Ухвала

від 15.04.2014 по справі 2а-9427/12/0170/24

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2014 року м. Київ К/800/49041/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Суддя-доповідач:Вербицька О.В. Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В. розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.03.2013 р.

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2013 р.

у справі № 2а-9427/12/0170/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕС-АВТО»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕС-АВТО» (далі - позивач, ТОВ «ТЕС-АВТО») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у м. Сімферополі) про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.03.2013 р. позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі від 08.08.2012 р. № 0015112301.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2013 р. постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.03.2013 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у м. Сімферополі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.03.2013 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2013 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у м. Сімферополі проведено документальну позапланову невиїзну позапланову перевірку ТОВ «ТЕС-АВТО» з питань перевірки взаємовідносин з ТОВ «Західна нафтова компанія» за період з 01.01.2011 р. по 28.02.2011 р., за результатами якої складено акт №11146/23-7/31681159 від 08.02.2012 р.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем п.п. 14.1.191, п.п. 14.1.202 ст. 14; п. 185.1 ст. 185; п. 188.1. ст. 188, п.п. 187.1. ст. 187, п. 198.2., 198. 3., 198.6. 198.8. ст. 198, ст. 191, п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України, яке полягало у заниженні податку на додану вартість у сумі 421260 грн., у т.ч.: січень 2011 року - 315342 грн., лютий 2011 року 105918 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення № 0015112301 від 20.02.2012 р., яким позивачу збільшену суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 421 261,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 421 260,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ «Західна нафтова компанія» був укладений Договір поставки нафтопродуктів №ЗН-847 від 06.01.2011 р. За вказаним договором позивачем отримано 253,77 тон бензину А-76 та А-92 загальною вартістю 2 527 563,15 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 421 260,52 грн.

Фактичне виконання зазначеного договору підтверджено первинними документами бухгалтерського та податкового обліку: податковими накладні № 83 від 09.01.2011 р., № 164 від 28.01.2011 р., № 386 від 21.02.2011р.; видатковими накладними № ЗН-ПК002098 від 09.01.2011 р., № ЗН-ПК002236 від 28.01.2011 р., № ЗН-ПК02415 від 21.02.2011 р.

Отримання бензину позивачем від ТОВ «Західна нафтогазова компанія» за січень-лютий 2011 року по видатковим накладним підтверджено залізничними накладними № 43025841 від 09.01.2011 р., № 43025859 від 09.01.2011 р., № 43153650 від 28.01.2011 р., № 43315134 від 21.02.2011 р.

Розрахунки між позивачем та ТОВ «Західна нафтогазова компанія» здійснені у безготівковій формі, що підтверджено платіжними дорученнями № 7519 від 11.01.2011 р., № 7614 від 31.01.2011 р., № 7627 від 02.02.2011 р., № 7631 від 03.02.2011 р., № 7745 від 22.02.2011 р., № 7760 від 25.02.2011 р., № 7770 від 01.03.2011 р.

Крім того, згідно журналів-ордерів, карток по рахунку № 28 «Товари на складах» ТОВ «ТЕС-АВТО» по бензину, отриманому від ТОВ «Західна нафтогазова компанія», бензин реалізовано на власних та орендованих автозаправних станціях, що також підтверджено накладними з надходження та переміщення на АЗС бензину.

Отже, первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджено отримання позивачем бензину А-80, А-92 від ТОВ «Західна нафтогазова компанія» та його реалізація кінцевому покупцю на власних та орендованих АЗС.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені Податковим кодексом України, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту.

Крім того, суди обґрунтовано не прийняли до уваги висновки податкового органу щодо нікчемності правочину, з урахуванням всіх обставин справи та вимог законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне податкове повідомлення-рішення є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.03.2013 р. та ухвала Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2013 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим відхилити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.03.2013 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2013 р. залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов