94/232/37448485, згідно якого підтвердити господарські операції з покупцями та продавцями ТОВ «СД-Груп Плюс» за період з 01 липня по 31 серпня 2011 року неможливо.

На думку колегії суддів самі по собі вказані відомості не є беззаперечним доказом безтоварності операцій між ТОВ «СД-Груп Плюс» та ТОВ «Славянка».

Крім того, зроблені у вказаному акті висновки про неможливість ТОВ «СД-Груп Плюс» надавати послуги позивачу ґрунтуються виключно на припущеннях та, всупереч ч.2 ст. 71 КАС України, не підтверджуються приєднаними до матеріалів справи доказами.

Разом з тим, з огляду на вищевикладені обставини колегія суддів вважає, що з метою доведення правомірності своїх дій щодо формування податкового кредиту за операціями з ТОВ «СД-Груп Плюс», позивач зобов'язаний був надати суду копії всіх документів, які підлягали складенню під час виконання договору про надання послуг № 218 від 01 серпня 2011 року.

Такий обов'язок виникає у позивача також з огляду на наступні норми права.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України до витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, належить, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Із вказаних норм права вбачається, що обов'язковою умовою виникнення права на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, є сплата податку на додану вартість у ціні придбаного або виготовленого товару чи послуг та понесення витрат саме у зв'язку з отриманням товарів, робіт (послуг).

Таким чином, під час здійснення контролю за правомірністю формування платником податку податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, підлягає перевірці фактичне придбання товару чи отримання послуги.

На підтвердження фактичного виконання сторонами умов договору № 218 від 01 серпня 2011 року ТОВ «Славянка» надало суду копію акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № СД-0000354 від 31 серпня 2011 року.

Також позивачем були надані копії актів прийому-передачі, якими ТОВ «Славянка» передавало ТОВ «СД-Груп Плюс» томати та картонні ящики для виконання робіт, обумовлених договором № 218 від 01 серпня 2011 року, а також документи, якими оформлювалося повернення позивачу відсортованих, каліброваних та упакованих у картонні ящики томатів.

Позивачем також були надані товарно-транспортні накладні, складені автоперевізником СПД ОСОБА_2, які підтверджують доставку ТОВ «СД-Груп Плюс» салату «Айсберг» для виконання необхідних робіт, а також акти прийому-передачі, якими позивач передавав ТОВ «СД-Груп Плюс» салат «Айсберг» та палети для виконання робіт по переробці, відбракуванню та пакетуванню і документи, якими оформлювалося повернення позивачу результатів виконаних робіт.

Крім того, судом встановлено, що надання послуг, зазначених в договорі № 218 від 01 серпня 2011 року, відповідає виду діяльності ТОВ «СД-Груп Плюс», зазначеному в акті Броварської ОДПІ Київської області від 22 листопада 2011 року № 94/232/37448485 про неможливість проведення звірки.

Закріплений у вказаному акті висновок про неможливість здійснення ТОВ «СД-Груп Плюс» господарських операцій ґрунтується, зокрема, на тому, що на цьому підприємстві працює одна особа.

Разом з тим, директор ТОВ «СД-Груп Плюс», надав позивачу довідку від 14 січня 2013 року, у якій зазначено у період з 01 по 31 серпня 2011 року (тобто у період виконання договору № 218 від 01 серпня 2011 року) на підприємстві працювало 15 осіб за трудовими угодами. У вказаній довідці також зазначено, що у період виконання міжсезонних робіт на підприємстві дійсно працює одна особа.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що позивач належними та допустимими доказами підтвердив фактичне отримання послуг, передбачених договором № 218 від 01 серпня 2011 року.

Підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень також став висновок податкового органу про безтоварність договору поставки овочів № 92 від 29 липня 2011 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Фірма Астейт».

Згідно умов вказаного договору ТОВ «Славянка» протягом вересня-жовтня придбало у ТОВ «Фірма Астейт» салат «Айсберг».

В акті перевірки від 25 травня 2012 року № 215/23-24883794 зазначено, що відносно ТОВ «Фірма Астейт» розпочато ліквідаційну процедуру, оскільки прийнято рішення про його припинення. Також у вказаному акті закріплено висновок про те, що згідно висновку почеркознавчого дослідження підписи у документах первинного бухгалтерського обліку від імені директора ТОВ «Фірма Астейт» виконані не ОСОБА_3

На підставі вказаних даних відповідачем було зроблено висновок про те, що ТОВ «Славянка» неправомірно сформувало податковий кредит та валові витрати по правовідносинах із вказаним контрагентом.

Крім того, після винесення податкових повідомлень-рішень ДПІ у Бородянському районі Київської області ДПС від 14 серпня 2012 року № 0000352200, № 0000342200 Дніпровським районним судом м. Києва 29 серпня 2012 року було постановлено вирок, яким ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво, яке полягало у фіктивному створенні ТОВ «Фірма Астейт» на пропозицію невстановленої слідством особи).

Разом з тим, наведені доводи є лише свідченням того, що ТОВ «Фірма Астейт» було створено особою, яка самостійно не мала намір здійснювати господарську діяльність, а також того, що ОСОБА_3 не укладав з позивачем договору поставки овочів № 92 від 29 липня 2011 року та не підписував відповідних документів первинного бухгалтерського обліку.

Однак, докази того що особа, на прохання якої ОСОБА_3 здійснив реєстрацію ТОВ «Фірма Астейт», не здійснювала фактичних господарських операцій - відсутні.

Так, в рамках вказаної кримінальної справи не було встановлено особу, яка організувала створення вказаної юридичної особи, а також не досліджувалися обставини, які мали місце після передачі реєстраційних документів на ТОВ «Фірма Астейт» такій особі.

Як раніше зазначалося, підставою для невизнання за позивачем права на податковий кредит та валові витрати за операціями з ТОВ «Фірма Астейт» може бути відсутність фактичної поставки товару.

Встановлення факту фіктивного підприємства Податковий кодекс України не визначає як самостійну підставу для позбавлення права на формування податкового кредиту та валових витрат на підставі документів такої юридичної особи, за умови що платник податків належними доказами підтвердить фактичне отримання товару від свого фіктивно створеного контрагента.

У зв'язку з цим колегія суддів вважає, що вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 29 серпня 2012 року не є беззаперечним доказом того, що ТОВ «Славянка» неправомірно сформувало податковий кредит та валові витрати за договором поставки овочів № 92 від 29 липня 2011 року.

Умовами вказаного договору було передбачено, що кількість і розгорнута номенклатура (асортимент) товару, що є предметом договору, його ціна, визначаються в рахунках-фактурах та видаткових накладних, що є невід'ємними частинами договору, та мають силу протоколу узгодження цін та специфікації на товар.

Таким чином, основними документами, які можуть підтвердити фактичне виконання сторонами умов договору № 92 від 29 липня 2011 року є рахунки-фактури та видаткові накладні.

Позивачем були надані до суду завірені копії відповідних рахунків-фактур та видаткових накладних.

Вказані документи оформлені з дотримання вимог ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містять у собі відомості щодо асортименту, кількості та ціни товару, які узгоджуються між собою.

Також позивачем надані суду копії подорожніх листів, які підтверджують, що придбаний у ТОВ «Фірма Астейт» салат «Айсберг», був перевезений власним транспортом ТОВ «Славянка» у м. Городянку та с. Требухів (тобто у місце фактичного розташування підприємства та на орендований склад).

На підтвердження виникнення права користування складськими приміщеннями у с. Требухів, позивач надав копії відповідних договорів, укладених з СТОВ «Требухівське».

Оприбуткування товару на складах підтверджується картками складського обліку матеріалів.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що позивач надав суду копії документів, які підлягали складенню під час укладення договору № 92 від 29 липня 2011 року, та які підтверджують фактичне отримання і переміщення товару, обумовленого вказаним договором.

Таким чином, викладені в акті перевірки від 25 травня 2012 року № 215/23-24883794 порушення податкового законодавства, що регулює правило формування податкового кредиту та валових витрат, не знайшли свого підтвердження та спростовуються вищевикладеним.

У зв'язку з цим колегія суддів вважає, що вимоги ТОВ «Славянка» про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Бородянському районі Київської області ДПС від 14 серпня 2012 року № 0000352200, № 0000342200 є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Підставою для винесення податкового повідомлення-рішення від 19 вересня 2012 року № 0000791710 став висновок податкового органу про неправомірне застосування ТОВ «Славянка» податкової пільги, передбаченої п. 169.1 ст. 169 ПК України.

Згідно вказаної норми права з урахуванням норм абзацу першого підпункту 169.4.1 пункту 169.4 цієї статті платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги.

Відповідно до пп.пп. 169.2.1, 169.2.2. п. 169.2 ст. 169 ПК України податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого платнику податку місячного доходу у вигляді заробітної плати тільки за одним місцем його нарахування (виплати). Платник податку подає роботодавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги. Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання роботодавцем заяви платника податку про застосування пільги та документів, що підтверджують таке право. Роботодавець відображає у податковій звітності всі випадки застосування або незастосування податкової соціальної пільги згідно з отриманими від платників податку заявами про застосування пільги, а також заявами про відмову від такої пільги.

Під час перевірки було виявлено, що заяви про право на застосування податкової соціальної пільги відповідно до вимог Податкового кодексу України відсутні або подані не з 01 січня 2011 року.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції, частина заяв про застосування податкової соціальної пільги дійсно була подана працівниками ТОВ «Славянка» у 2010 році, а інші заяви були датовані не 01 січня 2011 року, а 03 січня 2011 року.

З огляду на те, що 01 по 02 січня 2011 року були вихідними днями, колегія суддів не вбачає порушень вимог податкового законодавства у тому, що заяви про застосування податкової соціальної пільги були подані 03 січня 2011 року.

Також колегією суддів встановлено, що наведені у п. 169.1 ст. 169 ПК України податкові соціальні пільги не є новими, а були також передбачені ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», який діяв до 01 січня 2011 року.

Податковий кодекс України та Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» не визначають періодичність подання таких заяв, а лише вказують на те, що нарахування податкової соціальної пільги припиняється в разі подання заяви про відмову від такої пільги, а також припинення обставин, які надавали особі право на застосування відповідної пільги.

Таким чином, щорічне подання заяви про надання соціальної пільги - не вимагається.

В акті перевірки від 25 травня 2012 року № 215/23-24883794 посилання на те, що особи, які подавали ТОВ «Славянка» відповідні заяви в 2010 році втратили право на застосування податкової соціальної пільги - відсутні. Також в зазначеному акті відсутні посилання на те, що працівники позивача в 2011 році користувалися податковими пільгами за іншим місцем отримання доходу, ніж під час отримання заробітної плати від ТОВ «Славянка».

За таких обставин колегія суддів вважає неправомірними посилання відповідача на заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб внаслідок неправомірного застосування податкової пільги.

Отже, вимога позивача про скасування податкового повідомлення-рішення від 19 вересня 2012 року № 0000791710 також підлягає задоволенню.

Відмовляючи в задоволенні позову ТОВ «Славянка» суд першої інстанції послався на те, що позивач неправомірно в травні 2011 року сформував податковий кредит на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «Славянський дім» у попередніх податкових періодах.

Разом з тим, спір між сторонами даної справи з приводу вказаного порушення був врегульований рішенням про результати розгляду скарги від 14 серпня 2012 року № 2003/10/10-206/409-1013 в досудовому порядку, а податковими повідомленнями-рішеннями від 14 серпня 2012 року № 0000352200, № 0000342200, які є предметом оскарження, податкові зобов'язання за вищенаведеним епізодом - не нараховувалися.

Таким чином, доводи апеляційної скарги ТОВ «Славянка» спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 09 січня 2013 року, та є підставами для її скасування.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ТОВ «Славянка» - задовольнити, постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 січня 2013 року - скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Славянка» - задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 січня 2013 року - скасувати.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Славянка» - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області Державної податкової служби від 14 серпня 2012 року № 0000352200, № 0000342200 та від 19 вересня 2012 року № 0000791710.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді І.Л. Желтобрюх

О.О. Шостак

Постанова складена в повному обсязі 02 квітня 2013 року.

Головуючий суддя Горяйнов А.М.

Судді: Желтобрюх І.Л.

Шостак О.О.