Рішення

від 09.04.2013 по справі 910/1433/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1433/13 09.04.13 За позовом Житлово-будівельного кооперативу "5-й Радянський"

До 1) Приватного підприємства "12.12 "

2)Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Ваш Дім"

про визнання договору недійсним.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача Манаєнко Д. В. (керівник, виписка № 602622);

Обманюк С. С. (дов. № 2 від 14.03.2013 року)

Від відповідача 1) не з'явився

2) Трубаков Є.О. (дов. б/н від 25.02.2013р.)

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 09.04.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Житлово-будівельний кооператив "5-й Радянський" (далі за текстом - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства "12.12" (далі за текстом - відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Ваш Дім" (далі за текстом - відповідач 2) про визнання договору про відступлення права вимоги б/н від 12.05.2011 року недійсним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/1433/13, розгляд справи призначено на 26.02.2013 року.

22.02.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва відповідачем-2 подано клопотання про зобов'язання позивача уточнити підстави позову та повідомлення по справі, яке судом залишено без задоволення як необґрунтоване.

26.02.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва відповідачем-2 подано додаткові документи по справі.

Ухвалою від 26.02.2013 року розгляд справи відкладено на 19.03.2013 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача-1 в судове засідання, невиконанням представниками відповідачів та позивача вимог ухвали суду, необхідністю витребування доказів по справі, відповідно до ст. 38 ГПК України задоволено клопотання позивача про витребування доказів, а саме витребувано у відповідача - 1 та позивача оригінал договору про надання послуг №01 від 10.07.2007 року для огляду в судовому засіданні та належним чином завірену копію в справу, та у обох відповідачів оригінал оскаржуваного договору про відступлення права вимоги від 12.05.2011 року для огляду в судовому засіданні та належним чином завірену копію в справу, в разі неможливості/не надання витребуваних документів - письмові пояснення щодо причин відсутності документів.

19.03.2013 року представником відповідача-2 подано до справи копію договору про відступлення права вимоги від 12.05.11 року, проте оригіналу договору для огляду в судовому засіданні надано не було без надання письмових пояснень відсутності такого договору у сторони договору.

В судовому засіданні 19.03.2013 року представником відповідача-2 заявлено клопотання про залишення позову без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 63 ГПК України, в зв`язку з підписанням позовної заяви не уповноваженою особою, а саме представником за довіреністю Пашковським Д.В., який діє на підставі довіреності № 1 від 14.01.2013 року, яка видана та підписана Головою Правління ЖБК « 5-ий Радянський» Манаєнко Д.В. (довіреність скріплена печаткою кооперативу), який, за твердженням представника відповідача-2, не є уповноваженим керівником кооперативу.

Суд приходить до висновку, що подане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки застосування норм ст.. 63 ГПК України можливо тільки на стадії розгляду позовної заяви та прийняття рішення щодо порушення провадження у справі. З огляду на те, що судом порушено провадження у даній справі за поданою позовною заявою та розпочата стадія судового розгляду справи в позовному провадженні, застосування норм статті 63 ГПК України є неможливим, з огляду на що клопотання відповідача-2 про залишення позовної заяви без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 63 ГПК України не підлягає задоволенню як необґрунтоване.

Разом з тим, представником відповідача-2 також заявлено клопотання про залишення позову без розгляду на підставі п. 5 ч.1 ст. 81 ГПК України, в зв`язку з неподання позивачем витребуваних судом документів, а саме оригіналу договору про надання послуг № 01 від 10.07.07 року та оригіналу оскаржуваного договору про відступлення права вимоги від 12.05.2011 року.

Суд, розглянувши подане клопотання про залишення позову без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України, приходить до висновку, що воно є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Залишення позовної заяви без розгляду, передбачене нормами п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України, є заходом процесуальної відповідальності сторони за недобросовісне користування наданими нормами процесуального законодавства правами учасника судового процесу, який застосовується судом. При цьому, суд звертає увагу на те, що залишення позовної заяви без розгляду, передбачене п. 5.ч.1 ст. 81 ГПК України, не пов'язується з поданням однією із сторін клопотання, заяви тощо, а є правом суду. Як свідчать матеріали справи, позивач оспорює договір, укладений між відповідачами у справі, а отже в нього відсутній оригінал даного договору, про існування вказаного договору, як вказує позивач по тексту клопотання про витребування доказів, поданому в судовому засіданні 19.03.2013 року, він дізнався при розгляді господарської справи № 6/133, з матеріалів якої ним було зроблено копії оскаржуваного договору. Крім того, до поданого клопотання позивачем додано постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 12.06.2011 року, з тексту якої слідує, що Головою правління Нестеренко Б.Б. було втрачено деякі документи, які стосувалися визнання права власності на нежитлові приміщення, розташовані в будинку, а з пояснень позивача слідує, що договір про надання послуг № 01 від 10.07.07 року втрачено попереднім керівником та новому керівникові не передано.

Разом з тим, позивачем у справі 19.03.2013 року подано клопотання про витребування доказів, відповідно до якого позивач просить витребувати вищезазначені договори у відповідачів з обґрунтуванням неможливості подати вказані документи.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач не може подати документи з об`активних причин, при цьому позивачем подано письмові пояснення з відповідними доказами, неможливості подати відповідні докази, що усуває можливість застосування до позивача такого заходу процесуальної відповідальності як залишення позову без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

18.03.2013 року відповідачем-2 у справі подано відзив на позовну заяву, відповідно до тексту якого позивач просить залишити позову без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

Крім того, у відзиві наводяться підстави для відмови у позові по суті заявлених позовних вимог, в яких позивач посилається на те, що судом при розгляді справи № 6/133 було встановлено відповідність оскаржуваного у даній справі договору вимогам закону, оскільки на підставі вказаного договору визнано право власності ТОВ «Компанія Ваш Дім» на нежитлові приміщення (нерухоме майно), а також на те, що згоду позивача у справі на укладення оскаржуваного договору було отримано, а також заперечення щодо форми основного договору (договору про надання послуг) та договору про відступлення права вимоги (які на думку відповідача мають укладатися у простій письмовій формі) з посиланням на юридичну кваліфікацію виду основного договору як договору про надання послуг.

Суд для вирішення викладеного у відзиві клопотання про залишення позову без розгляду на підставі п. 1. ч.1 ст. 81 ГПК України, вирішив витребувати у сторін витяг з ЄДРПОУ щодо позивача у справі на дату наступного судового засідання, а розгляд вказаного клопотання відкласти до наступного судового засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2013 року продовжено строк вирішення спору на 15 днів відповідно до ст. 69 ГПК України, розгляд справи відкладено на 28.03.2013 року відповідно до ст. 77 ГПК України, в зв'язку з неявкою представника відповідача - 1 в судове засідання, необхідністю витребування додаткових доказів та документів у справі.

В судовому засіданні 28.03.2013 року позивачем подано додаткові докази по справі, зокрема і витяг з ЄДРПОУ на позивача та відповідачів станом на 27.03.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.13 року розгляд справи відкладено на 09.04.2013 року, в зв'язку з неявкою представника відповідача -1 в судове засідання, необхідністю витребування додаткових доказів по справі.

В судове засідання 09.04.2013 року представник відповідача - 1 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 09.04.2013 року представником позивача надано додаткові матеріали по справі.

08.04.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва відповідачем - 2 подано клопотання про витребування доказів по справі, а в судовому засіданні 09.04.13 року представником відповідача - 2 надано усні пояснення по суті клопотання про витребування доказів, підтримано його. Представником позивача надано усні заперечення проти задоволення клопотання про витребування доказів.

Розглянувши клопотання про витребування доказів суд відмовив у його задоволенні, відповідно до наступного.

Клопотанням б/н від 08.04.2013 року відповідач - 2 просить суд зобов'язати відділ державної реєстрації юридичних та фізичних осіб - підприємців Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації надати суду копії відповідей на звернення Нестеренко Б.Б., а також копію прийнятого рішення за результатом розгляду листа Шевченківського районного суду м. Києва від 09.01.2013 року разом з рішенням Апеляційного суду м. Києва від 11.07.2012 року.

Відповідно до ст. 38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ. У разі задоволення клопотання суд ухвалою витребовує необхідні докази.

Відповідачем - 2 в клопотанні не зазначено які саме обставини справи можуть бути підтверджені документами, які він просить суд витребувати, також в клопотанні не зазначені підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація (не зрозуміло чи існують відповіді на звернення Нестеренко Б. Б.). З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість поданого клопотання та відмовив в його задоволенні.

Судом також в судовому засіданні відмовлено в задоволенні клопотання відповідача-2 про залишення позову без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК України, виходячи з наступного.

Відповідач-2 посилається на те, що Голова правління позивача громадянин Манаєнко Д.В. не є керівником позивача, оскільки рішенням Апеляційного суду міста Києва від 11.07.2012 року було визнано недійсним рішення загальних зборів ЖБК « 5-ий Радянський» від 29.06.2011 року, яким було обрано новий склад правління ЖБК.

Право підпису позовної заяви від імені організації належить її керівнику, який за своїм статусом представляє її інтереси, оскільки згідно ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Таким чином, підставами виникнення повноваження на здійснення правоздатності у відносинах за участю юридичної особи є вказівки установчих документів або закону, якими передбачається право (повноваження) певного органу чи органів юридичної особи діяти в її інтересах, зокрема визначення в статуті господарського товариства переліку та структури його органів, а також компетенцію та обсяг повноважень кожного з них.

Як встановлено п. 26 Статуту ЖБК « 5-ий Радянський», зобов`язання, довіреності, договори та інші угоди і грошові документи підписуються головою правління або його заступником. Правління ЖБК є виконавчим органом кооперативу, підзвітним загальним зборам (зборам уповноважених).

Як вбачається з витягу ЄДРПОУ станом на 27.03.2013 року на ЖБК « 5-ий Радянський» керівником кооперативу без обмеження повноважень є Манаєнко Д.В., при цьому останні зміни щодо керівника кооперативу вносилися 26.07.2011 року, 26.04.2012 року та 14.05.2012 року, а отже суд не може дійти однозначного висновку, що зміни щодо керівника ЖБК вносилися саме на підставі рішення загальних зборів від 29.06.2011 року, яке в подальшому було визнано недійсним в судовому порядку.

Відповідно до ст. 18 Закону України Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Отже, суд приходить до висновку, що дані Єдиного державного реєстру щодо керівника позивача є достовірними, що свідчить про підписання позовної заяви уповноваженою особою, яка діє на підставі довіреності, виданої керівником юридичної особи.

Посилання відповідача-2 на порушення з боку реєстратора на порушення закону щодо внесення змін до Єдиного державного реєстру не є предметом спору у даній справі та є не доведеними.

Представником позивача в судовому засіданні надано усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримано. Представником відповідача - 2 надано усні заперечення проти задоволення позовних вимог.

Враховуючи те, що не з'явлення представника відповідача - 1 не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач -1 не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників позивача, відповідача -2 всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

10 липня 2007 року між позивачем, як замовником, та відповідачем - 1, як виконавцем, було укладено Договір про надання послуг № 01 (далі за текстом - договір), відповідно до п. 1.1. якого виконавець зобов'язується надати юридичні та інші послуги замовнику, визначені договором, а замовник зобов'язується сплатити надані послуги.

Статтею 3 договору сторонами погоджено вартість послуг та порядок розрахунків.

Так, виконавець набуває право, а замовник зобов'язується оплатити його послуги у разі набуття законної cили рішення суду, яким визнано право власності замовника більше ніж на 100 кв. м. із зазначених в п. 1.1. цього договору не житлових приміщень або в разі набуття права власності замовника на зазначені приміщення будь-яким іншим чином (п. 3.1. договору).

За надання передбачених договором послуг замовник зобов'язаний передати виконавцю належні останньому за цим договором не житлові приміщення в натурі протягом 15 - ти днів з моменту набрання законної сили рішення суду, яким визнане право власності замовника більше ніж на 100 кв. м. із зазначених в п. 1.1. цього договору не житлових приміщень або в разі набуття права власності замовника на зазначені приміщення будь-яким іншим чином. При цьому, у власності замовника залишаються кімнати площею 16, 4 кв. м., 11, 9 кв. м. та туалетна кімната площею 3, 4 кв. м., які розміщені з боку внутрішнього двору будинку ЖБК. Зазначені кімнати заштриховані на поверхневому плані будинку червоним кольором. Зазначений план є невід'ємною частиною цього договору. Усі інші приміщення, які відповідно до п. 1.1., 1.2. цього договору є предметом цього договору, повинні бути передані у власність виконавцю (п. 3.2. договору в редакції змін та доповнень 08.05.2008 року).

Відповідно до п. 3.3. в період дії цього договору фактичне набуття з будь-яких підстав замовником права володіння, користування та розпорядження зазначеними в п. 1.1. цього договору не житловими приміщеннями, або на їх частину вважається таким, що воно набуте внаслідок дій виконавця.

Згідно п. 9.4. договору відступлення права вимоги та(або) переведення боргу за цим договором однією із сторін до третіх осіб допускається виключно за умови письмового погодження цього із іншою стороною.

12 травня 2011 року між відповідачем - 1, як первісним кредитором, та відповідачем - 2, як новим кредитором укладено договір про відступлення права вимоги (далі за текстом договір про відступлення), відповідно до п. 1 якого первісний кредитор передає свої права, а новий кредитор приймає на себе право вимоги приватного підприємства " 12.12", які воно має як виконавець за договором про надання послуг № 01 від 01.07.2007 року, включаючи всі додатки до цього договору, який був укладений між ПП " 12.12" та Житлово - будівельним кооперативом " 5-й Радянський".

Відповідно до п. 5 договору про відступлення права вимоги заміна первісного кредитора здійснюється без згоди ЖБК " 5-й Радянський".

Рішенням господарського суду м. Києва від 30.06.2011 р. по справі № 6/133, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2011 року, в позові ПП « 12.12» відмовлено повністю, позовні вимоги ТОВ «КОМПАНІЯ ВАШ ДІМ» задоволено повністю, визнано за ТОВ «КОМПАНІЯ ВАШ ДІМ» право власності на вбудовані нежилі приміщення розташовані на 1-му поверху літери А будинку літер. А по вул. Гоголівська, 1-3 в місті Києві, позначені на експлікації до поверхового плану за № 94 а, які складаються з приміщень за номерами: 1 - тамбур площею 2,8 кв. м, 2 - основна площею 92,6 кв. м, 3 - підсобна площею 7,3 кв. м, 4 - коридор площею 3,4 кв. м, 5 - кабінет площею 17,2 кв. м, 6 - кабінет площею 9,6 кв. м, 7 - коридор площею 8,6 кв. м, 8 - умивальника площею 2,0 кв. м, 9 - убиральня площею 1,5 кв. м, 10 - убиральня 1,6 кв. м, 11 - кабінет площею 30,2 кв. м, загальною площею 176,8 кв. м., які складають окрему одиницю права власності. З ЖБК « 5-й Радянський» стягнуто на користь ТОВ «КОМПАНІЯ ВАШ ДІМ» 375 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позивач посилається на те, що при розгляді вказаної справи він довідався про існування оскаржуваного у даній справі договору про відступлення права вимоги від 12.05.2011 року, а сам договір було укладено під час слухання господарської справи №6/133 (позов подано до суду 12.04.2011 року).

Позивач вважає, що договір про відступлення права вимоги підлягає визнанню недійсним на підставі норм ст.ст. 203, 215 ЦК України, як такий, що суперечить нормам чинного законодавства, зокрема, ст.ст. 513, 640, 657, 716 ЦК України, в зв`язку з недотриманням нотаріальної форми укладення договору, а також як такий, що суперечить п. 9.4. основного договору про надання послуг № 01 від 10.07.2007 року щодо вимоги повідомлення боржника про відступлення права вимоги первісним кредитором новому кредиторові.

Відповідач-2 проти заявлених позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що при розгляді справи № 6/133 була надана правова оцінка як договору про надання послуг № 01 від 10.07.2007 року, так і договору про відступлення права вимоги від 12.05.2011 року в частині дійсності вказаних договорів, а отже у даній справі дані обставини є встановленими в порядку ч. 2 ст. 35 ГПК України.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням .

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Аналогічні положення містяться у ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України.

Згідно із ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб; суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

При виборі способу захисту цивільного права необхідно врахувати специфіку права та характер його порушення. Захист права судом відбувається з урахуванням установлених законом меж здійснення суб'єктивного права на захист і компетенції суду.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Зі змісту вказаної норми випливає, що такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним договору заінтересованою особою, яка не є стороною такого договору, не є універсальним і його застосування можливе у двох випадках: коли укладення оскаржуваного договору порушено права чи охоронювані законом інтереси позивача та коли може бути відновлено те становище, яке існувало до укладення оскаржуваного договору (відновлене порушене право).

Вирішуючи спір про відновлення прав (охоронюваних законом інтересів) позивача, які були порушені внаслідок укладення договору, який просять визнати недійсним, суд має оцінити чи призведе обраний спосіб захисту до відновлення порушеного права.

Позивачем у даній справі оскаржується договір про відступлення права вимоги від 12 травня 2011 року, укладений між відповідачем - 1, як первісним кредитором, та відповідачем - 2, як новим кредитором, відповідно до п. 1 якого первісний кредитор передає свої права, а новий кредитор приймає на себе право вимоги Приватного підприємства "12.12", які воно має як виконавець за договором про надання послуг № 01 від 01.07.2007 року, включаючи всі додатки до цього договору, який був укладений між ПП " 12.12" та Житлово - будівельним кооперативом " 5-й Радянський".

При цьому, позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що укладенням оскаржуваного договору між відповідачами було порушено його права на володіння, користування та розпорядження нерухомим майном, а саме нежитловими приміщеннями, право спільної сумісної власності на які визнано на підставі судових рішень у господарських справах № 30/302 та № 36/357 за членами кооперативу ЖБК « 5-ий Радянський».

Судом встановлено, що зобов`язання по передачі нежитлових приміщень від ЖБК « 5-ий Радянський» до ПП « 12.12» було передбачено договором № 01 від 01.07.2007 року, право вимоги за яким перейшло від ПП « 12.12» до ТОВ «Компанія Ваш Дім» на підставі договору від 12.05.2011 року. При цьому, договір № 01 від 01.07.2007 року жодною зі сторін договору, зокрема і позивачем у справі (чи членами кооперативу) не оскаржував ся та в судовому порядку недійсним не визнавався. При цьому, заміна сторони у зобов`язанні, яка регулюється нормами глави 47 ЦК України, не впливає на дійсність основного зобов`язання.

За таких обставин, обраний позивачем спосіб захисту (відновлення) порушеного права (зокрема відновлення права спільної сумісної власності членів ЖБК на допоміжні нежитлові приміщення) шляхом визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, укладеного між відповідачами у справі, не може призводити до відновлення порушеного , за твердженням позивача, права на володіння, розпорядження та користування нежитловими приміщеннями, право власності на які визнано за відповідачем-2, що свідчить про обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права та неможливості відновити порушене право шляхом задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 4.3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18, господарський суд, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити в позові.

Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний суд України у рішенні від 6 липня 2011 року (рішення долучено до матеріалів справи).

Разом з тим, суд вважає помилковими доводи відповідача-2 про те, що рішеннями у господарській справі № 6/133 було оцінено відповідність договору про надання послуг та договору про відступлення права вимогам закону, а тому посилання позивача у даній справі є спростованими висновками суду при розгляді справи № 6/133, виходячи з наступного.

Як встановлено постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2011 у справі № 6/133, посилання ЖБК « 5-ий Радянський» на те, що Договір є удаваним, апеляційний суд вважав такими, що не заслуговують на увагу, оскільки цей правочин недійсним на підставі ст. 235 ЦК України судом не визнавався, є правомірним згідно ст. 204 ЦК України. Натомість ЖБК « 5-ий Радянський» не позбавлено права звернутись до суду за захистом свого порушеного права відповідно по положень чинного цивільного законодавства.

За таких обставин, суд лише виходив з загального принципу правомірності правочину до визнання його судом недійсним, встановленого ст. 204 ЦК України, що не свідчить про те, що судом оцінювалась відповідність правочину певним нормам закону, що може бути предметом розгляду окремого судового провадження.

Однак, враховуючи те, що позивачем обрано спосіб захисту, який не може призвести до відновлення порушених прав, підстави для задоволення вимог позивача, що становлять предмет позову, без встановлення факту порушення даних прав тим правочином, який є предметом оскарження у даному судовому провадженні, у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідно до норм ст.. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на позивача у справі.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 1, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.04.2013.

Суддя Бондаренко Г. П.