Постанова

від 15.03.2013 по справі 2а-9427/12/0170/24

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 березня 2013 р. (11:30) Справа №2а-9427/12/0170/24

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кащеєвої Г.Ю., за участю секретаря Багдасарян Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕС-АВТО»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішеня,

за участю:

представник позивача - Домарацький Д.Р., довіреність б/н від 17.10. 2012 року,

представник відповідача - Жукова О.М., довіреність № 18/10.1 від 14.02.2013 року

Обставини справи. До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕС-АВТО» (далі - позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0015112301 від 20.02.2012 року, яким позивачу збільшену суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 421 261,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 421 260,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн.

У судовому засіданні, яке відбулось 15.03.2013 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову з підстав, викладених у запереченнях на нього.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази по справі в їх сукупності, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕС-АВТО» є юридичною особою код (ЄДРПОУ 31681159), яка зареєстрована 01.10.2001 року Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 432110 (т. 1 а.с. 9-10).

Згідно з довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АА № 463968 позивач здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 50.20.0 Технічне обслуговування та ремонт автомобілів; 60.24.0 Діяльність автомобільного вантажного транспорту; 50.30.1 Оптова торгівля автомобільними деталями та приладдям; 50.50.0 Роздрібна торгівля автомобільними деталями та приладдям; 50.50.0 Роздрібна торгівля пальним; 52.11.0 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту (т. 1 а.с. 11-12).

Позивач знаходиться на податковому обліку як платник податків у ДПІ в м. Сімферополі АР Крим ДПС та зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕС-АВТО» є суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, у тому числі стосовно належного нарахування та сплати податків.

Судом встановлено, що з 30.01.2012 року по 03.02.2012 року Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі АР Крим ДПС на підставі наказу № 292 від 25.01.2012 року проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «ТЕС-АВТО» з питань перевірки взаємовідносин позивача з ТОВ « Західна нафтова компанія» за період з 01.01.2011 року по 28.02.2011 року.

Проведеною перевіркою встановлені порушення п.п.14.1.191, п.п.14.1.202 п. 14.1 ст. 14, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.187.1 «а» ст.187, п. 198.6, п.198.3, п.198.2 ст.198, п.201.1 ст. 201, ст. 191 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «ТЕС-АВТО» донараховано податкове зобов'язання з ПДВ за період з 01.01.2011 року по 28.02.2011 року в сумі 421 260,00 грн., у тому числі: за січень 2011 року - 315 342,00 грн., лютий 2011 року - 105 918,00 грн.

За результатами перевірки складений акт № 1146/23-7/31681159 від 08.02.2012 року (т. 1 а.с. 19-33).

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0015112301 від 20.02.2012 року, яким позивачу збільшену суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 421 261,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 421 260,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн. (т. 1 а.с. 101).

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржено позивачем в адміністративному порядку шляхом направлення скарги до Державної податкової служби України.

За результатами розгляду скарги Державною податковою службою України прийнято рішення від 25.05.2012 року № 8911/6/10-2115, яким податкове повідомлення - рішення від 20.02.2012 року № 0015112301 залишено без змін, а скарга - без задоволення (т.1 а.с. 34-37).

Вирішуючи питання про правомірність прийнятого оскаржуваного податкового-рішення та перевіряючи обґрунтованість висновків, викладених у акті перевірки, суд зазначає наступне.

Оцінюючи правомірність прийнятого рішення суд керується критеріями, закріпленими частиною 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури та яких повинні дотримуватися суб'єкти владних повноважень при реалізації своїх дискреційних владних функцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України, який набрав чинності 01.01.2011 року.

Приписами Податкового кодексу України передбачено порядок проведення перевірок платників податків та оформлення іх результатів.

Відповідно до п.п. 75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Статтею 86 Податкового кодексу України встановлено, що за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформлюється акт, а у разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до ст.1 Закону України « Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV (далі - Закон 996) бухгалтерський облік-процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Частиною 2 статті 3 Закону 996 передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п. 1.2 п.1, п.п. 2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704 (далі - Положення № 88) де зазначено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону № 996 встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.4 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машиносчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади. Прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документу.

Таким чином, реальність здійснення будь-яких господарських операцій має бути підтверджена відповідними документами бухгалтерського та податкового обліку, а встановлені у акті перевірки порушення податкового законодавства мають містити посилання на них.

Перевіряючи обґрунтованість висновків відповідача, викладених у акті перевірки № 1146/23-7/31681159 від 08.02.2012 року щодо донарахування ТОВ «ТЕС-АВТО» податкового зобов'язання з ПДВ за період з 01.01.2011 року по 28.02.2011 року в сумі 421 260,00 грн., суд зазначає наступне.

Порядок формування податкового кредиту визначений у статті 198 Подакового кодексу України.

Відповідно до положень п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Пунктом 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Відповідно до положень п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Викладені норми свідчать про відсутність права платника податків включати до податкового кредиту суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Таким чином податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З акту перевірки ДПІ в м. Сімферополі АР Крим ДПС № 1146/23-7/31681159 від 08.02.2012 року вбачається, що по взаємовідносинам з ТОВ «Західна нафтогазова компанія» за період з 01.01.2011 року по 28.02.2011 року податковий кредит ТОВ «ТЕС-АВТО» на загальну суму 421 260,00 грн., в тому числі: січень 2011 року - 315 342,00 грн., лютий - 125 918,00 грн., який проведено на підставі нікчемних правочинів, відповідно до п.п. 14.1.191, п.п. 14.1.202 п. 14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст. 188, п.п.187.1 «а» ст.187, п. 201.1 ст. 201, п.198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ належить до зменшення.

Судом встановлено, що 06.01.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕС-АВТО» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Західна нафтогазова компанія» (Постачальник) укладено договір поставки нафтопродуктів № ЗН-847 (т.1 а.с. 102-104).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти.

Поставка товару здійснюється окремими партіями (п. 1.2 Договору).

Згідно з п. 4.10 Договору товар вважається поставленим постачальником та прийнятим покупцем по кількості та якості, а право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати, що вказана в документах, наведених в п. 4.9 Договору. Відповідно до вказаного пункту договору такими документами є: акти приймання - передачі, залізничні квитанції (накладні), товарно - транспортні накладні, приймально - здавальні акти.

Відповідно до п. 5.1 Договору покупець здійснює 100% попередню оплату за товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, якщо інше не передбачено додатковою угодою.

Покупець здійснює приймання товару за якістю відповідно до Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 271/121 від 04.06.2007 року, а також умовами договору (п. 6.1 Договору).

Строк дії договору встановлюється з моменту його укладання до 31.12.2011 року, а частині взаєморозрахунків - до їх повного завершення (п. 11.1 Договору). Судом встановлено, що за вказаним договором позивачем отримано 253,77 тон бензину А-76 та А-92 загальною вартістю 2 527 563,15 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 421 260,52 грн.

Фактичне виконання зазначеного договору підтверджується наданими ТОВ «ТЕС-АВТО» первинними документами бухгалтерського та податкового обліку: податковими накладні № 83 від 09.01.2011 року (т.1 а.с. 48), № 164 від 28.01.2011 року ( т.1 а.с. 53), № 386 від 21.02.2011 року; ( т.1 а.с 57); видатковими накладними № ЗН-ПК002098 від 09.1.2011 року (т.1 а.с. 109), № ЗН-ПК002236 від 28.01.2011 року (т.1 а.с. 116), № ЗН-ПК02415 від 21.02.2011 року (т.1 а.с. 121).

Таким чином, наданими документами первинного бухгалтерського обліку підтверджується отримання ТОВ «ТЕС-АВТО» від ТОВ «Західна нафтогазова компанія» за січень-лютий 2011 року бензину А-76 - 123,13 тони, бензину А-92 - 130,64 тони, всього 253,77 тон загальною вартістю 2 527 563,15 грн., у т.ч. ПДВ - 421 260,52 грн.

Отримання бензину ТОВ «ТЕС-АВТО» від ТОВ «Західна нафтогазова компанія» за січень-лютий 2011 року по видатковим накладним підтверджено залізничними накладними № 43025841 від 09.01.2011 року (т.1 а.с. 111), № 43025859 від 09.01.2011 року (т.1 а.с. 113), № 43153650 від 28.01.2011 року (т.1 а.с. 118), № 43315134 від 21.02.2011 року (т.1 а.с 123).

Таким чином, підтверджено перевезення залізничним транспортом від ТОВ «Західна нафтогазова компанія» за січень-лютий 2011 року бензину для ТОВ «ТЕС-АВТО» загальною кількістю 253,77 тон.

Накладні заповнені відповідно до вимог «Правил перевезення вантажів», затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року за № 861/5082.

Отриманий бензин оприбутковано у бухгалтерському обліку підприємства по Дебету рахунку 28 - Кредиту рахунку 631 на суму 2 106 302,62 грн., ПДВ відображено по Дебету рахунку 644 - Кредиту рахунку 631 у сумі 421 260,52 грн.

Розрахунки між підприємствами здійснені у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями № 7519 від 11.01.2011 року ( т. 1 а.с. 125), № 7614 від 31.01.2011 року (т.1 а.с. 126),№ 7627 від 02.02.2011 року (т.1 а.с. 127), № 7631 від 03.02.2011 року (т.1 а. с. 128), № 7745 від 22.02.2011 року ( т.1 а.с. 129), № 7760 від 25.02.2011 року (т.1 а.с. 130), № 7770 від 01.03.2011 року ( т.1 а.с. 131).

Таким чином, наданими документами первинного бухгалтерського обліку ТОВ «ТЕС-АВТО» підтверджується оплата ТОВ «Західна нафтогазова компанія» за січень-лютий 2011 року за отриманий бензин у загальній сумі 2 527 563,05 грн., у т.ч. ПДВ - 421 260,51 грн.

Вказані платіжні доручення відображені в журналі ордеру по Дебету рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками» та картці рахунку 631 по взаєморозрахункам по оплаті ТОВ «Західна нафтогазова компанія» в загальній сумі 2 527 563,05 грн., в тому числі ПДВ 421260,51 грн.

Судом досліджені торгові патенти з місць реалізації бензину ТОВ «ТЕС-АВТО» за період з січня по лютий 2011 року, а саме: торговий патент № 086111, термін дії з 01.04.2011 року по 31.03.2016 року, найменування діяльності - роздрібна торгівля нафтопродуктами, торговий патент № 087160, термін дії з 01.04.2011 року по 31.03.2016 року, найменування діяльності - роздрібна торгівля нафтопродуктами, торговий патент № 351373, термін дії - з 01.06.2010 року по 31.05.2011 року, найменування діяльності - роздрібна торгівля нафтопродуктами, готельні послуги, торговий патент № 776131, термін дії - з 01.03.2011 року по 29.02.2018 року, найменування діяльності - торгівельна діяльність, торговий патент № 669166, термін дії з 01.01.2011 року по 31.12.2015 року, найменування діяльності - торгівельна діяльність, торговий патент № 669825, термін дії з 01.12.2010 року по 30.11.2011 року, найменування діяльності - роздрібна торгівля, торговий патент 669824, термін дії з 01.12.2010 року по 30.11.2011 року, найменування діяльності - роздрібна торгівля, торговий патент № 669882, термін дії з 01.04.2011 року по 31.03.2016 року, найменування діяльності роздрібна торгівля ПММ, торговий патент № 513952, термін дії з 01.03.2010 року по 28.02.2011 року, найменування діяльності - роздрібна торгівля ПММ, торговий патент № 513959, термін дії з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року, найменування діяльності - роздрібна торгівля ПММ, торговий патент № 667342, термін дії з 01.05.2010 року по 30.04.2011 року, найменування діяльності - торгівельна діяльність, торговий патент № 669823, термін дії з 01.12.2010 року по 30.11.2011 року, найменування діяльності - роздрібна торгівля, торговий патент № 513958, термін дії з 01.04.2010 року, найменування діяльності - роздрібна торгівля ПММ, торговий патент № 351758, термін дії з 01.05.2010 року по по 30.04.2011 року, найменування діяльності - торгівля нафтопродуктами, роздрібна торгівля, торговий патент № 801593, термін дії з з 01.05.2010 року по 30.04.2011 року, найменування діяльності - торгівля ПММ, торговий патент № 667343, термін дії з 01.05.2010 року по 30.04.2011 року, найменування діяльності - торгівельна діяльність та встановлено, що ТОВ «ТЕС-АВТО» мало можливість здійснювати роздрібну торгівлю паливно-мастильних матеріалів (т.2 а.с. 30-45).

Судом досліджені договори купівлі-продажу та договори оренди ТОВ «ТЕС-АВТО» за період з 19.12.2003 року по 03.10.2010 року № 301847 від 09.04.2004 року (т.2 а.с. 59), № 991522 від 05.07.2004 року (т.2 а.с. 54), № 761563 від 27.02.2004 року (т.2 а.с. 57), № 64-А від 27.08.2009 року ( т.2 а.с. 65), № 14226 від 24.12.2003 року ( т.2 а.с. 50), № 1887 від 05.03.2004 року (т.2 а.с. 63), № 665938 від 11.02.2004 року (т.2 а.с. 49), № 13017 від 19.12.2003 року (т.2 а.с. 52), №1890 від 05.03.2004 (т.2 а.с. 46), № 1551 від 16.04.2004 року (т.2 а.с. 48), № 121505 від 02.04.2002 року (т.2 а.с. 51), № 761562 від 27.02.2004 року ( т.2 а.с. 55), № 3/08 від 04.09.2008 року ( т.2 а.с. 69-71), № б/н від 03.10.2010 року (т.2 а.с. 68), № 428 від 15.04.2004 року (т.2 а.с. 53), б/н від 01.07.2009 року, № 112856 від 25.12.2003 року (т.2 а.с. 61) та встановлено, що ТОВ «ТЕС-АВТО» здійснювало господарську діяльність по роздрібній торгівлі паливно-мастильних матеріалів на власних та орендованих автозаправних станціях.

Відповідно до договорів оренди транспортних засобів ТОВ «ТЕС-АВТО» № 60-А від 01.06.2009 року (т.1 а.с. 221-222), № 10-А від 16.03.2009 року ( т.1 а.с. 226-227), № 18-А від 16.03.2009 року (т.1 а.с. 228-229), № 12-А від 16.03.2009 року (т.1 а.с. 230-231), № 16-А від 16.03.2009 року (т.1 а.с. 232-233), № 17-А від 16.03.2009 року ( т.1 а.с. 234-235), № 19-А від 16.03.2009 року ( т.1 а.с. 236-237), № 20-А від 16.03.2009 року (т.1 а.с. 238-239), № 14-а від 16.03.2009 року (т.1 а.с. 240-241), № 29-А від 16.03.2009 року (т.1 а.с. 242-243), № 28-А від 16.03.2009 року (т.1 а.с. 244-245), № 390а від 16.03.2009 року (т.1 а.с. 246-247), № 31 -А від 16.03.2009 року ( т.2 а.с. 1-2), № 07-А від 16.03.2009 року (т.2 а.с. 3-4), № 06-А від 16.03.2009 року (т.2 а.с. 5-6), № 37-А від 16.03.209 року (т.2 а.с. 7-8), № 35-А від 16.03.2009 року (т.2 а.с. 9-10), № 34-А від 16.03.2009 року (т.2 а.с. 11-12), № 08-А від 16.03.2009 року (т.2 а.с. 13-14), № 09-А від 16.03.2009 року (т.2 а.с. 15-16), № 40-А від 16.03.2009 року ( т.2 а.с. 17-18), № 23-А від 16.03.2009 року (т.2 а.с. 19-20), № 24-А від 16.03.2009 року (т.2 а.с. 21-22), № 25-А від 16.03.2009 року (т.2 а.с. 23-24), № 26-А від 16.03.2009 року (т.2 а.с. 25-26), № 38-А від 16.03.2009 року (т.2 а.с. 27-29) ТОВ «ТЕС-АВТО» для доставки паливно-мастильних матеріалів на автозаправні станції орендовував вантажні автомобілі, цистерни, причепи та напівпричепи.

Відповідно до журналів-ордерів, карток по рахунку № 28 « Товари на складах» ТОВ «ТЕС-АВТО» по бензину, отриманому від ТОВ «Західна нафтогазова компанія» бензин реалізовано на власних та орендованих автозаправних станціях.

Судом досліджені накладні з надходження та переміщення на АЗС бензину А-92, отриманого ТОВ «ТЕС-АВТО» від ТОВ «Західна нафтогазова компанія» за січень-лютий 2011 року № РН-0000267, ПМ-0000272,ПМ-0000275, ПМ-0000284, ПМ-0000366, ПМ-0000375, ПМ-0000377,ПМ-0000479, ПМ-0000482, ПМ-0000612,ПМ-0000615, ПМ-0000705, ПМ-0000716, ПМ-0000717, ПМ-0000719, ПМ-00001417 (т. 1 а.с. 149-164); бензину А-80, отриманого ТОВ «ТЕС-АВТО» від ТОВ «Західна нафтогазова компанія» за січень-лютий 2012 року № РН-0002060, ПМ- 000400, ПМ-0004272,ПМ-0005133, ПМ-0005134,ПМ-0005254, ПМ-0005447, ПМ-0005455, ПМ-0005602, ПМ-0005771,ПМ-0005793, ПМ-0005900,ПМ-0005901, ПМ-0006156, ПМ-0006160,ПМ-0006201, ПМ-0006480, № РН-0000315, ПМ-0000745, ПМ-0000747, ПМ-0000766,ПМ-0000767, ПМ-0000889, ПМ-0001051,ПМ-1433, ПМ-1438,ПМ-0001846, ПМ-0001864, № РН-00001289, ПМ-0002659, ПМ-0002841, ПМ- 0003097, ПМ-0003102, ПМ-0003125, ПМ-0003126, ПМ-0003271, ПМ-0003371, ПМ-0003467,ПМ-0003474,ПМ-0003591, ПМ-0003736, ПМ-0003761, ПМ- 0003988, ПМ- 0003993, ПМ-0006480 (т.1 а.с. 168-184, 189-199, 204-220).

Таким чином первинними документами бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «ТЕС-АВТО» підтверджується отримання позивачем бензину А-80, А-92 від ТОВ «Західна нафтогазова компанія» та його реалізація кінцевому покупцю на власних та орендованих АЗС.

Дослідженими документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджено отримання бензину ТОВ «ТЕС-АВТО» від ТОВ «Західна нафтогазова компанія» за січень-лютий 2011 року на загальну суму 2 527 563,14 грн., в тому числі ПДВ 421 260,52 грн.

Суд зазначає, що отримавши від ТОВ «Західна нафтогазова компанія» податкові накладні позивач включив відображені в них суми ПДВ до складу податкового кредиту за період з 01.01.2011 року по 28.02.2011 року на суму 421 260,52 грн.

Податковий кредит повністю сформований згідно з вимогами чинного законодавства та підтверджений належним чином оформленими податковими накладними.

Враховуючи викладене, суд погоджується з висновками судової економічної експертизи № 241/12 від 31.01.2013 року.

В акті перевірки відповідачем встановлено, що фінансово - господарська діяльність ТОВ «Західна нафтогазова компанія» здійснюється поза межами правового поля, що свідчить про ненабуття належним чином цивільної правосуб'єктності ТОВ «Західна нафтогазова компанія», фінансово - господарські взаємовідносини між ТОВ «Західна нафтогазова компанія» та ТОВ «ТЕС-АВТО» є фіктивними правочинами та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

У зв'язку з викладеним відповідач дійшов висновку про зменшення податкового кредиту ТОВ «ТЕС-АВТО» за період з 01.01.2011 року по 28.02.2011 року в розмірі 421 260,00 грн., у зв'язку з проведенням його на підставі нікчемних правочинів, укладених з ТОВ «Західна нафтогазова компанія».

Оцінюючи обґрунтованість тверджень відповідача щодо нікчемності операцій, суд зазначає наступне.

Частинами 1,5 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При цьому, відповідно до вимог ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Порушення частин 1-5 ст. 203 ЦК України не є безумовною підставою визнання правочину нікчемним, а є лише підставою для визнання його недійсним.

Статтею 204 ЦК України передбачена презумпція правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Проте, суд зазначає, що в податкових відносинах не може застосовуватися стаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Ця норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Встановлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини без посередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Водночас податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Суду не надано доказів звернення до суду з метою визнання вказаного правочину недійсним.

Разом з тим, необхідною передумовою для встановлення факту нікчемності угоди є насамперед встановлення умислу сторони або сторін за такою угодою.

Відповідно до ст. 24 КК України наявність умислу визначається на підставі усвідомлення особою або особами суспільно небезпечного характеру свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання. Щодо наявності умислу юридичної особи, то він визначається як умисел посадової особи або особи, яка була уповноважена діяти від імені юридичної особи. Разом з тим, наявність або відсутність умислу має встановлюватися або вироком суду, або відповідними висновками, зробленими за наслідком порушення кримінальної справи, що може бути покладено в основу судового рішення про застосування наслідків нікчемної угоди, що передбачені положеннями ч. 1 ст. 208 ГК України.

Враховуючи відсутність доказів умислу позивача та контрагента за правочином, який відповідач вважає нікчемним, суд дійшов висновку щодо безпідставності зроблених відповідачем висновків.

Відповідно до ст. 43 Господарського кодексу України підприємництвом визнається самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, яка здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних та соціальних результатів та має на меті одержання прибутку. При цьому, суб'єкти господарювання в процесі здійснення господарської діяльності вступають в господарські правовідносини, укладають відповідні договори, надають або купують послуги, отримують або придбають товари, тощо.

Відповідно до положень ст. 247 Господарського кодексу України у разі здійснення суб'єктом господарювання діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, до нього може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді скасування державної реєстрації цього суб'єкта та його ліквідації. При цьому, відповідно до ч. 2 зазначеної статті скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання провадиться за рішенням суду, що є підставою для ліквідації данного суб'єкта господарювання відповідно до статті 59 Господарського кодексу України. Відповідно до п. 2 ст. 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.

Доказів щодо вжиття перелічених заходів органами державної податкової служби суду не надано. За фактом фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків кримінальних справ не розпочато, вироків суду не прийнято за результатами розгляду таких справ в судовому порядку, до підприємства, яке на думку органів державної податкової служби здійснює діяльність із порушенням закону та установчим документам, адміністративно-господарські санкції не застосовані, інших доказів суду під час розгляду справи не надано.

Крім того суд зазначає, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Суд також зазначає, що чинним законодавством не передбачений обов'язок покупця перевіряти у продавця місцезнаходження майна, наявність трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів та іншого майна, економічно необхідного для здійснення господарської операції. Відтак, позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх податкових зобов'язань, оскільки чинним законодавством така відповідальність не передбачена.

Зазначені висновки суду узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії.

Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, рішення суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач доказів наявності певних обставин, які свідчать про те, що позивач порушив вимоги чинного законодавства, укладаючи спірний правочин, завідомо діяв з умислом, спрямованим на досягнення такої мети, що суперечить інтересам держави та суспільства, не надав.

Таким чином позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 1146/23-7/31681159 від 08.02.2012 року, суд знаходить обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує питання розподілу судових витрат (стаття 161 КАС України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає за необхідне стягнути судові витрати з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунка суб'єкта владних повноважень -відповідача.

У судовому засіданні 15.03.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. У повному обсязі постанову складено 18.03.2012 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163,167 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 08.08.2012 року № 0015112301, яким збільшено суму грошового зобов'язання Товариству з обмеженою відповідальністю «ТЕС-АВТО» з податку на додану вартість на загальну суму 421 261,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 421 260,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕС-АВТО» з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2204,00 грн. шляхом безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кащеєва Г.Ю.