Рішення

від 03.04.2013 по справі 29/75

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.04.13 р. Справа № 29/75

Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.,

при секретарі Куньчик К.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Ізюм, Харківська область

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора», м.Донецьк

про: стягнення заборгованості у розмірі 5 323,04грн., 3% річних у сумі 385,92грн., інфляційних витрат у розмірі 1 692,73грн., неодержаних доходів у розмірі 3 193,84грн.

за участю:

від позивача: ОСОБА_2 (за довіреністю);

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м.Ізюм, Харківська область (далі - Позивач) звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора», м.Донецьк (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 5 323,04грн., 3% річних у сумі 385,92грн., інфляційних витрат у розмірі 1 692,73грн., неодержаних доходів у розмірі 3 193,84грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за договором (купівлі-продажу на умовах оплати за реалізований товар) №288 від 18.04.2006р., щодо оплати за поставлений товар.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: договору (купівлі-продажу на умовах оплати за реалізований товар) №288 від 18.04.2006р., протоколу розбіжностей, додатку до договору, акту звіряння взаємних розрахунків, який підписано та засвідчено печатками з боку обох сторін без зауважень, відповідно до якого заборгованість станом на 01.03.2008р. складає 5 232,04грн., видаткової накладної №35 від 01.02.2008р., податкових накладних, видаткової накладної №2 від 07.11.2007р., листа-вимоги, вимоги №2 від 29.07.2010р., правоустановчих документів Фізичної особи-підприємця Фізичної особи-підприємця.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 208, 218, 655, 656, 658, 662, 663, 664, 692, 530, 625, 386 Цивільного кодексу України, ст.ст. 179, 193, 199, 216-218, 220, 224-225, 230-232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 4, 12, 13, 15, 44, 49, 54, 66, 67 Господарського процесуального кодексу України.

Заявою від 03.04.2013р. Позивач в порядку п.4 ст.80 Господарського процесуального кодексу України відмовився від позовних вимог в частині стягнення неодержаних доходів у розмірі 3 193,84грн.

03.04.2013р. Позивачем через канцелярію суду надано довідку, яка свідчить про те, що між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора» інших правовідносин крім договору (купівлі-продажу на умовах оплати за реалізований товар) №288 від 18.04.2006р. не існує.

Представник Позивача у судове засідання 03.04.2013р. з'явився, підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви від 03.04.2013р. №б/н.

Вся кореспонденція направлялася Відповідачу за адресою, вказаною у позові та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців а саме: 83008, АДРЕСА_1; 83050, АДРЕСА_2;

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, визначену в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 02.06.2006р. №01-8/1128 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 15.03.2007р. №01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обов'язку щодо інформування сторін про судовий розгляд справи.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення сторін про місце, дату та час проведення судового засідання.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

18 квітня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора» (Покупець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Продавець) було укладено договір (купівлі-продажу на умовах оплати за реалізований товар) №288, відповідно п.1.1 якого Постачальник поставляє та передає у власність Покупця, а Покупець приймає та оплачує товар на умовах та у порядку, встановленому даним Договором, відповідно замовлення на поставку та товаросупроводжувальної документації, яка є невід'ємною частиною даного Договору (Додаток 1 «Бланк Замовлення на поставку).

Згідно п.1.2 договору Покупець надає замовлення на поставку Постачальнику відповідно Специфікації, затвердженої Сторонами, в якій приведений асортимент (список) товарів, які поставляються за даним Договором, їх ціни, Специфікація є невід'ємною частиною даного Договору (Додаток 2 «Специфікація»).

У розділі 5 договору Сторони дійшли згоди щодо ціни Договору та порядку розрахунків:

- Покупець зобов'язаний оплачувати кожну товарну накладну, переданого Постачальником товару по мірі її реалізації проте не пізніш 10 (десяти) банківських днів з моменту реалізації такого товару (п.5.3 Договору);

Відповідно п.6.1 Договору у випадку не виконання своїх зобов'язань за даним Договором, Сторони несуть відповідальність відповідно діючого законодавства.

Даний договір вступає в дію з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та діє до 15 січня 2007р. (п.8.1 Договору). Якщо ні одна з Сторін письмово не повідомить іншу Сторону про припинення дії Договору не менш ніж за 30 (тридцять) календарних днів до запланованої дати припинення його дії. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік на тих же умовах (п.8.2 Договору).

18 квітня 2006 року підписано Специфікацію до договору, де Сторони визначили асортимент та кількість товару.

На виконання умов договору Позивачем було здійснено поставку на суму 11 836,81грн., що підтверджується видатковими накладними №35 від 01.02.2008р. на суму 5 631,41грн., №2 від 07.11.2007р. на суму 6 205,40грн. Вказані накладні підписані та завірені печатками з боку обох Сторін без зауважень.

Внаслідок цього обов'язок передачі Постачальником товару вважається виконаним. Крім того факт поставки також підтверджується податковими накладними.

Відповідачем було здійснено часткову оплату за поставлений товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 5 323,04грн.

Позивачем на адресу Відповідача направлено лист від 23.09.2008р. №б/н з вимогою здійснити оплату за поставлений товар у сумі 5 323,04грн.

Вимогою №2 від 29.07.2010р. Позивач повторно звернувся до Відповідача з вимогою здійснити оплату за поставлений товар у сумі 5 323,04грн.

За таких обставин та у зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань Відповідачем Позивач звернувся до суду з позовом.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст даного договору з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у власність у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору (купівлі-продажу на умовах оплати за реалізований товар) №288 від 18.04.2006р, Позивачем було здійснено поставку Відповідачу на суму 11 836,81грн.

Документи, які б свідчили про незгоду Покупця з неналежністю виконання Постачальником своїх зобов'язань по Договору - суду не надавались.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Так, сторони у пункті 5.3 договору дійшли згоди, що Покупець зобов'язаний оплачувати кожну товарну накладну, переданого Постачальником товару по мірі її реалізації проте не пізніш 10 (десяти) банківських днів з моменту реалізації такого товару

Таким чином, момент виникнення зобов'язання відповідача по оплаті отриманого на підставі договору товару, був визначений вказівкою на подію - реалізацію останнім товару кінцевому споживачу.

В матеріалах справи відсутні будь-які листи, докази звернення Відповідача до Позивача з повідомленнями про нереалізований товар, неможливість оплати товар або затримку платежу, Відповідач не звертався з проханням відстрочити виконання зобов'язання по оплаті товару через його не реалізацію.

Належні та допустимі докази наявності у Відповідача нереалізованого товару, отриманого за спірними накладними, суду не надані. Разом з цим, суд дійшов до висновку, що саме на Відповідача покладений обов'язок доказування, чи був ним реалізований товар.

Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.ст. 33-34 ГПК України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи ті обставини, що з часу здійснення поставки Позивачем товару пройшов тривалий термін, суд вважає правомірною вимогу Позивача, наведену у листі №б/н від 23.09.2008р., який направлено Відповідачу, про повну оплату поставленого товару. Направлення вказаного листа на адресу Відповідача підтверджується описом поштового вкладення у цінний лист.

Отримання товару Відповідачем, що підтверджується підписанням видаткових накладних, за якими здійснювалось постачання товару, свідчить про те, що товар перебуває у власності Відповідача, а отже останній зобов'язаний сплатити його вартість.

Як стверджує Позивач, перераховані Відповідачем кошти лише частково погасили заборгованість за товар, внаслідок чого за бухгалтерським обліком Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за Відповідачем значиться заборгованість у розмірі 5 323,04грн.

При цьому, оскільки відсутні докази, за допомогою яких можливо встановити конкретні дати реалізації товару, суд вважає, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

За приписами ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи викладене, на момент прийняття рішення грошове зобов'язання Відповідача перед Позивачем на суму 5 323,04грн. залишилось невиконаним, що є порушенням вимог статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

За таких обставин, враховуючи, що Відповідач доказів оплати заборгованості на суму 5 323,04грн. не надав, заявлені позовні вимоги в цій частині належними доказами не спростував, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суд вважає таким, що підлягають задоволенню.

На підставі статті 625 ЦК України прострочення виконання грошового зобов'язання тягне за собою обов'язок відповідача сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком Позивача розмір 3% річних за період 30.08.2008р. по 01.02.2011р. від суми загального боргу складає 385,92грн., розмір інфляційних витрат за період з 01.09.2008р. по 01.02.2011р. складає 1 692,73грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних витрат, суд дійшов висновку, що Позивачем невірно визначений момент виникнення заборгованості. Так, Позивач визначає початок нарахування з 30.08.2008р., що є невірним та таким, що суперечить приписам чинного законодавства.

Відповідно до загальних умов виконання зобов'язання викладених в статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відтак 29.09.2008р. (отримання Відповідачем листа) +7 днів. Отже у Позивача виникло саме 07.10.2008 року право на стягнення оплати за поставлений товар.

Здійснивши самостійно розрахунок 3% річних з 07.10.2008р. (момент виникнення заборгованості, встановлений судом) по 01.02.2011р. (кінцева дата нарахування, визначена Позивачем позовній заяві.) суд дійшов висновку про задоволення 3% річних у сумі 370,91грн.

Перевіривши арифметичний розрахунок інфляційних витрат у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ" за період з жовтня 2008р. по січень 2011р., суд дійшов висновку про їх часткове задоволення у розмірі 1 619,52грн.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає заяву Позивача про відмову від позову в частині стягнення неодержаних доходів у розмірі 3 193,84грн. такою, що підлягає прийняттю, з урахуванням наступного.

Припинення провадження по справі - це форма завершення судової процедури, за яким рішення по суті не виноситься, і це волевиявлення учасників судового процесу.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України Позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову. Згідно ч.ч. 1,4 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України відмова від позову опосередковується письмовою заявою Позивача та є підставою для припинення провадження у справі.

Разом із цим, як встановлено ч. 6 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України суд не приймає відмови від позову, якщо це суперечить законодавству або порушує чиї-небудь права та інтереси.

З огляду на наведені процесуальні положення суд зазначає наступне:

- заява про відмову в частині стягнення неодержаних доходів у розмірі 3 193,84грн. здійснена уповноваженою на вчинення такої дії особою та у встановленій діючим законодавством формі;

- позивач обізнаний із процесуальними наслідками прийняття відмови від позову;

За таких обставин судом не встановлено підстав для не прийняття відмови від позову.

З урахуванням наведеного, провадження у справі в частині стягнення неодержаних доходів у розмірі 3 193,84грн. підлягає припиненню на підставі п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відмовою Позивача від позову та прийняттям такої відмови судом.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Ізюм, Харківська область до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора», м.Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 5 323,04грн., 3% річних у сумі 385,92грн., інфляційних витрат у розмірі 1 692,73грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора» (83008, м.Донецьк, вул.Югославська, буд. 30, ЄДРПОУ 33967456, р/р 26008302785819 у ф-л ГУ ПАТ «Промінвестбанк» в Донецькій області, МФО 334635) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (64300, АДРЕСА_3, ІНН НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 у Райффайзен банк «Аваль», м.Київ, МФО 380805) заборгованість у розмірі 5 323,04грн., інфляційні витрати у сумі 1 619,52грн., 3% річних у сумі 370,91грн., державне мито в розмірі 73,13грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 162,90грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Провадження у справі за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Ізюм, Харківська область до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора», м.Донецьк про стягнення неодержаних доходів у розмірі 3 193,84грн. припинити.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 03.04.13р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Риженко Т.М.

Повний текст рішення складено та підписано 08.04.13р.