Постанова

від 23.12.2009 по справі 2а-8871/08/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №2а-8871/08/1370

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2009 року                                                                     м. Львів, вул.Чоловського, 2,

09 год. 29 хв.                                                                                         зал судових засідань № 6

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді    Гулика А.Г.;

при секретарі           Андрушакевич Т.В.,

за участю:

представника позивача: Богданова О.Б. (довіреність від 01.12.2008 року);  

представника відповідача: Мусійчук А.О. (довіреність від 13.10.2009 р. №27720/9/10-016),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства «Фірмова торгівля» Відкритого акціонерного товариства «Львівський хлібозавод № 1» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001632302/1/31540 від 23.10.2008 року -

в с т а н о в и в :

  Дочірнє підприємство «Фірмова торгівля» Відкритого акціонерного товариства «Львівський хлібозавод № 1»  звернулося до Львівського окружного адміністративного з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001632302/1/31540 від 23.10.2008 року та рішення про результати розгляду первинної скарги № 30398/10/25-005/202 від 14.10.2008 року .

    Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість згідно з податковим повідомленням-рішенням № 0001632302/1/31540 від 23.10.2008 року.

  Представником позивача Богдановим О.М. (довіреність від 01.12.2008 року) подано до суду додаткові пояснення від 31.08.2009 року та 12.11.2009 року, в яких додатково зазначено, що згідно з договорами суборенди між Відкритим акціонерним товариством «Львівський хлібозавод № 1» та Дочірнім підприємством «Фірмова торгівля» ВАТ «Львівський хлібозавод № 1» (п. 10.3 договору суборенди) поточний ремонт приміщення проводиться виключно за рахунок орендаря (суборендаря). Вважає, що припинення дії договорів було не самостійним рішенням, а зумовлене відмовою Управління комунального майна м. Львова на подальшу суборенду приміщень.

  21.12.2009 року представниками позивача подано до суду клопотання, в якому вони відмовляються від позовної вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про результати розгляду первинної скарги № 30398/10/25-005/202 від 14.10.2008 року.  

  В судовому засіданні представник позивача, з урахуванням клопотання від 21.12.2009 року, позов підтримав повністю, просить його задоволити, посилається на підстави, викладені в позовній заяві та доповненнях до неї.

  Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, подав до суду письмове заперечення, відповідно до якого просить суд в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова від 23.10.2008 року                                             № 0001632302/1/31540 – відмовити, а стосовно вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова від 14.10.2008 року № 30398/10/25-005/202 про результат розгляду первинної скарги Дочірнього підприємства «Фірмова торгівля» Відкритого акціонерного товариства «Львівський хлібозавод № 1» на податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова від 23.10.2008 року № 0001632302/1/31540 – закрити провадження у справі.

  Ухвалою суду від 21.12.2009 року провадження у № 2а-8871/08/1370 в частині визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі  м. Львова про результати розгляду первинної скарги № 30398/10/25-005/202 від 14.10.2008 року – закрито.

  Дослідивши матеріали справи, подані представниками сторін документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

 Як вбачається із матеріалів справи, Дочірнє підприємство «Фірмова торгівля» Відкритого акціонерного товариства «Львівський хлібозавод № 1» 14.01.2002 року зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Львівської міської ради, ідентифікаційний код – 31804759, місцезнаходження: 79022, м. Львів, вул. Городоцька, буд. 168, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 № 379446 та довідкою № 3666 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ).

Відкрите акціонерне товариство «Львівський хлібозавод № 1», індивідуальний податковий номер – 054920513020, місцезнаходження: м. Львів, вул. Городоцька, буд. 168, зареєстроване платником податку на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвом                       № 17701328 від 04.10.1999 року про реєстрацію платника податку на додану вартість,

Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова проведено виїзну планову перевірку Дочірнього підприємства «Фірмова торгівля» Відкритого акціонерного товариства «Львівський хлібозавод № 1» з питань дотримання вимог чинного податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 31.03.2008 року, про що складено акт від 21.07.2008 року № 1403/23-2/31804759.

В процесі проведення перевірки відповідачем встановлено, що в порушення п. 4.9 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, підприємством занижено податкове зобов’язання по податку на додану вартість за квітень 2007 року в сумі 32136 грн. 00 коп.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Залізничному районі             м. Львова прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001632302/0/23047 від 04.08.2008 року, яким позивачу визначено податкове зобов’язання по податку на додану вартість на загальну суму 48204 грн. 00 коп., в тому числі: 32136 грн. 00 коп. основного платежу та 16068 грн. 00 коп. – штрафної (фінансової) санкції, застосованої згідно з п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ.

Рішенням Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова від 14.10.2008 року № 30398/10/25-005/202 про результат розгляду первинної скарги, зазначене вище податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга Дочірнього підприємства «Фірмова торгівля» Відкритого акціонерного товариства «Львівський хлібозавод № 1» - без задоволення.

На виконання п. 5.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 року № 253, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.07.2001 року за № 567/5758, Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова, за результатами розгляду первинної скарги, винесено податкове повідомлення-рішення  № 0001632302/1/31540 від 23.10.2008 року.

При дослідженні матеріалів справи, судом встановлено, що Дочірнім підприємством «Фірмова торгівля» Відкритого акціонерного товариства «Львівський хлібозавод № 1» згідно з договорами суборенди орендувало у Відкритого акціонерного товариства «Львівський хлібозавод № 1» нежитлові приміщення під магазини за адресами: м. Львів, вул. Кропивницького, буд. 1; м. Львів, вул. Залізнична, буд. 2; м. Львів, вул. Федьковича, буд. 8; м. Львів, вул. Городоцька, буд. 259, м. Львів, вул. Васильківського, буд. 9; м. Львів, вул. Я. Мудрого, буд. 15; м. Львів, вул. Кульпарківська, буд. 1; м. Львів, вул. Бр. Міхновських, буд. 16; м. Львів, вул. Шевченка, буд. 366; м. Львів, вул. Шевченка, буд. 406 та м. Львів, вул. Люблінська, буд. 102, що також підтверджується договорами оренди нежитлових приміщень: № 3304 від 30.12.1999 року; № 3303 від 30.12.1999 року; № 7175 від 30.12.1999 року; № 3299 від 30.12.1999 року; № 3297 від 30.12.1999 року; № 7177 від 30.12.1999 року; № 3301 від 30.12.1999 року; № 7174 від 30.12.1999 року; № 3302 від 30.12.1999 року; № 3300 від 30.12.1999 року; № 3380 від 30.12.1999 року, договорами на суборенду нежитлового приміщення від 01.04.2003 року №№ 1 – 11, а також наказами Управління ресурсів департаменту економічної політики та ресурсів Львівської міської ради від 22.03.2002 року № 249-С, № 239-С, № 248-С, № 247-С, № 246-С, № 245-С, № 244-С, № 243-С, № 242-С та № 241-С, якими було дозволено орендарю - Відкритому акціонерному товариству «Львівський хлібозавод № 1» згідно з договорами оренди передати в суборенду Дочірньому підприємству «Фірмова торгівля» Відкритого акціонерного товариства «Львівський хлібозавод № 1» нежитлові приміщення.

Як вбачається з листа Львівської міської ради від 25.07.2006 року № 2-8632/12, у зв’язку із відмовою позивача від перерахунку орендної плати згідно з Методикою розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Львова, затвердженої ухвалою Львівської міської ради від 31.10.2002 року № 98, Управлінням комунального майна Львівської міської ради відмовлено позивачу у наданні дозволів на суборенду зазначених вище нежитлових приміщень фірмових магазинів.

Згідно з протоколом № 1 від 23.01.2007 року позачергових зборів Відкритого акціонерного товариства «Львівський хлібозавод № 1», у зв’язку із закінченням договорів суборенди приміщень вирішено провести ліквідацію Дочірнього підприємства «Фірмова торгівля» Відкритого акціонерного товариства «Львівський хлібозавод № 1».

У зв’язку з закінченням терміну дії договорів суборенди, об’єкти оренди були повернуті орендарю – Відкритому акціонерному товариству «Львівський хлібозавод                 № 1», що підтверджується актами прийому-передачі від 01.04.2007 року.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що зазначені вище договори суборенди приміщень припинені, у зв’язку з неможливістю погодження сторонами (Управління комунального майна Львівської міської ради (орендодавець) та ДП «Фірмова торгівля» ВАТ «Львівський хлібозавод № 1» (суборендар) істотних умов договору оренди, а саме орендної плати, яке полягало у відмові позивача здійснити перерахунок розміру орендної плати, що в свою чергу, є самостійним рішенням суб’єкта господарської діяльності.

За період оренди Дочірнім підприємством «Фірмова торгівля» Відкритого акціонерного товариства «Львівський хлібозавод № 1», відповідно до п.п. 8.8.1, 8.8.2 п. 8.8 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року                 № 283/97-ВР, проведено поліпшення орендованих приміщень (поліпшення об’єкта оренди) з віднесенням вартості такого поліпшення на створення 1-ої групи (ремонт орендованого приміщення за відповідними адресами), що відображено по бухгалтерському обліку на рахунок 10 «Основні засоби». Балансова вартість вказаних основних засобів 1-ої групи станом на 01.04.2007 року становить 160682 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 8.1.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року № 283/97-ВР, під терміном «амортизація» основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення.

Підпунктом 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 цього Закону, визначено, що під терміном «основні фонди»слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 грн. і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом.

Відповідно до п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97 ВР, поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Згідно із п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 цього Закону, об’єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об’єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об’єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Пунктом 4.2 ст. 4 Закону передбачено, що у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

          Таким чином, законодавцем передбачено, що якщо витрати на поліпшення об’єкта оренди проведено за згодою орендодавця та не компенсовано орендарю, при поверненні об’єкта оренди вартість поліпшень слід вважати безоплатно наданою.

    Як вбачається зі змісту положення п. 4.9 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій платником податку, а також у разі переведення основних фондів до складу невиробничих фондів така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як поставка таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки, а для основних фондів групи 1 - за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості.

     Правила цього пункту не поширюються на випадки, коли основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, в тому числі в разі викрадення основних фондів, або коли платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основного фонду іншими способами, внаслідок чого основний фонд не може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням.

          У разі коли, внаслідок ліквідації основного фонду отримуються комплектуючі, складові частини, компоненти або інші відходи, які мають вартість, ліквідація таких комплектуючих, складових частин, компонентів або інших відходів проводиться за правилами, встановленими для ліквідації основного фонду. 

        Узагальнюючи викладене, суд вважає, що  основні фонди Дочірнього підприємства «Фірмова торгівля» Відкритого акціонерного товариства «Львівський хлібозавод № 1» ліквідовані за самостійним рішенням платника податку, отже, таку ліквідацію слід розглядати для цілей оподаткування як поставку основних виробничих або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки, а для основних фондів 1-ої групи  - за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості.

        Так як, підприємством не включено в базу оподаткування податком на додану вартість балансову вартість ліквідованих основних фондів 1-ої групи за самостійним рішенням платника податку за квітень 2007 року в сумі 160682 грн. 00 коп., то, відповідно, занижено податок на додану вартість за квітень 2007 року на суму 32136 грн. 00 коп.

У відповідності до п. 1.2 ст. 1 Закону України „Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року за № 2181-ІІІ, з наступними змінами та доповненнями, податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до п. 4.1.1. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов’язання, яку зазначає у податковій декларації.

          Згідно із підпунком «б» п.п. 4.2.2. п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ,  контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

          У відповідності до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 цього Закону,   у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Враховуючи те, що позивачем було занижено податок на додану вартість за квітень 2007 року  на суму 32136 грн. 00 коп. відповідачем правомірно застосовано штраф у розмірі 16068 грн. 00 коп.  

Виходячи із вимог ст. 4 Закону України „Про систему оподаткування” платниками податків, зборів є юридичні та фізичні особи, на яких згідно із законами України покладено обов‘язок сплачувати податки і збори (обов‘язкові платежі).

Відповідно до ст. 9 Закону України „Про систему оподаткування” одним із обов‘язків платників податків є обов‘язок сплачувати належні суми податків і зборів (обов‘язкових платежів) у встановлені законом терміни.

            Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи викладене вище, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги необґрунтовані та не підлягають задоволенню.  

 Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати зі сторін стягненню не підлягають.

 Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

              В задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня постановлення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 5 ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 28 грудня 2009 року.

                                Суддя                                                                 Гулик А.Г.

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

    Справа 2а-8871/08/1370

ПОСТАНОВА

      ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

  (вступна та резолютивна частини)

23 грудня 2009 року                                                                    м. Львів, вул.Чоловського, 2,

09 год. 29 хв.                                                                                        зал судових засідань № 6

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді    Гулика А.Г.;

при секретарі           Андрушакевич Т.В.,

за участю:

представника позивача: Богданова О.Б. (довіреність від 01.12.2008 року);  

представника відповідача: Мусійчук А.О. (довіреність від 13.10.2009 р. №27720/9/10-016),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства «Фірмова торгівля» Відкритого акціонерного товариства «Львівський хлібозавод № 1» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001632302/1/31540 від 23.10.2008 року -

                                                            в с т а н о в и в :

Зважаючи на складність у викладенні повного тексту рішення суду, пов`язаного з потребою в обґрунтуванні доводів сторін, на що може бути витрачений значний час, суд вважає за необхідне проголосити його вступну та резолютивну частини, а з повним текстом постанови особи, які беруть участь у справі зможуть ознайомитись 28 грудня 2009 року.

            Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                                                            п о с т а н о в и в :

            В задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня постановлення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 5 ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

                    Суддя                                                                                Гулик А.Г.