Рішення

від 03.04.2013 по справі 0907/2-3234/2011

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 0907/2-3234/2011

Провадження № 2/344/252/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2013 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - судді Ковалюк І.П.

секретаря Гречун Т.Б.

за участі представників позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, представників відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5, представників третіх осіб ОСОБА_6, ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_8 до приватного підприємства В«ІФ-БудімпексВ» , приватного підприємства В«Єврокомсервіс- 2006В» , треті особи що не заявляють самостійні вимоги приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_9, Державна інноваційна фінансово-кредитна установа про визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва, розірвання договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва, повернення у власність ОСОБА_8 та визнання за ним права власності на незавершене будівництво

та зустрічним позовом

ОСОБА_10 підприємства В«Єврокомсервіс-2006В» до ОСОБА_8 про визнання права власності на майно, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_8 звернувся в суд із позовом до відповідачів ОСОБА_10 підприємства В«ІФ-БудімпексВ» , приватного підприємства В«Єврокомсервіс- 2006В» про визнання договору недійсним, розірвання договору та повернення майна. В подальшому позивачем було подано уточнену позовну заяву до приватного підприємства В«ІФ-БудімпексВ» , приватного підприємства В«Єврокомсервіс- 2006В» , треті особи, що не заявляють самостійних вимог приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_9, Державна інноваційна фінансово-кредитна установа про визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва, посвідченого 18.06.2009року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_9, розірвання договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва, посвідченого 07.12.2007року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_11. за №Д-707, повернення у власність ОСОБА_8 та визнання за ним права власності на незавершене будівництвом торгово-побутовий центр В«АнатольВ» , готовністю 92%, розташований за адресою місто Івано-Франківськ, с. Вовчинець, вул. Чумака, 85, реєстраційний номер об'єкта в РПВН 21301420, розташований на земельній ділянці, кадастровий номер 2610190501090030095, площею 6,1052 га, в т.ч. торгово-складські приміщення (літ. А), торгово-складські приміщення з адмінкорпусом та громадськими вбиральнями та котельнею ( літ. Б), вольєр (літ. Г), ресторан (літ. Д), торгові ряди, білетні каси.

Ухвалою суду від 20.05.2011року до участі в справі залучено в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_9 та Державну інноваційну фінансово-кредитну установу.

Відповідачем по справі приватним підприємством В«Єврокомсервіс 2006В» подано зустрічний позов до ОСОБА_8 про визнання за приватним підприємством на незавершений будівництвом торгово-промисловий центр В«АнатольВ» , зазначений на плані літерою А, готовністю 92%, розташований за адресою м. Івано-Франківськ, с. Вовчинець, вул. Чумака, будинок 85, розміщений на земельній ділянці (кадастровий номер 2610190501090030142) площею 6,0912 гектарів, який був придбаний за договором купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва від 18.06.2008року, що був укладений між приватним підприємством В«Єврокомсервіс-2006В» (Україна, 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 10/11, код ЄДРПОУ 34526125) та приватним підприємством В«ІФ-БудімпексВ» (Україна, 76018, м. Івано-Франківськ, вул. Південний бульвар, 38 код ЄДРПОУ 34526125), посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_9, зареєстрований в реєстрі за №2750.

Ухвалою суду від 04.04.2011року позов ОСОБА_8 до ПП В«Єврокомсервіс 2006В» , ПП В«ІФ-БудімпексВ» про визнання договору недійсним та позов ПП В«Єврокомсервіс 2006В» до ОСОБА_8 про визнання права власності на майно об'єднано в одне провадження.

В судовому засіданні представники позивача за первісним позовом позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили первісний позов задоволити, в зустрічному - відмовити.

Представники відповідача ПП В«Єврокомсервіс 2006В» первинний позов не визнали, суду надали письмові заперечення. Зустрічний позов підтримали в повному обсязі із мотивів, наведених в ньому. Просять зустрічний позов задоволити.

Представник відповідача ПП В«ІФ-БудімпексВ» в судові засідання не з'являвся, хоча про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином.

Третя особа приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_9, суду подав письмові пояснення по справі, згідно яких вбачається, що до нього звернувся представник ПП В«Єврокомсервіс 2006В» в кінці травня 2008року щоб посвідчити правочин. При посвідченні договору купівлі-продажу 18.06.2009року ним було проведено всі передбачені законом перевірки у Державних реєстрах щодо наявності заборони відчуження, арешту чи іпотеки предмету договору; жодних обмежень відчуження об'єкта незавершеного будівництвом торгово-побутового центруВ«АнатольВ» не було. Перевіривши все необхідне, він посвідчив договір купівлі-продажу.

Представник третьої особи Державної інноваційної фінансово-кредитної установи позов не визнала, суду пояснила, що об'єкт незавершеного будівництвом торгово-побутового центру В«АнатольВ» був проданий із наявним обтяженням боргу, а тому договір купівлі-продажу об'єкта не міг бути укладеним.

Дослідивши матеріали справи, письмові докази, надані суду на обґрунтування та заперечення позовних вимог, всебічно та повно дослідивши таким чином обставини даної справи, суд прийшов до висновку про те, що первинний позов до задоволення не підлягає, зустрічний позов, в свою чергу, є достатньо обґрунтованим і підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 07.12.2007року було укладено договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва, зареєстрований за № Д-707, посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_11, предметом якого є продаж незавершеного будівництвом торгово-побутового центру В«АнатольВ» , готовністю 92%, що знаходиться за адресою м. Івано-Франківськ, с. Вовчинець, вул. Чумака, 85 за договірною ціною 3 727 791, 09 грн.

Позивач за первісним позовом ставить вимогою розірвання даного договору, укладеного між позивачем та Відповідачем 1(ПП В«ІФ-БудімпексВ») із наступними змінами та доповненнями від 24.04.2008року. В даному випадку суд враховує наступне.

Зі змісту частини першої статті 598 Цивільного кодексу України слідує, що зобов’язання може бути припинене повністю чи в частині. Частиною першою статті 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином. Сторонами справи не заперечується належне виконання Позивачем - продавцем за Договором купівлі-продажу об’єкта незавершеного будівництва від 07.12.2007 року зобов’язання в частині передачі у власність покупця предмета даного договору. А отже, зобов’язання продавця за вказаним Договором купівлі-продажу об’єкта незавершеного будівництва від 07.12.2007 року є припиненим у зв’язку з його належним виконанням зобов’язаною особою.

У відповідності до частини другої статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Таким чином, істотним, а отже таким, який може бути покладено в основу судового рішення про розірвання договору, є тільки таке порушення договірного зобов’язання, коли шкода, яка завдана таким порушенням в значній мірі позбавляє іншу сторону того, на що вона могла розраховувати при укладенні договору, який підлягає розірванню.

Разом з тим, в ході судового розгляду позивачем за первісним позовом не надано доказів та не доведено заподіяння йому шкоди, яка б була наслідком невиконання договірного зобов’язання Відповідачем1.

Крім того, судом враховується положення частини четвертої статті 653 Цивільного кодексу України, якою визначено, що сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Обрання позивачем способу захисту чи відновлення порушеного права безумовно залежить від волі позивача. Однак, звертаючись з позовом про відновлення порушеного права, позивач повинен обирати відповідний визначений законодавством судовий спосіб захисту, який відповідає правовій меті. Тому, вказуючи на те, що звертаючись до суду позивач переслідує мету відновити право на отримання вартості предмету договору купівлі-продажу, адекватним захистом такого права є вимога про стягнення суми заборгованості та обґрунтованого розміру збитків, які можуть бути спричинені порушенням грошового зобов’язання боржником.

Аналізуючи норми права, які слід застосовувати при вирішенні спору в даній частині, судом звертається увага на відсутність правових підстав застосовувати до спірних правовідносин положення ст.ст. 694, 695 Цивільного кодексу України, в тому числі і норми ч.6 ст. 694 Цивільного кодексу України щодо права застави продавця на проданий товар та ч.4 ст.694, ч.2 ст. 695 Цивільного кодексу України відносно права продавця вимагати повернення товару.

Відповідно до частини першої статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про заставу» застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Частиною 1 ст. 572 Цивільного кодексу України встановлено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно приписів ч.1 ст. 574 Цивільного кодексу України застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

30.06.1998 р. між Виробничо-торговим приватним об’єднанням «Анкон», Хмельницьким відділенням Державного інноваційного фонду України, (правонаступником якого є Державна інноваційна фінансово-кредитна установа) та АТЗТ «Ізяслав-Агро» укладено договір застави, відповідно до якого ВТПО «Анкон» виступило заставодавцем по інноваційному договору № 48 від 08.06.1998 р. за зобов’язаннями АТЗТ «Ізяслав Агро».

Позивач на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого першою Івано-Франківською державною нотаріальною конторою 10.11.1999 року (реєстр. № 3Д-1194) став власником об’єкта незавершеного будівництвом майнового комплексу 92% готовності в порядку спадкування за ОСОБА_12, власником ВТПО «Анкон».

Відповідно до ч.1 ст. 27 Закону України «Про заставу» (в редакції, яка діяла на момент виникнення правовідносин) застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи.

Приписами ч.1 ст.593 Цивільного кодексу України,який кореспондують норми ст.28 Закону України «Про заставу» встановлено, що право застави припиняється, зокрема, у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.

Відповідно до ч.1 ст. 609 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється ліквідацією особи. Застава є похідною від основного зобов’язання.

Згідно запису 4 довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 04.02.2013 року, 21.03.2006 року вчинена реєстраційна дія (№ 1 658 128 0000 000365), а саме: здійснена державна реєстрація припинення юридичної особи «Ізяслав-Агро» у зв’язку з визнанням її банкрутом. Таким чином, на момент укладення договору купівлі-продажу об’єкта незавершеного будівництва торгово-побутового центру «Анатоль» від 18.06.2009 року зобов’язання за інноваційним договором були погашені, а застава припинилася.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, вибору контрагента та визначенні умов договору урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором купівлі-продажу, як зазначено в ст. 655 ЦК України, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну суму.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Частиною 2 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Частиною 1 ст. 694 Цивільного кодексу України передбачено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Отже, оскільки будь-який договір купівлі-продажу може містити умови про відстрочення (розстрочення) оплати товару (ч.2 ст. 692 ЦК України), якщо сторони дійшли до цього згоди, то посилання позивача на те, що розстрочення оплати товару є безумовною ознакою договору купівлі-продажу товару в кредит суперечить нормам Закону.

Згідно п.1.11.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який діяв на момент виникнення правовідносин) товарний кредит - товари, які передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичним чи фізичним особам на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та під процент. Товарний кредит передбачає передання права власності на товари (результати робіт, послуг) покупцю (замовнику) у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником), незалежно від часу погашення заборгованості.

Дана норма права є спеціальною по відношенню до норм цивільного права, оскільки конкретизує поняття товарного кредиту.

За змістом вищезазначеної норми та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, продаж товару в кредит є особливим видом договору купівлі-продажу товарів, неодмінною ознакою якого є нарахування та сплата відсотків (процентів).

Договором купівлі-продажу об’єкта незавершеного будівництва торгово-побутового центру «Анатоль» від 07.12.2007 року (із змінами і доповненнями від 24.04.2008 року) не встановлено умови, що передбачать зобов’язання покупця (відповідача-1) сплачувати продавцеві (позивачу) проценти за користування товарним кредитом.

З матеріалів справи вбачається, що одночасно з договором купівлі-продажу об’єкта незавершеного будівництва від 07.12.2007р. між позивачем, відповідачем-1 та Державною інноваційною фінансово-кредитною установою був укладений договір про погашення боргу третьою особою (реєстр. №Д-706), відповідно до якого третя особа (відповідач-1) зобов’язувалася сплатити борг ВТПО «Анкон» в сумі 3 727 791,09 грн. на користь Державної інноваційної фінансово-кредитної установи. Аналогічна умова щодо здійснення перерахунку договірної ціни 3 727 791,09 грн. покупцем (відповідачем-1) в погашення боргу ВТПО «Анкон» на користь Державної інноваційної фінансово-кредитної установи передбачена і в договорі купівлі - продажу об’єкта незавершеного будівництва від 07.12.2007 р. (реєстр. № Д-707).

Отже, договір купівлі-продажу об’єкта незавершеного будівництва від 07.12.2007 р (із змінами і доповненнями від 24.04.2008р) містить в собі положення кількох типів договорі, в тому числі і договору переведення боргу.

За таких умов, до відносин сторін слід застосовувати норми ст. 628 ЦКУ відповідно до якої сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Зазначене дає підстави для висновку, що оскільки сплата договірної ціни за договором здійснюється на користь іншої, ніж продавець, особи, то у разі невиконання покупцем зобов’язання щодо оплати товару застосування наслідків, передбачених статтями 694,695 Цивільного кодексу України, не можливо, оскільки застосування їх не спрямоване на відновлення порушених прав та законних інтересів продавця (позивача) та не відповідає вимогам вищезазначених норм права.

Положення ст. 694 ЦКУ про тверду фіксацію ціни товару, є правовою гарантією, що надається покупцеві, враховуючи тривалий час розрахунку. Договором купівлі-продажу від 07.12.2007 р. не встановлювалося умов про проведення перерахунку ціни об’єкту незавершеного будівництва, або зміна ціни цього об’єкту. Натомість, 24.04.2008 р. позивач та відповідач 1 уклали договір про внесення змін та доповнень до договору купівлі-продажу об’єкта незавершеного будівництвом, яким збільшили суттєво ціну об’єкта до 9000000,09 грн.

Згідно ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до частин 3, 5 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В судовому засіданні сторони договору підтвердили, що при укладенні договору купівлі-продажу об’єкта незавершеного будівництва від 07.12.2007 року (із змінами та доповненнями від 24.04.2008 р) волевиявлення сторін було вільним, зовнішнє волевиявлення відповідало їх внутрішній волі, правочин відображає саме ті умови які сторони мали на увазі коли його укладали та попередньо були ознайомлені нотаріусом з приписами цивільного законодавства, що регулюють укладений ними правочин (ст.ст. 182, 229, 230, 231, 232, 234, 235, 377, 632, 652, 655, 657 ЦК України, ст. 120 Земельного кодексу України,ст. 11 ЗУ «Про податок з доходу фізичних осіб»).

Таким чином, укладений між сторонами договір є вольовою дією суб’єктів цивільних правовідносин, які не були спрямовані на укладення договору купівлі-продажу товару в кредит.

З аналізу оспорюваного договору купівлі-продажу об’єкта незавершеного будівництва укладеного між позивачем та відповідачем-1 07.12.2007 року (із змінами та доповненнями від 24.04.2008 р) вбачається, що даний договір не є договором про продаж товару в кредит, а тому на нього не поширюється дія ст.ст. 694,695 Цивільного кодексу України, в тому числі і норми ч.6 ст. 694 Цивільного кодексу України щодо права застави продавця на проданий товар та ч.4 ст.694, ч.2 ст. 695 Цивільного кодексу України відносно права продавця вимагати повернення товару.

Договір купівлі-продажу об’єкта незавершеного будівництва від 18.06.2009 р. укладений між відповідачем-1, як продавцем, та відповідачем-2, як покупцем, укладений без порушень права застави позивача на об’єкт нерухомого майна торгово-побутового центру «Анатоль», у зв’язку з відсутністю такого у останнього.

Оскільки, підстави визнання недійсним правочину відсутні, то суд не вбачає можливості застосувати правові наслідки недійсності правочину встановлені ч.1 ст. 216 Цивільного кодексу України.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Відповідно до договору купівлі-продажу об’єкта незавершеного будівництва від 18.06.2009 року ПП «Єврокомсервіс-2006», як покупець, набув права власності на придбане ним за договором майно, а саме об’єкт незавершеного будівництва торгово-побутовий центр «Анатоль», що розташований за адресою: м. Івано-Франківськ, с. Вовчинець вул.Чумака, 85.

Щодо зустрічного позову, то при встановленні обґрунтованості його вимог суд виходить із вищенаведеного, ат також із наступного.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За ст. 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Оскільки, позивач за зустрічним позовом не визнає права власності на спірне майно за ПП «Єврокомсервіс-2006» (позивачем за зустрічним позовом), оспорює договір купівлі-продажу об’єкта незавершеного будівництва від 18.06.2009 р. укладеного між відповідачами за первісним позовом, то звернення ПП «Єврокомсервіс-2006» до суду з позовом про визнання права власності спрямоване на усунення перешкод у здійсненні власником свого права і виключення домагань на приналежне власнику майно за допомогою підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності.

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 317 Цивільного кодексу України деталізовано конституційний принцип, встановлений ст. 41 Конституції України, згідно якого права володіння, користування та розпоряджання своїм майном належать власникові. Право власності є абсолютним, необмеженим та гарантованим державою і вчинення будь-яких перешкод власнику у володінні, користуванні та розпорядженні належним йому майном як з боку органів держави, так і з боку третіх осіб є незаконним.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановленому законом.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У ст. 204 Цивільного кодексу України проголошена презумпція правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд не приймає до уваги посилання на неправомірні дії нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_9, який посвідчував спірний договір, оскільки згідно з письмовими поясненнями наданими нотаріусом останній діяв на підставі Закону України «Про нотаріат», Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» (що діяла на момент виникнення правовідносин) та інших нормативно правових актів.

Позивачем за первісним позовом не надано суду доказів та підстав, які зумовлюють припинення права власності у ПП «Єврокомсервіс-2006» на набуте ним відповідно до закону майно, підстави недійсності правочину відсутні.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За змістом ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі наведеного, Закону України «Про нотаріат», Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», ст.ст. 11, 13, 15, 202, 203, 204, 316, 317, 319, 321, 328, 334, 346, 392, 609, 694,695 ЦК України, керуючись ст. 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_8 до приватного підприємства В«ІФ-БудімпексВ» , приватного підприємства В«Єврокомсервіс- 2006В» , треті особи що не заявляють самостійні вимоги приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_9, Державна інноваційна фінансово-кредитна установа про визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва, розірвання договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва, повернення у власність ОСОБА_8 та визнання за ним права власності на незавершене будівництво - відмовити.

Позов ОСОБА_10 підприємства В«Єврокомсервіс-2006В» до ОСОБА_8 про визнання права власності на майно - задоволити.

Визнати за ОСОБА_10 підприємством В«Єврокомсервіс-2006В» (Україна, 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 10/11, код ЄДРПОУ 34526125) право власності на незавершений будівництвом торгово-промисловий центр В«АнатольВ» , зазначений на плані літерою А, готовністю 92%, розташований за адресою м. Івано-Франківськ, с. Вовчинець, вул. Чумака, будинок 85, розміщений на земельній ділянці (кадастровий номер 2610190501090030142) площею 6,0912 гектарів який був придбаний за договором купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва від 18.06.2008року, що був укладений між приватним підприємством В«Єврокомсервіс-2006В» (Україна, 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 10/11, код ЄДРПОУ 34526125) та приватним підприємством В«ІФ-БудімпексВ» (Україна, 76018, м. Івано-Франківськ, вул. Південний бульвар, 38 код ЄДРПОУ 34526125), посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_9, зареєстрований в реєстрі за №2750.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Івано-Франківський міський суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя І.П. Ковалюк