Постанова

від 11.04.2013 по справі 826/3296/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 Вн. № 1/62

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 квітня 2013 року 13:23 № 826/3296/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Висоцькій Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Локсервіс" до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 14.12.2012 № 0014392202 та № 0014402202, за участі представників сторін:

представник позивача Чиж С.С.;

представник відповідача Сперкач С.В.,

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 11 квітня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Локсервіс" (далі - позивач, ТОВ "Локсервіс") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Печерському р-ні м. Києва ДПС) про скасування податкових повідомлень-рішень від 14.12.2012 № 0014392202 та № 0014402202 (далі - ППР № 0014392202, ППР № 0014402202).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.03.2013 відкрито провадження в адміністративній справі № 826/3296/13-а.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.03.2013 закінчено підготовче провадження в адміністративній справі № 826/3296/13-а та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у запереченнях до адміністративного позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ДПІ у Печерському р-ні м. Києва ДПС 29.11.2012 на підставі пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України було проведено невиїзну документальну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ПП "Алмаз 2006" (код ЄДРПОУ 34198901) за період з 01.12.2011 по 31.12.2011, за результатами якої складено акт від 29.11.2012 № 1105/22-2/32850324 (далі - Акт перевірки).

Відповідач дійшов висновку про порушення позивачем ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та п. 3 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 165, внаслідок чого згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 77.1 ст. 77, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України на підставі Акта перевірки відповідачем прийнято ППР № 0014392202, відповідно до якого позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 45 272,50 грн., оскільки позивачем, на думку податкового органу, було занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету, на 36 218,00 грн. за грудень 2011 року.

Крім цього, дійшовши висновку про порушення позивачем вищевказаних норм податкового законодавства, відповідач згідно з п. 54.3 ст. 54 та п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України та відповідно до п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України на підставі Акта перевірки прийняв ППР № 0014402202, відповідно до якого позивачу було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 137 115,00 грн., оскільки позивачем, на думку податкового органу, було завищено суму від'ємного значення податку на додану вартість на 137 115,00 грн. за грудень 2011 року.

Позивач не погодився з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями.

Разом з тим, оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України; Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України); Податкового кодексу України (далі - ПК України); Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-XIV).

З пояснень позивача вбачається, що між ТОВ "Локсервіс" та ПП "Алмаз 2006" було укладено договір № 03/01 від 30.11.2011. Предметом даного договору було придбання позивачем у ПП "Алмаз 2006" комплектуючих до дверей у грудні 2011 року на загальну суму 1 040 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 173 333,00 грн.

Згідно Акту перевірки на виконання вищевказаного договору ПП "Алмаз 2006" було виписано на адресу позивача наступні податкові накладні: № 30 від 20.12.2011 на суму 260 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 43 333,33 грн.; № 38 від 22.12.2011 на суму 392 400,00 грн., в т.ч. ПДВ - 65 400,00 грн.; № 40 від 26.12.2011 на суму 387 600,00 грн., в т.ч. ПДВ - 323 000,00 грн.

Суми податку на додану вартість по вказаним податковим накладним було включено позивачем до складу податкового кредиту у грудні 2011 року у розмірі 173 333,00 грн.

Відповідач зазначив, що Броварською ОДПІ було складено акт "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Алмаз 2006" в частині дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкового зобов'язання та податкового кредиту за період з січня 2009 року по грудень 2011 року" від 03.03.2012.

Так, згідно висновків даного акту встановлено, що господарські операції між ПП "Алмаз 2006" та контрагентами-постачальниками та покупцями не підтвердились, виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності. Фінасово-господарська діяльність ПП "Алмаз 2006" здійснювалась поза межами правового поля, що свідчить про ненабуття належним чином цивільної правоздатності ПП "Алмаз 2006", фінансово-господарські взаємовідносини між ПП "Алмаз 2006" та контрагентами були фіктивними правочинами та такими, що вчинялись без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Враховуючи наведене, відповідач дійшов висновку про укладення угоди між позивачем та ПП "Алмаз 2006" без мети настання реальних наслідків у зв'язку з відсутністю надання ПП "Алмаз 2006" послуг та поставки товару позивачу, тому вважає вищевказаний договір нікчемним та таким, що не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Отже, позивачем придбавались товари (перераховувались кошти) без мети реального настання правових наслідків з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків.

Суд вважає зазначені посилання відповідача правомірними з огляду на наступне.

В ході розгляду даної справи судом на підставі наявної в матеріалах справи копії постанови про порушення кримінальної справи № 69-149, прийняття її до свого провадження та об'єднання справ в одне провадження від 10.04.2012 встановлено, що протягом 2008 - 2012 років на території м. Києва та Київської області діяла група осіб, яка згідно єдиного плану з розподілом ролей, умисно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету, спрямовану на здійснення тяжких та особливо тяжких злочинів економічної спрямованості, організувала злочинну схему незаконної діяльності щодо сприяння підприємствам-користувачам в мінімізації ними податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету.

Для функціонування зазначеної схеми вказані особи, діючи без наміру здійснювати діяльність, пов'язану з виробництвом та продажем товарно-матеріальних цінностей, виконанням робіт або наданням послуг, в порушення встановленого законодавством порядку здійснення підприємницької діяльності зареєстрували та придбали суб'єкти підприємницької діяльності (юридичні особи), зареєстровані на "підставних" осіб, в більшості громадян інших держав, зокрема, ПП "Алмаз 2006", через яке здійснювали операції щодо незаконного переведення безготівкових коштів, перерахованих із поточних рахунків підприємств різної форми власності у готівку.

Використовуючи реквізити та банківські рахунки зазначеного підприємства, вказана група осіб документально оформлювала неіснуючі операції, які нібито свідчили про отримання товарно-матеріальних цінностей, надання послуг, виконання робіт, після чого вказані завідомо підроблені документи передавались замовникам "послуг" із конвертації в готівку безготівкових коштів для їх відображення в бухгалтерському і податковому обліках з метою незаконного формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат з податку на прибуток підприємств для подальшого заниження своїх податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства.

Проведеними оперативно-технічними заходами під час зняття інформації з каналів зв'язку - мобільних телефонів даної групи осіб та вказаних фізичних осіб підтверджено незаконну діяльність ПП "Алмаз 2006" щодо здійснення безтоварних операцій з подаль шим документальним оформленням продажу товарів, робіт, послуг на адресу підприємств "вигодонабувачів".

Так, "посадові особи" ПП "Алмаз 2006" відношення до господарської діяльності підприємства не мають та повністю підконтрольні учасникам злочинної групи, на підприємстві відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, виробничі потужності, трудові ресурси, підприємство не знаходиться за юридичною адресою, що підтверджує неможливість фактичного здійснення ним господарської діяльності.

За результатами проведених заходів легалізованими матеріалами проведених заходів підтверджено причетність вказаної групи осіб до контролю та діяльності ПП "Алмаз 2006". Крім того, встановлено та задокументовано, що зазначені вище особи, використовуючи документи та розрахункові рахунки ПП "Алмаз 2006", надали можливість підприємствам-користувачам злочинної групи ухилитись від сплати податків в особливо великих розмірах, заволодіти бюджетними коштами шляхом документального оформлення безтоварних операцій та переведення безготівкових коштів у готівку.

Крім цього, згідно наявної в матеріалах справи копії протоколу допиту свідка гр. ОСОБА_4 від 14.08.2012 зазначений в установчих документах ПП "Алмаз 2006" гр. ОСОБА_4 пояснив, що йому невідомо, що він є засновником та директором ПП "Алмаз 2006", ніякого відношення до діяльності даного підприємства він не має, реєстрацію в органах державної влади даного підприємства він не здійснював, жодних угод від імені ПП "Алмаз 2006" не укладав.

При цьому, як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

ОСОБА_3 ч. 1 ст. 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону № 996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 ст. 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

ОСОБА_3 пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а у разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

ОСОБА_3 п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Проте, судом не отримано жодних доказів виготовлення комплектуючих до дверей на підставі договору № 03/01 від 30.11.2011, їх кількості, місця виготовлення, передачі позивачу та використання позивачем набутого у власній господарській діяльності. Отже, суд дійшов висновку про підтвердження висновків Акту перевірки про те, що фактично комплектуючі до дверей для позивача не були виготовлені та відповідно не були йому поставлені.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до приписів пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відсутність доказів виготовлення та використання позивачем у власній господарській діяльності комплектуючих до дверей, на думку суду, виключає можливість причинно-наслідкового зв'язку витрат з господарською діяльністю позивача, зокрема, будь-яке використання набутого на підставі договору у господарській діяльності.

В процесі розгляду справи судом не встановлено обставини існування доказів, якими підтверджується зв'язок здійснених позивачем витрат з господарською діяльністю позивача, що є законодавчо встановленою передумовою віднесення сум до податкового кредиту позивача.

Аналогічна позиція міститься в постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2011 р. у справі № 2-а-11805/11/2670 (колегія суддів у складі головуючого Ісаєнко Ю.А., суддів Вівдиченко Т.Р., Грибан І.О.) та ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2012 р. у справі № 2а-16248/10/2670 (колегія суддів у складі головуючого Бабенка К.А., суддів Вівдиченко Т.Р., Мельничука В.П.).

З огляду на викладене, суд звертає увагу на приписи Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11, зі змісту якого вбачається, що задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції суди повинні витребувати у платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. Відповідні дії можуть бути вчинені судом на підставі пункту 1 частини другої статті 110, статті 114 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі ненадходження витребуваних додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів. Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Вищевказані дії були вчинені судом та ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.03.2013 про закінчення підготовчого провадження у даній справі та призначення її до судового розгляду у платника податків було витребувано ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків.

Дана ухвала суду отримана позивачем 20.03.2013, підтвердженням чого є відповідне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Разом з тим, позивач витребувані судом докази не надав суду без поважних причин, про витребування даних доказів у суб'єкта владних повноважень, якщо вони таким суб'єктом вилучались у позивача, не просив, судове засідання у зв'язку з ненаданням позивачем витребуваних доказів переносилось для надання можливості позивачу надати витребувану первинну документацію, проте докази так і не були надані, тому суд вирішував дану справу на підставі наявних у ній доказів.

Окрему увагу слід звернути на припис Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11 стосовно наступного: "судам апеляційної інстанції при вирішенні питання про прийняття доказів, які не досліджувалися судом першої інстанції, варто враховувати приписи частини другої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України. ОСОБА_3 з наведеною нормою, суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції.

Отже, у разі дослідження судом апеляційної інстанції доказів, які не досліджувалися в суді першої інстанції, апеляційний суд повинен зазначити у своєму рішенні поважні причини, з яких такі докази не могли бути надані до суду першої інстанції . Наведене стосується також і доказів, які були витребувані судом першої інстанції, але не були надані позивачем або відповідачем.".

ОСОБА_3 ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади мають діяти в межах повноважень і в спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

ОСОБА_3 з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи все вищевикладене у своїй сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ "Локсервіс" не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Локсервіс" залишити без задоволення.

2. Судові витрати стягненню не підлягають.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.В. Клочкова