Ухвала

від 23.05.2013 по справі 805/804/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Шинкарьова І.В.

Суддя-доповідач - Карпушова О.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2013 року справа №805/804/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Гаврищук Т.Г., Гімона М.М., секретар судового засідання Білоцерковець Д.О., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції в м. Маріуполі Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алвін-1» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції в м. Маріуполі Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

23.01.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Алвін-1» (надалі - ТОВ «Алвін-1») звернулось до суду з позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції в м. Маріуполі Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 18.09.2012 року №0000061542, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 16375 грн. та № 0000041540, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток 15065грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновок податкового органу, зроблені за наслідками документальної позапланової перевірки, щодо укладення позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю «Будтек» (надалі - ТОВ «Будтек») нікчемних правочинів ґрунтуються на припущеннях, спростовується наявними первинними документами, які підтверджують реальність здійснення такої господарської операції та її товарність.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10.04.2013 року позовні вимоги задоволено: визнано незаконними та скасовано податкові повідомлення -рішення від 18.09.2012 року №0000041540 та №0000061542.

Суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави, а первинні документи, які наявні в матеріалах справи, є належними доказами на підтвердження обставин реальності здійснення правочинів, укладених позивачем з контрагентом.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10.04.2013 року, як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального права, та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що правочини укладені між позивачем та ТОВ «Будтек» не спричинили реального настання юридичних наслідків. Крім того, апелянт зазначив, що відомості, що викладені у поданих позивачем до податкового органу податкової звітності за період жовтень, грудень 2011р. не відповідають дійсності, оскільки згідно висновку Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України в Київській області підписані не уповноваженою на це особою - керівником ОСОБА_2, а іншою особою.

Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, тому за приписами п.2 ч. ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ «Алвін-1» є юридичною особою.

Жовтневою об'єднаною державною податковою інспекцією м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби у період з 28.08.2012р. по 03.09.2012р. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питання дотримання вимог податкового законодавства щодо взаємовідносин з ТОВ «Будтек» (код за ЄДРПОУ 32914398) за жовтень, грудень 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки від 31.08.2012 року №1437/22-5/35561045 (а.с.28).

Податковим органом в акті перевірки зроблено висновок про нікчемність угод укладених позивачем з ТОВ «Будтек», а саме № 29 від 28.07.2011р. про надання вантажних послуг та № 1102 від 02.11.2011р. технологічного супроводу застосування добавок до бетону, матеріалів для ремонту, відновлення і захисту бетону, залізобетону, металу та інших будівельних конструкцій. Нікчемність договорів відповідач обґрунтовує актами ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС від 11.04.2012 року №108/22-507/32914398, №107/22-507/32914398 згідно яких не встановлено місцезнаходження ТОВ «Будтек», підприємство не має необхідних умов для ведення господарської діяльності, оскільки відсутні основні фонди, виробничі обладнання, технічні та трудові ресурси, складські приміщення, транспортні засоби. Також відповідач посилається на висновок Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України в Київській області №159 від 27 березня 2012 року, проведений на підставі відношення про призначення почеркознавчого дослідження, згідно якого підписи на податкових деклараціях з ПДВ, розшифровках податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, реєстрах виданих та отриманих податкових накладних ТОВ «Будтек» за грудень 2011 року виконані не уповноваженим на це громадянином ОСОБА_2, а іншою особою.

На підставі вказаного податковим органом в акті перевірки зроблено висновок про порушення з боку позивача п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України - занижено податок на прибуток всього у сумі 15065 грн., у тому числі за 4 квартал 2011 року у сумі 15065 грн. та ст. 185, п. 198.2, п. 198.3, и. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України - занижено податок па додану вартість всього у сумі 13100 грн., у тому числі за жовтень 2011 року у сумі 3750 грн., за грудень 2011 року у сумі 9350 грн.

За наслідками перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 18 вересня 2012 року №0000061542, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальні сумі 16375грн.. з якої основний платіж 13100грн. та штрафна санкція у розмірі 3275,00грн. (а.с. 10) та №0000041540, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у загальні сумі 15065грн., з якої основний платіж 15065грн. (а.с.9).

Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені і знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, і не є спірними.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З 01.01.2011 р. набрав чинності Податковий кодекс України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органам державної податкової служби надане право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом. Порядок проведення перевірок визначений статтями 75-86 Податкового кодексу України.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені розділом 5 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. цієї статті встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу положень підпунктів 198.6 та 198.3. статті 198 Податкового кодексу України випливає, що виникнення у платника ПДВ права на включення податку до податкового кредиту пов'язано із фактичним відбуттям господарської операції з постачання товарів (виконання робіт, надання послуг), визначеної в первинних документами, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі за текстом Закон №996-XIV). Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані із рухом активів, зміною зобов'язань та власного капіталу платника податків та відповідають змісту укладених договорів. Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність вчинення господарської операції, відповідність вчиненої господарської операції господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування податкового кредиту.

Згідно п. 138.2. ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні» від 16 липня 1999 року N 996-XIV (надалі за текстом Закон № 996) метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 1 Закону № 996 документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинним документом.

Згідно частини 1 статті 9 Закону № 996 первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій є підставою для бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем, як замовником та ТОВ «Будтек» (виконавець) укладено договір технологічного супроводу застосування добавок до бетону, матеріалів для ремонту, відновлення і захисту бетону, залізобетону, металу та інших будівельних конструкцій №1102 від 02 листопада 2011 року (а.с.15). Предметом даного договору є зобов'язання розробити рецептури бетонних сумішей, технічні рішення, викопати технологічний супровід застосування матеріалів (систем) типу ЕМАСО, МАSТЕRSЕАL, МАSТЕRFLЕХ, GLЕNIUМ, МВRАСЕ, та інші, виробництва концерну Ваsf Соnstruсtiоn Сhemicals (Росія, Бельгія, Німеччина, Швейцарія) для робіт з ремонту високоточної цементації обладнання, відновлення і захисту бетону, залізобетону, металу та інших будівельних конструкцій, а замовник зобов'язується прийняти виконані роботи (послуги) і оплатити їх в порядку та на умовах цього Договору. Згідно п.3.1 Договору та Додатку №1 до Договору (а.с.21). вартість робіт з технологічного супроводу використання ВЗМ по одному об'єкту України - розробка технічного рішення та технічне супроводження виконання робіт по високоточної цементації обладнання на ПАТ «Енергомашспецсталь»» - становить 32100,00 грн. з урахуванням ПДВ.

На виконання умов договору позивачем надані документи: акт виконаних робіт №1 з технологічного супроводу використання матеріалів від 30 грудня 2011 року (а.с.23); податкова накладна №55 від 30 грудня 2011 року па виконання послуг технологічного супроводу, загальною вартістю 32100,00 гри., в тому числі ПДВ 5350.00 грн. (а.с.53); платіжне доручення №60 від 18 квітня 2012 року за послуги технологічного супроводу згідно Договору від 02 листопада 2011 року на суму 23000,00 грн.. в тому числі ПДВ 3833.33 грн. (а.с.67); виписка по рахунку №26000000103595 за 18 квітня 2012 року за послуги технологічного супроводу у сумі 23000,00 грн. (а.с.72).

Також, між позивачем (замовник) та ТОВ «Будтек» (виконавець) укладено договір про надання вантажних послуг №29 від 28 липня 2011 року (а.с.24), предметом якого є зобов'язання виконавця організувати і виконати вантажно-розвантажувальні послуги, а замовник доручає та зобов'язується оплатити їх в порядку та на умовах цього Договору. Згідно п.3.1 Договору за виконання вантажно-розвантажувальних послуг замовник сплачує виконавцю грошову суму, узгоджену в актах приймання-передачі наданих послуг, або проводить розрахунки з виконавцем іншим, не забороненим чинним законодавством України, способом.

На виконання вказаного договору були надані наступні документи: акт приймання-передачі №3 від 31 жовтня 2011 року, вартість наданих послуг складає 22500,00 грн.; у тому числі ПДВ 3750,00 грн. (а.с.26); акт приймання-передачі №5 від 30 грудня 2011 року, вартість наданих послуг складає 24000,00 гри., у тому числі ПДВ 4000,00 грн. (а.с.27); податкова накладна №49 від 31 жовтня 2011 року на виконання вантажних послуг, загальною вартістю 22500,00 грн., в тому числі ПДВ 3750,00 грн. (а.с.54); податкова накладна №54 від 30 грудня 2011 року на виконання ватажних послуг, загальною вартістю 24000,00 грн., в тому числі ПДВ 4000 гри. (а.с.55); реєстри виданих та отриманих податкових накладних за жовтень 2011 року та грудень 2011 року (а.с.62,64); платіжне доручення №23 від 21 лютого 2012 року за вантажні послуги згідно Договору від 28 липня 2011 року на суму 24000,00 грн., в тому числі ПДВ 4000,00 грн. (а.с.66); платіжне доручення №164 від 17 листопада 2011 року за вантажні послуги згідно договору від 28 липня 2011 року на суму 22500,00 грн. в тому числі ПДВ 3750.00 грн. (а.с. 68); платіжне доручення №179 від 19 листопада 2011 року за вантажні послуги згідно договору від 28 липня 2011 року на суму 6000,00 гри., в тому числі ПДВ 1000,00 грн. (а.с.69); виписка по рахунку №26000000103595 за 17 листопада 2011 року за вантажні послуги у сумі 22500,00 грн. (а.с.70); виписка по рахунку №26000000103595 за 19 грудня 2011 року за вантажні послуги у сумі 6000,00 грн. (а.с.71); виписка по рахунку №26000000103595 за 21 лютого 2012 року за вантажні послуги у сумі 24000,00 грн. (а.с.73).

Також позивачем були надані податкові декларації з податку на додану вартість за жовтень 2011 року (а.с.56) та за грудень 2011 року (а.с.58), податкова декларація з податку на прибуток підприємства (а.с.60), розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів ТОВ «Будтек» за жовтень 2011 року (а.с.78), за грудень 2011 року (а.с.80), податкові декларації з податку на додану вартість ТОВ «Будтек» за жовтень 2011 року (а.с.82), за грудень 2011 року (а.с.84).

Отже, позивач на підтвердження реального характеру господарських операцій з контрагентом надав суду першої інстанції первинні документи бухгалтерського обліку та податкової звітності.

Відповідно до частини 1 статті 204 Цивільного кодекс) України (далі -ЦК України) згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин який порушує публічний порядок, є нікчемним.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що відповідачем відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не було доведено, що сторони, укладаючи зазначені угоди, мали умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, такою, як несплату податків. За своєю суттю нікчемним правочином в податкових правовідносинах є діяння платника податків, спрямоване на ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), тобто свідоме діяння певної фізичної особи, що при укладанні правочину діяла від імені такого платника, яке має в собі ознаки кримінально переслідуваного. Дослідивши договори між позивачем та контрагентом, колегія суддів вважає, що вони відповідають вимогам діючого законодавства, оскільки сторонами за договором погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо їхнього виконання, і виконання цього договору підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Проаналізувавши висновок спеціаліста (а.с.159), на який посилався податковий орган як на доказ нікчемності правочинів, колегія суддів згодна з висновком суду першої інстанції про неприйняття вказаного документа до уваги, оскільки предметом дослідження спеціаліста були підписи, які були зроблені на звітності контрагента, а спірні договори та первинні бухгалтерські документи позивача спеціалістом не досліджувались.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Отже, доводи апелянта не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

На підставі вказаного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції в м. Маріуполі Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року, залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алвін-1» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції в м. Маріуполі Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів: О.В.Карпушова

Т.Г. Гаврищук

М.М.Гімон