Постанова

від 10.04.2013 по справі 805/804/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2013 р. Справа №805/804/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 16:15

Донецький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Шинкарьової І.В.,

при секретарі судового засідання Заднепровської В.О.,

за участю представника позивача Самодержинкова Т.О.,

представника відповідача Єрмакова Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алвін-1» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції в м. Маріуполі Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Алвін-1», звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції в м. Маріуполі Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 18 вересня 2012 року №0000061542 та №0000041540, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на додану вартість на загальну суму 16375,00 грн., з яких збільшені зобов'язання 13100,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 3275,00 грн..

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача та документального підтвердження фінансово-господарської діяльності щодо взаємовідносин із платником податків Товариства з обмеженою відповідальністю «Будтек» за жовтень, грудень 2011 року. За результатами перевірки було складено акт №1437/22-5/35561045 від 31 серпня 2012 року, на підставі якого були винесені спірні податкові повідомлення-рішення. Підставою для визначення податкових зобов'язань були встановлені в акті перевірки порушення ст. 215, 216 ЦК України, оскільки на думку відповідача, позивачем було укладено нікчемний правочин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Будтек» та відповідно завищено суму податкового кредиту. Висновок відповідача, щодо укладення позивачем нікчемного правочину ґрунтується на припущеннях та цілком спростовується наявними первинними документами, які підтверджують реальність здійснення такої господарської операції та її товарність. Позивач не згодний з такими висновками, вважає їх безпідставними та здійсненими на власних припущеннях та хибному трактуванні діючого законодавства, тому просить суд позовні вимоги задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні обставинам, викладеним в позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав заперечення (а.с.172), у яких зазначив, що актами від 11 квітня 2012 року №108/22-507/32914398, №107/22-507/32914398 ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків з якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит по податку на додану вартість за жовтень, грудень 2011 року ТОВ «Будтек» встановлено наступне: місцезнаходження платника податків не встановлено; отримано висновок Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України в Київській області №159 від 27 березня 2012 року, проведений на підставі відношення про призначення почеркознавчого дослідження, згідно якого підписи на податкових деклараціях з ПДВ, розшифровках податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, реєстрах виданих та отриманих податкових накладних ТОВ «Будтек» за грудень 2011 року виконані не уповноваженим на це громадянином ОСОБА_3, а іншою особою; встановлена відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, у зв'язку з відсутністю основних фондів, виробничого обладнання, технічних та трудових ресурсів, складських приміщень, транспортних засобів, тощо. Таким чином, правочини нібито укладений між позивачем та ТОВ «Будтек» за період жовтень, грудень 2011 року не спричинили реального настання юридичних наслідків. За наслідками встановлення нікчемності угод між позивачем та ТОВ «Будтек» встановлені порушення п.138.2 ст.138 ПКУ - занижено податок на прибуток всього у сумі 15065 грн., ст.185, п.198.2 п.198.3 п.198.6 ст.198 ПКУ - занижено податок на додану вартість всього у сумі 13100 грн. Відповідальність за вказане порушення складає 25% від суми податку, що підлягає нарахуванню. Таким чином, спірні податкові повідомлення-рішення були прийняті з урахуванням вимог чинного законодавства.

Тому, на підставі викладеного просив у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Алвін-1» є юридичною особою, зареєстровано Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області 22.01.2008 року №12741020000006493, ідентифікацій код юридичної особи 35561045, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.11), довідки з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.14).

Жовтневою об'єднаною державною податковою інспекцією м.Маріуполя Донецької області Державної податкової служби було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питання дотримання вимог податкового законодавства щодо взаємовідносин з ТОВ «Будтек» (код за ЄДРПОУ 32914398) за жовтень-грудень 2011 року. За результатами перевірки складено акт перевірки від 31 серпня 2012 року №1437/22-5/35561045 (а.с.28).

У висновках акту вказано, що за наслідками встановлення нікчемних угод позивача з ТОВ «Будтек», перевіркою встановлені наступні порушення:

п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України - занижено податок на прибуток всього у сумі 15065 грн., у тому числі за 4 квартал 2011 року у сумі 15065 грн.;

ст.185, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України - занижено податок на додану вартість всього у сумі 13100 грн., у тому числі за жовтень 2011 року у сумі 3750 грн., за грудень 2011 року у сумі 9350 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийняті податкові повідомлення - рішення від 18 вересня 2012 року:

№0000061542, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальні сумі 16375грн., з якої основний платіж 13100грн. та штрафна санкція у розмірі 3275,00грн. (а.с.10) та

№0000041540, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у загальні сумі 15065грн., з якої основний платіж 15065грн. (а.с.9).

Спір виник через висновки податкового органу про нікчемність договорів №1102 від 02 листопада 2011 року та №29 від 28 липня 2011 року, через суперечність інтересам держави та суспільства. Нікчемність договору відповідач обґрунтовує актами від 11 квітня 2012 року №108/22-507/32914398, №107/22-507/32914398 ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків з якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит по податку на додану вартість за жовтень, грудень 2011 року ТОВ «Будтек», у яких зазначено, що місцезнаходження платника податків не встановлено, є висновок Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України в Київській області №159 від 27 березня 2012 року, проведений на підставі відношення про призначення почеркознавчого дослідження, згідно якого підписи на податкових деклараціях з ПДВ, розшифровках податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, реєстрах виданих та отриманих податкових накладних ТОВ «Будтек» за грудень 2011 року виконані не уповноваженим на це громадянином ОСОБА_3, а іншою особою; встановлена відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, у зв'язку з відсутністю основних фондів, виробничого обладнання, технічних та трудових ресурсів, складських приміщень, транспортних засобів, тощо.

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків, усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів, тощо та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Судом встановлено, що між позивачем (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будтек» (Виконавець) укладено договір технологічного супроводу застосування добавок до бетону, матеріалів для ремонту, відновлення і захисту бетону, залізобетону, металу та інших будівельних конструкцій №1102 від 02 листопада 2011 року (а.с.15).

Предметом договору є зобов'язання Виконавця розробити рецептури бетонних сумішей, технічні рішення, виконати технологічний супровід застосування матеріалів (систем) типу EMACO, MASTERSEAL, MASTERFLEX, GLENIUM, MBRACE, та інші, виробництва концерну Basf Construction Chemicals (Росія, Бельгія, Німеччина, Швейцарія) для робіт з ремонту високоточної цементації обладнання, відновлення і захисту бетону, залізобетону, металу та інших будівельних конструкцій, а Замовник зобов'язується прийняти виконані роботи (послуги) і оплатити їх в порядку та на умовах цього Договору. Згідно п.3.1 Договору та Додатку №1 до Договору (а.с.21), вартість робіт з технологічного супроводу використання ВЗМ по одному об'єкту України - розробка технічного рішення та технічне супроводження виконання робіт по високоточної цементації обладнання на ПАТ «Енергомашспецсталь» - становить 32100,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Позивачем на виконання умов договору до матеріалів справи були надані:

акт виконаних робіт №1 з технологічного супроводу використання матеріалів від 30 грудня 2011 року (а.с.23);

податкова накладна №55 від 30 грудня 2011 року на виконання послуг технологічного супроводу, загальною вартістю 32100,00 грн., в тому числі ПДВ 5350,00 грн. (а.с.53)

платіжне доручення №60 від 18 квітня 2012 року за послуги технологічного супроводу згідно Договору від 02 листопада 2011 року на суму 23000,00 грн., в тому числі ПДВ 3833,33 грн. (а.с.67);

виписка по рахунку №26000000103595 за 18 квітня 2012 року за послуги технологічного супроводу у сумі 23000,00 грн. (а.с.72).

Також, між позивачем (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будтек» (Виконавець) укладено договір про надання вантажних послуг №29 від 28 липня 2011 року (а.с.24).

Предметом договору є зобов'язання Виконавця організувати і виконати вантажно-розвантажувальні послуги, а Замовник доручає та зобов'язується оплатити їх в порядку та на умовах цього Договору. Згідно п.3.1 Договору за виконання вантажно-розвантажувальних послуг замовник сплачує виконавцю грошову суму, узгоджену в Актах приймання-передачі наданих послуг, або проводить розрахунки з виконавцем іншим, не забороненим чинним законодавством України, способом.

Позивачем на виконання умов договору до матеріалів справи були надані:

акт приймання-передачі №3 від 31 жовтня 2011 року, вартість наданих послуг складає 22500,00 грн., у тому числі ПДВ 3750,00 грн. (а.с.26);

акт приймання-передачі №5 від 30 грудня 2011 року, вартість наданих послуг складає 24000,00 грн., у тому числі ПДВ 4000,00 грн. (а.с.27);

податкова накладна №49 від 31 жовтня 2011 року на виконання вантажних послуг, загальною вартістю 22500,00 грн., в тому числі ПДВ 3750,00 грн. (а.с.54);

податкова накладна №54 від 30 грудня 2011 року на виконання вантажних послуг, загальною вартістю 24000,00 грн., в тому числі ПДВ 4000,00 грн. (а.с.55);

реєстри виданих та отриманих податкових накладних за жовтень 2011 року та грудень 2011 року (а.с.62,64)

платіжне доручення №23 від 21 лютого 2012 року за вантажні послуги згідно Договору від 28 липня 2011 року на суму 24000,00 грн., в тому числі ПДВ 4000,00 грн. (а.с.66);

платіжне доручення №164 від 17 листопада 2011 року за вантажні послуги згідно договору від 28 липня 2011 року на суму 22500,00 грн., в тому числі ПДВ 3750,00 грн. (а.с.68);

платіжне доручення №179 від 19 листопада 2011 року за вантажні послуги згідно договору від 28 липня 2011 року на суму 6000,00 грн., в тому числі ПДВ 1000,00 грн. (а.с.69);

виписка по рахунку №26000000103595 за 17 листопада 2011 року за вантажні послуги у сумі 22500,00 грн. (а.с.70);

виписка по рахунку №26000000103595 за 19 грудня 2011 року за вантажні послуги у сумі 6000,00 грн. (а.с.71);

виписка по рахунку №26000000103595 за 21 лютого 2012 року за вантажні послуги у сумі 24000,00 грн. (а.с.73).

Також, судом було досліджено податкові декларації з податку на додану вартість за жовтень 2011 року (а.с.56) та за грудень 2011 року (а.с.58), податкова декларація з податку на прибуток підприємства (а.с.60). Крім того, надані розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів ТОВ «Будтек» за жовтень 2011 року (а.с.78), за грудень 2011 року (а.с.80), податкові декларації з податку на додану вартість ТОВ «Будтек» за жовтень 2011 року (а.с.82), за грудень 2011 року (а.с.84). Вказані операції відображені у звітності, вказані обставини визнаються сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 207, 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака -специфічна мета -порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника -фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком. У матеріалах справи відсутні докази порушення кримінальної справи або вироку відносно керівників ТОВ «Будтек».

Відповідачем не надано доказів, фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ТОВ «Будтек» правочинів. Під час судового розгляду справи, судом встановлено, що кримінальні справи у відношенні керівників позивач та контрагентів за договорами відсутні.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на висновок Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в Київській області №159 від 27 березня 2012 року (а.с.127), яким встановлено, що підписи на податковій декларації з ПДВ, розшифровці податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, реєстрі виданих та отриманих податкових накладних ТОВ «Будтек» за грудень 2011 року виконані не громадянином ОСОБА_3, а іншою особою. Аналіз експертного висновку свідчить, що предметом дослідження експерта були підписи, що зроблені на звітності контрагента, спірні договори та первинні бухгалтерські документи експертом не досліджувались, тому суд дійшов висновку, що даний експертний висновок не може бути підставою для висновку про нікчемність правочинів.

Щодо посилання відповідача на відсутність за юридичною адресою ТОВ «Будтек» суд зазначає, що сама по собі відсутність за юридичною адресою особи, за умови подання нею звітності та сплати податків, не може свідчити про нікчемність укладених нею правочинів.

Під час судового засідання з'ясовано, що відповідно до детальної інформації щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України розбіжності відсутні (а.с. 138).

Таким чином покладені в основу спірного донарахування обставини не можуть свідчити про нікчемність господарських операцій з ТОВ «Будтек».

В матеріалах справи також наявні копії установчих документів ТОВ «Будтек» які підтверджують, що підприємство зареєстроване як юридична особа 09.03.04 року №32914398 про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи та довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.74,75), зареєстроване платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва №36759581 від 02.04.04 (а.с.76).

В акті перевірки відповідача вказано, що згідно звіту за ф. 1-ДФ за 4 квартал 2011 року, на ТОВ «Будтек» працювало у штаті 5 чоловік, за цивільно - правовими договорами 5 чоловік. Далі відповідач робить висновок, що цієї кількості працівників не достатньо для досягнення результатів відповідної підприємницької економічної діяльності, але не вказує на підставі яких досліджень були зроблені ці висновки, та чому 10 чоловік не достатньо для виконання вантажно - розвантажувальних послуг передбачених договором від 28 липня 2011 року № 29.

Крім того, необхідно зазначити, що можливий захист порушеного права шляхом звернення до суду із позовом про визнання нікчемного правочину дійсним стосується лише нікчемних правочинів з дефектом форми та правочинів без необхідного схвалення (параграф 2 глави 16 ЦК України).

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності виконання умов договорів які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом - є тільки припущенням.

Крім того, посилання відповідача на ст. 203, ст. 215, ст. 228 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідачем, визнається, що крім неналежного, на його думку, підпису на первинних документах контрагента позивача, зауваження до первинних документів за спірними правочинами відсутні, правильність відображення позивачем спірних операцій у бухгалтерському обліку відповідачем не спростовується.

Таким чином, відповідачем не доведено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позовні підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 87, 94 КАС України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України судові витрати, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Алвін-1» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції в м. Маріуполі Донецької області Державної податкової служби про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18 вересня 2012 року №0000041540 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 15065 грн. та №0000061542 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 16375 грн. з яких основний платіж 13100,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 3275 грн.,- задовольнити.

Визнати незаконними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18 вересня 2012 року №0000041540 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 15065 грн..

Визнати незаконними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18 вересня 2012 року №0000061542, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на додану вартість на загальну суму 16375,00 грн., з яких збільшені зобов'язання 13100,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 3275,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алвин -1»» витрати по сплаті судового збору у розмірі 281,65 грн.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 10 квітня 2013 року в присутності представників сторін.

Постанову у повному обсязі складено 15 квітня 2013 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шинкарьова І.В.