Постанова

від 02.04.2013 по справі 2а-5993/11/0170/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 квітня 2013 р. (11 год. 55 хв.) Справа №2а-5993/11/0170/19

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кузнякової С.Ю., секретар судового засідання Устінова І.В., за участю представника позивача Летаніної Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Інженерні системи"

до Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим

про визнання протиправними та скасування наказу та податкових повідомлень-рішень.

Обставини справи: Приватне підприємство "Інженерні системи" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим, в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ "Про проведення позачергової невиїзної документальної перевірки" №515 від 21.04.2011 року; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001852301 від 16.05.2011 року про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 25829, 00 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001842301 від 16.05.2011 року про визнання податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 1010, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 253, 00 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, оскаржуваний наказ від № 515 від 21.04.2011 року не містить посилань на ст. 78 Податкового кодексу України та не зазначає підстав, визначених нею щодо проведення позапланової перевірки. Сам наказ був отриманий позивачем після початку проведення перевірки, що є порушенням ч. 2 ст. 79 Податкового кодексу України. Позивач зазначає, що висновки акту перевірки № 1025/23-1/32198981/76 від 27.04.2011р., які були покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, суперечать фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на податковому законодавстві України. Зокрема, позивач стверджує, що усі дані, що відображались у податковій звітності, базуються виключно на підставі договору з ПП Вітмар-М , первинних та інших документах, що складались з дотриманням вимог податкового законодавства України.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позові, та просив їх задовольнити у повному обсязі, а також просив врахувати письмові пояснення на заперечення відповідача (т. 1 а.с.104-110) та додаткові письмові пояснення (т.1 а.с. 146-150).

Відповідач у судове засідання явку свого представника не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, обґрунтованість своєї позиції виклав у письмових запереченнях на позов, в яких просив відмовити у задоволенні позову (т. 1 а.с. 101-103).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п .41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби, в даному випадку Державна податкова інспекція в м. Ялта АР Крим є суб'єктом владних повноважень, яка у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участю Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправним та скасування наказу та податкових-повідомлень рішень, суд зобов'язаний перевірити, чи являлися правомірними дії відповідача - Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим у зв'язку з прийняттям такого наказу та податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.

Судом встановлено, що Приватне підприємство "Інженерні системи" є юридичною особою, яка зареєстрована виконавчим комітетом Ялтинської міської ради АР Крим 29.11.2002 року, що підтверджується свідоцтвом серії А 00 № 593179 (т. 1 а.с. 11) та довідкою АБ № 050170 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (т. 1 а.с. 12).

Приватне підприємство "Інженерні системи" перебуває на обліку у відповідача як платника податків з 05.12.2002р. за реєстраційним номером 3380 та є платником податку на додану вартість.

Видами діяльності за КВЕД позивача є: 45.21.1 - будівництво будівель, 74.20.1 - діяльність у сфері інжинірингу, 45.33.1 - монтаж систем опалення, вентиляції та кондиціонування повітря, 45.33.2 - водопровідні, каналізаційні та протипожежні роботи, 60.24.0 - діяльність автомобільного вантажного транспорту, 51.90.0 - інші види оптової торгівлі (т.1 а.с. 12).

Таким чином, судом встановлено, що Приватне підприємство "Інженерні системи" являється суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Матеріали справи свідчать про те, що наказом Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим від 21.04.2011 року № 515 Про проведення документальної позапланової невиїздної перевірки згідно з п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України наказано провести документальну позапланову невиїздну перевірку ПП "Інженерні системи", код за ЄДРПОУ 32198981, з формування податкового кредиту з ПП Вітмар-М . (т. 1 а.с. 13).

На підставі вказаного наказу було видано повідомлення від 21.04.2011р. № 7480/10/23-1 (т.1 а.с. 14).

З 21.04.2011р. по 27.04.2011р. на підставі наказу від 21.04.2011р. № 515, виданого Державною податковою інспекцією в м. Ялта, Заморіною Ольгою Михайлівною, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок платників податку управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у м. Ялта, та згідно з п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства "Інженерні системи", код за ЄДРПОУ 321198981, з питань формування податкового кредиту по ПП Вітмар-М , код на ЄДРПОУ34766135, за вересень 2010р., за результатами якої був складений акт № 1025/23-1/32198981/76 від 27.04.2011р. (т. 1 а.с. 16-21).

Згідно із висновками акту перевіркою встановлені порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, із змінами та доповненнями, в результаті чого за вересень 2010р. зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ (по ряд. 18.2) в сумі 25829 грн., зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (по ряд. 26) в сумі 3161 грн. та встановлено заниження ПДВ (по ряд. 27) на суму 1010 грн.

Не погодившись із висновками акту перевірки позивач подав на них заперечення від 04.05.2011р. № 375/05 (т.1 а.с. 22-24), які були залишені без задоволення, про що свідчить лист відповідача по розгляд заперечень від 12.05.2011р. № 8555/10/23-1 (т.1 а.с. 25-27).

На підставі акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 16.05.2011р., а саме:

- № 0001852301, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 25829 грн. (т. 1 а.с. 28),

- № 0001842301, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 1010 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 253 грн. (т.1 а.с. 30).

Як зазначалося вище, відповідачем було проведено перевірку у квітні 2011р. за період вересень 2010р.

01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Правила оподаткування товарів або послуг, що переміщуються через митний кордон України, визначаються цим Кодексом, крім оподаткування ввізним (імпортним) митом або вивізним (експортним) митом, які встановлюються Митним кодексом України та іншими законами з питань митної справи.

У період, що перевірявся були також чинними Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР та Закон України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР.

Суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки перевірка проведена у квітні 2011р., а охоплює період вересень 2010р., то при вирішенні спірних правовідносин слід керуватися Законом України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР та Податковим кодексом України.

Статтею 11 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до вимог цього Кодексу. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд.

Так, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмет позову і підстави позову. Предметом позову, як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, є те, що конкретно вимагає позивач, що обрав спосіб захисту цього права чи інтересу, що є змістом вимоги.

Підстави позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. До підстав позову входять лише юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.

З наведеного вище вбачається, суд вирішує спір з підстав, заявлених позивачем.

Оцінюючи доводи позивача, якими він обґрунтовує свої вимоги про визнання протиправним та скасування наказу "Про проведення позачергової невиїзної документальної перевірки" №515 від 21.04.2011 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 20.1.4 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно ст. 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.75.1.2. ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Судом встановлено, що згідно наказу ДПІ в м. Ялта АР Крим № 515 від 21.04.2011р. відповідачем вирішено провести саме документальну позапланову невиїзну перевірку.

Згідно із пунктом 79.1 статті 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Отже, невиїзна документальна перевірка має бути призначена тільки за обставин, визначених ст.ст. 77 та 78 ПК України.

Відповідно до п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, поміж іншого згідно із п.п. 78.1.1 - за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Оскаржуваний наказ від 21.04.2012р. № 515 мотивований тим, що на адресу ДПІ в м. Ялта надійшли матеріали з ДПІ в Гагарінському районі м. Севастополя щодо встановлених нікчемних правочинів по ПП Вітмар-М , код за ЄДРПОУ 347661335 (вз. 2377/7 від 13.04.2011р.) та матеріали від податкової міліції ДПІ в м. Ялта по ПП Інженерні системи , код за ЄДРПОУ 32198981, яке мало взаємовідносини з ПП Вітмар-М , код за ЄДРПОУ 347661335, у вересні 2010р.

Як свідчать матеріали справи, 22.03.2011р. із супровідним листом за № 705/7/23-222 від ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя надійшов акт № 1007/23-211/34766135 від 23.01.2011р. Про результати невиїздної документальної перевірки ПП Вітмар-М (код за ЄДРПОУ 34766135) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009р. - 11.01.2011р. (т. 1 а.с. 127, 128-145).

Разом з тим, в матеріалах справи є протокол виїмки податкової міліції ДПІ в м. Ялта від 21.12.2010 року про вилучення документів позивача по взаємовідносинах з ПП Вітмар-М , до якого складений реєстр документів фінансових взаємовідносин між ПП Інженерні системи та ПП Вітмар-М (оригінали) (т.1 а.с. 32,33).

Наведене дозволяє суду зробити висновок про наявність достатніх обставин для призначення проведення документальної перевірки, визначених ст. 78 ПК України, та як наслідок прийняття відповідачем рішення про її проведення.

Стосовно тверджень позивача, що останній отримав наказ на перевірку після початку її проведення, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 79.2 ст. 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Суд зазначає, що податковим кодексом України розрізнюються поняття "надіслання" та "вручення".

Надіслання у розумінні ПК України передбачає направлення адресатові (платникові) листа з повідомленням про вручення. Тобто для факту надіслання достатньою є передача податковим органом відповідного виду поштової кореспонденції на пошту, тоді як подальше вручення (отримання) адресатом (платником) такого листа є окремою дією.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем були дотримані вимоги п. 79.2 ст. 79 ПК України, оскільки позивачу була надіслана копії наказу від 21.04.2011р. № 515 рекомендованим листом із повідомленням про вручення (т. 1 а.с. 15), та сама перевірка була проведена на підставі наведеного наказу, про що зазначено у акті (т. 1 а.с. 16).

Крім того, суд звертає увагу позивача, що відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій. З наведеного випливає що умовою для звернення особи до суду є наявність у позивача переконання в порушення його прав або свобод чи в існуванні перешкод у здійсненні цих прав. У разі відповідного звернення особи суд повинен розглянути питання щодо наявності порушення суб'єктивного права заявника у конкретних правовідносинах і на підставі цього розв'язати спір.

Видання керівником податкового органу наказу про призначення позапланової перевірки зазвичай не створює небезпеки інтересам відповідного платника податків, оскільки сам собою факт проведення перевірки не може безпосередньо заподіяти майнову чи іншу шкоду особі, не призводить до настання невідворотних негативних наслідків. Проведення перевірки є лише процедурою встановлення обставин, які необхідні для контролю за правильністю нарахування і сплати податків та інших обов'язкових платежів.

До того ж, матеріалами справи встановлено, що Державною податковою інспекцією в м. Ялта АР Крим у період з 21.04.2011р. по 26.04.2011р. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства "Інженерні системи", код за ЄДРПОУ 321198981, з питань формування податкового кредиту по ПП Вітмар-М , код на ЄДРПОУ 34766135, за вересень 2010р., за результатами якої був складений акт № 1025/23-1/32198981/76 від 27.04.2011р. та були прийняті податкові повідомлення-рішення від 16.05.2011р. № 0001852301 та № 0001842301.

Таким чином, саме прийняті суб'єктом владних повноважень податкові повідомлення-рішення породжують підстави для змін майнового стану фізичної чи юридичної особи.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимога про визнання протиправним та скасування наказу "Про проведення позачергової невиїзної документальної перевірки" №515 від 21.04.2011 року задоволенню не підлягає.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001852301 від 16.05.2011 року про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 25829,00 грн. та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001842301 від 16.05.2011 року про визнання податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 1010, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 253, 00 грн., суд зазначає наступне.

Як слідує з акту перевірки від 27.04.2011р., відповідач прийшов до наведених вище висновків в зв'язку з тим, що нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 1010 грн. та зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 25829 грн. здійснено внаслідок порушення позивачем пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість , яке полягає в завищенні податкового кредиту з ПДВ в сумі 30000 грн. по взаємовідносинам позивача з ПП Вітмар-М , за матеріалами перевірки якого до ДПІ у м. Ялті АР Крим надійшов акт невиїзної документальної перевірки від ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя № 1007/23-211/34766135 від 21.03.2011р. з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009р. по 11.01.2011р. яким встановлено нікчемність правочинів з контрагентом ПП Інженерні системи .

Нікчемність правочинів ПП Інженерні системи з ПП Вітмар-М ДПІ у м. Ялті обґрунтовує тим, що прокуратурою м. Севастополя порушена кримінальна справа № 110001 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.205 КК України (фіктивне підприємництво), скоєного невстановленими особами, тобто створення, придбання суб'єкта підприємницької діяльності (юридичних осіб) - ПП Вітмар-М та інших з метою прикриття незаконної діяльності по ознаках злочину, передбаченого ч.1 ст.205 КК України.

В Акті ДПІ у м. Ялті зазначає, що у зв'язку з тим, що у ПП Вітмар-М відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби та операції ПП Вітмар-М не є господарською діяльністю підприємства в розумінні п.1.32 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Суд з вказаними висновками відповідача не погоджується та вважає їх безпідставними, виходячи з наступного.

Відповідно до положень п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", (в редакції, яка діяла у період, охоплений проведеною перевіркою), господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій визначені Законом України "Про податок на додану вартість". З положень даного закону вбачається наступне.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У пункті 4.1. ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначалась виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, зазначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно з законами України з питань оподаткування.

Порядок обчислення та сплати податку визначений у ст.7 вказаного Закону.

Згідно з вимогами пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року N 168/704) (Далі по тексту - положення) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 зазначеного Положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи з вказаних норм, документальним підтвердженням понесених витрат є належно оформлені первинні документи, підставою для нарахування податкового кредиту з ПДВ є податкові накладні, виписані постачальником товару (підрядником або виконавцем робіт (послуг)), зареєстрованим як платник ПДВ.

З матеріалів справи вбачається, що для здійснення основної економічної діяльності ПП Інженерні системи укладалися господарські договори з замовниками ТОВ КД Інвест та ТОВ Криммаркет Центр .

Укладення та виконання вказаних господарських договорів спрямовано на отримання ПП Інженерні системи доходу від реалізації результатів будівельних робіт:

- за договором підряду з ТОВ КД Інвест № 74 від 17.09.2010 р. передбачений дохід ПП Інженерні системи у сумі 201344,40 грн., у т.ч. ПДВ 33557,40 грн. за роботи з реконструкції системи водовідведення с. Санаторне Фороської селищної ради (договірна ціна № 1) та у сумі 29082,00 грн., у т.ч. ПДВ 4847,00 грн. за роботи з ремонту діючої каналізації с.Санаторне Фороської міської ради;

- за договором підряду з ТОВ Криммаркет Центр № 31 від 25.03.2010р. передбачений дохід ПП Інженерні системи у сумі 199939,20 грн., у т.ч. ПДВ 33323,20 грн.;

- за договором підряду з ТОВ Криммаркет Центр № 114 від 05.11.2009 р. передбачений дохід ПП Інженерні системи у сумі 465003,60 грн., у т.ч. 77500,60 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи.

Умовами договорів підряду також визначена можливість Підрядника залучати до виконання робіт інших осіб ( субпідрядників) ( п.5.5 Договору № 74 від 17.09.2010 р., п.4.1 Договору № 31 від 25.03.2010 р., п.4.1 Договору № 114 від 02.11.2009 р.).

З метою виконання будівельних робіт по об'єктах, передбачених вищезазначеними договорами підряду ПП Інженерні системи залучило субпідрядника ПП Вітмар-М .

Відтак, 09.09.2010р. ПП Інженерні системи уклало з ПП Вітмар-М договір субпідряду № 0909-2 (т.1 а.с. 197-198).

Предметом договору субпідряду № 0909-2 від 09.09.2010р. є виконання робіт з ремонту та будівництву ділянок водопровідних та каналізаційних мереж в м. Ялта.

30.09.2010р. ПП Інженерні системи платіжним дорученням № 516 перерахувало ПП Вітмар-М грошові кошти в безготівковій формі в сумі 180000грн, у т.ч. ПДВ 30000 грн. з призначенням платежу - аванс на виконання робіт по кап. ремонту, вуличної водопровідної сети згідно договору субпідряду 0909-2 від 09.09.10р. ПДВ 30000,00 грн. відповідно РФ ВМ-0000228 от 30.09.2010р., про що свідчить банківська виписка (т.1 а.с. 151).

В жовтні 2010 р. ПП Вітмар-М на підставі договору субпідряду № 0909-2 від 09.09.2010р. виконало роботи з прокладці ділянки каналізаційної мережі на об'єкті "Культурно-музейний та готельний комплекс в м. Ялті по вул. Єкатеринінська, 3 на суму 10000,80 грн. у т.ч. ПДВ 1666,80 грн. та передало їх результати на користь ПП Інженерні системи , що підтверджується первинним документом - актом приймання виконаних будівельних робіт від 29.10.2010 р. за формою КБ-2в (т.1 а.с.244-246).

Також, в жовтні 2010 р. ПП Вітмар-М на підставі договору субпідряду № 0909-2 від 09.09.2010р. виконало роботи з заміни ділянки водопровідної мережі по вул. Єкатеринінській від театру ім. Чехова до вул. Леніна в м. Ялта на суму 40000,80 грн. у т.ч. ПДВ 6666,80 грн. та передало їх результати на користь ПП Інженерні системи що підтверджується первинним документом - актом приймання виконаних будівельних робіт від 29.10.2010 за формою КБ-2в (т.1 а.с. 247-249).

В листопаді 2010 р. ПП Вітмар-М на підставі договору субпідряду № 0909-2 від 09.09.2010р. виконало роботи з реконструкції системи водовідведення с. Санаторне Фороської міської ради (найменування об'єкту - Напорний каналізаційний колектор" на суму 104288 грн. у т.ч. ПДВ 17378 грн. та передало їх результати на користь ПП Інженерні системи що підтверджується первинним документом - актом приймання виконаних будівельних робіт № 1 від 30.11.2010 р. за формою КБ-2в (т.1 а.с. 250-254).

В листопаді 2010 р. ПП Вітмар-М на підставі договору субпідряду № 0909- 2 від 09.09.2010 р. виконало роботи з ремонту діючої каналізації с. Санаторне Фороської міської ради ( найменування об'єкту - ремонт діючої каналізації) на суму 25730,40 грн. у т.ч. ПДВ 4288,40 грн. та передало їх результати на користь ПП Інженерні системи , що підтверджується первинним документом - актом приймання виконаних будівельних робіт № 2 від 30.11.2010 р. за формою КБ-2в (т.2 а.с. 1-3).

Всього за період з 01.10.2010р. по 30.11.2010р. ПП Вітмар-М , на виконання умов договору субпідряду № 0909-2 від 09.09.2010р., було виконано та передано будівельних робіт на користь ПП Інженерні системи на суму 180000 грн., у т.ч. ПДВ 30000 грн., що підтверджено такими первинними документами, як акти прийомки виконаних підрядних робіт за типовою форма № КБ-2в, що затверджена наказом Мінрегіонбуду України № 554 від 04.12.2009р.

Виконані роботи сплачені 30.09.2010р. авансом в повному обсязі в розмірі 180000 грн., у т.ч. ПДВ 30000 грн. (т. 1 а.с. 151).

За датою виникнення податкових зобов'язань постачальник (ПП Вітмар-М ) склав податкову накладну № 222 від 30.09.2010 р. на загальну суму 180000 грн., в т.ч. на суму ПДВ 30000,00 грн. з номенклатурою поставки - на виконання робіт по капітальному ремонту вуличної водопровідної сеті відповідно договору субпідряду № 0909-2 от 09.09.10 г. (т. 1 а.с. 243).

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарських операцій.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року N 168/704) (далі по тексту - Положення № 88) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 зазначеного Положення № 88 встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади (п.2.7. Положення № 88).

Суд звертає увагу, що ні Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податковий кодекс України, ні правила ведення податкового обліку, ні Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ні Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом МФУ від 24.05.95 р. № 88, не передбачають вичерпного переліку документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю, а лише вказують на необхідність мати первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Норми вказаних нормативно - правових актів, за своїм змістом, у якості підстав для не включення до витрат, витрат суб'єкта господарювання передбачають випадки повної відсутності любих розрахункових, платіжних та інших документів.

Форма первинного документа КБ-2в затверджена Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України, від 04.12.2009 р. №554 та рекомендована до використання листом того самого Міністерства №12/19-2-9/11- 5008.

Господарська операція з отримання ПП Інженерні системи результатів будівельних робіт вартістю 180000 грн. у т.ч. ПДВ 30000 грн. від ПП Вітмар-М відображена в бухгалтерському обліку ПП Інженерні системи в жовтні-листопаді 2010р. за кредитом бухгалтерського субрахунку № 63 Розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядниками в кореспонденції з дебетом: бухгалтерського рахунку №84 Інші операційні витрати в сумі 150 000 грн.; бухгалтерського субрахунку №6441 Податковий кредит в сумі 30000 грн.

Господарська операція з оплати ПП Інженерні системи результатів будівельних робіт у сумі 180000 грн. у т.ч. ПДВ 30000 грн. на користь ПП Вітмар-М відображена в бухгалтерському обліку ПП Інженерні системи в вересні 2010р. за дебетом бухгалтерського субрахунку № 3711 Розрахунки по авансам виданим в кореспонденції з кредитом бухгалтерського рахунку №311 Поточні рахунки в національній валюті в сумі 180 000 грн.

В вересні 2010 р. за датою зарахування від покупця (ПП Інженерні системи ) коштів в оплату за роботи в сумі 180000,00 грн. у т.ч. ПДВ 30000,00 грн. у постачальника (ПП Вітмар-М ) відповідно до п.п.7.3.1 п.7.3. ст.7 Закону №168 виникли податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 30000,00 грн.

За датою виникнення податкових зобов'язань постачальник (ПП Вітмар-М ) відповідно до п.п.7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону №168 склав податкову накладну № 222 від 30.09.2010 р. на загальну суму 180000 грн., в т.ч. на суму ПДВ 30000,00 грн. з номенклатурою поставки - на виконання робіт по капітальному ремонту вуличної водопровідної сеті відповідно договору субпідряду № 0909-2 от 09.09.10 г. (т. 1 а.с. 243).

Постачальник ПП Вітмар-М відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону №168 мав право на складання податкових накладних у вересні 2010р., так як за даними офіційного сайту Державної податкової служби України www.sts.gov.ua був зареєстрованим платником ПДВ на момент складання податкової накладної (свідоцтво платника ПДВ анульовано 28.10.2010р.).

Вказана податкова накладна на суму ПДВ 30000,00 грн. містить усі обов'язкові реквізити передбачені п.п.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону №168.

Покупець (ПП Інженерні системи ) отримав вказану податкову накладну на загальну суму 180 000 грн., у т.ч. ПДВ 30000,00 грн. та відповідно до п.п.7.2.8 п.7.2. ст.7 Закону №168 відобразив їх у розділі І Отримані податкові накладні реєстру отриманих та виданих податкових накладних.

В вересні 2010 р. за датою списання коштів в оплату будівельних робіт у покупця (ПП Інженерні системи ) відповідно до п. п. 7.5.1. п.7.5. ст. 7. Закону №168 виникло право на податковий кредит у сумі 30000 грн.

На підставі податкової накладної № 222 від 30.09.2010 р., отриманої від ПП Вітмар-М у вересні 2010 відповідно п.п. 7.2.6. п.7.2. ст. 7. Закону № 168, ПП Інженерні системи нарахувало податковий кредит у сумі 30000 грн. та відповідно до п.п. 7.2.8. п.7.2. ст. 7. Закону №168 відобразило його у декларації з ПДВ за вересень 2010р.

ПДВ в сумі 30000 грн., включений ПП Інженерні системи до складу податкового кредиту за вересень 2010 р., є таким що відповідає вимогам п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7. Закону №168, так як сплачений по операціях придбання ПП Інженерні системи субпідрядних робіт з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності ПП Інженерні системи , а саме з метою подальшої поставки вказаних субпідрядних робіт замовникам - ТОВ КД Інвест та ТОВ Криммаркет Центр .

Суд приходить до висновку, що документи створені у ході здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом ПП "Вітмар-М", в силу норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Таким чином, документами бухгалтерського та податкового обліку та звітності ПП Інженерні системи у повному обсязі підтверджується обґрунтованість нарахування ПП Інженерні системи в вересні 2010 р. податкового кредиту в сумі 30000 грн. по операціях придбання у ПП Вітмар-М субпідрядних робіт.

Всього за жовтень - листопад 2010 р. ПП Вітмар-М виконано субпідрядних робіт на користь ПП Інженерні системи на загальну суму 180000 грн., у т.ч. ПДВ 30000 грн., які були використані ПП Інженерні системи у межах господарської діяльності в оподатковуваних податком на додану вартість операціях та отриманням доходу в загальній сумі 345855,20 грн., у т.ч. ПДВ 57642,60 грн.

Враховуючи, що виконання робіт по об'єктах замовників, передбачених договорами підряду ПП Інженерні системи з ТОВ КД Інвест та ТОВ Криммаркет Центр спрямовано на отримання ПП Інженерні системи доходу, то придбання субпідрядних робіт для використання на об'єктах замовників, також спрямовано на отримання доходу, а відтак безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю ПП Інженерні системи .

До того ж, під час розгляду справи судом була призначена судово-економічна експертиза, згідно із висновкам № 258/12 від 15.03.2013р. якої, встановлено, що висновки Державної податкової інспекції в м. Ялті АР Крим, викладені в акті № 1025/23-1/32198981/76 від 27.04.2011 не підтверджуються первинними документами бухгалтерського та податкового обліку приватного підприємства Інженерні системи . Фактичне виконання зобов'язань між приватним підприємством "Інженерні системи" та приватним підприємством Вітмар-М за вересень 2010 р. по сплаті ПП Інженерні системи придбаних робіт у ПП Вітмар-М підтверджено платіжним дорученням № 516 від 30.09.2010 р. в загальній сумі 180000 грн., у т.ч. ПДВ 30000 грн. Виконання будівельних робіт ПП Вітмар-М на користь ПП Інженерні системи на суму 180000 грн., у т.ч. ПДВ 30000 грн. підтверджено первинними документами - актами прийомки виконаних підрядних робіт за типовою форма № КБ-2в, що затверджена наказом Мінрегіонбуду України № 554 від 04.12.2009 р. Оплата приватним підприємством Інженерні системи за товари (послуги) приватного підприємства Вітмар-М , в тому числі ПДВ в ціні придбаних товарів здійснена 30.09.2010 р. платіжним дорученням № 516 в загальній сумі 180000 грн., у т.ч. ПДВ 30000 грн. Послуги отримані ПП Інженерні системи від приватного підприємства Вітмар-М в сумі 180000 грн., у т.ч. ПДВ 30000 грн. використані в господарській діяльності ПП Інженерні системи , що підтверджено актами прийомки виконаних підрядних робіт за типовою форма № КБ-2в, за якими ПП Інженерні системи передало роботи своїм замовникам на загальну суму 345855,20 грн., у т.ч. ПДВ 57642,60 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 82 КАС України висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі.

Відповідно до ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Так, оцінивши в порядку ст. 86 КАС України висновок судово-економічної експертизи № 258/12 від 15.03.2013 року, суд зазначає, що висновок експерта узгоджуються з іншими зібраними по справі доказами, тому суд погоджується з наведеним висновком судово-економічної експертизи та приймає його до уваги при винесенні рішення.

Посилання в акті ДПІ у м. Ялті на відсутність у ПП Вітмар-М необхідних умов для здійснення господарських операцій, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів суд не бере до уваги, адже робочі активи та транспортні засоби могли залучатись, зокрема, на умовах підряду та оренди.

Крім того, суд вважає, що перелік обов'язків платника податків, наведений у ст. 17 ПК України, є вичерпним та не передбачає обов'язку платника податку перевіряти правильність сплати контрагентом податків та зборів, встановлювати наявність або відсутність у контрагента по угоді трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення господарської діяльності, з чого слідує, що порушення порядку здійснення господарської діяльності контрагента тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Позивач, як добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

До того ж, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету чи не надав податкові декларації до податкового органу, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, якщо останній виконав передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Посилання відповідача в своїх висновках на нікчемність правочинів ПП Інженерні системи з контрагентом позивача з ПП Вітмар-М , та наявність кримінальної справи № 110001, суд не бере до уваги, оскільки п.4, 5, 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валового та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за № 34/18772, передбачено, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених в ході перевірки порушень норм податкового, валютного і іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладений на органи державної податкової служби, а факти виявлених порушень податкового, валютного і іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладений на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно і повною мірою, з посиланням на первинні або документи, зафіксовані в бухгалтерському і податковому обліку, що підтверджують наявність вказаних фактів.

Суд вважає необхідним зазначити, що відповідачем не доведено наявність будь-яких умисних дій з боку позивача та його контрагента ПП Вітмар-М стосовно ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемного правочину, а тому позивач мав достатні і передбачені податковим законодавством підстави для віднесення суми сплаченого на користь постачальника ПДВ до складу податкового кредиту, отже відсутні факти, які б свідчили, що зміст укладеного договору не відповідає дійсним намірам сторін, та що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеного договору.

Суд також вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, в постанові Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочин так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави кошті отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держав і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в меж повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідом суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного орган державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 203 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна і сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

В акті перевірки вказано, що прокуратурою м. Севастополя порушена кримінальна справа № 110001 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.205 КК України (фіктивне підприємництво), скоєного невстановленими особами, тобто створення, придбання суб'єкта підприємницької діяльності (юридичних осіб) - ПП Вітмар-М та інших з метою прикриття незаконної діяльності по ознаках складу злочину, передбаченого ч.1 ст.205 КК України.

Поряд з цим акт перевірки не містить оцінки кожної конкретної операції проведеної ПП Вітмар-М з позивачем із з'ясуванням та з підтвердженням відповідними доказами, питання фактичної відсутності постачання позивачу послуг.

Встановлені досудовим слідством по кримінальній справі дані, які відображені в акті перевірки відповідачем, не можуть свідчити про невиконання господарських операцій між позивачем та його контрагентом, оскільки наведені в акті перевірки дані не містять конкретної інформації щодо таких відносин.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

На час розгляду справи суду не наданий вирок суду по вказаній в акті перевірки кримінальній справі, отже обставини встановлені у ході досудового слідства судом не можуть бути прийняті в якості доказів.

З урахуванням всього вищенаведеного, суд приходить до висновку, що податковим органом неправомірно було збільшено податковим повідомленням-рішенням № 0001842301 від 16.05.2011р. суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість за основним платежем в розмірі 1010 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 253 грн., а також неправомірно зменшено податковим повідомленням-рішенням № 0001852301 від 16.05.2011р. розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 25829 грн., оскільки це суперечить податковому законодавству України та не ґрунтується на фактичних обставинах.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим від 16.05.2011р. № 0001852301 та № 0001842301.

Під час судового засідання, яке відбулось 02.04.2013 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову складено у повному обсязі 08.04.2013 року.

Керуючись ст. ст. 9, 69-71, ст.ст. 158-159, 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим від 16.05.2011р. № 0001852301.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим від 16.05.2011р. № 0001842301.

4. В задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кузнякова С.Ю.