Постанова

від 20.02.2013 по справі 2а-13470/12/0170/8

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 лютого 2013 р. (13:09 год.) Справа №2а-13470/12/0170/8

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Богацької А.О., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи

за позовом Приватного підприємства "Буддеталь-сервіс"

до Державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції Морозова Олександра Сергійовича, Відділу Державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, - ОСОБА_2

про визнання протиправною та скасування постанови,

за участю представників сторін:

від позивача: Басюл Влас Вікторович, довіреність б/н від 08.01.13, паспорт серії НОМЕР_16;

відповідач 1: не з'явився

від відповідача 2: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився;

Обставини справи: Приватне підприємство "Буддеталь-сервіс" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції Морозова Олександра Сергійовича про визнання протиправною та скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 13.11.2012 старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції Морозова О.С.

Адміністративний позов не відповідав нормам ст. 106 КАС України, у зв'язку з чим ухвалою суду від 28.11.2012 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, зазначених в ухвалі. Усунувши недоліки, визначені в ухвалі суду від 28.11.2012 судом відкрито провадження в адміністративній справі, розпочато підготовче провадження.

Заявлене в адміністративному позові клопотання про поновлення строку на оскарження постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 13.11.2012, обґрунтоване тим, що ПП "Буддеталь-Сервіс" про зміст постанови від 13.11.2012 дізналось, лише ознайомившись 16.11.2012 з матеріалами виконавчого провадження за письмовою заявою представника ПП "Буддеталь-Сервіс", визнано судом обґрунтованим, а причини пропущеного строку поважними, внаслідок чого поновлено строк для звернення з даним адміністративним позовом до суду.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що відповідачем без достатніх на то правових підстав, на виконання виконавчого листа № 2/0124/2220/2012, виданого Ялтинським міським судом Автономної Республіки Крим 18.10.2012, боржником за яким визначено ОСОБА_2, накладено арешт на транспортні засоби, які належать на праві приватної власності позивачу. Відповідно до пункту 1.3 Статуту Приватного підприємства "Буддеталь-Сервіс", засновником якого є саме ОСОБА_2, ані засновник не відповідає по зобов'язанням підприємства, ані підприємство не відповідає по зобов'язанням засновника. За таких підстав, вжиті старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції Морозовим О.С. заходи, у вигляді арешту, порушують та обмежують права позивача та перешкоджають здійснювати господарську діяльність юридичної особи.

Підтримавши в судових засідання позовні вимоги, представник позивача, відповідно до підстав та обставин, викладених в адміністративному позові, просив його задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні 04.03.2013р. адміністративний позов не визнав, проти заявлених вимог заперечував. Заперечуючи проти позову представник відповідача наголосив на тому, що арешт на транспортні засоби, які належать ТОВ "Буддеталь-Сервіс", власником якого є ОСОБА_2, накладено на підставі судового рішення та виданого на його виконання виконавчого листа, в якому ОСОБА_2 є боржником по виконавчому провадженню, відкритому на підставі виконавчого листа № 2/0124/2220/2012, виданого 29.10.2012 Ялтинським міським судом, про стягнення боргу у сумі 1 518 670,00 грн. з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4. Арешт накладено згідно заяви представника стягувача за довіреністю, до якої додавались: копія ухвали Ялтинського міського суду про арешт майна боржника № 2/0124/2220/2012 від 01.08.2012 та ухвали Апеляційного суду АР Крим від 18.10.2012.

Ухвалою суду від 14 січня 2013 року, відповідно до ч. 4 ст. 11, ст.ст. 69, 71, 72 КАС України, вжито передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, витребувано від Державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції Морозова Олександра Сергійовича та Відділу Державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції: документи, що підтверджують юридичний статус відділу Державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції (свідоцтво про державну реєстрацію, довідку статистики, Положення); копії всіх матеріалів виконавчого провадження; належну копію постанови про арешт майна боржника від 13.11.2012 року; письмові пояснення про реєстраційні номери та назви транспортних засобів, на які накладено арешт (звідки отримана інформація). У визначений судом в ухвалі суду строк Відділом Державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції подано до суду витребувані документи.

Також ухвалою суду від 14 січня 2013 року, згідно до ч. 2 ст. 53, п. 2 ч. 2 ст. 110 КАС України, для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи в одному судовому засіданні протягом розумного строку, зважаючи на те, що судове рішення по даній справі може вплинути на права і обов'язки ОСОБА_2, оскільки саме у відношенні нього винесено судове рішення Ялтинським міським судом АР Крим та видано виконавчий лист від 18.10.2012 № 2/0124/2220/2012, який став підставою для винесення старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції Морозовим О.С. постанови, що є предметом оскарження по даній справі, залучено ОСОБА_2 до участі в справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, зобов'язано позивача невідкладно направити третій особі копію позову з усіма доданими до нього документами, докази на підтвердження чого надати суду, направлено третій особі копію ухвали про залучення до участі у справі у якості третьої особи та інформацію про процесуальні права і обов'язки, зобов'язано надати письмові пояснення по адміністративному позову та копію паспорту, викликано у судове засідання.

В судовому засіданні 04.02.2013 задоволено подану представником позивача заяву про зупинення провадження на підставі п. 4 ч. 2 ст. 156 КАС України у зв'язку з необхідністю надання додаткових доказів, зупинено провадження у справі на строк до 20.02.2013 року.

Ухвалою суду від 20 лютого 2013 року поновлено провадження у справі, призначено її до розгляду в судовому засіданні.

Заслухавши доводи та заперечення представника позивача, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані сторонами суду докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 13.11.2012 старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції Морозовим О.С., при примусовому виконанні виконавчого листа № 2/0124/2220/2012, виданого 29.10.2012 Ялтинським міським судом Автономної Республіки Крим, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 суми боргу у розмірі 1 518 670,00 грн., на все майно, а саме транспортні засоби: автотранспортний засіб марки SCIANA державний номер НОМЕР_1; автотранспортний засіб марки SCIANA, державний номер НОМЕР_2; автотранспортний засіб марки ГАРЗ СС-3309, державний номер НОМЕР_3, автотранспортний засіб марки ГАРЗ СС-3309, державний номер НОМЕР_4; причеп, державний номер НОМЕР_5; причеп, державний номер НОМЕР_6, що належать ПП "Буддеталь-Сервіс", власником якого є ОСОБА_2, накладено арешт лише в межах суми боргу та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику.

Як вбачається із змісту названої постанови, прийнятої державним виконавцем старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції Морозовим О.С. на підставі статті 57 Закону України "Про виконавче провадження", при примусовому виконанні виконавчого листа № 2/0124/2220/2012, виданого 29.10.2012 Ялтинським міським судом Автономної Республіки Крим, встановлено, що боржнику - ОСОБА_2 належить приватне підприємство "Буддеталь-Сервіс", якому на праві власності належать вищезазначені транспортні засоби.

Не погодившись з прийнятим рішенням про арешт майна та заборону його відчуження, після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, позивач звернувся до суду із вимогою про визнання протиправною та скасування постанови.

Суд зазначає, що між сторонами існує спір щодо накладення відповідачем арешту на належне на праві власності майно позивача, який не є стороною виконавчого провадження.

Оцінюючи правомірність рішення відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Вирішуючи спір, що виник між позивачем, який є суб'єктом господарювання, що здійснює свою діяльність на підставі статуту, ідентифікаційний код юридичної особи 20758615, та відповідачем - Відділом Державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції, який є суб'єктом владних повноважень, входить до системи органів Міністерства юстиції України, на якого на вимогу приписів статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" покладено обов'язок із примусового виконання рішень, суд виходив з того, що вчинення державними виконавцями дій з примусового виконання рішень повинно здійснюватися на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених Законом України "Про виконавче провадження", іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Правову основу діяльності державної виконавчої служби, відповідно до положень статті 2 Закону України від 24.03.1998р. № 202/98-ВР "Про державну виконавчу службу" становлять Конституція України, цей Закон, інші закони та нормативно-правові акти, що прийняті на їх виконання.

Система органів державної виконавчої служби за своїм призначенням повинна забезпечити реальну дію правових норм із застосуванням заходів примусового виконання, санкціонованих державою. Основною функцією державної виконавчої служби є задоволення вимог виконавчого документа, забезпечення дотримання при цьому прав та законних інтересів громадян та юридичних осіб, сприяння у реалізації своїх процесуальних прав.

З положень частини першої статті 1 Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Врегульовані приписами ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" обов'язки і права державних виконавців, зобов'язують державного виконавця вживати передбачені цим Законом заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.

Тобто, з огляду на викладене вчинення суб'єктом владних повноважень дій, прийняття рішень є правомочним за умови дотримання ним засад, відповідно до наданих йому повноважень, визначених законом в його компетенції, відповідно до порядку, у якому здійснюються дії та приймаються рішення, що спрямовані на реалізацію владних повноважень, дотримання засобів, форм, прийомів, передбачених законодавством, компетенційними правами і обов'язками.

Спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні всіх виконавчих документів, передбачених частиною другою статті 17 Закону України "Про виконавче провадження", крім тих, відносно яких законом установлено інший, виключний порядок їх оскарження, віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

Так, з положень частини першої статті 181 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

На вимогу частини третьої статті 181 КАС України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

Частиною четвертою статті 82 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

З наданих державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції Морозовим О.С. пояснень, судом встановлено, що арешт на майно та заборону відчуження, про що свідчить спірна постанова, державним виконавцем накладено на підставі заяви представника стягувача та доданих до неї ухвали Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 01 серпня 2012 року у справі № 2/0124/2220/2012, яка залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 18 жовтня 2012 року у справі № 22-ц/0190/6873/12.

Відповідно до ухвали Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим про відкриття провадження від 01 серпня 2012 року, судом накладено арешт на майно, яке належить Приватному підприємству "Буддеталь-Сервіс", єдиним засновником якого є ОСОБА_2:

- автомобіль марки "Камаз", державний номерний знак НОМЕР_17;

- автомобіль марки "ЗИЛ", державний номерний знак НОМЕР_18;

- причіп, державний номерний знак 8315кр, 1989 року випуску, тип кузова D-5506 бортовий;

- автомобіль марки "УАЗ", державний номерний знак НОМЕР_19;

- автомобіль марки "SCIANA", державний номерний знак НОМЕР_7;

- причіп, державний номерний знак ак3117хх, 2004 року випуску, тип кузова SPA 3/Е бортовий;

- автомобіль марки "Citroen" державний номерний знак НОМЕР_20;

- автомобіль марки "SCIANA", державний номерний знак НОМЕР_9;

- причіп, державний номерний знак ак6480хх, 2006 року випуску, тип кузова FLIEGL SDS бортовий;

- автомобіль марки "IVECO", державний номерний знак НОМЕР_10;

- автомобіль марки "МАЗ", державний номерний знак НОМЕР_11 НОМЕР_21;

- автомобіль марки "ГАРЗ СС-3309", державний номерний знак НОМЕР_12;

- автомобіль марки "ГАРЗ СС-3309", державний номерний знак НОМЕР_13.

Як вбачається зі змісту спірної постанови, в її вступній частині зазначено боржником лише фізичну особу - ОСОБА_2, проте у резолютивній частині постанови боржниками визначено і ОСОБА_2 і юридичну особу - Приватне підприємство "Буддеталь-Сервіс", яке, як то зазначено державним виконавцем, належить ОСОБА_2

З правомірністю рішення відповідача про накладення арешту та оголошення заборони на його відчуження суд не погоджується з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Арешт майна боржника, як захід примусового виконання рішення, з положень ч. 1 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження", застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:

- винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;

- винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;

- винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

- проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Отже, з аналізу вказаних норм Закону вбачається, що арешт, як захід примусового виконання рішення, накладається лише на майно боржника, яким не є Приватне підприємство "Буддеталь- Сервіс" відповідно до відкритого виконавчого провадження ВП № 35024072.

Як слідує з ухвали Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим та виконавчого листа № 2/0124/2220/2012, виданого Ялтинським міським судом Автономної Республіки Крим, на підставі яких відповідно до заяви представника стягувача, державним виконавцем накладено арешт на майно та заборонено його відчужування, Приватне підприємство "Буддеталь-Сервіс", що є власником арештованого майна, не є стороною виконавчого провадження і не визначене в якості боржника.

Слід зазначити, що відповідно до вимог Закону оскаржувана постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 13.11.2012, винесена державним виконавцем в межах суми стягнення з боржника - ОСОБА_2, проте, як то зазначено у постанові, майно, на яке накладено арешт та оголошено заборону на його відчуження, належить Приватному підприємству "Буддеталь- Сервіс".

За таких підстав, державний виконавець, приймаючи спірну постанову, визначаючи в ній підставі для її винесення, достовірно був усвідомлений тим, що Приватне підприємство "Буддеталь- Сервіс" не є боржником, а тому не може бути стороною виконавчого провадження.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що відповідно до нової редакції Статуту, затвердженого рішенням засновника від 20 лютого 2012 року № 1, зареєстрованого у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 21.02.2012 № 11461050011001354, Приватне підприємство "Буддеталь-Сервіс" є юридичною особою, що має самостійний баланс, рахунки в установах банків, круглу печатку і штампи зі своїм найменування, а також знак для товарів та послуг (п. 1.2 Статуту). Підприємство від свого імені укладає договори, придбаває і відчужує майнові і особисті немайнові права, несе обов'язки і відповідає за своїми зобов'язаннями в повному об'ємі всім своїм майном. Підприємство не відповідає по зобов'язанням засновника, крім випадків передбачених законодавством України. Засновник не відповідає по зобов'язанням підприємства.

Зокрема з положень статті 62 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) підприємство, як організаційна форма господарювання, є самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до статті 42 ГК України підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

З положень частини першої статті 133 ГК України основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління.

На вимогу статті 134 ГК України право власності є основним речовим правом у сфері господарювання. Суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб'єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.

З наданих суду копій свідоцтв про державну реєстрацію транспортних засобів автомобіль марки "SCANIA", державний номерний знак НОМЕР_7, 2003 року випуску, автомобіль марки "SCANIA", державний номерний знак НОМЕР_9; автомобіль марки "ГАРЗ СС-3309", державний номерний знак НОМЕР_12; автомобіль марки "ГАРЗ СС-3309", самоскид, державний номерний знак НОМЕР_13; причіп, тип кузова SPA 3/Е бортовий, 2004 року випуску, державний номерний знак ак3117хх - зареєстровані за Приватним підприємством "Буддеталь-Сервіс".

Окрім цього, як убачається з відповіді начальника відділення РЕР з обслуговування міст Ялта та Алушта при УДАІ ГУМВС України в АР Крим транспортні засоби, зазначені в постанові державного виконавця від 13.11.2012, а саме: автомобіль SCANIA державний номер НОМЕР_1; автомобіль ГАРЗ СС-3309, державний номер НОМЕР_3, автомобіль ГАРЗ СС-3309, державний номер НОМЕР_4; причеп, державний номер НОМЕР_15; причеп, номерний знак НОМЕР_6 зареєстровані за приватним підприємством ПП "Буддеталь-Сервіс" м. Ялта.

Суд зазначає, що на вимогу положень статей 316, 317, 319 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. При цьому, відповідно до ч. 6 та ч. 7 названої ст. 319 ЦК України держава не втручається у здійснення власником права власності, а діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

За таких підстав, з огляду на вищевикладене, спірною постановою державним виконавцем порушено законні права та інтереси ПП "Буддеталь-Сервіс", як самостійного суб'єкта господарювання, оскільки державним виконавцем у своєму рішенні, без достатніх на то правових підстав вирішено питання про права, інтереси і обов'язки юридичної особи, яка не є стороною виконавчого провадження.

З положень статті 8 основного Закону Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Зокрема з положень статті 60 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. В контексті спірних правовідносин, це означає, що позивач повинен відповідати по зобов'язанням, які виникли у зв'язку із провадженням ним господарської діяльності, які виникли у нього особисто, але ніяк не у зв'язку із зобов'язань, що виникли у його засновника.

Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно із законом є неможливим. Таким чином, доводи, якими відділ державної виконавчої служби мотивував правомірність оскаржуваної постанови не є переконливими.

Відповідно до частини четвертої статті 69 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Однак, відповідачем належними, достатніми та допустимими доказами не доведено наявність підстав для накладення арешту на майно особи, яка не є боржником у виконавчому провадженні, не наведено доказів, які б свідчили про обґрунтованість дій державного виконавця при накладенні арешту на майно та заборони відчужувати майно особи, яка взагалі не є учасником виконавчого провадження.

Принципи адміністративної процедури, визначені у статті 2 КАС України, поширюються на суб'єктів владних повноважень при вчиненні ними дій, прийнятті рішень, і є обов'язковими, а тому визначені положеннями Закону України "Про виконавче провадження" конкретні форми і способи реалізації відповідачем своїх повноважень під час виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, в силу статті 19 Конституції України є вичерпними і їх дотримання є безумовним обов'язком відповідача.

Частиною першою статті 11 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною першою статті 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною другою зазначеної статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги викладене, здійснивши аналіз матеріалів справи та пояснень представників сторін у їх сукупності, зміст позовних вимог, суд дійшов висновку, що надані відповідачем докази у якості заперечень проти позову, не є належними доказами у справі, адже вони об'єктивно не спростовують обґрунтованість позовних вимог.

З огляду на викладене, враховуючи характер та обсяги порушень, допущених відповідачем при прийнятті оскарженої постанови, факти, встановлені судом, та підтвердження відповідних правовідносин наявними доказами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За правилами частини першої статті 94 КАС України у разі ухвалення судового на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує на її користь усі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. За таких підстав судові витрати, понесені позивачем зі сплати судового збору у розмірі 32,19 грн., факт понесення яких підтверджено квитанцією від 26 листопада 2012 року № ПН 23638, підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України у повному обсязі, шляхом їх безспірного списання із рахунків Відділу Державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції.

У зв'язку зі складністю справи судом 20.02.2013 року проголошені вступна та резолютивна частина постанови, а 25.02.2013 року постанова складена у повному обсязі.

Керуючись статтями 94, 159, 160, 161, 162, 163, 186, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу Державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції від 13 листопада 2012 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 35024072.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Буддеталь-сервіс" (ідентифікаційний код юридичної особи 20758615) судовий збір у розмірі 32,19грн. шляхом їх безспірного списання із рахунків Відділу Державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частини постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частин постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів від дня отримання постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кушнова А.О.