Постанова

від 17.04.2013 по справі 5015/2337/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2013 року Справа № 5015/2337/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Козир Т.П. суддівГольцової Л.А. (доповідач), Іванової Л.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сахара Еко-Ойл" на рішення та на постановуГосподарського суду Львівської області від 17.10.2012 Львівського апеляційного господарського суду від 21.02.2013 у справі№ 5015/2337/12 господарського судуЛьвівської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Сахара Еко-Ойл" до 1.Дочірнього підприємства "Сплавмаст" Відкритого акціонерного товариства "Бориславський озокерит"; 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтова компанія Кребекс" провитребування майна з чужого незаконного володіння шляхом зобов'язання ДП "Сплавмаст" ВАТ "Бориславський озокерит" та ТОВ "Нафтова компанія Кребекс" повернути ТОВ "Сахара Еко-Ойл" за трьохстороннім актом прийому-передачі технологічне обладнання, яке належить ТОВ "Сахара Еко-Ойл" і яке знаходиться в чужому незаконному володінні ДП "Сплавмаст" ВАТ "Бориславський озокерит" та ТОВ "Нафтова компанія Кребекс" за участю представників сторін:

позивача: повідомлений, але не з'явився;

відповідача 1: повідомлений, але не з'явився;

відповідача 2: повідомлений, але не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.10.2012 у справі №5015/2337/12 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Король М.Р., судді - Мороз Н.В., Яворський Б.І.) в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.02.2013 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Орищин Г.В., судді - Галушко Н.А., Краєвська М.В.) рішення Господарського суду Львівської області від 17.10.2012 у справі №5015/2337/12 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ТОВ "Сахара-Еко-Ойл" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в частині зобов'язання ДП "Сплавмаст" ВАТ "Бориславський озокерит" та ТОВ "Нафтова компанія Кребекс" повернути ТОВ "Сахара Еко-Ойл" за трьохстороннім актом прийому-передачі технологічне обладнання, яке належить ТОВ "Сахара Еко-Ойл" і яке знаходиться в чужому незаконному володінні ДП "Сплавмаст" ВАТ "Бориславський озокерит" та ТОВ "Нафтова компанія Кребекс", а саме: установка по переробці нафтопродуктів, інв. №04-00001; насос водяний, інв. №04-00002; насос НШ-80, інв. №04-00003; насосна станція НШ-80, інв. № 04-00004; ППК-400, інв. №04-00008; пульт управління до обладнання ПНГ-2, інв. №04-00009; пульт управління до обладнання ПНГ-2, інв. № 04-00010; мотопомпа МП-50, інв. №04-00011.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Від відповідачів відзиви на касаційну скаргу не надходили, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини.

Між ДП "Сплавмаст" ВАТ "Бориславський озокерит" (Наймодавець) та ДП "Нові технології" ТОВ "Нові автотехнології" (наймач) 01.05.2005 укладено договір найму з правом викупу № А 01-05, за умовами якого Наймодавець передав, а Наймач прийняв у строкове платне користування технологічне обладнання , а також земельну ділянку, на якій воно розташоване (майновий комплекс) , що знаходиться за адресою: вул. Потік, 5, м. Борислав Львівської області, та додаткову угоду, якою визначено найменування та інвентарні номери обладнання, яке передано за договором.

Також, судами встановлено, що 28.01.2008 між ДП "Нові технології" (Продавець) та ТОВ "Сахара "Еко-Ойл" (покупець) укладено договір купівлі-продажу №01, за умовами якого Продавець продав та передав, а Покупець прийняв технологічне обладнання по переробці нафти і нафтових відходів, а також матеріали і сировину (комплекс) , на умовах, в кількості та асортименті, вказаному в акті приймання-передачі та доповненні до нього.

В свою чергу, суди з'ясували, що сторонами укладались угоди про переказ боргу від 30.11.2006 та 21.08.2009, за якими ТОВ "Сахара Еко-Ойл" є правонаступником орендних відносин ДП "Нові технології", а ТОВ "Сахара Еко-Ойл" передало свої права на оренду майнового комплексу до ПП "НПК Захід-Нафта".

05.01.2011 між ДП "Сплавмаст" (Наймодавець) та ПП "НПК Захід-Нафта" укладено договір найму №1 технологічного обладнання (майновий комплекс) , яке знаходиться за адресою: м.Борислав, вул.Потік, 5 і є власністю Наймодавця.

У зв'язку з невиконанням ПП "НПК Захід-Нафта" умов договору найму, ДП "Сплавмаст" листом від 30.07.2011 повідомило ПП "НПК Захід-Нафта" про розірвання з 01.09.2011 договору найму від 05.01.2011 №1.

Однак, при поверненні ПП "НПК Захід-Нафта" технологічного обладнання (майновий комплекс) ДП "Сплавмаст", відповідних документів не складено, а тому відсутні докази, які б підтверджували склад майна, яке було повернуто, що встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами.

Господарськими судами досліджено та встановлено, що технологічне обладнання майновий комплекс) передано ДП "Сплавмаст" в найм ТОВ "Нафтова компанія "Кребекс" за договором найму від 01.02.2012 №1 та за актом приймання-передачі майна від 02.02.2012 №1. Станом на час розгляду справи, як досліджено судами, вказане майно перебуває в користуванні ТОВ "Нафтова компанія "Кребекс" та охороняється ТОВ "Дельта" на підставі договору між останніми про надання охоронних послуг від 08.02.2012 №62.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач, як вірно зазначено судами, посилається на утримання відповідачами без достатньої правової підстави технологічного обладнання, власником якого, як стверджує позивач, він є і яке знаходиться на території орендованого майнового комплексу по вул. Потік, 5 у м. Борислав Львівської області.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов висновку, про безпідставність заявлених позовних вимог.

При цьому, суди виходили з наступного.

Частиною 1 ст. 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 387 ЦК України встановлено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

У відповідності до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про, зокрема, витребування майна власником із чужого незаконного володіння.

При вирішенні спорів про витребування майна з чужого незаконного володіння відповідно до ст.ст. 387, 388 ЦК України необхідно встановити, чи вибуло спірне майно з володіння власника або особи, якій він передав його у володіння, за наявності на це згоди законного розпорядника зазначеного майна (постанова Верховного Суду України від 28.03.2011 у справі № 3-17гс11).

Звертаючись до суду позивач у позовній заяві викладає предмет і підставу позову.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов, зокрема, факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.

Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.

Тобто, іншими словами, перш, ніж прийняти рішення, суд зобов'язаний перевірити наявність обставин (підстав), якими позивач обґрунтовує свої вимоги, їх правомірність та чи доводять вони заявлені позовні вимоги, і в залежності від встановленого прийняти рішення, яким відмовити чи задовольнити позов.

Згідно з ч. 1 ст. 184 ЦК України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в підтвердження права власності на майно, яке позивач бажає витребувати, останнім надано копію договору купівлі-продажу від 28.01.2008 №01, копію акта приймання-передачі до вказаного договору, доповнення до акта приймання-передачі, копію угоди про внесення змін (доповнень) до договору купівлі-продажу від 28.01.2008.

Як правильно встановлено в судових рішеннях, згідно договору найму від 01.05.2005 № А 01-05 та додаткової угоди до нього, відповідач-1 надав в тимчасове користування ДП "Нові технології" майно, яке є власністю відповідача-1, і за умовами договорів про переказ боргу від 30.11.2006 та 21.08.2009, ДП "Нові технології", ТОВ "Сахара Еко-Ойл" та ПП "НПК Захід-Нафта" зобов'язані були оформити передачу майнового комплексу, яке знаходиться на вул. Потік, 5 в місті Бориславі Львівської області, однак, доказів оформлення такої передачі в матеріалах справи відсутні, відтак, не вбачається можливим встановити, яке саме майно і коли передавалось сторонами цих договорів, про що вірно зазначено попередніми судовими інстанціями. Крім того, не було складено жодного акту і при поверненні ПП "НПК Захід-Нафта" майнового комплексу ДП "Сплавмаст", тому відсутні докази, які б підтверджували склад майна,яке було повернуто підприємству.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування ст. 34 ГПК України).

Таким чином, суди, встановивши обставини справи, вивчивши всі матеріали справи в їх сукупності, надавши юридичну оцінку правовідносинам сторін в межах даного позову обґрунтовано дійшли висновку про недоведеність позивачем в порядку ст.ст. 32, 33 ГПК України вибуття майна позивача з його володіння, а також докази володіння відповідачами саме спірним майном, яке просить позивач витребувати від останніх.

Крім того, суди правильно визначились, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено, що майно, передане відповідачем-1 відповідачу-2 по договору від 01.02.2012, є власністю позивача.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ч. 2 ст. 111 5 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 111 7 ГПК України).

Доводи позивача, викладені в касаційній скарзі не спростовують зроблених судом попередніх інстанцій висновків. При цьому, в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам ст. 111 7 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сахара Еко-Ойл" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 17.10.2012 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.02.2013 у справі №5015/2337/12 - без змін.

Головуючий суддя Т.П. КОЗИР

Судді Л.А. ГОЛЬЦОВА

Л.Б. ІВАНОВА