Рішення

від 11.04.2013 по справі 30/88

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 30/88 11.04.13

За позовом Прокурора Солом'янського району міста Києва в інтересах держави в особі

Київської міської ради

До Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

Про повернення зайнятої земельної ділянки та стягнення 440,45 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники учасників судового процесу:

Від прокуратури: не з'явився

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: ОСОБА_2 представник за довіреністю № б/н від 17.05.12.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги прокурора Солом'янського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради (далі - позивач) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про:

- зобов'язання відповідача звільнити земельну ділянку площею 22 кв. м за адресою: АДРЕСА_1;

- зобов'язання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 привести земельну ділянку площею 22 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 у належний стан шляхом знесення малої архітектурної форми;

- стягнути з відповідача на користь Державного бюджету України суму шкоди в розмірі 440,45 грн.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що при проведенні перевірки, на підставі актів № А-1856/21 від 03.11.09., № 432/21 від 03.12.09. встановлено використання відповідачем спірної земельної ділянки для розміщення малої архітектурної форми без документів, передбачених ст. 126 Земельного кодексу України, що, на думку прокуратури, свідчить про самовільне заняття спірної земельної ділянки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.10. порушено провадження у справі № 30/88, розгляд справи було призначено на 18.03.10.

16.03.13. представником відповідача через відділ діловодства суду подано письмовий відзив на позов, відповідно до якого Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 проти позову заперечує з підстав, викладених в відзиві.

18.03.10. представником позивача через відділ діловодства суду подано письмові пояснення у справі, в яких Київська міська рада позов прокуратури підтримує та просить суд розгляд справи проводити без участі її повноважного представника.

В судовому засіданні 18.03.10. прокуратурою подано письмові пояснення у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.10., в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та поданим ним клопотанням, розгляд справи на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 22.04.10.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.10. зупинено провадження у даній справі до вирішення пов'язаної з нею іншої справи № 2а-4699/10/2670, що розглядається Окружним адміністративним судом міста Києва.

На судовий запит від 30.01.13. Окружним адміністративним судом м. Києва повідомлено, що 01.02.11. Київським апеляційним адміністративним судом розглянуто справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.10.10. та постановлено ухвалу про закриття апеляційного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.13. на підставі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України було поновлено провадження у справі № 30/88 та призначено її до розгляду на 28.02.13.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 28.02.13. та 14.03.13. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 14.03.13. та 11.04.13. відповідно.

При цьому, 14.03.13. представником відповідача через відділ діловодства суду подано додаткові письмові пояснення у справі.

В судовому засіданні 11.04.13. представник відповідача проти позову заперечив в повному обсязі.

Представники прокуратури та позивача в судове засідання 11.04.13. не з'явились, письмових пояснень по суті спору після поновлення провадження у справі не надали, про поважні причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 30/88.

В судовому засіданні 11.04.13. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до з п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про прокуратуру», на прокуратуру України покладено функції представництва інтересів держави в суді.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про прокуратуру», органи прокуратури України вживають заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про прокуратуру», визначено що при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури України покладено функції представництва інтересів громадян та держави в судах.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан, похилий вік або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження, а інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

На підставі зазначених положень прокурор Солом'янського району міста Києва звернувся в інтересах держави з позовом про повернення зайнятої земельної ділянки та стягнення 440,45 грн.

07.10.09. Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Київської міської державної адміністрації на підставі висновку № 09-0217 від 05.10.09. був виданий відповідачу дозвіл на розміщення тимчасової споруди на тимчасове розміщення торговельного павільйону (23,00 кв.м) № 09-0217 за адресою: АДРЕСА_1, з терміном дії дозволу з 07.10.09. до 06.04.10.

В 2009 році Головним управлінням контролю за благоустроєм м. Києва був виданий відповідачу дозвіл (ордер) № 09090045 на тимчасове порушення благоустрою та його відновлення в зв'язку з встановленням тимчасової споруди (торгівельний павільйон 23,00 кв.м) за адресою: АДРЕСА_1 та лист погодження до вказаного ордеру.

03.11.09. Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель у місті Києві складено акт № А-1856/21 перевірки дотримання вимог земельного законодавства, відповідно до якого в результаті перевірки встановлено, що станом на 03.11.09. відповідачем на земельній ділянці, орієнтовною площею 22 кв. м., розміщено малу архітектурну форму (кіоск) за адресою: АДРЕСА_1, документи, передбачені ст. 126 Земельного кодексу України, не надані.

У період з листопада по грудень 2009 року відповідачем було отримано позитивні висновки та погодження санітарно-епідеміологічної станції м. Києва № 9161 від 17.12.09., лист Управління державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України в м. Києві № 10/3031/ДН від 27.11.09., експертний висновок протипожежного стану об'єкту Відділу з питань наглядово-профілактичної діяльності Солом'янського району від 17.12.09. № 3/ПП/3/Д/493.

03.12.09. Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель у місті Києві складено акт № 432/21 обстеження земельної ділянки, відповідно до якого в результаті перевірки встановлено, що станом на 03.12.09. відповідач самовільно займає земельну ділянку, площею 22 кв.м під розміщення малої архітектурної форми (кіоск) за адресою: АДРЕСА_1, документи, передбачені ст. 126 Земельного кодексу України, не надані.

03.12.09. здійснено розрахунок розміру шкоди заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1.

04.01.12. між Головним управлінням містобудування, архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та відповідачем був укладений договір № 004590-11 пайової участі (внеску) власника тимчасової споруди (малої архітектурної форми) в утриманні об'єктів благоустрою м. Києва (далі - Договір), предметом якого (п. 1.1) є сплата відповідачем пайової участі в утриманні об'єктів благоустрою м. Києва.

Відповідно до п. 1.5 Договору пайовий внесок сплачується для встановлення тимчасової споруди за адресою: АДРЕСА_1 площею 20 кв.м.

Згідно з п. 1.6 Договору, строк його дії становить 6 місяців до 03.07.12. включно, а по відношенню сплати Відповідачем пайової участі - до повного виконання відповідачем своїх зобов'язань.

Укладення Договору є підставою для видачі тимчасового ордеру на розміщення тимчасової споруди, в порядку передбаченому Положенням про порядок розміщення тимчасових споруд у м. Києві затвердженого рішенням Київської міської ради від 21.05.09. № 462/1518 (п. 4.1 Договору).

У березні 2012 року Головне управління містобудування та архітектури направило на адресу відповідача лист, відповідно до якого Головне управління містобудування та архітектури розглянуло лист від 23.03.12., щодо надання роз'яснення стосовно заборони видачі тимчасових ордерів, згідно з яким за результатами розгляду відповідача повідомлено про те, що відповідно до наданих повноважень і компетенції, Головне управління містобудування та архітектури, згідно "Положення про порядок розміщення тимчасових споруд у м. Києві", затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.10.10. № 176/4988 до 01.01.12. відповідало за видачу суб'єктам господарювання тимчасових ордерів на розміщення тимчасових споруд. Таким чином у відповідності з чинним на той момент законодавством, Головним управлінням були укладені з відповідачем договори пайової участі (внеску), в тому числі № 004590-11 від 04.01.12. з терміном дії 04.01.12.-до 03.07.12. за адресою: АДРЕСА_1. 26.01.12. депутатами Київради було прийнято рішення № 2/7339 "Про деякі питання здійснення підприємницької діяльності в тимчасових спорудах", яким визначено, що питання розміщення тимчасових споруд, їх доцільності, функціонального призначення та інші належать до компетенції Головного управління внутрішньої торгівлі та побутового обслуговування населення. Головному управлінню містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) тимчасово призупинити видачу, а також продовження строку дії будь-яких документів дозвільного характеру на розміщення тимчасової споруди, в тому числі ордерів на розміщення тимчасової споруди та тимчасових ордерів на розміщення тимчасових споруд.

03.05.12. між Головним управлінням внутрішньої торгівлі та побутового обслуговування населення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та відповідачем був укладений Договір про сплату пайової участі (внеску) власника тимчасової споруди (малої архітектурної форми) в утриманні об'єктів благоустрою м. Києва № 780-01/36 (далі - Договір № 780-01/36), предметом якого (п. 1.1) є сплата відповідачем пайової участі в утриманні об'єктів благоустрою м. Києва.

Відповідно до п. 1.4. Договору № 780-01/36 пайовий внесок сплачується за тимчасову споруду, яку було встановлено до 07.02.12.

Укладення та виконання Договору № 780-01/36 є підставою для видачі довідки про функціональне призначення тимчасової споруди, а порядку передбаченому рішенням Київської міської ради від 26.01.12. № 2/7339 "Про деякі питання здійснення підприємницької діяльності в тимчасових спорудах" (п. 4.1 Договору № 780-01/36).

При цьому, 03.05.12. відповідачу була видана довідка про функціональне призначення тимчасової споруди за адресою: АДРЕСА_1.

Оцінюючи подані прокурором докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги прокурора не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст.126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Відповідно до ст.212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними (ст.1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель").

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, в тому числі вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Приписами ст. 9 Земельного кодексу України встановлено, що до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить: розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; прийняття рішення щодо звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок.

Згідно з п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради.

Пунктом 2.1 Положення про порядок розміщення тимчасових споруд у м. Києві, що є додатком до рішення Київської міської ради від 21.05.09р. № 462/1518 (в редакції діючій на момент отримання відповідачем дозволу на розміщення тимчасової споруди та подачі прокурором позову) визначено, що тимчасова споруда це споруда, призначена для здійснення торгівлі, надання послуг, для задоволення побутових та споріднених з ними потреб населення міста, яка виготовляється з полегшених збірних конструкцій тощо. За цим Положенням до тимчасових споруд відносяться, в тому числі споруди функціонального призначення -кіоски.

Згідно з п. 2.2. вказаного Положення дозвіл на розміщення тимчасової споруди це документ, виданий Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), який дає право на розміщення тимчасової споруди.

Підставою для розміщення тимчасової споруди є дозвіл на розміщення тимчасової споруди , виданий Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (п.3.1 Положення).

Як встановлено п.3.4 Положення, для отримання дозволу на розміщення тимчасової споруди необхідно подати такі документи: заяву про намір розмістити тимчасову споруду із зазначенням функціонального призначення, розмірів та місця розташування тимчасової споруди; панорамну фотофіксацію земельної ділянки та навколишнього міського середовища; затверджений паспорт прив'язки тимчасової споруди (у разі наявності); правоустановчі документи на земельну ділянку (у разі наявності).

Відповідно до п. п. 3.5, 3.6, 3.7 Положення, Головне управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) протягом двадцяти п'яти робочих днів опрацьовує заяву та надає висновок щодо можливості розміщення тимчасової споруди. Після отримання висновку заявник має право оформлювати дозвіл за умови виконання вимог, зазначених у висновку. Дозвіл на розміщення тимчасової споруди видається Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) безкоштовно та дає право на розміщення тимчасової споруди терміном до десяти років.

Пунктами 7.1- 7.4 Положення встановлено, що підставою для проведення робіт щодо монтажу тимчасової споруди є ордер на право тимчасового порушення благоустрою та його відновлення у зв'язку з виконанням робіт, виданий Головним управлінням контролю за благоустроєм м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Ордер видається за наявності у заявника дозволу на розміщення тимчасової споруди, виданого Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Відповідно до п. 1 рішення Київської міської ради "Про деякі питання здійснення підприємницької діяльності в тимчасових спорудах" від 26.01.12. № 2/7339, розміщені до набрання чинності цим рішенням тимчасові споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності функціонують до 01.01.13. (якщо документацією щодо їх встановлення не передбачено пізнішого терміну її дії) за умови виконання вимог, зазначених у пунктах 2 і 3 цього рішення.

Згідно з п. 2 рішення Київської міської ради від 26.01.12., суб'єктам господарювання - власникам (користувачам) тимчасових споруд, зазначених у пункті 1 цього рішення, укласти договір про сплату пайової участі (внеску) власників тимчасових споруд (малих архітектурних форм) в утриманні об'єктів благоустрою м. Києва (далі - пайова участь) відповідно до рішення Київської міської ради від 24.02.11. № 56/5443 "Про затвердження Порядку визначення обсягів пайової участі (внеску) власників тимчасових споруд (малих архітектурних форм) в утриманні об'єктів благоустрою м. Києва та внесення змін до деяких рішень Київської міської ради".

З наведених вище норм права вбачається, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі, при цьому самовільним зайняттям земельної ділянки є дії з фактичного використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу місцевого самоврядування про її надання у користування, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Київська міська рада є органом, якому законом надані повноваження вирішувати питання регулювання земельних відносин, розпорядження землями територіальної громади міста Києва, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності та прийняття рішення щодо звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок. На виконання вказаних повноважень позивачем були прийняті рішення, згідно з якими Київська міська рада, що виконує повноваження власника спірної земельної ділянки, вирішила, що дозвіл на розміщення тимчасової споруди це документ, який видається Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища та дає право на розміщення тимчасової споруди, підставою для розміщення тимчасової споруди є дозвіл на розміщення тимчасової споруди, підставою для проведення робіт щодо монтажу тимчасової споруди є ордер на право тимчасового порушення благоустрою та його відновлення у зв'язку з виконанням робіт, що раніше розміщені тимчасові споруди, в тому числі тимчасова споруда відповідача функціонують до 01.01.13. за умови укладення Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 договору та сплати пайової участі, при цьому видача та продовження виданих дозволів, ордерів було зупинено.

Таким чином, що відповідач у 2009 році у відповідності з вказаними вище нормами права отримав від уповноважених органів позивача дозвіл на розміщення тимчасової споруди за адресою АДРЕСА_1 та ордер на тимчасове порушення благоустрою та його відновлення в зв'язку з встановленням тимчасової споруди, після чого встановив за вказаною адресою тимчасову споруду. В подальшому, відповідач намагався продовжити або отримати новий ордер, проте уповноважений орган позивача відмовив у цьому з посиланням на рішення від 26.01.12. № 2/7339, за яким відповідач отримав право на функціонування своєї тимчасової споруди до 01.01.13.

За вказаних обставин суд дійшов висновку, що відповідач не самовільно встановив на спірній земельній ділянці свою тимчасову споруду, а на підставі дозволу та ордеру уповноважених органів. Будь-яких рішень про звільнення спірної земельної ділянки, як самовільно зайнятої, позивач, як її власник та уповноважений орган, не приймав, а навпаки, своїм рішенням дозволив функціонування вказаної тимчасової споруди відповідача до 01.01.13.

Крім того, суд відзначає, що прокуратура як на доказ самовільного зайняття Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 спірної земельної ділянки посилається на акти № А-1856/21 від 03.11.09., № 432/21 від 03.12.09.

Разом з тим, постановою Окружного адміністративного суду від 22.10.10. у справі № 2а-4699/10/2670 визнано протиправними дії Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у місті Києві по складанню акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 03.11.09. № А-1856/21 та акту обстеження земельної ділянки від 03.12.09. № 432/21 та здійсненню розрахунку розміру шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій). Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір. (п. 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Оскільки, на момент розгляду даної справи набрало законної сили та діє постанова Окружного адміністративного суду від 22.10.10. у справі № 2а-4699/10/2670, то встановлені у ньому факти мають обов'язкову силу для вирішення даної справи.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна із сторін повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

За таких обставин, враховуючи все викладене вище в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора Солом'янського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з п. 4.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.13. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

З огляду на викладене, на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на Київську міську раду та стягуються в доход Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

2. Стягнути з Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; ідентифікаційний код 22883141) в доход Держаного бюджету України 187 (сто вісімдесят сім) грн. 00 коп. - державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.04.13.

Суддя Т.М. Ващенко