Постанова

від 10.07.2013 по справі 910/1433/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2013 р. Справа№ 910/1433/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Дідиченко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Мациборко Т.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Манаєнко Д.В. ( керівник), Боровенко Д.В. ( за довіреністю)

від відповідача 1 : не з'явився

від відповідача 2 :Трубаков Є.О. ( за довіреністю )

розглянувши апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу " 5-й Радянський"

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2013р.

у справі № 910/1433/13 (суддя: Бондаренко Г.П.)

за позовом Житлово-будівельного кооперативу " 5-й Радянський"

до 1. Приватного підприємства " 12.12"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Ваш Дім"

про визнання договору недійсним.

ВСТАНОВИВ:

24.01.2013р. Житлово-будівельний кооператив "5-й Радянський" (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства "12.12" ( відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Ваш Дім" (відповідач 2) про визнання договору про відступлення права вимоги б/н від 12.05.2011 року недійсним.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.04.2013 року у справі № 910/1433/13 в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з винесеним рішенням, Житлово-будівельний кооператив " 5-й Радянський" звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 09.04.2013 року у справі № 910/1433/13 повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що укладанням спірного договору відповідачами було порушено права позивача за основним договором, оскільки умовами п. 9.4 основного договору було встановлено право позивача на узгодження заміни кредитора. Крім того, апелянт посилається на те, що при розгляді іншої справи №6/133 він довідався про існування оскаржуваного у даній справі договору про відступлення права вимоги від 12.05.2011 року, а сам договір було укладено під час слухання господарської справи №6/133 (позов подано до суду 12.04.2011 року). Договір про відступлення права вимоги підлягає визнанню недійсним в зв`язку з недотриманням нотаріальної форми укладення договору, а також як такий, що суперечить п. 9.4. основного договору про надання послуг № 01 від 10.07.2007 року щодо вимоги повідомлення боржника про відступлення права вимоги первісним кредитором новому кредиторові.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2013 року відкрито апеляційне провадження у справі № 910/1433/13 та призначено до розгляду на 10.07.2013 р.

10.07.2013р. представник відповідача 2 у судовому засіданні надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду без змін.

10.07.2013р. у судове засідання представник відповідача 1 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи відповідач 2 був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Інформаційний лист Вищого господарського суду від 13.08.2008 р. № 01-8/482 із змінами станом на 29.06.2010 року „Про деякі питання застосування нори Господарського процесуального кодексу України").

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача 2, за наявними у справі доказами

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 10 липня 2007 року між позивачем, (як замовником), та відповідачем - 1, (як виконавцем), було укладено Договір про надання послуг № 01 (договір)(а.с.27),

За умовами п. 1.1. зазначеного договору, виконавець зобов'язується надати юридичні та інші послуги замовнику, визначені договором, а замовник зобов'язується сплатити надані послуги.

Як вбачається з умов договору, за надання передбачених договором послуг замовник зобов'язаний передати виконавцю належні останньому за цим договором нежитлові приміщення в натурі протягом 15 - ти днів з моменту набрання законної сили рішенням суду, яким визнане право власності замовника більше ніж на 100 кв. м. із зазначених в п. 1.1. цього договору не житлових приміщень або в разі набуття права власності замовника на зазначені приміщення будь-яким іншим чином. При цьому, у власності замовника залишаються кімнати площею 16, 4 кв. м., 11, 9 кв. м. та туалетна кімната площею 3, 4 кв. м., які розміщені з боку внутрішнього двору будинку ЖБК. Зазначені кімнати заштриховані на поверхневому плані будинку червоним кольором. Зазначений план є невід'ємною частиною цього договору. Усі інші приміщення, які відповідно до п. 1.1., 1.2. цього договору є предметом цього договору, повинні бути передані у власність виконавцю (п. 3.2. договору в редакції змін та доповнень 08.05.2008 року).

Відповідно до п. 3.3. в період дії цього договору фактичне набуття з будь-яких підстав замовником права володіння, користування та розпорядження зазначеними в п. 1.1. цього договору не житловими приміщеннями, або на їх частину вважається таким, що воно набуте внаслідок дій виконавця.

12 травня 2011 року між відповідачем - 1, як первісним кредитором, та відповідачем - 2, як новим кредитором укладено договір про відступлення права вимоги (договір про відступлення) (а.с.25)

За умовами п. 1 договору про відступлення первісний кредитор передає свої права, а новий кредитор приймає на себе право вимоги приватного підприємства " 12.12", які воно має як виконавець за договором про надання послуг № 01 від 01.07.2007 року, включаючи всі додатки до цього договору, який був укладений між ПП " 12.12" та Житлово - будівельним кооперативом " 5-й Радянський".

Рішенням господарського суду м. Києва від 30.06.2011 р. по справі № 6/133, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2011 року, в позові ПП " 12.12" відмовлено повністю, позовні вимоги ТОВ "КОМПАНІЯ ВАШ ДІМ" задоволено повністю, визнано за ТОВ "КОМПАНІЯ ВАШ ДІМ" право власності на вбудовані нежилі приміщення розташовані на 1-му поверху літери А будинку літер. А по вул. Гоголівська, 1-3 в місті Києві, позначені на експлікації до поверхового плану за № 94 а.

Скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що при розгляді вказаної справи він довідався про існування оскаржуваного у даній справі договору про відступлення права вимоги від 12.05.2011 року, а сам договір було укладено під час слухання господарської справи №6/133 (позов подано до суду 12.04.2011 року). Договір про відступлення права вимоги підлягає визнанню недійсним на підставі норм ст.ст. 203, 215 ЦК України, як такий, що суперечить нормам чинного законодавства, зокрема, ст.ст. 513, 640, 657, 716 ЦК України, в зв`язку з недотриманням нотаріальної форми укладення договору, а також як такий, що суперечить п. 9.4. основного договору про надання послуг № 01 від 10.07.2007 року щодо вимоги повідомлення боржника про відступлення права вимоги первісним кредитором новому кредиторові.

Як встановлено постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2011 у справі № 6/133, посилання ЖБК " 5-ий Радянський" на те, що Договір є удаваним, апеляційний суд вважав такими, що не заслуговують на увагу, оскільки цей правочин недійсним на підставі ст. 235 ЦК України судом не визнавався, є правомірним згідно ст. 204 ЦК України. Натомість ЖБК " 5-ий Радянський" не позбавлено права звернутись до суду за захистом свого порушеного права відповідно по положень чинного цивільного законодавства.

Предметом спору є оскарження договору про відступлення права вимоги від 12 травня 2011 року, укладеного між відповідачем - 1, як первісним кредитором, та відповідачем - 2, як новим кредитором, відповідно до п. 1 якого первісний кредитор передає свої права, а новий кредитор приймає на себе право вимоги Приватного підприємства "12.12", які воно має як виконавець за договором про надання послуг № 01 від 01.07.2007 року, включаючи всі додатки до цього договору, який був укладений між ПП " 12.12" та Житлово - будівельним кооперативом " 5-й Радянський".

Апелянт посилається на те, що укладенням оскаржуваного договору між відповідачами було порушено його права на володіння, користування та розпорядження нерухомим майном, а саме нежитловими приміщеннями, право спільної сумісної власності на які визнано на підставі судових рішень у господарських справах № 30/302 та № 36/357 за членами кооперативу ЖБК " 5-ий Радянський".

Відповідно до ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб; суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

При виборі способу захисту цивільного права необхідно врахувати специфіку права та характер його порушення. Захист права судом відбувається з урахуванням установлених законом меж здійснення суб'єктивного права на захист і компетенції суду.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Зі змісту вказаної норми випливає, що такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним договору заінтересованою особою, яка не є стороною такого договору, не є універсальним і його застосування можливе у двох випадках: коли укладення оскаржуваного договору порушено права чи охоронювані законом інтереси позивача та коли може бути відновлено те становище, яке існувало до укладення оскаржуваного договору (відновлене порушене право).

Вирішуючи спір про відновлення прав (охоронюваних законом інтересів) позивача, які були порушені внаслідок укладення договору, який просять визнати недійсним, суд має оцінити чи призведе обраний спосіб захисту до відновлення порушеного права.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, зобов`язання по передачі нежитлових приміщень від ЖБК " 5-ий Радянський" до ПП " 12.12" було передбачено договором № 01 від 01.07.2007 року, право вимоги за яким перейшло від ПП " 12.12" до ТОВ "Компанія Ваш Дім" на підставі договору від 12.05.2011 року. В свою чергу, договір № 01 від 01.07.2007 року жодною зі сторін договору, зокрема і апелянт у справі (чи членами кооперативу) не оскаржувався та в судовому порядку недійсним не визнавався. При цьому, заміна сторони у зобов`язанні, яка регулюється нормами глави 47 ЦК України, не впливає на дійсність основного зобов`язання.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що скаржником обраний неналежний спосіб захисту порушеного права, оскільки обраний скаржником спосіб захисту (відновлення) порушеного права (зокрема відновлення права спільної сумісної власності членів ЖБК на допоміжні нежитлові приміщення) шляхом визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, укладеного між відповідачами у справі, не може призводити до відновлення порушеного , за твердженням позивача, права на володіння, розпорядження та користування нежитловими приміщеннями, право власності на які визнано за відповідачем-2.

Як вбачається з п. 4.3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18, господарський суд, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити в позові.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при винесенні рішення вірно виходив з загального принципу правомірності правочину до визнання його судом недійсним, встановленого ст. 204 ЦК України, що не свідчить про те, що судом оцінювалась відповідність правочину певним нормам закону, що може бути предметом розгляду окремого судового провадження.

Колегія суддів не погоджується також з доводами позивача про те, що договір від 10.07.2007 року, укладений між ЖБК «Радянський» та приватним підприємством "12.12" є договором міни, оскільки такі висновки є надуманими і такими, що зроблені без врахування предмету договору та норм законодавства , які регулюють дані правовідносини. Оскільки за зазначеним договором позивач право власності не набув, а лише відповідно до п. 3.2. за надання передбачених договором послуг Замовник зобов'язаний передати Виконавцю належні останньому за цим договором не житлові приміщення в натурі протягом 15-ти днів з моменту набуття законної сили рішення суду, яким визнане право власності Замовника більше ніж на 100 кв.м. із зазначених в п. 1.1. цього договору нежитлових приміщень або в разі набуття права власності Замовника на зазначені приміщення будь-яким іншим чином.

На підставі вищевикладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що апелянтом обрано спосіб захисту, який не може призвести до відновлення порушених прав, та вірно визнано відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Виходячи з вищевикладене, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 09.04.2013 року у справі №910/1433/13, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу " 5-й Радянський" на рішення господарського суду міста Києва від 09.04.2013 року у справі №910/1433/13 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 09.04.2013 року у справі №910/1433/13 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/1433/13 повернути господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Руденко М.А.

Судді Дідиченко М.А.

Пономаренко Є.Ю.