Постанова

від 16.04.2013 по справі 5015/4894/12

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2013 р. Справа № 5015/4894/12

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Хабіб М.І.

суддів Гриців В.М.

Зварич О.В.

при секретарі судового засідання Бараняк Н.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державного підприємства "Суходільський спиртовий завод", вих. № 9-юр від 17.01.13р. та Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт", вих. № 01-4-2/28 від 23.01.13р.

на рішення господарського суду Львівської області від 10.01.2013р.

у справі № 5015/4894/12

за позовом: акціонерного товариства відкритого типу "Галичфарм", м. Львів

до відповідача-1: Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт", м. Бровари Київської області

до відповідача-2: Державного підприємства "Суходільський спиртовий завод", с. Суходоли Бродовського району Львівської області

про повернення безпідставно набутих коштів

за участю представників:

позивача - Танцюра В.А. - представник ( довіреність в матеріалах справи);

відповідача -1 - не з'явився (належно повідомлений);

відповідача - 2 - Ширков В.В. - представник (довіреність в матеріалах справи);.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 01.02.13р. (колегія суддів у складі: головуючої судді Хабіб М.І., суддів Зварич О.В., Якімець Г.Г.) прийнято апеляційні скарги до провадження та призначено до розгляду 26.02.13р.

Згідно з розпорядженням голови суду від 25.02.13р. у зв'язку з перебуванням судді Якімець Г.Г. у відрядженні у склад колегії суддів замість судді Якімець Г.Г. введено суддю Гриців В.М.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 10.01.2013 року у справі № 5015/4894/12 (суддя Кидисюк Р.А.) позовні вимоги АТ ВТ "Галичфарм" задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з відповідача-1 на користь позивача суму безпідставно отриманої винагороди по договору комісії № 26-к/в від 24.12.2010р. в розмірі 27 120, 00 грн. та 542,40грн. судового збору.

Присуджено до стягнення з відповідача-2 на користь позивача суму безпідставно отриманої оплати по договору поставки № 42 від 27.12.2010р. та договору комісії № 26-к/в від 24.12.2010р. в розмірі 153 680, 00 грн. та 3073,60грн. судового збору.

Рішення місцевого суду мотивоване положеннями ст.ст. 526, 689, 693, 702 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 175, 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України. При вирішенні спору місцевий суд виходив з того ,зокрема, на підставі 3-х стороннього договору поставки №42 від 27.12.2010р. між сторонами виникли цивільно-правові зобов'язання. На виконання умов договору позивач перерахував відповідачу-2 попередню плату за спирт в сумі 180 800грн., відповідач-1, в свою чергу, перерахував відповідачу-2 попередню плату за спирт в сумі 153 680грн. Однак, спирт не був поставлений не з вини позивача чи відповідачів, а у зв'язку з ненаданням органом державної влади дозвільних документів. Відтак, суд дійшов висновку, що безпідставно отримані відповідачами кошти підлягають стягненню.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач-1 подав апеляційну скаргу та додаткові пояснення (вх.05-04/477/13 від 12.03.13р.), вважає його незаконним та таким, що підлягає скасуванню з підстав порушення та неправильного застосування норм матеріального права, у зв'язку з чим просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог до ДП Укрспирт . Відповідач-1 стверджує, що договір поставки №42 від 27.12.2010р. був укладений на підставі та на виконання договору комісії від 24.12.2010р. №26 к/в. В порушення умов договору №42 позивач не надав, зокрема, наряду на відпуск спирту, тому відвантаження спирту позивачу не відбулося. Скаржник зазначає, що ці обставини в силу ст.35 ГПК не потребують повторного доведення та оцінки, оскільки були предметом дослідження та оцінки господарським судом Київської області при вирішенні спору у справі №16/021-12/10 за позовом АТВТ Галичфарм до ДП Укрспирт про стягнення 187 754,61 грн., за участю третьої особи: ДП Суходільський спиртовий завод , рішенням якого відмовлено в задоволенні позову. Поряд з тим, відповідач-1 стверджує, що платіжними дорученнями №113від 18.01.2011р. та №127 від 19.01.2011р. він перерахував відповідачу-2 авансовий платіж за рахунок власних коштів, що повністю відповідає умовам п.2.8 договору комісії на продаж спирту від 24.12.2010 №26-к/в, згідно з яким комісіонер має право за рахунок власник коштів здійснити авансовий платіж комітенту в рахунок майбутніх поставок.

Відповідач-2 також не погодився з рішенням місцевого суду, подав апеляційну скаргу та доповнення до апеляційної скарги (вх.05-04/923/13 від 26.03.13р.), вважає його незаконним та таким, що підлягає скасуванню з підстав порушення та неправильного застосування норм матеріального права, у зв'язку з чим просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог до відповідача-2 -ДП Суходільський спиртовий завод . Скаржник вказує, що позивач сплатив ДП Укрспирт кошти в сумі 180 800грн на підставі договору на поставку спирту на внутрішній ринок №42 від 27.12.2010р., виконання умов якого стосується лише позивача та ДП Укрспирт , оскільки відповідно до ст.1011 ЦК України комісіонер укладає договори з третіми особами тільки від свого імені, а отже, тільки у комісіонера виникають зобов'язання за цими договорами перед третіми особами. Поряд з тим зазначає, що договір комісії на продаж спирту №26-к/в від 24.12.2010р. має зобов'язальну виключно для двох суб'єктів господарювання - ДП Укрспирт та ДП Суходільський спиртовий завод . Крім того, стверджує, що ДП Укрспирт перерахував ДП Суходільський спиртовий завод власні грошові кошти в сумі 153680, 00 грн. у відповідності до п. 2.8 договору комісії як авансовий платіж в рахунок майбутніх поставок.

У відзиві (вх.1194 від 21.02.13р.) на апеляційні скарги позивач спростовує доводи скаржників та зазначає, що підстави позову та предмет спору у даній справі та у справі №16/021-12/10, яка розглядалась господарським судом Київської області, різні. Факт неотримання АТ Галичфарм наряду на спирт від Департаменту САТ ДПА України і, як наслідок, ненадання його ДП Суходільський спиртовий завод встановлено як рішенням господарського суду Київської області від 12.06.2012р., так і рішенням господарського суду Львівської області від 10.01.2013р. Водночас правова оцінка даного факту є різною в силу різних предметів та підстав позовів. Посилаючись на п.2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р №18 позивач вказує, що преюдиціальне значення надається процесуальним законом самим фактам, але не правовій оцінці таких фактів. Поряд з тим, позивач зазначає, що твердження відповідачів щодо сплати ДП Укрспирт суми за поставку спирту по Договору поставки №42 в розмірі 153 680,00 грн. з власних коштів ДП Укрспирт жодним чином документально не підтверджено відповідачами. Позивач вважає, що відповідач -1 перерахував відповідачу-2 кошти в сумі 153 680,00 грн. в порушення умов договору поставки та договору комісії, а отримані відповідачами кошти є безпідставно набутими, оскільки поставки спирту не відбулося., тому на підставі ст.1212 ЦК підлягають поверненню.

В судове засідання 16.04.2012р. представники позивача та відповідача - 2 з'явилися та підтримали свої доводи. Представник позивача просив рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення. Представник відповідача-2 просив скасувати рішення місцевого суду в частині стягнення з ДП "Суходільського спиртового зводу" 153 680, 00 грн. та прийняти нове, яким відмовити в позовних вимогах АТ ВТ "Галичфарм" до ДП "Суходільського спиртового заводу".

Відповідач-1 не забезпечив явку свого представника в судове засідання, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 24.12.2010р. ДП СЛГП "Укрспирт" (комісіонер) та ДП "Суходілький спиртовий завод" (комітент) укладено договір комісії на продаж спирту №26-к/в.

Згідно п.1.1 договору комісіонер зобов'язується дорученням комітента укласти за плату від свого імені, але за рахунок комітента один або декілька договорів поставки на внутрішній ринок в 2011 році спирту етилового "Люкс", "Вища очистка", "Екстра"(далі спирт) в кількості не меншій 8000 дал., за ціною не нижче 110,00 грн. за 1 декалітр спирту.

Відповідно до п.2.7 договору комісії №26-к/в від 24.12.2010р. кошти за спирт (за мінусом комісійної плати) комісіонер сплачує на поточний рахунок комітента упродовж 3-х банківських днів з дня отримання від комітента копій документів, які підтверджують факт відвантаження спирту (копій товарно-транспортних накладних, інших подібних документів).

Пунктом 2.8 договору передбачено право комісіонера сплатити комітенту за рахунок власних коштів комісіонера авансовий платіж в рахунок майбутніх поставок.

Згідно з п.3.1 договору комісії комітент зобов'язаний сплатити комісіонеру плату в розмірі 15% (в тому числі ПДВ 20%) від вартості спирту, проданого за договором поставки спирту на внутрішній ринок.

27.12.2010р. АТ "Галичфарм" (покупець), Державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" (постачальник) та ДП "Суходільський спиртовий завод" (вантажовідправник) укладено договір поставки спирту на внутрішній ринок №42 ( далі - договір поставки №42).

Відповідно до п.1.1. вказаного договору постачальник зобов'язується передати у власність покупцю, вантажовідправник -відвантажити, а покупець -прийняти та оплатити спирт етиловий в порядку та на умовах, визначених у договорі.

Згідно з п. 2.1, п.3.1. договору загальна кількість спирту Екстра , що постачається в 1 кв. 2011р., становить 8500 декалітрів за ціною 113 грн. (з ПДВ)за 1 декалітр на загальну суму 960 500грн. .

За умовами п.2.3. договору спирт поставляється узгодженими партіями. Партією вважається будь-яка кількість спирту одного сорту, однієї дати розливу, яка оформляється одним документом про якість.

Відповідно до п.4.1 договору оплата спирту здійснюється шляхом 100% попередньої оплати на розрахунковий рахунок постачальника відповідно до рахунку-фактури. Підставою для виписки рахунку-фактури постачальником є письмова заявка покупця.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що після отримання попередньої оплати за спирт постачальник не пізніше наступного робочого дня повідомляє про надходження коштів вантажовідправника.

Згідно із п.4.3. договору кошти за спирт постачальник сплачує на розрахунковий рахунок вантажовідправника протягом 3 банківських днів після документального підтвердження вантажовідправником факту відвантаження партії спирту.

Відповідно до п.5.4 договору датою відвантаження вважається дата виписки товарно-транспортної накладної.

У відповідності до п.5.5 відвантаження спирту проводиться вантажовідправником за наявності необхідних документів, зокрема, наряду на відпуск спирту етилового, оформленого Департаментом контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів ДПА України.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками всіх сторін і діє до 31.12.2011р.( п.11.1).

На підставі договору поставки №42 відповідач-1 надав позивачу рахунки-фактури №СФа-000019 та №СФа-000020 від 10.01.2011р. на сплату попередньої плати за 1600 дал. спирту (800 +800) на суму 90 400,00 грн. кожний, на загальну суму 180 800,00 грн. (90 400,00грн. + 90400.00грн.), які позивач оплатив платіжним дорученням №480 від 18.01.2011р. на суму 90 400,00 грн. та платіжним дорученням № 520 від 19.01.2011р. на суму 90 400,00 грн.

В свою чергу відповідач-1 перерахував відповідачу-2 попередню плату за спирт для АТ Галичфарм платіжними дорученнями №113 від 18.01.2011р. та №127 від 19.01.2011р. в сумі 153 680,00 (76 840,00 +76 840,00) грн. В названих платіжних дорученнях відповідач-1 вказав підставу перерахування попередньої плати договір комісії від 24.12.2010р. та договір поставки від 27.12.2010р. №42.

Як вбачається з матеріалів справи, Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів ДПА України (далі - Департамент) відмовив АТВТ Галичфарм у видачі наряду на отримання спирту етилового в кількості 8 500 декалітрів на І квартал 2011 року із ставкою акцизу 0 для виробництва лікарських засобів, у зв'язку з чим. позивач не надав такого наряду для відвантаження спирту, а відповідач-2 не поставив позивачу спирту, за який була сплачена попередня плата.

АТВТ Галичфарм оскаржило відмову Департаменту в судовому порядку.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 24.05.2011р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2012р. у справі №2а-6095/10/2670, відмову Департаменту у видачі наряду визнано незаконною.

Листами від 15.02.2011р. №09/1-209 та від 14.03.2011 №09\1-319 АТ "Галичфарм" зверталося до ДП "Укрспирт"(відповідача - 1) з проханням повернути попередню плату, сплачену згідно з рахунками - фактурами №СФа-000019 та №СФа-000020 від 10.01.2011р. Звернення позивача залишені без задоволення.

У зв'язку з тим, що попередня плата була сплачена, а спирт за договором поставки №42 від 27.12.2010 року не був поставлений, АТВТ Галичфарм на підставі ст. 693 ЦК України звернулося з позовом до ДП Укрспирт про стягнення попередньої плати в сумі180 800 грн., 21269,60 грн. втрат від інфляції та 4785, 01 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Київської області від 12.06.2012р. у справі №16\021-12\10 відмовлено в задоволенні позову АТВТ "Галичфарм" до ДП "Укрспирт", третя особа: ДП "Суходільский спиртовий завод". Як вбачається з названого рішення, відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що невиконання зобов'язання за договором №42 щодо поставки спирту виникло внаслідок ненадання позивачем наряду на отримання спирту, тому відсутнє прострочення виконання зобов'язання боржником, оскільки кредитор не вчинив дій, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок. Суд також виходив з того, що позивач не надав суду доказів вчинення дій, направлених на розірвання або припинення дії договору №42 до закінчення строку його дії у зв'язку з відмовою Департаментом у видачі наряду..

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2012 року у справі №16\021-12\10 рішення господарського суду Київської області від 12.06.2012р. залишено без змін.

Дослідивши обставини справи, доводи апеляційних скарг, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Статтею 1011 ЦК встановлено, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Відповідно до частин 1-3 ст.1016 ЦК комітент зобов'язаний забезпечити комісіонера усім необхідним для виконання обов'язку перед третьою особою. За договором, укладеним з третьою особою, комісіонер набуває права навіть тоді, коли комітент був названий у договорі або прийняв від третьої особи виконання договору. Комісіонер не відповідає перед комітентом за невиконання третьою особою договору, укладеного з нею за рахунок комітента, крім випадків, коли комісіонер був необачним при виборі цієї особи або поручився за виконання договору (делькредере).

В силу частини 1 ст. 1022 ЦК після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії.

Як випливає з наведених норм, сутність договору комісії полягає в тому, що одна сторона (комітент) уповноважує іншу сторону (комісіонера) вчинити один або кілька правочинів від імені останнього (комісіонера).

Комісіонер є цілком самостійною стороною договору, який був укладений ним з третьою особою за дорученням комітента. Договір укладається хоча і в інтересах комітента з метою наступного передання йому результатів договору, але права та обов'язки за договором, укладеним з третьою особою, набуває комісіонер.

Матеріалами справи підтверджено. що 24.12.2010р. відповідачами 1 і 2 укладено договір комісії на продаж спирту №26-к/в., за умовами якого відповідач-1, як комісіонер, зобов'язувався за дорученням відповідача-2 (комітента) укласти від свого імені, але за рахунок комітента, один або декілька договорів поставки спирту на внутрішній ринок в 2011 р.

З матеріалів справи вбачається, що 27.12.2010р. позивачем (покупець), відповідачем-1 (постачальник)та відповідачем-3 ( вантажовідправник) був укладений 3-х сторонній договір поставки спирту №42, яким врегульовані права та обов'язки всіх сторін договору щодо поставки спирту, розрахунків за нього, відповідальність кожної із сторін договору за невиконання своїх зобов'язань за цим договором. В цьому договорі відсутнє посилання на договір комісії від 24. 12.2010р.

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частинами 1, 2 статті 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, за умовами договору поставки №42 постачальник зобов'язується передати у власність покупцю, а вантажовідправник -відвантажити в 1 кварталі 2011р. 8500дал спирту, а покупець -прийняти та оплатити спирт на умах 100% попередньої оплати на розрахунковий рахунок постачальника відповідно до рахунку-фактури. Після документального підтвердження вантажовідправником факту відвантаження партії спирту постачальник упродовж 3 банківських днів перераховує отримані від покупця кошти за спирт на розрахунковий рахунок вантажовідправника

Відповідальність перед покупцем за термін поставки спирту, його кількість та якість несе вантажовідправник. За порушення строків поставки спирту вантажовідправник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого спирту за кожен день прострочення. В свою чергу покупець несе відповідальність перед постачальником за квартальну невиборку спирту у вигляді сплати постачальнику штрафу в розмірі 3% від вартості невибраного спирту( п.п. 7,2, 7.3, 7.6 договору).

Приписами ч. 2 ст. 689 ЦК визначено, що покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

На виконання умов договору поставки 18.01.2011р. та 19.01.2011р.позивач сплатив відповідачу-1 попередню плату в сумі 180 800грн. за партію спирту в кількості 1600 дал., яка за умовами договору мала бути поставлена в 1 кварталі 2011р.

Платіжними дорученнями №113 від 18.01.2011р. та №127 від 19.01.2011р. відповідач-1 перерахував відповідачу-2 попередню плату за спирт для АТ Галичфарм в сумі 153 680,00грн. В названих платіжних дорученнях відповідач-1 вказав підставу перерахування попередньої плати договір комісії від 24.12.2010р. та договір поставки від 27.12.2010р. №42.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач -1 перерахував відповідачу -2 кошти за мінусом комісійної винагороди 15% (180800,00 х 15% =27120 грн.; 180 800,00 -27120,00 =153680,00)

Однак, позивач не надав наряду для відвантаження спирту, оскільки Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів ДПА України відмовив позивачу у видачі такого наряду , у зв'язку з чим спирт не був поставлений позивачу. В подальшому відмову Департаменту у видачі наряду визнано судом незаконною.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду, що спирт не був поставлений позивачу не з вини позивача чи відповідачів.

В силу ст. 607 ЦК зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Оскільки до закінчення дії договору ( 31.12.2011р.) наряд на відвантаження спирту не був виданий позивачу і сторони договору не продовжили його дію, то зобов'язання за договором у сторін договору припинились у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає..

Згідно із ст. 1212 ЦК особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (ч.1).

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.(ч.2 ст.1212)

Положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;( ч.3 ст.1212 ЦК).

На підставі викладеного, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду та вважає, що оскільки зобов'язання сторін за договором поставки №42 припинилися, то отримані відповідачами кошти є безпідставно отриманими та підлягають поверненню позивачеві.

Апеляційний суд вважає безпідставними посилання відповідачів на договір комісії, укладений відповідачами 1 та 2, оскільки позивачем, відповідачем-1 та відповідачем-2 був укладений 3-х сторонній договір поставки спирту №42. Названим договором врегульовані права та обов'язки всіх сторін договору щодо поставки спирту та розрахунків за нього. Відтак, умови договору комісії від 24.12.2010р. не можуть змінювати умов договору поставки №42, обсяг прав та обов'язків сторін, визначених договором поставки.

Так, договором поставки №42 передбачено, що постачальник перераховує вантажовідправникові отримані від покупця кошти за спирт лише після документального підтвердження вантажовідправником факту відвантаження покупцеві партії спирту. Перерахування попередньої плати вантажовідправнику до відвантаження ним спирту покупцеві договором №42 не передбачено. Договором комісії передбачено право комісіонера сплатити комітенту авансовий платіж в рахунок майбутніх поставок лише за рахунок власних коштів, а не за рахунок коштів третьої особи.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, в день поступлення від позивача попередньої плати за спирт на рахунок відповідача-1 на підставі договору поставки №42 в сумі 180 800грн., відповідач-1 платіжними дорученнями №113 від 18.01.2011р. та №127 від 19.01.2011р. перерахував відповідачу-2 як попередню плату за спирт для АТВТ Галичфарм в сумі 153 680,00грн. При цьому в названих платіжних дорученнях відповідач посилається на договір комісії від 24.12.2010р. та на договір поставки №42., як підставу перерахування коштів.

Відповідачами не доведено, доказів не подано, що на момент перерахування відповідачем -1 коштів в сумі 153 680,00грн. відповідачу-2, відповідач -1 не отримав від позивача коштів в сумі 180 800грн., що дає підстави для висновку, що в порушення умов договору поставки №42. відповідач-1 частину коштів, отриманих від позивача , в сумі 27 120,00грн. (15% від отриманої суми) залишив собі як комісійну винагороду за договором комісії, а решту 153 680,00грн.перерахував відповідачу-2.

Отже, доводи відповідачів про перерахування відповідачем-1 відповідачу-2 власних коштів не підтверджені жодними доказами та суперечать фактичним обставинам справи.

Слід зазначити, що факти сплати АТВТ Галичфарм попередньої плати ДП Укрспирт за спирт, відмови Департаментом у видачі АТ Галичфарм наряду на відвантаження спирту та ненадання його вантажовідправникові - ДП "Суходільський спиртовий завод" і, як наслідок, невиконання зобов'язань щодо поставки спирту, встановлено як рішенням господарського суду Київської області від 12.06.2012р. у справі №16/021-12/10 так і рішенням місцевого суду у даній справі та не заперечується сторонами. Проте, підстави позову та предмет спору у даній справі та у справі №16/021-12/10, яка розглядалась господарським судом Київської області, різні. Отже, правова оцінка даних фактів є різною в силу різних предметів та підстав позовів.

Згідно з абз.4 п.2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011р №18 преюдиціальне значення надається процесуальним законом самим фактам, встановленим судовими рішеннями, але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом, який вирішує господарський спір. Отже, посилання відповідачів на оцінку фактів, надану господарським судом Київської області при вирішенні спору у справі №16/021-12/10, колегія суддів вважає безпідставними.

Інші доводи відповідачів не беруться до уваги як необґрунтовані.

В силу вимог ст.ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що скаржниками не доведено наявності підстав для скасування рішення та задоволення апеляційних скарг.

Судовий збір за розгляд апеляційних скарг покладається на скаржників.

Керуючись ст.ст. 49, 91, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 10.01.2013р. у справі №5015/4894/12 залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3 . Справу повернути до місцевого господарського суду.

Повний текст постанови підписано 18.04.2013р.

Головуючий-суддя Хабіб М.І.

суддя Гриців В.М.

суддя Зварич О.В.