Ухвала

від 24.07.2013 по справі 2а-5993/11/0170/19

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-5993/11/0170/19

24.07.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Цикуренка А.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кузнякова С.Ю. ) від 02.04.13 у справі № 2а-5993/11/0170/19

за позовом Приватного підприємства "Інженерні системи" (вул. Українська, 3 кв. 15,Ялта,Автономна Республіка Крим,98604)

до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби (вул.Васильєва,буд.16,Ялта,Автономна Республіка Крим,98600)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.04.13 позовні вимоги Приватного підприємства "Інженерні системи" до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задоволені частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим від 16.05.2011р. № 0001852301.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим від 16.05.2011р. № 0001842301.

В задоволенні іншої частини позову - відмовлено.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.04.13 та прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Судова колегія, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнає за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що наказом Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим від 21.04.2011 року № 515 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки", згідно з п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України, наказано провести документальну позапланову невиїзну перевірку ПП "Інженерні системи" з питань формування податкового кредиту з ПП "Вітмар-М". (т. 1 а.с. 13).

На підставі вказаного наказу було видано повідомлення від 21.04.2011р. № 7480/10/23-1 (т.1 а.с. 14).

З 21.04.2011р. по 27.04.2011р. на підставі наказу від 21.04.2011р. № 515, виданого Державною податковою інспекцією в м. Ялта, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства "Інженерні системи" з питань формування податкового кредиту по ПП "Вітмар-М за вересень 2010р.

За результатами перевірки складений акт № 1025/23-1/32198981/76 від 27.04.2011р. (т. 1 а.с. 16-21), яким встановлені порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, із змінами та доповненнями, в результаті чого за вересень 2010р. зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ (по ряд. 18.2) в сумі 25829 грн., зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (по ряд. 26) в сумі 3161 грн. та встановлено заниження ПДВ (по ряд. 27) на суму 1010 грн.

Висновки відповідача ґрунтуються на тому, що нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 1010 грн. та зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 25829 грн. здійснено внаслідок порушення позивачем пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", яке полягає в завищенні податкового кредиту з ПДВ в сумі 30000 грн. по взаємовідносинам позивача з ПП "Вітмар-М", за матеріалами перевірки якого до ДПІ у м. Ялті АР Крим надійшов акт невиїзної документальної перевірки від ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя № 1007/23-211/34766135 від 21.03.2011р. з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009р. по 11.01.2011р. яким встановлено нікчемність правочинів з контрагентом ПП "Інженерні системи".

Нікчемність правочинів ПП "Інженерні системи" з ПП "Вітмар-М" ДПІ у м. Ялті обґрунтовує тим, що прокуратурою м. Севастополя порушена кримінальна справа № 110001 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.205 КК України (фіктивне підприємництво), скоєного невстановленими особами, тобто створення, придбання суб'єкта підприємницької діяльності (юридичних осіб) - ПП "Вітмар-М" та інших з метою прикриття незаконної діяльності по ознаках злочину, передбаченого ч.1 ст.205 КК України.

В Акті ДПІ у м. Ялті зазначає, що у зв'язку з тим, що у ПП "Вітмар-М" відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби та операції ПП "Вітмар-М" не є господарською діяльністю підприємства в розумінні п.1.32 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Не погодившись із висновками акту перевірки позивач подав на них заперечення від 04.05.2011р. № 375/05 (т.1 а.с. 22-24), які були залишені без задоволення, про що свідчить лист відповідача по розгляд заперечень від 12.05.2011р. № 8555/10/23-1 (т.1 а.с. 25-27).

На підставі акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 16.05.2011р., а саме:

- № 0001852301, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 25829 грн. (т. 1 а.с. 28),

- № 0001842301, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 1010 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 253 грн. (т.1 а.с. 30).

Судом встановлено, що між ПП "Інженерні системи" укладалися господарські договори з замовниками ТОВ "КД Інвест" та ТОВ "Криммаркет Центр", а саме: договір підряду з ТОВ "КД Інвест" № 74 від 17.09.2010 р. ; договір підряду з ТОВ "Криммаркет Центр" № 31 від 25.03.2010р. договір підряду з ТОВ "Криммаркет Центр" № 114 від 05.11.2009 р.

Умовами договорів підряду також визначена можливість Підрядника залучати до виконання робіт інших осіб ( субпідрядників) ( п.5.5 Договору № 74 від 17.09.2010 р., п.4.1 Договору № 31 від 25.03.2010 р., п.4.1 Договору № 114 від 02.11.2009 р.).

З метою виконання будівельних робіт по об'єктах, передбачених вищезазначеними договорами підряду ПП "Інженерні системи" залучило субпідрядника ПП "Вітмар-М".

Відтак, 09.09.2010р. ПП "Інженерні системи" уклало з ПП "Вітмар-М" договір субпідряду № 0909-2 (т.1 а.с. 197-198).

На підтвердження виконання зазначених вище договорів позивачем долучені до матеріалів справи наступні документи:

- платіжні доручення № 516

- банківська виписка (т.1 а.с. 151).

- актом приймання виконаних будівельних робіт від 29.10.2010 р. за формою КБ-2в (т.1 а.с.244-246), від 29.10.2010 за формою КБ-2в (т.1 а.с. 247-249), № 1 від 30.11.2010 р. за формою КБ-2в (т.1 а.с. 250-254), № 2 від 30.11.2010 р. за формою КБ-2в (т.2 а.с. 1-3).

- акти прийомки виконаних підрядних робіт за типовою форма № КБ-2в,

- податкова накладна № 222 від 30.09.2010 р. на загальну суму 180000 грн., в т.ч. на суму ПДВ 30000,00 грн.

У період, що перевірявся були чинними Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР та Закон України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР.

Перевіряючи обґрунтованість зазначених висновків акту перевірки, та перевіряючи правомірність прийняття податкових повідомлень - рішень судовою колегією встановлено наступне.

Відповідно до положень п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", (в редакції, яка діяла у період, охоплений проведеною перевіркою), господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій визначені Законом України "Про податок на додану вартість". З положень даного закону вбачається наступне.

Порядок обчислення та сплати податку визначений у ст.7 вказаного Закону.

Згідно з вимогами пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Податковий кредит звітного періоду, відповідно п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Як встановлено пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Нормами Закону України "Про податок на додану вартість" визначено перелік документів, що є підставою для нарахування податкового кредиту. Отже, саме наявність цих документів є обов'язковою умовою для формування платниками податків податкового кредиту.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 у відповідності з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Ретельно дослідивши документи первинного та бухгалтерського обліку, судова колегія приходить до висновку, що податковою накладною, платіжними дорученнями, банківськими виписками, актами приймання виконаних будівельних робіт підтверджується отримання та сплата товару (послуг) у перевіреному періоді, а також його використання платником податків у своїй господарській діяльності.

Отже, з залучених до матеріалів справи належним чином завірених копій податкових накладних встановлено, що вони виписані зареєстрованими платниками ПДВ, оформлені належним чином, мають всі обов'язкові реквізити та відповідають усім вимогам до первинного документу податкового обліку.

Судом встановлено, що по справі було призначено судово-економічну експертизу, висновки якої були долучені до матеріалів справи.

Так, згідно із висновкам № 258/12 від 15.03.2013р. встановлено, що висновки Державної податкової інспекції в м. Ялті АР Крим, викладені в акті № 1025/23-1/32198981/76 від 27.04.2011 не підтверджуються первинними документами бухгалтерського та податкового обліку приватного підприємства "Інженерні системи". Фактичне виконання зобов'язань між приватним підприємством "Інженерні системи" та приватним підприємством "Вітмар-М" за вересень 2010 р. по сплаті ПП "Інженерні системи" придбаних робіт у ПП "Вітмар-М" підтверджено платіжним дорученням № 516 від 30.09.2010 р. в загальній сумі 180000 грн., у т.ч. ПДВ 30000 грн. Виконання будівельних робіт ПП "Вітмар-М" на користь ПП "Інженерні системи" на суму 180000 грн., у т.ч. ПДВ 30000 грн. підтверджено первинними документами - актами прийомки виконаних підрядних робіт за типовою форма № КБ-2в, що затверджена наказом Мінрегіонбуду України № 554 від 04.12.2009 р. Оплата приватним підприємством "Інженерні системи" за товари (послуги) приватного підприємства "Вітмар-М", в тому числі ПДВ в ціні придбаних товарів здійснена 30.09.2010 р. платіжним дорученням № 516 в загальній сумі 180000 грн., у т.ч. ПДВ 30000 грн. Послуги отримані ПП "Інженерні системи" від приватного підприємства "Вітмар-М" в сумі 180000 грн., у т.ч. ПДВ 30000 грн. використані в господарській діяльності ПП "Інженерні системи" , що підтверджено актами прийомки виконаних підрядних робіт за типовою форма № КБ-2в, за якими ПП "Інженерні системи" передало роботи своїм замовникам на загальну суму 345855,20 грн., у т.ч. ПДВ 57642,60 грн.

Суд враховує, що відповідно до ч.5 ст.82 КАС України, висновок експерта для суду не є обов'язковим, проте, враховуючи, що експертом було досліджено бухгалтерські документи позивача в повному обсязі, для чого потребувалось спеціальні знання, відповідно до ч. 1 ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Отже, викладені обставини судом також підтверджуються висновком судової економічної експертизи, яку суд вважає повною та обґрунтованою і приймає у якості доказу по справі.

Колегія суддів вважає необґрунтованими висновки відповідача про відсутність у ПП "Вітмар-М" необхідних умов для здійснення господарських операцій, відсутність основних фондів, технічного персоналу, оскільки робочі активи та транспортні засоби могли залучатись, зокрема, на умовах підряду та оренди.

Зокрема, безпідставними є також висновки відповідача, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, про нікчемність укладеного позивачем з контрагентами правочинів на підставі ст. 228 та ч. 2 ст. 215 ЦК України.

Відповідно до статті 228 ЦК України, правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як встановлено в ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 зазначеного Кодексу, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Судова колегія вважає, що суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Відповідачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача, не підтверджено належними та допустимими доказами факт нікчемності угоди та правомірність і обґрунтованість своїх дій щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Подібної думки дотримується Вищий адміністративний суд України в Ухвалах від 24.01.2012 року №К/9991/2491/11, від 10.04.2012 року №К-19705/10, від 25.04.2012 року №К/9991/75974/11, від 12.07.2012 року №К-14542/08, від 22.08.2012 року №К/9991/43010/12, від 06.09.2012 року №К/9991/90896/11.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини першої статті 244-2 КАС України.

Якщо один з контрагентів не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Колегія суддів звертає увагу, що надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган виходить тим самим за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мали місце недійсність, (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання, метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично мало місце суспільно-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства.

Посилання податкового органу на матеріали кримінальної справи не є належними та допустимими доказами в адміністративному судочинстві у розумінні приписів Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що на час проведення перевірки у відповідача не було законних підстав для висновку про неправомірне завищення позивачем податкового кредиту та валових витрат.

З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки № 1025/23-1/32198981/76 від 27.04.2011р. про порушення платником податків вимог Податкового законодавства України, не відповідають дійсним обставинам справи, внаслідок чого існують підстави для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача № 0001852301, № 0001842301.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195,196, пунктом 1 частини першої статті 198, п.1 частини першої статті 205, статтями 200, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.04.13 у справі № 2а-5993/11/0170/19 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва