Ухвала

від 12.04.2013 по справі 2а-8871/08/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2013 р. Справа № 7009/10/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.

при секретарі судового засідання: Губач Х.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Фірмова торгівля Відкритого акціонерного товариства Львівський хлібзавод №1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2009 року у справі за позовом Дочірнього підприємства Фірмова торгівля Відкритого акціонерного товариства Львівський хлібзавод №1 до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

04.12.2008 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001632302/1/31540 від 23.10.2008 року.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ними було отримано Рішення про результати розгляду первинної скарги №30398/10/25-005/202 від 14.10.2008 року, та податкове повідомлення-рішення № 0001632302/1/31540 від 23.10.2008 року. Дані рішення винесенні на підставі висновків Акту Про результати виїзної планової перевірки Дочірнього підприємства Фірмова торгівля ВАТ Львівський хлібзавод №1 з питань дотримання вимог чинного податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 31.03.2008 року № 1403/23-2/31804759 від 21.07.2008 року. Вважають дані рішення протиправними та такими що підлягають скасуванню, оскільки стверджують, що порушення п.4.9 ст.4 Закону України Про податок на додану вартість не здійснювали.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2009 року в задоволені позову відмовлено.

Позивач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

В апеляційній скарзі покликається на те, що ними не було порушено п.4.9 ст.4 Закону України Про податок на додану вартість , а саме ліквідовано основні фонди за самостійним рішенням. На підтвердження цього покликаються на протокол №1 від 23.01.2007 року позачергових зборів акціонерів ВАТ Львівський хлібзавод №1 згідно якого прийнято рішення про ліквідацію ДП Фірмова торгівля , а тому ліквідація основних фондів, знову ж таки не є самостійним рішенням позивача.

У ході апеляційного розгляду представник позивача Сєров О.В. надав пояснення та просить задовольнити апеляційну скаргу.

Інші особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що основні фонди Дочірнього підприємства Фірмова торгівля ВАТ Львівський хлібозавод № 1 ліквідовані за самостійним рішенням платника податку, отже, таку ліквідацію слід розглядати для цілей оподаткування як поставку основних виробничих або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки, а для основних фондів 1-ої групи - за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості.

Так як підприємством не включено в базу оподаткування податком на додану вартість балансову вартість ліквідованих основних фондів 1-ої групи за самостійним рішенням платника податку за квітень 2007 року в сум; 160682 гри. 00 коп. то відповідно, занижено податок на додану вартість за квітень 2007 року на суму 32136 гри. 00 коп.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що Дочірнє підприємство Фірмова торгівля ВАТ Львівський хлібозавод № 1 14.01.2002 року зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Львівської міської ради, ідентифікаційний код - 31804759. місцезнаходження: 79022, м. Львів, вул. Городоцька, буд. 168, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 № 379446 та довідкою № 3666 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ).

ВАТ Львівський хлібозавод № 1 , індивідуальний податковий номер - 054920513020. місцезнаходження: м. Львів, вул. Городоцька, буд. 168. зареєстроване платником податку на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвом № 17701328 від 04.10.1999 року про реєстрацію платника податку на додану вартість,

Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова проведено виїзну планову перевірку Дочірнього підприємства Фірмова торгівля ВАТ Львівський хлібозавод № 1 з питань дотримання вимог чинного податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 31.03.2008 року, про що складено Акт від 21.07.2008 року № і 403/23-2/31804759.

В процесі проведення перевірки відповідачем встановлено, що в порушення п. 4.9 ст. 4 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, підприємством занижено податкове зобов'язання по податку на додану вартість за квітень 2007 року в сумі 32136 грн. 00 коп.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001632302/0/23047 від 04.08.2008 року яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 48204 гри. 00 коп., в тому числі: 32136 грн. 00 коп. основного платежу та 16068 грн. 00 коп. - штрафної (фінансової) санкції, застосованої згідно з п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ.

Рішенням Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова від 14.10.2008 року № 30398/10/25-005/202 про результат розгляду первинної скарги, зазначене вище податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга Дочірнього підприємства Фірмова торгівля ВАТ Львівський хлібозавод № 1 - без задоволення.

На виконання п. 5.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 року № 253, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.07.2001 року за № 567/5758. Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова, за результатами розгляду первинної скарги, винесено податкове повідомлення-рішення № 0001632302/1/31540 від 23.10.2008 року.

Дочірнім підприємством Фірмова торгівля Відкритого акціонерного товариства Львівський хлібозавод № 1 згідно з договорами суборенди орендувало у Відкритого акціонерного товариства Львівський хлібозавод № 1 нежитлові приміщення під магазини за адресами: м. Львів, вул. Кропивницького, буд. 1; м. Львів, вул. Залізнична, буд. 2; м. Львів, вул. Федьковича, буд. 8; м. Львів, вул. Городоцька, буд. 259, м. Львів, вул. Васильківського, буд. 9; м. Львів, вул. Я. Мудрого, буд. 15; м. Львів, вул. Кульпарківська. буд. 1; м. Львів, вул. Бр. Міхновських, буд. 16; м. Львів, вул. Шевченка, буд. 366; м. Львів, вул. Шевченка, буд. 406 та м. Львів, вул. Люблінська, буд. 102, що також підтверджується договорами оренди нежитлових приміщень: № 3304 від ЗО 12.1999 року; № 3303 від 30Л2.1999 року; № 7175 від 30.12.1999 року; № 3299 від 30.12.1999 року: № 3297 від 30.12.1999 року; № 7177 від 30.12.1999 року; № 3301 від 30.12.1999 року; № 7174 від 30.12.1999 року; № 3302 від 30.12.1999 року; № 3300 від 30.12.1999 року: № 3380 від 30.12.1999 року, договорами на суборенду нежитлового приміщення від 01.04.2003 року №№ 1 11, а також наказами Управління ресурсів департаменту економічної політики га ресурсів Львівської міської ради від 22. )3.2002 року № 249-С, № 239-С, № 248-С, № 247-С, № 246-С, № 245-С, № 244-С, № 243-С, № 242-С та № 241-С, якими було дозволено орендарю - ВАТ Львівський хлібозавод № 1 згідно з договорами оренди передати в суборенду Дочірньому підприємству Фірмова торгівля ВАТ Львівський хлібозавод № 1 нежитлові приміщення.

Як вбачається з листа Львівської міської ради від 25.07.2006 року № 2-8632/12, у зв'язку із відмовою позивача від перерахунку орендної плати згідно з Методикою розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Львова, затвердженої ухвалою Львівської міської ради від 31.10.2002 року № 98, Управлінням комунального майна Львівської міської ради відмовлено позивачу у наданні дозволів на суборенду зазначених вище нежитлових приміщень фірмових магазинів.

Згідно з протоколом № 1 від 23.01.2007 року позачергових зборів ВАТ Львівський хлібозавод № 1 , у зв'язку із закінченням договорів суборенди приміщень вирішено провести ліквідацію Дочірнього підприємства Фірмова торгівля ВАТ Львівський хлібозавод № 1 .

У зв'язку з закінченням терміну дії договорів суборенди, об'єкти оренди були повернуті орендарю - Відкритому акціонерному товариству Львівський хлібозавод № 1 , що підтверджується актами прийому-передачі від 01.04.2007 року.

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що зазначені вище договори суборенди приміщень припинені, у зв'язку з неможливістю погодження сторонами (Управління комунального майна Львівської міської ради (орендодавець) та ДГІ Фірмова торгівля ВАТ Львівський хлібозавод № 1 (суборендар) істотних умов договору оренди, а саме орендної плати, яке полягало у відмові позивача здійснити перерахунок розміру орендної плати, що в свою чергу, є самостійним рішенням суб'єкта господарської діяльності.

За період оренди Дочірнім підприємством Фірмова торгівля Відкритого акціонерного товариства Львівський хлібозавод № 1 , відповідно до п.п. 8.8.1, 8.8.2 п. 8.8 ст. 8 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 22.05.1997 року № 283/97- ВР проведено поліпшення орендованих приміщень (поліпшення об'єкта оренди) з віднесенням вартості такого поліпшення на створення 1-ої групи (ремонт орендованого приміщення за відповідними адресами), що відображено по бухгалтерському облік па рахунок 10 Основні засоби . Балансова вартість вказаних основних засобів 1-ої групи станом на 01.04.2007 року становить 160682 гри. 00 коп.

Відповідно до п. 8.1.1 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 22.05.1997 року № 283/97-ВР, під терміном амортизація основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення.

Підпунктом 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 цього Закону, визначено, що під терміном основні фонди слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 грн. і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Відповідно до п. 1.4 ст. 1 Закону України Про податок на додану вартість , поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу. міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Згідно із п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. З цього Закону, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце падання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Пунктом 4.1 ст. 4 Закону передбачено, що у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької щільності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що законодавцем передбачено, якщо витрати на поліпшення об'єкта оренди проведено за згодою орендодавця та не компенсовано орендарю, при поверненні об'єкта оренди вартість поліпшень слід вважати безоплатно наданою.

Відповідно до п. 4.9 ст. 9 Закону України Про податок на додану вартість , якщо основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій платником податку, а також у разі переведення основних фондів до складу невиробничих фондів така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як поставка таких основних виробничі х фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки, а для основних фондів групи 1 - за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості.

Правила цього пункту не поширюються па випадки, коли основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку в тому числі в разі викрадення основних фондів, або коли платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основного фонду іншими способами, внаслідок чого основний фонд не може використовуватися у майбутньому з і первісним призначенням.

У разі коли, внаслідок ліквідації основного фонду отримуються комплектуючі, складові частини, компоненти або інші відходи, які мають вартість, ліквідація таких комплектуючих, складових частин, компонентів або інших відходів проводиться за правилами, встановленими для ліквідації основного фонду.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що основні фонди Дочірнього підприємства Фірмова торгівля ВАТ Львівський хлібозавод № 1 ліквідовані за самостійним рішенням платника податку, отже, таку ліквідацію слід розглядати для цілей оподаткування як поставку основних виробничих або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки, а для основних фондів 1-ої групи - за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості.

Так як. підприємством не включено в базу оподаткування податком на додану вартість балансову вартість ліквідованих основних фондів 1-ої групи за самостійним рішенням платника податку за квітень 2007 року в сум; 160682 гри. 00 коп.. то. відповідно, занижено податок на додану вартість за квітень 2007 року на суму 32136 гри. 00 коп.

У відповідності до п. 1.2 ст. 1 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами , податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до п. 4.1.1. ст. 4 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Згідно із п.п. б п.п. 4.2.2. п. 4.2 сг. 4 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами , контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

У відповідності до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 цього Закону, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язанні! сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки позивачем було занижено податок на додану вартість за квітень 2007 року на суму 32136 грн. 00 коп. відповідачем правомірно застосовано штраф у розмірі 16068 грн. 00 коп.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Фірмова торгівля Відкритого акціонерного товариства Львівський хлібзавод №1 залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2009 року у справі №2а-8871/08/1370- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді О.І. Довга

І.І.Запотічний