Ухвала

від 20.06.2013 по справі 0907/2-3234/2011

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Пнівчук О.В.

суддів: Беркій О.Ю., Томин О.О.,

секретаря Лисак І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ПП «ІФ-Будімпекс», ПП «Єврокомсервіс-2006», треті особи, що не заявляють самостійних вимог - приватний нотаріус ОСОБА_2, Державна інноваційна фінансово-кредитна установа, про визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва, розірвання договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва, повернення у власність ОСОБА_1 та визнання за ним права власності на незавершене будівництво, за зустрічним позовом ПП «Єврокомсервіс-2006» до ОСОБА_1 про визнання права власності, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Івано-Франківського міського суду від 04 квітня 2013 року,-

в с т а н о в и л а :

У вересні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що відповідач ПП «ІФ-Будімпекс» не виконав умов договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва від 07.12.2007 року та не оплатив повної вартості об'єкта договору - майнового комплексу ІНФОРМАЦІЯ_1, що згідно цивільного законодавства та договірних умов є підставою для розірвання даного договору з поверненням об'єкта договору у власність продавця - ОСОБА_1

Крім того, позивач вказав, що в умовах неповного розрахунку за придбане майно ПП «ІФ-Будімпекс» 18.06.2009 року уклало договір купівлі-продажу цього ж майна з ПП «Єврокомсервіс-2006».

Оскільки згідно договору про погашення боргу третьою особою від 07.12.2007 року у кредитора - Державної інноваційної фінансово-кредитної установи існує право стягнення боргу на заставне майно - майновий комплекс ІНФОРМАЦІЯ_1 (за договором застави від 30.06.1998 року), а оплату вартості товару ПП «ІФ-Будімпекс» провів не в повному обсязі, то укладення договору від 18.06.2009 року відбулось із порушенням вимог Закону України «Про заставу», що є підставою для визнання цього договору недійсним.

З цих підстав ОСОБА_1 просив визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладеного 18.06.2009 року між ПП «ІФ-Будімпекс» та ПП «Єврокомсервіс-2006», розірвати договір купівлі-продажу, укладений 07.12.2007 року між ОСОБА_1 та ПП «ІФ-Будімпекс», а також повернути у власність ОСОБА_1 та визнати за ним право власності на незавершений будівництвом торгово-побутовий центр ІНФОРМАЦІЯ_1, готовністю 92%, що знаходиться в АДРЕСА_1.

ПП «Єврокомсервіс-2006» подало зустрічний позов та просило суд визнати за ним право власності на вищевказаний об'єкт, посилаючись на відповідність договору купівлі-продажу від 18.06.2009 року вимогам закону та відсутність підстав для визнання його недійсним.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 04 квітня 2013 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ПП «ІФ-Будімпекс», ПП «Єврокомсервіс-2006», треті особи, що не заявляють самостійних вимог - приватний нотаріус ОСОБА_2, Державна інноваційна фінансово-кредитна установа, про визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва, розірвання договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва, повернення у власність ОСОБА_1 та визнання за ним права власності на незавершене будівництво, а також задоволено позов ПП «Єврокомсервіс-2006» до ОСОБА_1 про визнання права власності.

Визнано за ПП «Єврокомсервіс-2006» право власності на незавершений будівництвом торгово-промисловий центр ІНФОРМАЦІЯ_1, готовністю 92%, розташований за адресою АДРЕСА_1, який був придбаний за договором купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва від 18.06.2008 року, що був укладений між ПП «ІФ-Будімпекс» та ПП «Єврокомсервіс-2006».

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на дане рішення подала апеляційну, в якій посилається на порушення судом вимог матеріального, процесуального права та неповне з'ясування суттєвих обставин справи.

Зазначила, що 07.12.2007 року ОСОБА_1 уклав з ПП «ІФ-Будімпекс» спірний договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва майнового комплексу (торгово-побутового центру ІНФОРМАЦІЯ_1), готовністю 92 %, (із наступними змінами згідно договору про внесення змін і доповнень від 24.04.2008 року), за яким ОСОБА_1 продає, а ПП «ІФ-Будімпекс» купує вищевказане майно за договірною ціною 9 000 000,09 грн.

Даний договір був укладений на підставі договору про погашення боргу третьою особою від 07.12.2007 року, яким передбачено оплату товару, що перебуває у заставі Державної інноваційної фінансово-кредитної установи (ДІФКУ).

За умовами договорів оплату товару покупець зобов'язаний був здійснити з розстрочкою, а саме: 3 727 791,09 грн. на рахунок ДІФКУ до 17.03.2008 року в рахунок погашення боргу, а решту суми - на рахунок ОСОБА_1, відкритий в банку «Надра» до 15.09.2008 року.

Однак, ПП «ІФ-Будімпекс» сплатив на рахунок ДІФКУ лише 2 200 000 грн., а на рахунок ОСОБА_1- 685 000 грн., що є порушенням договірних умов та підставою для розірвання договору від 07.12.2007 року з поверненням об'єкта договору у власність ОСОБА_1

Представник апелянта не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 не доведено факт істотного порушення покупцем умов договору, при цьому посилається на довідки ВАТ КБ «Надра» від 16.08.2010 року та ДІФКУ від 19.05.2011 року, які вказують на неповний розрахунок покупця з продавцем за придбаний товар.

ОСОБА_3 вказала, що на даний час ПП «ІФ-Будімпекс» є повністю неплатоспроможним, тому висновок суду щодо неналежно обраного позивачем способу захисту порушеного права і можливості стягнення з відповідача заборгованості не відповідає фактичним обставинам справи.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу в частині позовної вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва (ТПЦ ІНФОРМАЦІЯ_1) від 18.06.2009 року, укладеного між продавцем ПП «ІФ-Будімпекс» та покупцем ПП «Єврокомсервіс-2006», представник апелянта зазначила, що на момент укладення даного договору майновий комплекс ІНФОРМАЦІЯ_1 перебував з заставі кредитора - Державної інноваційної фінансово-кредитної установи згідно договору застави від 30.06.1998 року, укладеного в порядку забезпечення виконання зобов'язань АТЗТ «Ізяславль-Агро». Оскільки ПП «ІФ-Будімпекс» не перерахував на рахунок кредитора повну суму заборгованості, дія договору застави не припинена.

ОСОБА_3 вважає помилковим висновок суду про те, що на момент укладення договору від 18.06.2009 року право застави припинилося, у зв'язку із ліквідацією АТЗТ «Ізяславль-Агро» та припиненням його зобов'язань. При цьому представник апелянта посилається на довідку Державної реєстраційної служби України, за даними якої державна реєстрація припинення АТЗТ «Ізяславль-Агро» у зв'язку з банкрутством проведена 25.09.2009 року (запис №6), а не 21.03.2006 року як вказав суд.

Крім того, ОСОБА_3 зазначила, що договір купівлі-продажу від 07.12.2007 року укладений на умовах оплати товару з розстроченням платежу, тобто в кредит. А тому, згідно ст.ст. 694, 695 ЦК України ОСОБА_1 також є заставодавцем відчужуваного товару (ТПЦ ІНФОРМАЦІЯ_1) до моменту проведення покупцем повної оплати товару.

ОСОБА_3 вказує, що суд не дослідив належність та допустимість представлених відповідачем ПП «ІФ-Будімпекс» копій квитанцій про повну оплату товару в сукупності з представленими ОСОБА_1 довідками про неповну оплату товару та не дав вказаним доказам належної правової оцінки.

Відповідно до ст.586 ЦК України та ст.17 Закону України «Про заставу» заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя. Проте, договір купівлі-продажу від 18.06.2009 року укладений між ПП «ІФ-Будімпекс» та ПП «Єврокомсервіс-2006» без відома та без згоди заставодержателів (Державної інноваційної фінансово-кредитної установи та ОСОБА_1), а тому даний договір суперечить вимогам закону, що відповідно до ст.203 ЦК України є підставою для визнання його недійсним.

На думку ОСОБА_3, суд першої інстанції не взяв до уваги вищевказаних обстави, що призвело до ухвалення помилкового рішення, яке представник апелянта просить скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

В судовому засіданні апеляційного суду представники апелянта ОСОБА_1 - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, представник Державної інноваційної фінансово-кредитної установи Рудик О.М. підтримали доводи апеляційної скарги з підстав наведених в апеляційній скарзі.

Представники відповідача ПП «Єврокомсервіс-2006» Борис Л.Д., Добрянський І.В. заперечили вимоги апеляційної скарги, посилаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції.

Представник ПП «ІФ-Будімпекс» та приватний нотаріус ОСОБА_2 в судове засідання не з»явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення скарги з наступних підстав.

Судом встановлено, що 30.06.1998 року між виробничо-торговим приватним об'єднанням «Анкон», Хмельницьким відділенням Державного інноваційного фонду України (правонаступником якого є Державна інноваційна фінансово-кредитна установа) та АТЗТ «Ізяславль-Агро» укладено договір застави (із змінами від 02.09.1999 року), за умовами якого ВТПО «Анкон» виступило заставодавцем в порядку забезпечення виконання зобов'язань АТЗТ «Ізяславль-Агро» за інноваційним договором позики №48 від 08.06.1998 року. До складу заставного майна входив майновий комплекс готовністю 92 %, що знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с.7,8, том-2).

Власником вказаного майна був батько позивача - ОСОБА_9

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 15.03.1999 року після смерті ОСОБА_9 власниками об'єкта незавершеного будівництвом (ТПЦ ІНФОРМАЦІЯ_1) стали позивач - ОСОБА_1 та його брат - ОСОБА_10 (а.с.10, том-2).

Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 22.02.2006 року задоволено позов Української державної інноваційної компанії до ОСОБА_1, ОСОБА_10 та звернуто стягнення на заставне майно, зазначене у вищевказаному договорі застави від 30.06.1998 року (в т.ч. ТПЦ ІНФОРМАЦІЯ_1, готовністю 92%) - на суму 3 725 41,09 грн. (а.с.12-14, том-2).

07.12.2007 року між Державною інноваційною фінансово-кредитною установою (кредитор), ОСОБА_1, ОСОБА_10 (боржники) та ПП «ІФ-Будімпекс» (третя особа) укладено договір про погашення боргу третьою особою (із змінами від 05.02.2008 року), згідно якого ПП «ІФ-Будімпекс» зобов'язувалось погасити борг в сумі 3 727 791,09 грн. за ВТПО «Анкон» (спадкоємцями якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_10), яке виступило майновим поручителем та заставодавцем по інноваційному договору №48 від 08.06.1998 року за АТЗТ «Ізяславль-Агро» за договором застави від 30.06.1998 року (п.2.1 договору).

Згідно п.3.1 договору, для виконання вказаної умови кредитор знімає заборону на відчуження заставного майна, а ОСОБА_1 та ПП «ІФ-Будімпекс» зобов'язались укласти договір купівлі-продажу незавершеного будівництвом ТПЦ ІНФОРМАЦІЯ_1 за договірною ціною 3 727 791,09 грн. Дані кошти ПП «ІФ-Будімпекс» зобов'язувався перерахувати на рахунок кредитора частинами до 17.03.2008 року (а.с.14-16).

07.12.2007 року ОСОБА_1 та ПП «ІФ-Будімпекс» уклали договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва (із змінами від 24.04.2008 року), за умовами якого ОСОБА_1 продає, а ПП «ІФ-Будімпекс» купує об'єкт незавершеного будівництва ТПЦ ІНФОРМАЦІЯ_1, готовністю 92% за договірною ціною 9 000 000,09 грн.

Відповідно до п.3.1 даного договору ПП «ІФ-Будімпекс» проводить оплату частинами, а саме: кошти в сумі 3 727 791,09 грн. на виконання умов договору про погашення боргу третьою особою від 07.12.2007 року (із змінами від 05.02.2008р.) на рахунок ДІФКУ до 17.03.2008 року; кошти в сумі 5 272 209 грн. - ОСОБА_1 шляхом переказу коштів на банківський рахунок у ВАТ КБ «Надра» або у готівковій формі до 15.09.2008 року (а.с.8-11).

18.06.2009 року ПП «ІФ-Будімпекс» укладає з ПП «Єврокомсервіс-2006» спірний договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва, за яким ПП «ІФ-Будімпекс» продає, а ПП «Єврокомсервіс-2006» купує ТПЦ ІНФОРМАЦІЯ_1, готовністю 92% за договірною ціною 10 800 000 грн. (а.с.12-13).

Постановляючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_11 суд першої інстанції правильно виходив із того, що на час укладення оспорюваного договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва від 18.06.2009 року відчужуване майно не перебувало в заставі.

Так, відповідно до ч.1 ст. 574 ЦК України застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Згідно положень ч.1 ст. 609 ЦК України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), право ж застави, відповідно до ч.1 ст. 593 цього кодексу та ст. 28 Закону України «Про заставу», припиняється у разі припинення зобов»язання, забезпеченого заставою.

Колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що оскільки 21.03.2006 року була здійснена державна реєстрація припинення юридичної особи «Ізяслав-Агро» у зв»язку з визнанням її банкрутом, про що свідчить запис 4 довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, то на момент укладення договору купівлі-продажу об»єкта незавершеного будівництва торгово-побутового центру ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.06.2009 року зобов»язання за інноваційним договором були погашені, а порука припинилася.

Посилання апелянта на довідку Державної реєстраційної служби України, за даними якої державна реєстрація припинення АТЗТ «Ізяславль-Агро» у зв'язку з банкрутством проведена 25.09.2009 року (запис №6), а не 21.03.2006 року як вказав суд не заслуговують на увагу, оскільки при поновленні та зупиненні провадження в справі про банкрутство судове рішення про припинення юридичної особи у зв»язку з визнання її банкрутом не скасовувалося. Згідно запису №5 довідки 25.09.2009 року проведено скасування реєстраційної дії за судовим рішенням та в цей же день повторно проведено реєстраційну дію з державної реєстрації припинення юридичної особи у зв»язку з визнанням її банкрутом.

Не заслуговують також на увагу доводи апелянта про те, що на час укладення оспорюваного договору існувало право застави на підставі закону, у зв»язку з тим, що укладений між позивачем ОСОБА_1 та ПП «ІФ-Будімпекс» від 07.12.2007 року (із змінами та доповненнями) являється договором купівлі-продажу товару в кредит.

Положенням ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, 07.12.2007 року ОСОБА_1 та ПП «ІФ-Будімпекс» уклали договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва (із змінами від 24.04.2008 року), за умовами якого ОСОБА_1 продає, а ПП «ІФ-Будімпекс» купує об'єкт незавершеного будівництва ТПЦ ІНФОРМАЦІЯ_1, готовністю 92% за договірною ціною 9 000 000,09 грн., з розстроченням платежу - визначеним порядком проведення розрахунків.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до положень ч.1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до положень ст. 694, 695 ЦК України передбачено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Разом з тим, за змістом укладеного договору від 07.12.2007 року така умова як «продаж товару в кредит» не передбачена та згідно з ч.1 ст. 695 ЦК України - оплата товару з розстроченням платежу не є обов»язковою умовою договору про продаж товару в кредит.

Сам по собі факт досягнення сторонами договору купівлі-продажу домовленості про розстрочення платежу за придбаний товар не є свідченням того, що даний договір по своїй суті являється договором купівлі-продажу товару в кредит.

Виходячи із змісту положень п.11.1.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначальними умовами договорів, згідно з якими товари надаються у кредит є відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та встановлення розміру платежів за користування товарним кредитом - відсотків, зокрема, порядок їх нарахування та сплата.

Про те, що сторони не мали наміру укладати договір купівлі-продажу товару в кредит свідчить і п.6.3 даного договору, відповідно до якого нотаріусом встановлено дійсні наміри сторін правочину щодо укладення договору та роз»яснено ряд положень статей ЦК України, Земельного кодексу України та ЗУ «Про порядок з доходу фізичних осіб», при цьому в договорі відсутні посилання на норми ст. 694, 695 ЦК України щодо продажу товару в кредит.

Оскільки договір купівлі-продажу від 07.12.2007 року не містить зобов»язань покупця сплачувати продавцеві проценти за користування товарним кредитом, то немає підстав вважати, що даний договір є договором товарного кредиту, а тому продавцю не належить право застави на проданий товар.

У зв»язку з наведеним, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що договір купівлі-продажу об»єкта незавершеного будівництва від 18.06.2009 року укладений між ПП «ІФ-Будімпекс» та ПП «Єврокомсервіс-2006» без порушень застави позивача, а тому немає підстав для визнання його недійсним та повернення об»єкта продажу у власність позивача ОСОБА_1

Що стосується вимоги позивача про розірвання договору купівлі-продажу об»єкта незавершеного будівництва від 07.12.2007 року та повернення його у власність, у зв»язку з істотним порушенням стороною договору умов договору, а саме невиконання ПП «ІФ-Будімпекс» умов щодо оплати товару, то така є необґрунтованою виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 353 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною 5 ст. 653 ЦК України передбачено, що якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Зважаючи на те, що договір купівлі-продажу об»єкта незавершеного будівництва від 18.06.2009 року укладений між ПП «ІФ-Будімпекс» та ПП «Єврокомсервіс-2006» без порушень чинного законодавства, предмет продажу - об»єкт незавершеного будівництва правомірно перебуває у власності ПП «Єврокомсервіс-2006», то підстав для його повернення у власність позивача ОСОБА_1 немає.

Разом з тим, позивач не позбавлений права пред»явити вимогу до відповідача ПП «ІФ-Будімпекс» про стягнення суми заборгованості та заподіяних збитків у зв»язку з неналежним виконанням умов договору.

Оскільки в судовому засіданні встановлено, що договір купівлі-продажу об»єкта незавершеного будівництва від 18.06.2009 року укладений між ПП «ІФ-Будімпекс» та ПП «Єврокомсервіс-2006» з дотриманням вимог чинного законодавства, то суд правомірно визнав право власності на спірний об»єкт незавершеного будівництва за ПП «Єврокомсервіс-2006», оскільки таке право оспорюється позивачем.

Рішення суду постановлено з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 04 квітня 2013 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуюча Пнівчук О.В.

Судді: Беркій О.Ю.

Томин О.О.